Собівартість продукції є важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємства, оскільки в ньому відображені організаційно-технічний рівень виробництва і продуктивність праці. У свою чергу, від собівартості залежить розмір прибутку, рівень рентабельності тощо. Собівартість продукції – сукупність витрат, виражених у грошовій формі, що йдуть на виробництво і реалізацію продукції – належить до групи якісних показників господарської діяльності підприємства і розглядається як один з найважливіших чинників, що визначають величину прибутку. План за собівартістю розробляється і приймається підприємствами самостійно. Вони планують і враховують такі основні показники: витрати на виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, витрати на гривню товарної продукції, собівартість порівнянної продукції, собівартість найважливіших виробів. Завдання аналізу собівартості полягає в тому, щоб визначити, як виконано план за собівартістю, з'ясувати, які чинники призвели до відхилень, що утворилися, від плану, встановити, наскільки і за рахунок чого можна забезпечити подальше зменшення собівартості продукції підприємства. У процесі аналізу собівартості вивчають її рівень і структуру, відповідність фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції плановим даним, дотримання чинних на підприємстві нормативів витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Аналіз собівартості проводиться за трьома основними напрямами: аналіз собівартості товарної продукції, аналіз витрат на гривню товарної продукції, аналіз собівартості найважливіших видів виробів (рис. 3.3). Аналіз собівартості товарної продукції містить загальну оцінку виконання плану, кошторису витрат на виробництво, собівартості продукції за калькуляційними статтями, а також кожної статті калькуляції.
84 Аналіз витрат на гривню товарної продукції містить оцінку виконання плану з витрат на гривню товарної продукції, а також зміни витрат у резерві груп витрат порівняно з планом і попереднім періодом. При аналізі собівартості найважливіших видів виробів визначається розмір абсолютних відхилень від планової собівартості, вивчається структура за калькуляційними статтями і проводиться аналіз рентабельності. Дані за витратами на гривню товарної продукції є основними показниками, що характеризують рівень витрат і динаміку собівартості на підприємствах, що виробляють різноманітну продукцію. Показник витрат на гривню товарної продукції є загальним показником рівня собівартості, він може бути розрахований для будь-якого підприємства, що дуже важливо для порівняльного міжгалузевого аналізу рівня собівартості продукції.
Основні напрями аналізу
Аналіз собівартості товарної продукції
Аналіз витрат на гривню товарної продукції
Аналіз собівартості найважливіших видів продукції
Аналіз собівартості порівняної продукції Аналіз виконання плану зі зниження витрат на гривню товарної продукції Аналіз звітних калькуляцій (абсолютне відхилення)
Аналіз виконання кошторису витрат на виробництво продукції
Аналіз виконання плану собівартості продукції за статтями калькуляції
Динаміка витрат на гривню за статтями калькуляції
Аналіз рентабельності
Рис. 3.3. Схема напрямів аналізу собівартості продукції
85 Зниження витрат на гривню товарної продукції характеризує успішність підприємства за впровадження нової техніки, підвищення продуктивності праці, дотримання режиму економії у витрачанні матеріальних і грошових ресурсів. Аналіз витрат на гривню товарної продукції порівняно з попереднім плановим періодом, а по можливості за кілька років свідчить, наскільки успішно ведеться на підприємстві робота з систематичного зниження собівартості. У процесі аналізу виконання плану з витрат на гривню товарної продукції виявляється різниця між фактичним і плановим рівнем витрат на гривню товарної продукції. На відхилення фактичних витрат на гривню товарної продукції від планових впливають наступні чинники: зміна структури випущеної продукції; зміна рівня витрат на виробництво окремих виробів; зміна цін і тарифів на спожиті матеріальні (енергетичні) ресурси; зміна цін на товарну продукцію.
Суть впливу чинника структури продукції полягає у тому, що не всі вироби, які виробляються підприємством, однаково знижують собівартість. Отже, випуск продукції з відносно високою рентабельністю в більшому розмірі, ніж було передбачено планом, викличе зниження витрат на гривню товарної продукції і, навпаки, збільшення випуску рентабельної продукції приведе до збільшення рівня витрат. Для вимірювання величини впливу цього чинника необхідно обчислити різницю між витратами на гривню товарної продукції, перерахованими на фактичний випуск і асортимент продукції, і витратами за затвердженим планом. Вплив чинника структури і асортименту продукції на зміну витрат на гривню товарної продукції визначається за формулою (±ПВстр): ф пл пл пл ± ПВстр = ∑К ЧСв ∑К ЧСв , пл пл ф пл ∑К ЧЦв ∑К ЧЦв −
(3.1)
86 пл ф де К , К – кількість виробів в натуральних показниках відповідно
за планом і фактично;
Cвпл , Cвф – відповідно планові і фактичні витрати або собівартість одного виробу (одиниці продукції);
Ц впл , Ц вф – відповідно планова і фактична ціна одного виробу. У цих двох показниках різна якість виробів: у першому – фактична, а у другому – планова. Але оскільки в чисельнику і знаменнику береться одна кількість виробів, то ця кількість (або обсяг) не впливає на різницю відношень, впливає тільки один чинник – зміна частки виробів у загальному випуску продукції, тобто зміна структури продукції. Вплив зміни рівня витрат на окремі вироби (±ПВв) визначається за формулою: ф ф±зцм пл ∑ВфЧСи ∑В ЧСв , ± ПВв = − ф ф пл пл Вк ЧЦв ∑ ∑В ЧЦв
(3.2)
ф ± ицм де C в – фактична собівартість одиниці продукції за плано-
вих цін на матеріальні витрати. У чисельнику і знаменнику двох величин однакові якість і структура продукції, ціни на матеріальні витрати і продукцію, різна тільки собівартість одиниці продукції. У знаменнику фактична собівартість одиниці продукції скоригована, тобто збільшена або зменшена на суму впливу зміни цін на матеріали. Вплив зміни цін (тарифів) на матеріальні витрати (±ПВцм) розраховується аналогічним методом. При цьому слід врахувати, що в порівнюваних величинах витрат на гривню продукції беруться різні ціни на матеріали: ф ф ф±зцм ф ∑Вк ЧСв −∑Вк ЧСи ± ПВцм = . пл пл ВфЧЦв ∑ВфЧЦв ∑
(3.3)
87 У першому дробі – фактична собівартість виробу взята з фактичними цінами на матеріали, а в другому вона приведена до планових цін на матеріали. Вплив зміни цін на продукцію (±ПВцтп) обчислюється так само, тільки в порівнюваних показниках витрат на гривню товарної продукції беруться різні ціни на продукцію: ± ПВцтп = ф ф ф ∑ВфЧСв ∑В ЧСв − . ф ф пл В ЧЦв ∑ВфЧЦв ∑
(3.4)
Залежно від обсягу виробництва всі витрати підприємства можна розділити на постійні (амортизація, погодинна оплата обслуговуючого персоналу, витрати адміністративного апарату, оренда приміщень) і змінні (відрядна зарплата виробничих робітників, сировина і матеріали, електроенергія тощо). Взаємозв'язок обсягу виробництва і собівартості продукції повинен враховуватися при аналізі собівартості як всього випуску, так і одиниці продукції. На зміну загальної суми витрат на виробництво продукції здійснюють вплив: 1. Обсяг випуску продукції [∑(Сплi Ч ВПплi) Ч Ктп + Апл ] – [∑(С плi Ч ВП плi) + Апл] де фактичний обсяг виробництва продукції; [∑(Сплi кції; Сплi – собівартість i-го виду продукції; ВПплi – плановий обсяг випуску продукції; Ктп – загальний коефіцієнт виконання плану з випуску продукції; Апл – загальна величина постійних витрат. 2. Структура продукції: [∑(Сплi Ч ВПфi) + Апл] – [∑(Сплi Ч ВП плi) Ч Ктп + Апл], (3.6) (3.5) [∑(Сплi Ч ВПплi) Ч Ктп + Апл] – витрати за планом, перерахованим на
ЧВПплi) Ч
Апл] – планові витрати на плановий випуск проду-
88 де [∑(Сплi
Ч
ВПфi) + Апл] – витрати по плановому рівню на фактичний
випуск продукції; ВПфi – фактичний випуск продукції. 3. Змінні витрати: [∑(Сфi де
Ч ВПфi) + Апл] – [∑(С плi ЧВПфi) + Апл], (3.7) [∑(Сфi Ч ВПфi) + Апл] – фактичні витрати при плановому рівні по-
стійних витрат; Сфi – фактична собівартість продукції. 4. Постійні витрати: [∑(Сфi де
Ч ВПфi) + Аф ] – [∑(Сфi Ч ВПфi) + Апл] ,
(3.8)
Аф – фактична загальна сума постійних витрат. Наявна система методичних підходів розглядає зміни величини абсо-
лютного відхилення собівартості товарної продукції від планового завдання за такими чинниками: обсяг виробництва, структура продукції, ціни на матеріальні і техніко-економічні ресурси, собівартість окремих видів виробів. Для визначення впливу обсягу продукції використовують таку формулу: T NT′−Nпл N =S Ч 1 , S ∆ пл Т Nпл
(3.9)
де ∆ S N – відхилення фактичної собівартості товарної продукції від планової за рахунок зміни обсягу виробництва;
Sпл
– собівартість товарної продукції за планом на звітний рік;
Т Nпл – товарна продукція у чинних оптових цінах підприємства, прийн-
ятих в плані, за планом на звітний рік;
89 Т N1 ′ – товарна продукція, фактично випущена у звітному році, в пла-
нових оптових цінах. Вплив зміни структури і асортименту продукції, що випускається, визначається за формулою:
S′ S T Sα = 1′ − пл ЧN1 ′, ∆ NT NТ пл 1
(3.10)
де ∆ Sα – відхилення фактичної собівартості товарної продукції від планової за рахунок зміни структури і асортименту продукції, що випускається;
′ S1 – фактично випущена товарна продукція за плановою собівартістю. Вплив зміни в порівнянні з планом цін на сировину, матеріали, паливо, купівельні напівфабрикати, тарифами на енергію і перевезення може бути встановлено зі статистичної звітності або визначено за формулою:
цм Sцм=S1−S1 , ∆
(3.11)
де ∆ S цм – відхилення фактичної собівартості від планової за рахунок зміни цін і тарифів на матеріальні і паливно-енергетичні ресурси;
S1– фактична собівартість товарної продукції звітного року;
S1цм
– відхилення, скореговане на зміну планових цін на матеріальні та
паливно-енергетичні ресурси. Вплив зміни собівартості окремих виробів на величину відхилення фактичної собівартості товарної продукції від планової визначається за формулою: цм ′ Sі =S1 −S1 ∆ , (3.12)
90 де ∆ S і – відхилення фактичної собівартості товарної продукції від планової за рахунок зміни собівартості окремих виробів;
′ S1 ртістю.
– фактично випущена товарна продукція за плановою собіва-
При аналізі собівартості продукції не можна обмежуватися загальними середніми показниками, що характеризують виконання плану зниження витрат на виробництво продукції, необхідно детальніше вивчити ці питання, використовуючи калькуляцію за окремими видами виробів. На основі моделі залежності витрат на виробництво продукції від величини змінних і постійних витрат методом ланцюгових підстановок визначають вплив обсягу виробництва (Х) суми постійних витрат (а) і суми питомих змінних витрат (b). Загальне значення собівартості одиниці продукції: а аф Cзаг = +bф − пл +bпл . ∆ хпл хф
Далі детальніше вивчають собівартість товарної продукції по кожній статті витрат шляхом порівняння фактичних даних з плановими. Одним з найважливіших способів аналізу собівартості є аналіз собівартості товарної продукції за статтями калькуляції. Цей аналіз має на меті з'ясування того, як виконувався на підприємстві план за окремими статтями ви-
91 трат. Він дає можливість встановити, за якими статтями виявлена економія порівняно з планом, а за якими допущена перевитрата. Такий аналіз дає змогу визначити напрям, за яким має розвиватися подальше дослідження резервів зниження собівартості на підприємстві. При аналізі за кожною статтею визначається відхилення фактичних витрат від планових. Шляхом віднесення знайдених відхилень до повної собівартості товарної продукції за планом встановлюється вплив змін за кожною зі статей на кінцевий результат виконання плану. Одночасно з аналізом витрат на виробництво продукції за статтями витрат необхідно проаналізувати і структуру собівартості продукції. Під структурою собівартості продукції розуміється частка статей витрат у загальній величині витрат на випуск продукції. Аналіз структури собівартості продукції характеризує рівень окремих статей витрат і їх вплив на собівартість виробів. На основі даних звітності визначається частка відповідних витрат у собівартості товарної продукції у звітному році та їх відхилення від показників попереднього року. Порівняння часток відповідних витрат протягом кількох звітних періодів дає змогу виявити зміну рівня витрат, зумовлених ступенем спеціалізації, планування, упровадження нової техніки тощо. Після загального аналізу собівартості товарної продукції проводиться аналіз або всієї статті, або статті, що має найбільшу частку, і статті, за якою допущена перевитрата.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз собівартості продукції» з дисципліни «Організація і методика економічного аналізу»
