Сучасний рівень ефективності використання трудового потенціалу України та її резерви
За нинішньої економічної ситуації в Україні рівень ефективності використання трудового потенціалу зменшився, що виявилося у збільшенні чисельності незайнятих. Значно зросли приховане безробіття, кількість відпусток з дозволу адміністрації. Працевлаштування робочої сили стримуеться вкрай обмеженою потребою галузей господарства у працiвниках. Основними споживачами робочої сили є пiдприємства сфери обслуговування, промисловостi, сiльського господарства, будівництва. Сучасний рiвень ефективностi використання трудових pecyрсів важко визначити з повною достовiрнiстю, оскiльки є розбiжностi в роз рахунках iснування прихованого безробiття та нерегламентованої зайнятостi. Проте причини низької ефективностi використання трудових ресурсiв можна виявити. Вони досить рiзноманiтнi й багаторiвневi, галузевi, територiальнi та iншi. Структурнi змiни у промисловостi вiдбуваються в обстановцi внутрiшнiх суперечностей i труднощiв. Крiм величезного недовантаження потyжностей, не завершена їx структурна перебудова. Є ряд галузей (вугiльна, металургiйна, хiмiчна, легка промисловiсть) iз «згаслими» перспективами розширення, тому збiльшення зайнятостi в них малоймовірне. Досить важко збалансовуються особистий i речовий чинники суспiльного виробництва, порушена пропорцiйнiсть мiж засобами працi та робочою силою. Сьогоднi надлишок трудових ресурсiв є лише вiдносним. Вiн зумовлений економiчною кризою i викликає потребу в переходi до методiв господарювання, якi мають забезпечити бiльш ефектне використання наявннх трудових ресурсiв. Для цього тепер розробляються рiзнi нацiональнi програми розвитку та реконструкцiї галузей i їx комплексiв, дещо полiпшується координацiя дiяльностi галузевих i мiсцевих органiв управлiння. Сучасний рiвень ефективностi використання трудових ресурсiв ще досить низький, оскiльки замiсть реальної економiї працi застосовується минула праця на еквiвалентнiй основi, коли підвищення продуктивностi працi супроводжується таким збiльшенням частки затрат минулої працi, що не компенсується скороченням частки затрат живої працi. Через спрацювання фондiв виробництва збiльшуються сумарнi затрати живої працi на одиницю готового продуктy. Активiзацiя трудових ресурсiв тiсно пов'язана з проблемою пiдвищення ефективностi вiдносин розподiлy, iнтенсифiкацiєю виробництва та соцiально-економiчним прискоренням суспiльного розвитку. Невiдповiднiсть або не повна вiдповiднiсть якостi робочих мiсць рiвневi сучасного робiтнина виявляється у надзвичайно високiй частцi малоквалiфiкованої працi. На часi максимальне скорочення ручних операцiй при механiзацiї виробничих процесiв, загальному полiпшеннi технiчних умов виробництва, лiквiдацiї монотонних, важких, непристосованих робiт. Не сприяє пiдвищенню ефективностi використання трудових ресурсiв винористання застарiлих форм i методiв opгaнiзaції працi. Остання не вiдповiдає сучасним вимогам науково-технiчного прогресу. Зростає безробiтгя серед спецiалiстiв з вищою i середньою спецiальною освiтою. Багато працiвникiв працюють не за фахом. Погiршується виробничо-психологiчний клiмат на пiдприємствах, що функцiонують. Ще гострiшi цi проблеми безробiтгя серед молодi, особливо тієї, що тiльки починає трудову дiяльнiсть. Забезпечення вiдповiдностi мiж трудовими ресурсами та засобами працi – важлива умова пропорцiйностi економiки, економiчна основа пiдвищення ефективностi капiтальних вкладень, основних фондiв i нової технiки, розв'язання соцiальних завдань. На ефективнiсть використання трудових ресурсiв останнiми роками впливають мiжрегiональнi вiдмiнностi у рiвнях продуктивностi працi. Певну роль у цьому вiдiграють вiдмiнностi в забезпеченостi peгiонiв трудовим потенцiалом, i не завжди рацiональна територiальна структура виробництва та зайнятостi i, очевидно, недолiки в організації подiлу працi мiж регiонами краiни. Негативно впливає на ефективнiсть використання трудових реcypciв слабкий зв'язок виробництва з соцiальною сферою, невмiння керiвництва працювати з людьми. Резерви пiдвищення ефективностi використання трудових ресурсiв характеризують повноту використання умов i чинникiв, що визначають цей процес. Резерви - це рiзниця мiж потенцiйними та реальними можливостями. За ознаками класифiкацiї можна видiлити резерви пiдвищення ефективностi використання трудових ресурсiв щодо: 1. Iнтенсифiхацiї суспiльного виробництва: резерви екстенсивного типу використання трудових ресурсiв; скорочення коливань сезонної зайнятостi; збалансованiсть зайнятостi чоловiкiв i жiнок у малих i середнiх мiстах; використання джерел забезпечення працею, розвиток соцiальних форм зайнятостi, а також резерви iнтенсифiкацiї використання трудових ресурсiв, до яких належать удосконалення галузевої структури суспiльного виробництва, скорочення плинності кадрiв у господарствi, зменшення втрат робочого часу; резерви зростання продуктивності праці; удосконалення управління трудовими ресурсами з урахуванням територгально-гапузевого принципу. 2. Сфери дії та можливостей використання. Для активної частини трудових pecypciв характерні тсподарські міжгалузеві, галузеві, регіональні, внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності їx вихористання. Для пасивної частини трудових pecypciв - господарські i регіональні. 3. Сфери виникнення резервів. Це резерви, що безпосередньо пов'язані з використанням трудових ресурсів, поліпшенням структури i якості робочих місць, забезпеченням збалансованості кількості робочих місць i працівників; поліпшенням організаційних, економічних i соціальних умов праці, а також резерви, пов'язані з формуванням трудових ресурсів; поліпшенням професійно-кваліфікаційної пiдгoтoвки кадрів, їx перепідготовкою та підвищенням кваліфікації, поліпшенням профорієнтації молоді, підвищенням загапьноосвітнього piвня населення. Це резерви пов'язані з розподілом i перерозподілом трудових ресурсів, а саме: поліпшення організаційно-правових норм працезабезпечення, удосконалення міграційних процесів. 4. Термінів використання (за використанням у часі): теперішні i перспективні резерви поліпшення використання трудових ресурсів. Треба вирізняти екстенсивне й інтенсивне використання робочої сили, враховуючи відповідні резерви. Збільшенню резервів підвищення ефективності трудових ресурсів сприяє збалансованість зайнятості чоловічого та жіночого населення в малих i середніх за розміром містах, що порушує співвідношення статей в активному вiцi. Цим зумовлюються зростання міграції населення, погіршення демографічної ситуації. Збалансованість зайнятості чоловічої та жіночої праці можлива через подолання однобічної спеціалізації виробництва, інколи у цьому допомагає маятникова міграція. Велике значення має раціональне використання робочої сили в регіонах країни, а також урахування територіальних особливостей при формуванні галузевої структyри виробництва на території Украiни, поліпшення територіальних пропорцій зайнятості населення та розміщення виробництва. Удосконалення галузевої структyри суспільного виробництва є важливим резервом підвищення ефективності використання трудових ресурсів. При цьому із збільшенням зайнятості у прогресивних галузях господарства підвищуються i темпи зростання виробництва. Прогресивні гапузі, крім підвищення продуктивності праці, сприяють економгії сировинних, енергeтичних та інших матеріальних ресурсів. Резервом зростання продуктивності праці є структурні зрушення у виробництві, підвищення його технічного рівня, удосконалення управління, введення в експлуатацію та освоєння нових підприємств i об'ектів та ін. Важливим резервом є підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва, а також поліпшення умов праці. Організаційні резерви – це поліпшення управління виробництвом, організації виробництва, підвищення рівня кооперації та спеціалізації, органгзація допоміжних служб, нормування праці та ін. Галузеві та міжгалузеві резерви - зміцнення міжгалузевих зв'язків, виявлення резервів підвищення продуктивності праці на piвнi міністерств, удосконалення системи підготовки кадрів, розроблення галузевої науково-технічної політики. До регіональних резервів належать використання додаткових джерел робочої сили в peгіоні, територіальний контроль за використанням робочої сили на підприємствах, в установах, організаціях peгіону; вплив на процеси підготовки кадрів, демографічна політика в peгіоні. Внутрішньовиробничими резервами є зниження трудомісткості продукції та поліпшення використання робочого часу, організаційної структури управління. Резервами підвищення ефективності використання трудових ресурсів є також поліпшення системи підготовки кадрів i підвищення освітнього рівня населення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сучасний рівень ефективності використання трудового потенціалу України та її резерви» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
