Переходячи до розгляду напрямiв регулювання обсягiв пропозицiї на ринку робочої сили України, дамо перш за все визначення iндивiдуальної та сукупної пропозицiї, поняття їх обсягiв, а також джерел пропозиції робочої сили. Як вiдомо, пропозицiя — це узагальнюючий термiн, що описує поведiнку потенцiйних і фактичних продавцiв товару. При цьому визначаються обсяг, шкала та крива пропозицiї. Обсяг пропозицiї — це кiлькiсть товару, який продавцi бажають продати за певний час. Насамперед зауважимо, що можливi два погляди — вузький та широкий — щодо визначення попиту та пропозицiї на ринку працi. При вузькому поглядi обсяг попиту становлять вiльнi робочi мiсця. Отже, i обсяг пропозицiї зводиться до незайнятого населення i, ймовірно, до того, яке заявило про своє бажання працювати, тобто до безробiтних, зареєстрованих у вiдповiдних службах. При широкому поглядi обсяг попиту становлять усi наявнi робочi мiсця (дiючi та знову створенi), а обсяг пропозицiї в поточному перiодi — вся наявна наймана робоча сила, тобто все повнiстю та частково зайняте i незайняте населення на рин- ку працi. На практицi в центр уваги, як правило, потрапляє та частина населення, яка шукає роботу, тобто поки що не зайнята будь-якою працею (найманою чи ненайманою). Проте шукати роботу можуть навiть тi, хто вже працює за наймом, i тi, хто вперше пропонує свою робочу силу та робочий час на ринку працi. Виходячи з попереднього матерiалу, можна зробити висновок, що iндивiдуальний продавець (найманий працівник) пропонує на ринку працi: кiлькiсть робочих годин на тиждень, мiсяць, рiк, протягом яких iндивiд бажає працювати, перебуваючи на ринку працi (Т); iнтенсивнiсть працi, яку людина проявляє в процесi виробництва продуктiв (Е); рiвень здiбностей, пiдготовки (загальної, професiйної) та досвiд iндивiда (ТS). Іншими словами, індивідуальний продавець на ринку праці пропонує свою робочу силу певної якості на певний робочий час з певною інтенсивністю використання. Отже, iндивiдуальну пропозицiю на ринку працi можна виразити такою формулою: Si = Ti Ei Tsi. (5) Зауважимо, що в економiчних дослiдженнях третiй складовiй пропозицiї придiляється основна увага, а марксистська теорiя саме її називає iндивiдуальною робочою силою. На суспiльному рiвнi розглядається сукупна пропозицiя, обсяг якої можна виразити формулою: Sc = ( Ti Ei Tsi. (6) Якщо скористатися середнiми величинами складових iндивiдуальної пропозицiї на ринку працi, формула (6) набирає вигляду Sс = ( Nj Dсj, (7) де Nj — чисельнiсть iндивiдiв j-ї професiйно-квалiфiкацiйної групи; Dсj — середня величина обсягу пропозицiї в j-й професiйно-квалiфiкацiйнiй групi. Оскільки статистика не бере до уваги складовi iндивiдуальної пропозицiї i оперує тiльки значеннями чисельностi iндивiдiв, то формула для статистичних дослiджень набирає вигляду Sс = ( Nj. (8) У сучаснiй лiтературi цей обсяг пропозицiї називають сукупною найманою робочою силою, що визначається як кiлькiсть людей, якi працюють або бажають працювати за плату в різних типах ринків праці, класифікацію яких наведено в попередньому розділі. Ураховуючи фактори, які впливають на обсяги індивідуальної пропозиції робочого часу, інтенсивність праці та якість робочої сили, сукупну пропозицію треба аналізувати за такими критеріями: статтю, віком, освітою, професією, кваліфікацією тощо в регіональному та галузевому розрізах. При цьому аналіз пропозиції в регіональному розрізі має враховувати сальдо трудової маятникової міграції. Пропозицію робочої сили можна визначати як на конкретний термін (дату), так і за певний відрізок часу, тобто як моментним, так і інтервальним показником. Зазначимо, що формула (7) враховує в теоретичному плані три складові індивідуальної пропозиції на ринку праці, проте на практиці можна враховувати лише один — пропозицію робочого часу. Наголосимо при цьому, що одна частина працездатного населення пропонує на ринку праці кількість робочого часу, яка відповідає законодавчо встановленій нормі (за день, тиждень, місяць, рік), друга — працює і бажає працювати більше, а третя — менше нормальної тривалості робочого періоду. З огляду на це здобутий з формули (8) обсяг сукупної пропозиції має бути скоригований на коефіцієнт, який характеризує прагнення працездатного населення працювати більше або менше нормальної тривалості робочого періоду. Скориставшись зазначеним коефіцієнтом, можна перейти від показника пропозиції робочої сили до показника попиту на робочі місця [39, с. 219]. З огляду на цю обставину в статистиці ринку праці розраховуються такі показники. Середньоспискова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку всього персоналу, який залучався до роботи в звітний період й отримував відповідну заробітну плату (доход) (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачуваний), в умовну чисельність працівників, які виконують роботу повний робочий день, виходячи з встановленої його тривалості. Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу (через відпустки з ініціативи адміністрації, тимчасову непрацездатність і т. ін.), перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня). Примітка. Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повної заробітної плати, включаються як ті, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці. До середньоспискової чисельності працівників у еквіваленті повної зайнятості включається також умовна чисельність окремих категорій працівників у тих випадках, коли немає змоги обрахувати її за днями явок на роботу, зокрема: чисельність надомників, працівників, які виконували роботу згідно з договорами підряду, та інших категорій працівників, по яких вести щоденний облік затрат робочого часу неможливо; розраховується діленням фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату зайнятого в основній діяльності (за цей самий місяць) одного працівника спискового складу, перераховану в еквівалент повної зайнятості. Обсяги сукупної пропозиції робочої сили можна визначити за такою схемою: — визначення чисельності трудоактивного населення працездатного віку; — визначення перспективних коефіцієнтів трудової активності з урахуванням даних соціологічних обстежень і аналізу економічної ситуації; — визначення чисельності трудоактивних пенсіонерів за віком; — визначення загальної чисельності трудоактивних контингентів регіону; — визначення обсягів пропозиції робочої сили з урахуванням сальдо маятникової міграції та прагнення працювати на умовах повної первинної, неповної та вторинної зайнятості [39, с. 224]. Якщо орiєнтуватись на взаємозв’язок iндивiдуальної та сукупної пропозиції робочої сили із заробiтною платою, то слiд визначити шкалу та криву пропозицiї на ринку працi. Шкала пропозицiї вiдбиває зв’язок мiж обсягом пропозицiї та заробiтною платою. При цьому iншi фактори, якi можуть впливати на обсяг пропозицiї, приймаються незмiнними. Крива пропозицiї — це графiчне вiдображення шкали пропозицiї. З точки зору вузького пiдходу до визначення обсягiв сукупної пропозицiї на ринку працi пропозицiю в поточному перiодi становитиме частина економiчно активного населення, яке є тимчасово незайнятим i активно шукає роботу самостiйно або через вiдповiднi служби. Саме воно потребує матерiальної допомоги та допомоги в працевлаштуваннi в поточному перiодi. Потенцiйними джерелами пропозицiї в такому випадку є всi працюючi за наймом, зайняте поза ринком працi населення, незайняте економiчно активне населення та тимчасово непрацездатнi, якi не втратили працездатностi повнiстю i можуть повернутись на ринок працi (мал. 2.10 і 2.11). Отже, потенцiйнi джерела пропозицiї можуть проявитись у майбутнiх перiодах, тому iнформацiя про них є важливою для розробки програм зайнятостi.
Мал. 2.10. Схема формування поточної (фактичної) та потенційної пропозиції сукупної робочої сили
Мал. 2.11. Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці
Отже, джерелами пропозицiї робочої сили на ринку працi можуть бути як зайняте, так i незайняте, як працездатне, так i непрацездатне населення. Загалом, розглядаючи джерела пропозицiї на ринку працi, треба виокремити сегментацiю їх за квалiфiкацiйною ознакою, ознакою конкурентоспроможностi, за формами договiрних вiдносин, за причинами вступу до складу безробiтних. За квалiфiкацiйною ознакою можна виокремити чортири групи: порiвняно невелика за кiлькiстю група трудящих, якi мають високий соцiальний статус і професiйно-квалiфiкацiйний рiвень, високу заробiтну плату на рiвнi мiжнародних стандартiв, на якi орiєнтується ця група. У цiй групi надiйнi гарантiї зайнятостi й у їхніх доходах все бiльшу роль вiдiграють рiзнi соцiальнi виплати, премiї та доходи вiд участi в прибутках; в основному «професiонали», тобто особи, якi мають вищу або середню спецiальну освiту, зайнятi в сферi iнформацiйних систем і високих технологiй, а також бiльшiсть службовцiв державного сектора. Їхня заробiтна плата йде в ногу з iнфляцiєю. У цiй групi досить велика конкуренцiя за робочi мiсця, але завдяки високiй конкурентоспроможностi ця група трудящих має досить високi гарантiї зайнятостi; працiвники фiзичної працi, зайнятi в секторах економiки, якi мають тенденцiю до скорочення. У цiєї групи працiвникiв є такi професiї та квалiфiкацiя, якi поступово зникають разом зі скороченням чи лiквiдацiєю окремих видiв робiт або цiлих галузей. Гарантiї заробiтної плати та зайнятостi нерідко зберiгаються завдяки сильним позицiям профспiлок, якi склалися в минулi часи; складається з працiвникiв тих професiй, яких є надлишок на ринку працi. Ця група, яка останнiм часом усе зростає за кiлькiстю, має вiдносно низький рiвень заробiтної плати i слабкi гарантiї зайнятостi. Їi особливо вражають спади виробництва та дiлової активностi; складається з осiб, якi ще не знайшли роботи або виштовхуються з ринку працi. Це найвразливіша категорiя трудящих: молодь i безробiтнi, якi вже довго не мають роботи, так званi «розчарованi» працiвники, тобто якi втратили надiю знайти роботу, особи похилого вiку, iншi особи, котрi мають слабкi гарантiї зайнятостi або вони повнiстю вiдсутнi. Зазвичай, цi люди мають мiзернi доходи i перебувають за межею бiдностi. Схожою на попередню, однак дещо спрощеною є сегментацiя робочої сили за квалiфiкацiйною ознакою залежно вiд подiлу робочих мiсць на первиннi (незалежнi та залежнi) та вториннi. Вiдповiдно до цього подiлу робоча сила подiляється на три групи. Перша група (займає первиннi незалежнi робочi мiсця) — це спецiалiсти з вищою i середньою спецiальною освiтою, керiвники, адмiнiстратори всiх ланок i висококвалiфiкованi робiтники. Для цiєї групи характерний високий рiвень заробiтної плати, висока квалiфiкацiя працiвникiв і високi гарантiї зайнятостi. Друга група робочої сили, яка займає первиннi залежнi робочi мiсця, охоплює технiкiв, адмiнiстративно-допомiжний персонал і робiтникiв середньої квалiфiкацiї. Для другої групи характерним є вiдносно високий рiвень заробiтної плати та непоганi гарантiї зайнятостi. Третя група, яка займає вториннi робочi мiсця, — це працiвники сфери обслуговування, неквалiфiкованi робiтники, службовцi низької категорiї з невисоким рiвнем заробiтної плати та недостатнiми гарантiями зайнятостi. Очевидно, що мiж двома наведеними пiдходами до подiлу робочої сили на групи iснує певний зв’язок. Зазначимо, що саме в окремих, вказаних тут, та в iнших сегментах ринку працi, можливо, потрібно буде збiльшити пропозицiю робочої сили. Для проведення сегментацiї робочої сили за iншими ознаками зосередимо тепер свою увагу на робочiй силi, яка працює або бажає працювати за наймом. На мал. 2.10 це зайняте i тимчасово незайняте на ринку працi населення. Розглянемо найбiльш напруженi потоки та змiни в русi за такими потоками протягом економiчного циклу (мал. 2.12).
Мал. 2.12. Потоки робочої сили на ринку праці Почнемо з потокiв мiж зайнятими та незайнятими на ринку працi. Iснує три шляхи виходу з робочої сили, зайнятої на ринку працi: працiвника звiльняють через змiни в органiзацiї виробництва й працi, в тому числi через лiквiдацiю, реорганiзацiю, перепрофiлювання пiдприємств, органiзацiй та установ. Це категорiя осiб, що втратили роботу; працiвник тимчасово звiльнений з роботи. У цьому разі незайнятий працiвник не залишає надiї повернутись на ту саму роботу, а роботодавець вважає, що коли-небудь зможе забезпечити його роботою. Таке явище є звичайним у ринковiй економiцi в перiоди спаду виробництва внаслідок зниження попиту на продукцiю; працiвник добровiльно вирiшує залишити роботу, тобто стає незайнятим найманою працею за власним бажанням. Трудове законодавство розрізняє в такому разі поважні та неповажні причини звільнення з роботи за власним бажанням; працівника звільняють з роботи через порушення трудової дисципліни, розкрадання майна тощо. Вийшовши одним із зазначених шляхiв з числа зайнятих найманою працею, працiвники потрапляють або в категорiю тимчасово незайнятих на ринку працi, але, зареєструвавшись у вiдповiдних службах, не втрачають надiї повернутись на робочi мiсця; або виходять на пенсiю; або поповнюють ряди економiчно неактивного населення; або, втративши працездатнiсть, входять до складу непрацездатного населення. Частина тих, хто поповнює ряди тимчасово незайнятих на ринку працi, через деякий час, не знайшовши нової роботи, розчаровується i виходить зі складу найманої робочої сили, поповнюючи ряди економiчно неактивного населення. Можливий i такий шлях, коли, залишивши ринок працi, працiвники потрапляють до складу економiчно активного населення, заснувавши свiй бiзнес, або до складу економічно пасивного населення, вступивши на денне вiддiлення навчального закладу, i т. iн. Потiк вступу до найманої робочої сили розпадається на складовi: тимчасово незайнятi на ринку працi, що повертаються на свої або iншi робочi мiсця; особи, що вперше шукають роботу. Ця категорiя поповнює ряди зайнятої найманої робочої сили або безпосередньо, або проходячи через категорiю тимчасово незайнятих на ринку працi, офiцiйно зареєструвавшись у вiдповiдних службах; особи, якi повторно вступають до найманої робочої сили пiсля тривалої перерви. Маршрут руху цiєї категорiї такий самий, як i в попередньої. Схематично такi потоки вiдображено на мал. 2.12. Отже, реально поточна пропозицiя на ринку працi, якщо її розглядати з точки зору вузького пiдходу, складається з чисельностi тимчасово незайнятого на ринку працi населення, осiб, якi вперше шукають роботу, осiб, якi повторно вступають до найманої робочої сили пiсля тривалої перерви. Деяке уявлення про iнтенсивнiсть зазначених потокiв дає iнформацiя про склад безробiтних з рiзних причин на прикладi США (в % вiд загальної величини безробiття, лютий 1987 р.) [42, с. 599]: Особи, що ранiше були зайнятi втратили роботу тимчасово звiльненi з роботи звiльненi за власним бажанням 61,3 35,7 12,5 13,1 Особи, якi ранiше не були зайнятi повторно вступають до складу робочої сили вперше шукають роботу 38,7 25,6 13,1 Деяке уявлення про інтенсивність зазначених потоків в Україні дає табл. 2.1, у якій наведено дані разового обстеження економічної активності населення в жовтні 1997 р. На мал. 2.12 показано два канали входження до складу найманої робочої сили i виходу з неї: люди, залишивши роботу, або затримуються на ринку працi i, зареєструвавшись у вiдповiдних службах, шукають роботу, або взагалі виходять зі складу найманої робочої сили. З останнiх тi, хто вважає себе нездатним знайти роботу, називаються «розчарованими» людьми. Статистика свiдчить, що за чисельнiстю обидвi категорiї рiвнi мiж собою. Майже половина людей, якi покидають ряди безробiтних, знаходять роботу, водночас друга половина взагалі залишає ряди найманої робочої сили, — припиняє пошуки роботи. Велика частина останнiх робить це на короткий час. Через 2 — 3 мiсяцi бiльшiсть з них або знову реєструються як такi, що шукають роботу, або ж безпосередньо наймаються на роботу. Може скластись враження, що найбiльша iнтенсивнiсть спостерігається на потоцi мiж зайнятими i незайнятими на ринку працi й що цей потiк охоплює людей, якi лише вперше в життi вступають до складу найманої робочої сили або залишають її. Насправдi досить масштабними є й вхiднi, й вихiднi потоки з найманої робочої сили. Наприклад, щомiсячно 20 % безробiтних залишають її склад, а понад 70 % з тих, хто знайшов роботу, найчастіше протягом короткого перiоду перебували поза ринком працi. Отже, можна зробити висновок, що обсяги пропозицiї на ринку працi дуже мобiльнi. Таким чином, за ознакою конкурентоспроможностi можна виокремити групи населення, якi або конкурентоспроможнi, або неконкурентоспроможнi на сучасному ринку робочої сили України. До останнiх належать: iнвалiди; матерi-одиначки; матерi з дiтьми; жiнки; люди похилого вiку; молодь; випускники закладiв освiти; звiльненi з вiйськової служби та прирiвненi до них; звiльненi з мiсць позбавлення волi; члени сiмей безробiтних та iн. Таблиця 2.1. Економічно активне населення за причинами незайнятості, статтю та місцем проживання у 1997 р. Категорії населення Чисельність економічно неактивного населення, всього У тому числі
міське населення сільське населення
всього жінки чоло-віки всього жінки чоло-віки Усього — тисяч осіб 10753,8 7359,1 4474,2 2884,9 3394,7 2112,5 1282,2 — у відсотках 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 у тому числі (у відсотках):
вивільнені через реорганізацію, ліквідацію, конверсію виробництва, скорочення штатів 8,2 9,3 9,2 9,3 5,6 4,8 6,9 звільнені за власним бажанням 9,0 9,4 8,6 10,5 8,3 6,6 10,8 демобілізовані з військової строкової служби 1,0 0,7 — 1,8 1,5 — 3,8 не влаштовані після закінчення основної середньої школи 1,4 1,0 1,0 0,9 2,5 2,6 2,6 не влаштовані після закінчення повної середньої школи 1,3 1,0 1,3 0,6 1,9 2,2 1,5 не влаштовані після закінчення ПТУ 1,4 1,5 1,5 1,5 1,3 1,4 1,0 не влаштовані після закінчення вузу та прирівненого до нього закладу освіти 1,1 1,3 1,6 0,9 0,7 0,9 0,3 призвані на військову службу 0,3 0,2 — 0,5 0,3 — 0,7 звільнені за станом здоров’я або переходом на інвалідність 1,1 1,1 0,9 1,5 1,2 0,9 1,5 звільнені через закінчення терміну контракту або договору найму 1,6 1,6 1,1 2,2 1,6 1,0 2,5 інші (студенти, пенсіонери та інші) 73,6 72,9 74,8 70,3 75,1 79,6 68,4 у тому числі:
студенти, які не шукали роботу 19,1 21,2 18,2 25,5 13,8 11,9 16,7 пенсіонери, які не шукали роботу 51,6 48,8 53,1 42,9 58,2 64,1 49,4
Джерело: Економічна активність населення України у 1997 році: Стат. збірник. — К.: Держкомстат України, 1998. — С. 112. За формою договiрних вiдносин, що певною мiрою впливає на ступiнь стiйкого стану на ринку та умови функцiонування, можна виокремити такi сегменти: особи, найнятi на постiйну роботу протягом повного робочого часу, якi становлять стiйке ядро трудового колективу; особи, залученi на тимчасову роботу, якi працюють за контрактами та сумiсництвом, зайнятi неповний робочий день, неповний робочий тиждень. Саме вони створюють резерв першочергового звiльнення; частина персоналу, яка входить до штатного розкладу, але фактично не бере участi у виробничому процесi (тi, що перебувають у вiдпустках без збереження заробiтної плати або з частковою заробiтною платою через особисті обставини або через вiдсутнiсть роботи). Ця група працiвникiв створює контингент прихованої поточної внутрiшньофiрмової пропозицiї робочої сили. Зазначенi сегменти пропозицiї робочої сили пов’язанi з такими формами зайнятостi, як повна, часткова, первинна, вторинна. I, нарештi, спираючись на попередній аналіз потоків входу й виходу зі складу найманої робочої сили, можна видiляти такi групи населення за причинами входження до складу безробітних: вивiльненi з пiдприємств, органiзацiй та установ через реорганiзацiю, лiквiдацiю або змiни у виробництвi та органiзацiї працi; особи, що втратили роботу з iнших причин; особи, звiльнені за власним бажанням або за порушення трудової дисциплiни; особи, що вперше шукають роботу; особи, що шукають роботу пiсля тривалої перерви. Виокремлення сегментiв пропозицiї робочої сили може бути корисним у разі розв’язання таких теоретичних і практичних проблем: визначення статусу безробiтного; встановлення тривалостi та розмiрiв допомоги по безробiттю; розробки програм перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї зайнятого та незайнятого населення; розробки державних програм сприяння зайнятостi; визначення обсягiв поточної та потенцiйної пропозицiї робочої сили. Чинники, пiд впливом яких формується iндивiдуальна пропозицiя на ринку працi, були розглянутi в попередньому пiдрозділі. На обсяги ж сукупної пропозицiї впливають такi три групи факторiв. 1. Природнi — кiлькiсть працездатних громадян, динамiка їхньої кiлькостi, склад за вiком і статтю. 2. Морально-психологiчнi — потреба в працi як засiб самовираження та розвитку людини. 3. Економiчнi — рiвень життя загалом, рiвень доходiв — на- скiльки вони дозволяють реалiзувати потреби людини. До наведених факторiв треба, на наш погляд, додати: прирiст величини трудових ресурсiв (працездатного населення); спiввiдношення зайнятого та незайнятого населення, економiчно активного та неактивного населення; особливостi пенсiйного законодавства; кадрову полiтику на кожному пiдприємствi, вiд якої залежить пропозицiя робочої сили з боку вже зайнятих працiвникiв; вплив профспiлок на ринку працi. Для України характерним є те, що останнiм часом спостерігається тенденцiя зниження частки економiчно активного населення, а на фонi безробiття — зайнятого населення. Проблема скорочення економiчно активного населення пов’язана з процесами депопуляцiї в Українi, якi розпочалися з 1981 р., пiсля того як порушилося вiдтворення робочої сили в центральних, пiвденних і схiдних областях. Так, якщо прирiст населення за перiод 1971 — 1975 рр. становив 2 млн чол., а за 1976 — 1980 рр. — 1 млн чол., то починаючи з 1981 р. чисельнiсть населення щорiчно скорочувалась на 50 тис. чол. Це спричинилося до зменшення рівня народжуваностi. Тривалiсть життя в Українi на 10 — 15 рокiв нижча, ніж у високорозвинених країнах (Панасюк Б. Макроэкономика: диспропорции и их причины / Экономика Украины. — 1995. — № 6. — С. 20). У 1994 р. порiвняно з 1991 р. чисельнiсть працездатного населення в працездатному вiцi скоротилась на 41,3 тис. чол. При цьому спостерiгається скорочення в загальнiй чисельностi трудових ресурсiв чисельностi зайнятих в народному господарствi з 83,8 % (1991 р.) до 74,8 % (1994 р.) і в 1995 р. — до 72,7 % (Ходаковский Е. Эквиваленты рынка труда в механизме регулирования рынка // Экономика Украины. — 1995. — № 5. — С. 43). Отже, скорочення чисельностi економiчно активного населення призводить до зменшення пропозицiї робочої сили на ринку України. У свою чергу, скорочення чисельностi економiчно активного населення в Українi пов’язане з пiдвищенням частки непрацюючих пенсiонерiв, незважаючи на низький рiвень пенсiйного забезпечення, та з вивiльненням значної кiлькостi працiвникiв з виробництва, серед яких двi третини становлять жiнки. Жiнки також становлять бiльшiсть з-поміж безробiтних — випускникiв вищих і середнiх спецiальних навчально-виховних закладiв (див. табл. 2.1). Отже, за умов значного перевищення пропозицiї над попитом, що дуже характерно для економiки України, виникає потреба в заходах щодо скорочення сукупної пропозицiї на ринку працi. Можливi три напрями впливу на сукупну пропозицiю на ринку працi: зниження припливу робочої сили на ринок працi; стимулювання вiдпливу робочої сили; перерозподiл робочого часу i робочих мiсць мiж зайнятими. Зниження припливу робочої сили на ринок працi може забезпечуватися за рахунок: зменшення припливу молодi через розширення програм загальноосвiтньої та професiйної пiдготовки зі збiльшенням термiнiв навчання; збiльшення в закладах освіти мiсць з денною формою навчання i скорочення мiсць з вечiрньою формою; пiдвищення розмiрiв стипендiй студентам денної форми навчання; збiльшення допомоги й тривалостi вiдпусток жiнкам для догляду за дiтьми, надання їм пiльг при нарахуваннi трудового стажу; збiльшення пенсiй iнвалiдам, особам, якi за ними доглядають; збiльшення допомоги по безробiттю та запровадження системи страхування по безробiттю; надання можливостi отримання нетрудового доходу вiд використання нерухомостi, цiнних паперiв та iн. Стимулювання вiдпливу робочої сили з ринку працi може здiйснюватися в такі способи: зниження вiку виходу на пенсiю або стимулювання дострокового виходу на пенсiю, а також збiльшення її розмiрiв. Першу частину цього заходу передбачено Законом України «Про зайнятiсть населення» для працiвникiв, вивiльнених з пiдприємств, органiзацiй та установ у зв’язку з реорганiзацiєю, лiквiдацiєю або змiнами у виробництвi та органiзацiї працi. Водночас дискутується можливiсть подовження працездатного вiку. Реалiзацiя другої частини заходу в сучасних умовах практично унеможливлюється через вiдсутнiсть достатнiх коштiв; введення вiкового цензу для деяких професiй; обмеження одночасного отримання пенсiй i заробiтної плати; введення практики надання навчальних вiдпусток працюючим особам; надання можливостi органiзацiї власного бiзнесу всiм бажаючим. Перерозподiл робочого часу i робочих мiсць здiйснюється з метою зменшення пропозицiї на ринку працi при тiй самiй кiлькостi зайнятих. Стимулювати працiвникiв переходити на часткову або тимчасову зайнятiсть можна за рахунок таких самих видiв соцiального забезпечення, розмiрiв вiдпустки та iнших соцiальних гарантiй, що й для повнiстю зайнятих працiвникiв, забезпечення гарантованого мiнiмального рiвня заробiтної плати, збiльшення тривалостi щорiчних вiдпусток і скорочення тривалостi робочого дня й робочого тижня. Водночас як на етапi ринкової трансформацiї економiки України, так i на очiкуваному етапi функцiонування ринкової економiки можливе використання методiв скорочення попиту на робочу силу та методiв збiльшення iндивiдуальної пропозицiї. Так, у трудодефiцитних регiонах України виникають економiчнi ситуацiї, за яких потрібно використати методи скорочення попиту на робочу силу, зокрема: встановлення додаткових податкiв за використання робочої сили; жорстку кредитну полiтику; встановлення пiдприємству одноразових виплат у бюджет за найм працiвникiв певної категорiї; зниження iнвестицiй; скорочення або вiдмiну гнучких форм зайнятостi тощо. Найдiєвішим методом збiльшення iндивiдуальної пропозицiї є пiдвищення якостi останньої, а отже, і конкурентоспроможностi. З цiєю метою потрібно забезпечити: органiзацiю профпiдготовки i перепiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї працюючих та безробiтних; надання податкових пiльг пiдприємствам, якi здiйснюють перепiдготовку i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв; розробку спецiальних програм пiдвищення конкурентоспроможностi окремих груп населення на ринку працi. Про iншi методи збiльшення iндивiдуальної пропозицiї згадувалось в попередньому підрозділі. Зауважимо, що заходи, спрямованi на збiльшення iндивiдуальної пропозицiї на ринку працi, автоматично збiльшують i сукупну пропозицiю. Крiм того, потенцiйно обсяг сукупної пропозицiї може збiльшитися в разi збiльшення народжуваностi та зменшення смертностi населення, пiдвищення вiку виходу на пенсiю i т. п. Однак зазначені методи можуть бути задiянi тiльки пiсля збiльшення попиту на робочу силу. Досвiд України свiдчить, що скласти бiльш-менш правильний прогноз пропозицiї робочої сили за всiма її елементами, а надто прогноз поточної пропозицiї, зокрема безробiття, не дуже просто. Так, у РВВС України НАН України було пiдготовлено прогноз загальних масштабiв і можливостей територiально-галузевої дислокацiї безробiття. Згiдно з прогнозом, у 1992 р. за стабiлiзацiйним варiантом прогнозу чисельнiсть безробiтних мала досягти 450 тис. чол., а за кризовим варiантом — 1 млн чол.; у 1993 р. — вiдповiдно 750 — 780 тис. чол. і 1 млн 700 тис. чол.; у 1994 р. — 880 — 900 тис. чол. і 1 млн 900 тис. чол.; у 1995 р. — 950 тис. чол. і 2 млн чол. (Рынок труда и вопросы социальной защищенности населения Украины. — К.: СОПС Украины НАН Украины. — 1991. — Вып. 1, 2. — С. 12). Порiвнюючи цi данi з реальними, бачимо суттєвi розбiжностi. Крiм того, на рiзних етапах ринкової трансформацiї економiки України держава може застосовувати рiзноманітнi пiдходи до формування сукупної пропозицiї робочої сили. Зокрема, на етапi кризового стану економiки доцiльно створювати органiзацiйно-правові перепони на шляху руху робочої сили з потенцiйних джерел (а саме з внутрiшньофiрмових і зовнiшнiх) у поточнi. До того ж доцiльно стримувати рух робочої сили з джерел, не пов’язаних з найманою працею, в поточну пропозицiю. Цьому може сприяти створення умов для власного бiзнесу, самозайнятостi, а також жорсткi правила надання статусу безробiтного (особливо для тих, хто звiльнився з пiдприємства за власним бажанням або через порушення трудової дисциплiни).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державне регулювання пропозиції робочої сили» з дисципліни «Ринок праці»
