Система абсолютних показників міжнародної торгівлі складається з таких елементів: 1. Загальний імпорт (експорт). 2. Прямий транзит. 3. Побічний транзит. 4. Спеціальний експорт. 5. Спеціальний імпорт. 6. Реекспорт. 7. Чистий експорт. 8. Чистий імпорт. Загальний імпорт охоплює весь обсяг увезення іноземних товарів на митні склади, вільні зони та відкриті порти країни незалежно від подальшого призначення цих товарів. Він визначається сумою обсягів товарів, що ввозяться в країну, за підзвітний період (як правило, за рік), а загальний експорт — сумою обсягів товарів, що вивозяться з країни, за підзвітний період. Якщо ці товари потім вивозяться в іншу країну, їх називають транзитними, а торгівлю — транзитною. Таким чином, ввезення в країну товарів з метою їхнього подальшого вивезення називається транзитом. Транзит може бути прямий (direct transit), або неоплачений, та побічний, або оплачений. Прямий транзит, на відміну від побічного, здійснюється національним транспортом через територію країни без зупинки в ній та обминаючи її митні склади. Він не враховується в імпорті цієї країни. Побічний транзит — коли товари, що імпортуються, проходять через митні склади країни з подальшим їхнім вивезенням за кордон без будь-якої переробки. Ці товари не призначені для продажу на внутрішньому ринку. Спеціальний експорт складається з вивезених товарів вітчизняного виробництва, іноземних товарів, яки пройшли в країні переробку зі зміною їхніх властивостей або якостей. Спеціальний імпорт розраховується відніманням від загального імпорту побічного транзиту. Спеціальний імпорт включає ввезення товарів інших держав для внутрішнього споживання, для переробки на території країни, оголошених для внутрішнього використання, на митні склади країни. Як правило, його визначають у момент відвантаження товарів з митних складів для реалізації на внутрішньому ринку. У зв’язку з тим, що товари, які надходять на внутрішній ринок, не завжди реалізуються і не переробляються, а експортуються, у статистиці зовнішньої торгівлі їх називають націоналізованими товарами. Ці товари включають до складу спеціального експорту, але, по суті, вони є побічним імпортом, що деякою мірою викривляє дані про загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту та його структуру. У свою чергу загальний експорт можна поділити на експорт національних товарів і реекспорт. Реекспорт включає вивезення націоналізованих закордонних товарів, які пройшли митну очистку, товарів з приписних митних складів і вільних гаваней. Це побічний імпорт, тобто перепродаж товарів, що імпортуються іншій країні. Але експорт рівний побічному імпорту тоді, коли в його складі є націоналізовані товари. Реекспорт можна визначити іншим способом: з побічного імпорту вилучають різницю залишків товарів на митних складах (із залишків товарів на кінець року вилучають залишки товарів на початок року). Чистий експорт одержують тоді, коли різниця між експортом та імпортом у натуральному виразі має додатне значення. Чистий імпорт — додатна різниця між імпортом та експортом в натуральному виразі. Чистий експорт та чистий імпорт, що обчислюються у вартісному виразі, називають сальдо зовнішньої торгівлі (balance). На підставі даних про експорт та про імпорт за рік у кожній країні складають зовнішньоторговельний баланс, в якому знаходить своє вираження співвідношення між увезенням та вивезенням. Якщо експорт більше імпорту, то сальдо балансу додатне, і такий баланс називають активним. Активний зовнішньоторговельний баланс відображує стабільність економічного становища в країні. Країна при цьому одержує надходження вільно конвертованої валюти, яку можна використовувати з будь-якою метою. Надужиття імпорту над експортом в результаті дає від’ємне сальдо, а баланс називається пасивним. Пасивний баланс свідчить, як правило, про певні труднощі в економічному розвитку країни. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу повинно бути компенсовано за рахунок інших надходжень (від надходжень за міжнародні послуги, від туризму та ін.). Рівність експорту та імпорту обумовлює нульове сальдо ба- лансу, що в таких випадках називається чистим, або нетто-балансом. Оборот світової торгівлі розраховується як сума експорту (чи сума імпорту) усіх країн світу:
Такий підхід необхідний для виключення повторного рахунка, тому що експорт однієї країни одночасно є імпортом для іншої країни. Оборот світової торгівлі, розрахований як сума імпорту, враховується в цінах СІФ, тому він завжди більше за експорт у цінах ФОБ. З цієї причини сальдо світової торгівлі — різниця між світовим експортом і світовим імпортом — завжди від’ємне. Для окремої країни зовнішньоторговельний оборот (О) визначається сумою обсягів експорту (Е) й імпорту (І): О = Е + І. Його розраховують у поточних і порівнянних цінах. Зовнішньоторговельний баланс (В) — це різниця між експортом і імпортом країни: В = Е – І. Використовуючи абсолютні показники, можна розрахувати відносні показники зовнішньої торгівлі. Коефіцієнт покриття імпорту експортом
оцінює ступінь збалансованості зовнішньої торгівлі. Його значення може бути більше 100 % при додатному сальдо торговельного балансу, менше 100 % — при від’ємному сальдо, тобто певна частка імпорту не забезпечується експортом. Коефіцієнт внутрішньовидової міжнародної спеціалізації країни
може коливатися від –100 % (країна є виключно імпортером окремого товару чи послуги) до +100 % (країна є чистим експортером окремого товару чи послуги). Коефіцієнт динаміки міжнародного розподілу праці знаходять відношенням індексу обсягу експорту до індексу обсягу виробництва. Ступінь участі країни в міжнародному розподілі праці характеризує коефіцієнт експортної спеціалізації для окремих товарів чи послуг: , де Е, Еi — відповідно загальний обсяг експорту країни та обсяг експорту i-го товару чи послуги; (Е, (Еі — відповідно обсяг світового експорту та експорт i-го товару чи послуги; di, dij — відповідно частка i-го товару в обсязі світового експорту та конкретної країни j. Якщо КЕ.С > 1, то це свідчить, що країна спеціалізується у світовому господарстві на виробництві й експорті цього товару чи послуги (для імпорту це означає, що країна є чистим його споживачем). Участь країни у світовій економіці характеризують показники частки країни у світовій економіці, частки експорту у ВВП, частки експорту в сумі світового товарообороту, частки імпорту в обсязі національного споживання, всього та за окремими товарними групами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система показників міжнародної торгівлі» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
