Система колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин
Вирішення соціально-економічних завдань, що стоять перед економікою України, перед сферою суспільної організації праці, неможливо без спільних зусиль усіх суб’єктів соціально-трудових відносин, використання певного арсеналу методів узгодження їхніх інтересів. Регулювання процесу взаємодії суб’єктів відносин у сфері суспільної організації праці – завдання відносно самостійне, яке зачіпає інтереси не тільки роботодавців і найманих працівників, а й суспільство в цілому. Погодження інтересів найманих працівників з роботодавцями у сфері соціально-трудових відношень здійснюється шляхом переговорів і завершується укладанням колективних договорів і угод. Система колективних договорів і угод – це основна форма реалізації соціального партнерства. Регулювання соціально-трудових відносин в нашій країні регламентується Законом України “Про колективні договори і угоди”. Колективній договір або угода складається на базі діючого законодавства, прийнятих сторонами обов’язків з метою регулювання виробничих, соціально-економічних і трудових відносин і узгодження інтересів, найманих робітників, роботодавців і уповноважених ними органів. Система колективно-договірного регулювання в Україні включає національний, галузевий, регіональний рівні та рівень підприємств. Про національний, галузевий та регіональний рівень нами було розглянуто у попередніх підрозділах.. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір на підприємствах укладається між власником (або уповноваженим ним органом) з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва та праці; забезпечення продуктивної зайнятості; режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; умови й охорона праці; форми та системи оплати праці, нормування праці; розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників; види й розмір доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, умов їхнього надання; житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення та відпочинку працівників; взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством, генеральною і галузевими угодами гарантії, соціально-побутові пільги та ін.. Предметом генеральної, галузевої, регіональної угоди, колективного договору можуть бути також інші питання оплати праці, соціальних гарантій, пільг окремим категоріям працівників. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональних угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін , які підписали угоду. Основною метою соціального партнерства на рівні суспільства є досягнення загального блага, яке виражається такими показниками: зростання продуктивності праці, яке має перевищувати зростання середньої заробітної плати; збільшення валового національного продукту на душу населення; удосконалення техніки, технології виробництва, науково-технічний прогрес; підвищення рівня життя населення. Досягнення зазначеної мети можливе за умови залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління; посилення мотивації до співробітництва у забезпеченні високих результатів роботи, як необхідної умови підвищення якості життя; усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін; досягнення взаємного прагнення до утвердження в суспільстві соціального миру і злагоди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
