Зачатки міжнародної статистики простежуються в окремих збережених писемних та інших джерелах інформації з давніх часів. Але перші спроби систематизувати уривчасті дані про інші країни зафіксовані в Європі в ХVІ—ХVІІ століттях: це роботи представників «описової школи» і особливо «політичних арифметиків». Створення національних статистичних служб у багатьох країнах в ІХ — на початку Х ст. відкрило можливість узагальнення результатів їх діяльності і вироблення загальних підходів розв’язання виниклих проблем і зіставності даних, що збираються. Такі узагальнення були започатковані періодичними міжнародними статистичними конгресами, ініціатором яких став бельгійський статистик А. Кетле. З 1853 р. по 1876 р. було проведено дев’ять таких конгресів. Міжнародні статистичні конгреси (1853—1876) Цей етап в розвитку міжнародної статистики можна охарактеризувати як результат досягнень окремих фахівців у цій галузі. Розповідаючи про початок міжнародної кооперації в галузі статистики, варто згадати ім’я Адольфа Кетле (Adolphe Quetelet, 1796—1874). Статистика та астрономія (Кетле займався і першим і другим) були одними з перших дисциплін, в яких міжнародна співпраця набула організованої форми. І це зрозуміло, оскільки дослідники в обох цих сферах мали необхідність порівнювати інформацію, якою вони володіли, з отриманою від своїх колег із-за кордону. Ні астрономію, ні статистику не може задовольнити інформація лише щодо однієї географічної зони (чи країни). В ізольованій країні можна отримати багато цінної інформації про економічні та соціально-демографічні явища, порівнюючи дані за різні роки, але важливо мати й можливість зіставляти їх з відповідними даними (наприклад, темпи зростання ВВП) з інших країн. Для всіх основних показників — від чисельності населення до національного багатства — вельми важливим є, чи вони більші, чи менші, ніж в інших країнах. Для Кетле — найвідомішого бельгійського статистика (і мабуть, на той час найвідомішого західного статистика) — було зрозуміло, що не тільки статистичну інформацію з різних країн треба порівнювати, але й упроваджувати загальновживані стандарти і способи для такого порівняння. Перша сесія Міжнародного статистичного конгресу відбулась у 1853 р. у Брюсселі. Він почав свою діяльність з розробки міжнародної класифікації хвороб — першої міжнародної класифікації. (Сучасна версія цієї класифікації — 10 видання — є безпосереднім продовженням роботи над цією класифікацією, прийнятою наступником Міжнародного статистичного конгресу — Міжнародним статистичним інститутом — у 1893 р. у Чикаго.) Хоч увесь аспект важливих ідей, що стосуються міжнародної статистики (методологія та міжнародне збирання даних), уперше було відпрацьовано Міжнародним статистичним конгресом, необхідно зважати на його міжурядовий статус (та статус його Постійної комісії). Особливістю ери Міжнародного статистичного конгресу було впровадження статистичних методів, загальновживаних для країн-учасниць. На міжнародних статистичних конгресах розглядалися питання методології і змісту програм демографічної і карної статистики, їх уніфікації стосовно методів збирання й обробки даних. Предметом обговорень стало вироблення правил проведення переписів населення, промисловості, сільського господарства і торгівлі. У результаті діяльності конгресів почав налагоджуватися обмін інформацією, було покладено початок регулярному виданню матеріалів з міжнародної статистики. У роботі конгресів брали участь вчені-статистики П. П. Семенов-Тянь-Шанський, Ю. Е. Янсон. У 1872 р. було засновано Постійну комісію конгресів, головою якої було обрано П. П. Семенова-Тянь-Шанського. У 1876 р. Міжнародний статистичний конгрес було розпущено. Міжнародний статистичний інститут (з 1885 року) Формальне поновлення міжнародної співпраці в галузі статистики відбулося в 1885 р. на Лондонській та Паризькій конференціях. З огляду на політичні суперечки, що зруйнували Міжнародний статистичний конгрес, нову організацію — Міжнародний статистичний інститут (МСІ) було вирішено створити на неурядовій основі. Безумовно, що після свого створення інститут намагався залучити до своєї роботи і національні статистичні організації, і керівників цих організацій — звичайно на неофіційній основі. Слід зазначити, що в історії інституту дуже важливу роль зіграли німецькі вчені. Можна згадати їх наполегливу роботу, особливо Ріхарда ван дер Боргта (Richard van der Borgt) — директора Рейхсдепартаменту зі статистики у Берліні, спрямовану на створення Постійного комітету Міжнародного статистичного інституту (заснований у 1913 р. у Гаазі). Основним завданням цього комітету стало збирання статистичних даних, яке не припинялося навіть під час Першої світової війни. Членами Міжнародного статистичного інституту були російські та українські вчені, такі як П. П. Семенов-Тянь-Шанський, О. А. Кауфман і Ю. Е. Янсон. Пізніше до нього увійшли І. О. Стрельбицький і М. О. Тройницький. У 1897—1913 рр. М. О. Тройницький був віце-президентом МСІ. Пізніше у роботі МСІ брали участь Т. В. Рябушкін, М. В. Птуха, В. С. Немчинов, А. М. Колмогоров, С. І. Бернштейн, А. Я. Хінчин, Б. Ц. Урланіс, Л. Е. Мінц, П. П. Маслов. Міжнародний статистичний інститут є міжнародною професійною асоціацією, мета якої — удосконалення статистичних методів і сприяння їх однаковому застосуванню в різних країнах. Питання міжнародної зіставності статистичних даних стало важливим напрямом його рекомендацій, які, однак, не є обов’язковими ні для країн, ні для міжнародних організацій. При МСІ в 1913 р. було створено Постійне бюро, яке організовує діяльність цієї міжнародної організації і керує роботою комісій МСІ. Бюро займається видавничою діяльністю, з 1916 р. видає свій Міжнародний статистичний щорічник, а з 1923 р. — і Спеціальний бюлетень. Цим було відкрито ряд перших міжнародних регулярних статистичних публікацій, в яких узагальнювалися різноманітні статистичні дані. У 1905 р. в Римі почав функціонувати Міжнародний аграрний інститут, в якому сформувалася секція статистики. Її завданням було узагальнення й аналіз даних, що малися по країнах, про земельні угіддя та їх використання, виробництво сільськогосподарської і лісової продукції тощо. Після 1919 р. цей інститут співробітничав з Лігою Націй, з її Статистичною секцією, а в 1946 р. він увійшов до складу спеціалізованих установ ООН, узагальнюючи широкий спектр інформації про сільське, лісове і рибне господарство, торгівлю їхньою продукцією у світі і т. ін. У 1919 р. було засновано два міжнародні органи: Міжнародний інститут торгівлі і Міжнародне бюро праці (зараз — Міжнародна організація праці), що збирали відповідну інформацію від країн, узагальнювали її у своїх статистичних довідниках і бюлетенях, якими широко користувались у світі. Ці організації тісно співпрацювали з Лігою Націй, а після 1946 р. увійшли до складу організацій системи ООН. Ліга Націй (1919—1944 рр.) Головне досягнення в галузі міжнародної статистики за ці часи — затвердження методологічних основ міжнародних статистичних досліджень. Лігу Націй засновано в серпні 1919 р. у Лондоні. Рада Ліги призначила Міжнародну статистичну комісію, яка зібралася в Парижі у жовтні 1920 р., там і було представлено Міжнародний статистичний інститут. Обговорювалося питання тісної співпраці з інститутом, але впливова меншість країн висловилася проти. Важливим етапом становлення міжнародної статистики є скликана Лігою Націй у 1919 р. Конференція з міжнародного співробітництва в галузі статистики, а також створення в Секретаріаті Ліги Націй секції економіки і фінансів, до складу якої входив спеціальний підрозділ статистики. Ця секція за допомогою Міжнародного статистичного інституту почала розробку системи показників міжнародної статистики, сформулювала принципи і рекомендації з однакового розрахунку таких показників. До розробки такої системи показників залучалися й інші міжнародні організації, в яких функціонували статистичні служби. Проведена в 1922 р. конференція рекомендувала Лізі Націй розробити і застосовувати єдині принципи побудови основних соціально-економічних показників. Для вирішення такої важливої проблеми була створена спеціальна комісія, що підготувала кілька доповідей (зі статистики торгівлі, рибальства, товарних запасів, індексу цін і продукції). Ці доповіді обговорювалися на сесіях Міжнародного статистичного інституту. Крім цього, комісія підготувала Білу книгу з рекомендаціями для країн за системою показників економічної статистики і методами їх розрахунку. У 1928 р. відбулася конференція з економічної статистики. Її завдання полягало в розробці переліку статистичних даних для порівняльної характеристики і методів розрахунку показників розвитку окремих країн та світового господарства в цілому. Повною мірою такої мети конференція не досягла, але для окремих галузей статистики було сформульовано загальні принципи (статистики зовнішньої торгівлі, промисловості, сільського господарства, рибальства, статистики професій, методи розрахунку оптових цін та індексів прожиткового мінімуму). Статистичний апарат Ліги Націй спільно з Міжнародним статистичним інститутом розпочав реалізацію міжнародних зіставлень статистичних показників на порівняльній основі (індекси фізичного обсягу промислової продукції, національного доходу, а також ряду натуральних показників виробництва і характеристик населення). Але переважна частина статистичних матеріалів, що публікувалися, являла лише просте зведення матеріалів, отриманих від окремих країн. Причому охоплення країн у виданнях Ліги Націй найчастіше було неповним, хоча регулярно робилися спроби включати дані щодо більшої кількості країн і показників. Не можна не відзначити також її спроби зібрати й опублікувати в щорічнику за 1942—1944 рр. дані про національний дохід ряду країн. На основі рекомендацій Ліги Націй та інших міжнародних організацій з 1926 р. по 1946 р. збиралася, оброблялася і публікувалася в міжнародному статистичному щорічнику та бюлетенях інформація від країн з виведенням, у ряді випадків, світових підсумків. Так практично була закладена міжнародна статистика. На основі даних цих статистичних публікацій Ліга Націй з 1934 р. по 1946 р. випускала свій Світовий огляд. Статистичні публікації під егідою Ліги Націй, по суті, започаткували регулярні випуски міжнародних щорічників, довідників, бюлетенів і різних досліджень стану світового господарства й окремих регіонів. Значна частина таких публікацій і нині використовується при аналізі довгострокових тенденцій розвитку світового господарства і людства. ООН та інші міжнародні організації (з 1945 року) Сучасна система міжнародної статистики сформувалася і розвинулася після Другої світової війни. Ця система набагато досконаліша від попередніх, але все ж таки дуже до них подібна. Тому нема потреби описувати існуючу систему навіть у загальному плані. В центрі системи — статистичні органи ООН. Існують спеціалізовані агенції та інші структурні одиниці під егідою ООН. Крім того, створено регіональні організації, такі як ЄС та ОЕСР, які не є складовими ООН. ООН та деякі її агенції мають свої регіональні представництва в усіх регіонах світу, але найкраще вони репрезентовані в Європі. Сучасна система організацій з міжнародної статистики є більш інтернаціональною, ніж раніше, навіть незважаючи на неоднаковість соціальних умов та рівня економічного розвитку країн. Сучасний етап розвитку міжнародної статистики істотно відрізняється від усіх попередніх своїм високим методологічним і організаційним рівнем завдяки використанню накопиченого раніше досвіду міжнародної статистики і національних статистичних органів поряд із практичною діяльністю окремих фахівців. Відповідно до Статуту ООН у 1946 р. заснована Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) як один з органів всесвітнього форуму країн. До його функції було віднесено дослідження міжнародних проблем у галузі економіки, соціального життя, культури, освіти, охорони здоров’я та інших аналогічних аспектів життя міжнародного співтовариства країн, розробка рекомендацій у цих галузях для Генеральної Асамблеї ООН, а також країн-членів і зацікавлених спеціалізованих установ. При ЕКОСОР засновано п’ять регіональних економічних комісій, при яких почали працювати регіональні конференції статистиків у Європі, у країнах Азії й Океанії, Африки, Латинської Америки. У секретаріатах останніх створено статистичні відділи як постійні виконавчі органи регіональних статистичних конференцій для сприяння впровадженню міжнародних статистичних стандартів і рекомендацій ООН стосовно до умов цих регіонів чи для розробки регіональних варіантів міжнародних стандартів. При ЕКОСОР було також утворено дев’ять функціональних комісій, зокрема Статистичну комісію ООН (СК ООН). Поряд з цими функціональними комісіями ЕКОСОР заснував систему спеціалізованих установ, зв’язаних зі статистичним відділом ООН спеціальними угодами. З ООН співпрацюють десятки інших міжнародних організацій, пов’язаних безпосередньо з її діяльністю, функціонуючих самостійно і які не входять формально в систему ООН, але також мають свої статистичні служби, які вносять пропозиції щодо розробки і впровадження відповідних статистичних стандартів. У 1993 р. в Секретаріаті ООН було створено Департамент соціально-економічної інформації та аналізу результатів проведеної міжнародними організаціями політики і програм розвитку. Його завдання полягає в узагальненні і координації діяльності всієї інформаційної системи ООН (не тільки статистичної) у сфері соціальних проблем та економіки. Він покликаний інтегрувати і поліпшувати всю відповідну інформацію у світі на основі концепцій СНР і баз даних міжнародних обчислювальних центрів системи ООН. На цей департамент також покладено обов’язок підготовки світового економічного і соціального огляду. Тим самим ООН заклала основи унікальної системи міжнародної статистики на базі єдиних методологічних принципів і координації найважливіших статистичних робіт як окремих країн, так і міжнародних організацій. Ця система успішно функціонує і вдосконалюється шляхом впровадження в практику дедалі більшої кількості країн і міжнародних організацій статистичних стандартів, розроблених ООН, серед яких першорядне значення має стандарт національного рахівництва для системи взаємозалежних узагальнюючих характеристик стану та розвитку країн.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні етапи розвитку міжнародної статистики» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
