Останній перегляд ISCO було спрямовано на створення міжнародної класифікації, яка: володіла б міцною і чіткою концептуальною основою з метою підвищити її корисність як описовий і аналітичний інструмент та полегшити її оновлення шляхом введення нових занять; відображала б ринки праці країн, що розвиваються, а також промислово розвинутих країн; краще відображала б становище жінок на ринку праці; відображала б наслідки різних технологій з погляду професійної структури; включала б нові заняття і відбивала зрушення в порівняльній значимості груп занять. У цьому контексті робота визначається як сукупність завдань і функцій, які здатна виконувати одна людина (або які можуть бути їй доручені). В більшості класифікацій занять роботи об’єднані за професіями або в більш агреговані групи з урахуванням подібності виконуваної роботи. Індивідів розподіляють за видом занять з урахуванням їх попередньої, теперішньої і майбутньої роботи. В ISCO-88 заняття об’єднані і агреговані, головним чином, з урахуванням подібності кваліфікації, яка потрібна для виконання завдань і функцій, робіт. При визначенні груп ISCO-88 використано два аспекти поняття кваліфікації: рівень кваліфікації, який є функцією широти і складності пов’язаних з роботою обов’язків, причому складність має більш важливе значення, ніж широта; і спеціалізацію кваліфікації, яка відбиває характер потрібних знань, інструменти, що використовуються, машини, матеріали, а також види товарів і послуг, що виробляються. Слід зауважити, що в ISCO-88 акцент зроблено на кваліфікацію, яка потрібна для виконання завдань і функцій професії, а не на те, чи володіє робітник даної професії більш високою кваліфікацією у порівнянні з іншим робітником тієї ж професії. Для міжнародних зіставлень доцільно виділити лише декілька широких категорій «рівня кваліфікації». Для визначення таких рівнів було створено Міжнародну стандартну кваліфікацію освіти (ISCED). Сказане не означає, однак, що кваліфікацію можна отримати лише за допомогою формальної освіти або професійного навчання. Багато видів кваліфікації можна придбати на основі досвіду або неформального навчання, хоча і формальне навчання посідає важливе місце (в одних країнах більше, в інших менше) і набуває більшої значимості на більш високих рівнях кваліфікації. Для цілей кваліфікації в ISCO вирішальним фактором при віднесенні заняття до тієї чи іншої групи є характер кваліфікації, потрібної для виконання завдань і функцій відповідної роботи, а не те, яким чином кваліфікація придбана. «Спеціалізацію кваліфікації» можна охарактеризувати ширше і вужче, і належить вона до змістового аспекту роботи, виробничих процесів, використовуваного обладнання і матеріалів, продуктів і послуг, що виробляються, тощо. Слова, що використовуються для опису змістових аспектів виробничих процесів і т. ін., необхідно використовувати як ярлики для видів кваліфікації, які пов’язані із заняттями. Ті ж слова використовують для опису груп в кваліфікації галузей виробничої сфери. Отже, деяким працівникам буде неважко «передбачити» професію, в якій вони зайняті більш чи менш вдало, якщо їм відома галузь, в якій вони працюють. Це не означає, що в ISCO як кваліфікаційна ознака використана галузь (хоча в деяких випадках це дійсно має місце): причина в тому, що кваліфікація реально пов’язана з продуктами, матеріалами і т. ін., а вони визначають «галузь», до якої належить заклад, де виконується робота. Міжнародна стандартна класифікація професій (ISCO-88) ISCO-88 характеризується чотирма рівнями агрегування, які складаються з 10 основних груп, 28 підгруп на наступній схо- динці класифікації, 116 підгруп на третій сходинці класифікації і 390 підгруп на останній сходинці класифікації. Остання підгрупа в більшості випадків складається з певної кількості конкретних професій. Наприклад, самостійна професія «Фізик-атомник» належить до 4-го ступеня класифікації ISCO-88 211 «Фізики і астрономи», що входить у більш загальну групу 211 «Фізики, хіміки і спеціалісти-професіонали схожих професій», яка є частиною підгрупи 21 «Спеціалісти-професіонали в галузі фізичних, математичних і технічних наук» основної групи 2 «Спеціалісти-професіонали». Структура ISCO-88 наведена в табл. 2.1. Таблиця 2.1 Основні групи ISCO-88, кількість підгруп і рівні кваліфікації Основні групи (І ступінь класифікації) Кількість підгруп на ступенях класифікації Кваліфі- каційний рівень ISCO ІІ ІІІ ІV 1. Законодавці, старші державні службовці і керуючі 3 8 33 — 2. Спеціалісти-професіонали і допоміжний персонал 4 18 55 4-й 3. Спеціалісти 4 21 73 3-й 4. Конторські службовці 2 7 23 2-й 5. Робітники сфери обслуговування і торгових підприємств 2 9 23 2-й 6. Кваліфіковані робітники сільського господарства і риболовства 2 6 17 2-й 7. Кваліфіковані робітники промисловості, робітники схожих професій 4 16 70 2-й 8. Оператори і складальники промислових споруд і машин 3 20 70 2-й 9. Некваліфіковані робітники 3 10 25 1-й 0. Збройні сили 1 1 1 — Усього 28 116 390 Вісім із 10 основних груп ISCO-88 розподілено за чотирма широкими кваліфікаційними рівнями, визначеними для ISCO (див. табл. 2.1). П’ять із цих восьми основних груп — 4, 5, 6, 7 і 8 — належать до одного рівня класифікації, визначеного досить широко, і відрізняються вони за своєю спеціалізацією. Рівні кваліфікації не визначені стосовно двох основних груп — «Законодавці, старші державні службовці і керуючі» і «Збройні сили», тому що більш важливими критеріями подібності було визнано інші аспекти роботи, тобто розробка політики та управлінські функції в першому випадку, і військові обов’язки — в другому. Тому в межах цих двох основних груп існують значні розбіжності на рівні кваліфікації. Однак на 2-й і 3-й сходинках класифікації основної групи 1 об’єднано професії з подібним рівнем кваліфікації. На рівні основних груп проведено розмежування на а) професії, які орієнтовано переважно на вміння і навики (наприклад, основна група 6 «Кваліфіковані робітники сільського господарства і риболовства» і 7 «Кваліфіковані робітники промисловості і робітники схожих професій»), і б) професії, які орієнтовано переважно на керування машинами і обладнанням (основна група 8 «Оператори і складальники промислових споруд і машин»), з тим щоб врахувати різні вимоги до кваліфікації на роботах, які мають однакові цілі, але пов’язані з різними технологіями. Професії, орієнтовані на вміння і навики, включають кваліфіковані роботи, які безпосередньо пов’язані з виробництвом благ і послуг, тому що функції, які виконуються в цьому випадку, передбачають знання і досвід роботи з природними ресурсами і сировиною, що використовується для досягнення потрібного результату. На цих роботах працівники також можуть застосовувати більш технологічно передові інструменти і машини, але це не повинно позначатися на належній базовій кваліфікації і вмінні. Сучасні машини та інструменти можуть використовуватися для зниження фізичного навантаження або скорочення часу, потрібного для виконання конкретних завдань, чи для підвищення якості продукції. В той же час роботи в межах професій, орі- єнтованих на керування машинами і обладнанням, потребують знань про машини: як ними правильно керувати, як виявляти перебої і що робити в таких випадках. Знання при цьому орієнтовані на машини і на те, що вони роблять, а не на процес перетворення як такий та його результати. Професії, функція яких полягає в складанні виробів з компонентів згідно із суворими правилами і процедурами, віднесені до тієї ж основної групи, що і машинно-орієнтовані професії. Роботи, які потребують невисокої або простої кваліфікації, а також мінімальних знань, віднесено до основної групи 9. На 14-й МКСП було вирішено, що для міжнародних зіставлень має бути можливим відображати в ISCO важливі відмінності, які існують між країнами, а інколи і всередині країни, на належному рівні кваліфікації для робіт, що традиційно належали до однієї професійної групи. Такі розбіжності пов’язані з функціями, які, будучи подібними за своїм характером, можуть докорінно відрізнятися за необхідними знаннями та відповідальністю. Такі розбіжності спричинять розбіжності в національних класифікаціях щодо рівня кваліфікації, потрібного для віднесення до професії. Тому на 14-й МКСП було вирішено, що ISCO-88 повинна надати можливість країнам відносити деякі професійні групи або до основної групи 2 «Спеціалісти-професіонали», або до основної групи 3 «Спеціалісти і допоміжний персонал» залежно від національних умов. Така можливість була запропонована стосовно деяких категорій вчителів, медсестер та акушерок, соціальних працівників і деяких артистичних занять. Роботи у Збройних силах слід виділити в самостійну групу 0 «Збройні сили», навіть якщо роботи пов’язані із завданнями і функціями, що виконуються відповідними особами і в цивільній сфері. Всі професії, що включають і роботи, які складаються, головним чином, із законодавчих, адміністративних і управлінських функцій, слід відносити до основної групи 1 «Законодавці, старші державні службовці і керуючі». «Працюючі власники» повинні класифікуватися залежно від того, чи подібні їх функції з функціями керуючих або бригадирів або ж із функціями інших працюючих у тій самій сфері діяльності. Статус «працюючого власника» пов’язують не з характером виконуваної роботи, а зі «статусом зайнятого», що відповідає поняттям «самозайняті» і «роботодавці» у Міжнародній класифікації статусу зайнятості (ICSE). Але один самозайнятий будівельник може в основному виконувати управлінські функції, тоді як інший — в основному функції будівельника і досить обмежено управлінські обов’язки залежно, наприклад, від розміру фірми. В першому випадку його слід відносити до управлінців, а в другому — до будівельників. В ISCO-88 учнів і стажерів (практикантів) класифікують з урахуванням їх реальних функцій, бо за необхідності їх можна класифікувати окремо в рамках класифікатора «статусу зайнятих». В ISCO-68 рекомендувалось, щоб учнів відносили до професії, якої їх навчають, а стажерів — відповідно до реально виконуваних функцій. Якщо виникають проблеми з класифікації робіт із широким колом обов’язків і функцій, їх слід вирішувати на основі правил пріоритетності. Тобто деяким обов’язкам і функціям надається перевага при визначенні професійної категорії, до якої слід відносити дану роботу. У випадках, коли обов’язки і функції пов’язані з різноманітними стадіями процесу виробництва та збуту благ і послуг, обов’язкам і функціям, які належать до стадії виробництва, слід віддавати перевагу порівняно з іншими обов’язками і функціями, наприклад у сфері продажу і маркетингу цього продукту, його транспортування або управління транспортним процесом (якщо тільки ці суміжні обов’язки і функції не є домінуючими). Приміром, фермера, який вирощує худобу, а потім продає її, треба вважати фермером, а не торговим працівником; лікар, який працює на власному обладнанні і веде облік, має бути віднесений до лікарів, а не до бухгалтерів. У випадках, коли виконувані обов’язки і функції потребують різноманітної кваліфікації, що зазвичай набувається в рамках різного рівня освіти і досвіду, заняття потрібно класифікувати з урахуванням тих обов’язків і функцій, які потребують найбільш високої кваліфікації. Наприклад, є заняття, обов’язки і функції, в яких протягом більшості часу передбачають порівняно невисоку кваліфікацію, однак від зайнятих у них робітників потребують також виконання функцій, які передбачають ґрунтовнішу підготовку і досвід, що дозволяє справлятися з випадковими і винятковими ситуаціями (наприклад, щодо запобігання нещасним випадкам і виробничим травмам). Чимало користувачів ISCO-68 дійшли висновку, що найвищий рівень агрегування з дев’яти груп означав, що відмінності всередині груп надто великі, щоб ці групи могли бути корисними для опису та аналізу. Однак наступний рівень агрегування з його 83 групами характаризувався надмірною деталізацією для багатьох видів аналізу, а також для міжнародної звітності про розподіл занять, особливо коли дані отримували в рамках вибіркових досліджень. Тому в ISCO-88 було введено новий ступінь класифікації в системі агрегування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні класифікації занять, професій і освіти» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
