Концепція людського розвитку втілює найкращі здобутки наукової думки, яка протягом тисячоліть плекала гуманістичну складову цивілізаційного руху. Взаємозв'язок економічного зростання й людського розвитку традиційно був однією з ключових проблем філософських, економічних, соціологічних наукових досліджень. Концепція людського розвитку як особлива теоретична система й орієнтована на практику державного управління методологія и походить з визнання неможливості звести суспільний прогрес до збільшення грошового доходу чи примноження матеріального багатства. В її основі лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки. “Розвиток людини задля її блага та її власними силами” – така концепція передбачає формування нової філософії суспільної діяльності, перехід від звичайних пасивних засобів, що виражаються у матеріальній підтримці, до більш активних методів сприяння розвитку людини і її працевлаштуванню, створенню для неї сприятливих можливостей самостійно заробляти собі на життя. У найбільш узагальненому вигляді людський розвиток визначається нині як процес зростання людських можливостей в інтересах людини і власними силами людини, що забезпечується політичною свободою, правами людини, суспільною повагою до особистості, здоровим довкіллям. Основною метою розвитку є стале зростання якості життя всього населення. Слід відзначити такі головні моменти формування концепції людського розвитку: поступовий перехід до визнання не лише активної, а й вирішальної ролі людини в економіці; визнання необхідності розгляду людини в єдності всіх її виявів – як істоти соціальної, економічної і психофізіологічної; усвідомлення важливості капіталовкладень в “економіку людини” (соціальних інвестицій). Принциповим положенням концепції людського розвитку є не постійне надання нужденним верствам гуманітарної допомоги, а стимулювання розвитку цих людей, підвищення їх ролі в суспільстві, розширення можливостей вибору способу життя, можливостей прийняття рішень стосовно своєї долі, але водночас й посилення відповідальності за прийняте рішення та його виконання. Як процес зростання людських можливостей та розширення людської свободи, людський розвиток має базуватися на участі кожного з них і приносити користь усім громадянам. Отже, концепція людського розвитку характеризується такими принциповими особливостями: акцентування уваги на активності людей як суб'єктів процесу власного розвитку; увага не лише до реальних або потенційних працівників, а до всіх людей загалом, включаючи непрацездатних та економічно не активних; постійний моніторинг і аналіз реалізації можливостей людського розвитку, широкий горизонт аналізу; підхід до освіти як до процесу, що має самостійну цінність, як до важливої складової загальної культури людства, а не лише як до умови покращення продуктивних здібностей людей; визнання високої значущості невиробничої діяльності жінок, підтримання рівноправності жінок у суспільстві та підвищення їх статусу; надання пріоритетності тим секторам, що сприяють підвищенню якості життя, навіть якщо вони безпосередньо не впливають на виробництво доходу (житлове будівництво, охорона навколишнього середовища, санітарія тощо); підтримка самореалізації й розвитку індивіда не лише з боку економічних та фінансових інститутів, а й з боку неурядових, громадських організацій, закладів культури, церкви тощо. Визначальною тезою концепції людського розвитку є положення про те, що люди не потребують безкінечно високого доходу для забезпечення достойного рівня життя. Більш високий дохід у цілому сприяє розширенню людського вибору, але цей вплив знижується зі збільшенням доходу згідно з теорією спадної корисності доходу. Навпаки, витрати на освіту, зміцнення здоров'я, інші аспекти розвитку людей дають значний за обсягом, тривалий за часом та інтегральний за характером економічний і соціальний ефекти, причому економічна віддача нерідко значно перевищує віддачу від інвестицій у фізичний капітал. Отже, за логікою концепції людського розвитку саме люди стають епіцентром теорії розвитку, оскільки вони є водночас і головною метою суспільного розвитку, і найважливішим його чинником, й інструментом власного розвитку. Сьогодні внаслідок відсутності системного підходу, недостатньої уваги до механізмів стимулювання економічної, зокрема трудової, активності широких верств населення, прикрих прорахунків у політиці соціального захисту левова частка бюджетних витрат в Україні спрямовується саме на цей захист: пенсії, соціальні допомоги, субсидії, пільги. Оскільки загальна сума бюджетних витрат обмежена, належним чином не фінансуються галузі, які забезпечують людський розвиток, – наука, освіта, культура, мистецтво, охорона здоров'я, фізична культура, тобто не реалізуються вкрай необхідні інвестиції у людський капітал. В Україні немає цілісної концепції людського розвитку, хоча відповідні гасла постійно лунають. Ми продовжуємо орієнтуватися на суто екстенсивний напрям. І практично всі кошти, які вдається спрямувати на фінансування цих галузей, витрачаються на оплату праці. Концептуальний підхід до людського розвитку, розроблений на основі наукових теорій групою експертів ПРООН і вперше викладений у глобальній Доповіді про людський розвиток 1990 року, розглядає розвиток людського потенціалу як мету і критерій суспільного прогресу. При цьому людський розвиток може розглядатися і як чинник зростання продуктивності праці й національного доходу, однак це зростання має сенс лише у тому випадку, коли воно справді впливає на розширення можливостей людей. Людський розвиток можна розглядати з двох точок зору: як процес розширення людських можливостей (напрям та швидкість поступу) і як досягнутий рівень розвитку. Є потреба у виокремленні основних складових аспектів людського розвитку, що відповідають найнеобхіднішим, загальновизнаним цінностям на будь-якому етапі розвитку людства, відображаючи основоположні потреби, права й можливості одночасно. Такими базовими аспектами визнано три групи можливостей-цінностей людини: 1) довге й здорове життя, що цінне як саме по собі, так і з огляду на різні непрямі переваги, тісно пов'язані з більшою тривалістю життя, наприклад, збільшення можливостей скористатися перевагами освіти, високого рівня життя тощо; 2) знання – для самореалізації, повноправної та багатогранної участі в житті сучасного суспільства, істотного особистого внеску в це життя, цінність освіченості особливо висока і дедалі зростає; 3) доступ до ресурсів, необхідних для гідного рівня життя, що створює матеріальні передумови та розширює можливості вибору, включаючи ведення здорового способу життя, забезпечення територіальної і соціальної мобільності тощо, хоча й не визначає використання цих можливостей. У глобальному масштабі концепція людського розвитку включає такі основні елементи: Реалізація базових можливостей. Наділення людини певними правами ще не означає наявності можливості для їх реалізації; вибір буде обмеженим, якщо немає можливості його здійснити. Наділення правами також передбачає можливість людей брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їхнього життя. Люди не повинні бути пасивними одержувачами, а мають брати активну участь у процесі власного розвитку. Співробітництво. Люди живуть у складному сплетінні соціальних структур — від родини до держави. Розвиток людини неминуче пов'язаний з проблемою культури — способами організації громадського життя людей, але почуття соціальної злагоди, заснованої на культурі й загальних цінностях і переконаннях, формує розвиток кожної людини окремо. Якщо люди співпрацюють в інтересах взаємного збагачення, це призводить до розширення індивідуального вибору. Тому розвиток людини стосується не лише окремих людей, а й того, як вони взаємодіють і співпрацюють у суспільстві. Справедливість. Справедливість зазвичай розглядають з погляду рівномірності багатства або доходу, але розвиток людини передбачає ширший підхід — забезпечення справедливості стосовно базового потенціалу і можливостей. Забезпечення справедливості в деяких випадках може призводити до нерівномірного розподілу ресурсів. Бідні, наприклад, потребують більшого обсягу державної допомоги, ніж багаті. Хворі або інваліди потребують більшого обсягу ресурсів для забезпечення однакового потенціалу порівняно з іншими людьми. Сталість. Сталий людський розвиток дає змогу задовольняти потреби нинішнього покоління без зменшення можливостей майбутніх поколінь задовольняти їхні потреби. Тому він пов'язаний з поняттям справедливості між різними поколіннями людей. Разом і тим від покоління до покоління має передаватися не стільки певний обсяг багатства, скільки потенціал для забезпечення належного рівня людського розвитку, зокрема, відсутність бідності і збереження можливостей вибору. Безпека. Загрози різного роду небезпек — безробіття, злочинність, насильство, переслідування, соціальні вибухи, хвороби, екологічні катастрофи тощо — перешкоджають реалізації людських прав та можливостей. Людський розвиток вимагає забезпечення для кожної людини хоча б мінімального рівня безпеки в усіх сферах життя. Ідеї людського розвитку є фундаментальними і єдино прийнятними цінностями, на яких мають ґрунтуватися міжнародні відносини у XXI ст. Згідно з Декларацією Тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, що схвалена Резолюцією № 55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 8 вересня 2000 р., до них належать: Свобода. Чоловіки і жінки мають право жити і виховувати дітей а умовах, гідних людини, де немає голоду і страху перед насильством, несправедливості та пригнічення. Найкращою гарантією цих прав є демократична форма правління, що ґрунтується на широкій участі і волі народу. Рівність. Жодна країна і жодна людина не можуть бути позбавлені права користуватися всіма благами розвитку. Має бути гарантована рівність прав і можливостей чоловіків і жінок. Солідарність. Глобальні проблеми мають вирішуватися за справедливого розподілу витрат і зусиль відповідно до фундаментальних принципів рівності і соціальної справедливості. Ті, хто страждає чи перебуває у найменш сприятливому становищі, заслуговують на допомогу від тих, хто перебуває у більш сприятливому становищі. Терпимість. За всієї різноманітності віросповідань, культур і мов, люди мають поважати один одного. Відмінності в межах суспільств і між суспільствами не повинні ані лякати, ані бути привозом для переслідувань, а мають оберігатися як найцінніше надбання людства. Необхідно активно заохочувати розвиток усіх культур світу та діалог між всіма цивілізаціями. Повага до природи. Основою охорони і раціонального використання всіх живих організмів і природних ресурсів має бути обачливість відповідно до постулатів розвитку. Нинішні нестійкі моделі виробництва і споживання мають бути змінені в інтересах майбутнього добробуту і благополуччя нащадків. Спільний обов'язок. Обов'язок щодо управління глобальним економічним і соціальним розвитком, а також усунення загроз міжнародному миру і безпеці має поділятися між народами світу і здійснюватися на багатосторонній основі. Активне й успішне поширення в світі ідей людського розвитку матиме своїм результатом збалансоване співвідношення економічної і соціальної складових суспільного прогресу, соціально орієнтовану економіку, високі темпи розвитку з “людським обличчям”. Головну роль у цьому має відігравати ООН як найбільш універсальна і представницька міжнародна організація. Концепція людського розвитку як процесу зростання людських можливостей охоплює всю багатогранність людського життя. Проте для її практичного використання і втілення в практику державного управління потрібні певні конкретні показники, індикатори, орієнтири, які адекватно відображали б динаміку цих можливостей. Оскільки концепція створювалася ПРООН саме для завдань втілення пріоритетів людського розвитку у всесвітньому масштабі, було розроблено спеціальний інтегральний показник, який здержав назву індексу людського розвитку (human development index – НDІ). Статистичні додатки з ранжуванням країн за величиною НDІ є обов'язковою складовою усіх глобальних доповідей про людський розвиток. В ідеалі індекс людського розвитку має включати інформацію про всі аспекти людського життя. Однак чим складніший і інформативніший показник, тим проблематичніше зібрати повні вихідні дані для його розрахунку за всіма країнами світу. У зв'язку з цим методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати доступні і зіставні дані по всіх країнах світу. Кожен з них призначений кількісно відобразити один з ключових аспектів (вимірів) людського розвитку. Набір індикаторів та методика обрахунку НDІ весь час удосконалюється, однак основні виміри людського розвитку залишаються незмінними. Як уже зазначалося, до основоположних можливостей людини відносять три складові: довге й здорове життя; знання; гідний рівень життя. В основі ствердження саме цих аспектів лежить принцип безумовності вибору, згідно з яким кожна людина, маючи можливість вибирати, безумовно надасть перевагу тривалішому життю, вищому рівню освіти і більшому матеріальному статку. Водночас багато важливих вимірів людського розвитку, щодо яких також діє принцип безумовності вибору, не входять до запропонованої моделі індексу людського розвитку. Такими вимірами є, наприклад, свобода, участь у житті суспільства, рівноправ'я і багато інших важливих для людей аспектів життя. Концепція людського розвитку ці виміри не ігнорує, однак з причин проблематичності їх оцінювання в різних країнах світу, вони не включені у розрахунок індексу людського розвитку, а розглядаються окремо від основної моделі як її важливе доповнення. Для кількісної оцінки можливості прожити довге й здорове життя використовується показник очікуваної тривалості життя при народженні. Це один з найважливіших та найпоширеніших показників міжнародної статистики, він розраховується практично по всіх країнах. Середня очікувана тривалість життя при народженні характеризує довголіття гіпотетичного новонародженого, якщо б йому довелося прожити все життя за збереження повікової інтенсивності смертності року, в якому він народився. Це узагальнюючий показник інтенсивності смертності в країні, який миттєво реагує на будь-які події, що викликають зміни у смертності. Теоретично НDІ може виражатися числовими значеннями, які наближаються до 1,000 у країнах із найвищим рівнем людського розвитку чи близькими до 0,000 у найменш розвинених державах. Місця країн в загальносвітовому рейтингу визначаються в порядку зменшення індексу. Слід зазначити: навіть ПРООН, котра в побудові цього індексу тісно співпрацює із статистичними службами ООН, ЮНЕСКО, Світового банку й інших міжнародних організацій, нелегко отримувати від багатьох, особливо від країн, що розвиваються, необхідні дані для визначення національних НDІ. Тому частина даних по країнах є оцінною. А по кількох НDІ узагалі не визначається. Оскільки там відсутні або не публікуються необхідні вихідні дані. Йдеться про Афганістан, Ірак, КНДР, Ліберію, Сомалі та десять найменших за чисельністю населення держав (приміром, Андорру, Ліхтенштейн, Монако, Науре, Тувале). Знання оцінюються за рівнем письменності дорослого населення (з вагою 2/3) та сукупним валовим коефіцієнтом охоплення навчання певних вікових груп населення (з вагою 1/3). Матеріальний рівень життя при розрахунку НDІ характеризується величиною скоригованого реального ВВП (тобто розрахованого за паритетом купівельної спроможності національної валюти) на душу населення. Обчисленню НDІ передує обрахунок відповідних індексів за кожним індикатором та кожною складовою. Для побудови індексу були прийняті фіксовані мінімальні й максимальні значення: тривалість майбутнього життя при народженні – 25 і 85 років; грамотність дорослого населення – 0% і 100%; сукупна частка учнів – 0% і 100%; реальний ВВП на душу населення (ППС у дол. США) – 100 і 40,000 дол. США. Ці індекси визначаються з використанням прийнятих за стандарт максимальної і мінімальної величин показників за загальною формулою:
Індекс показника = фактичне значення – мінімальне значення / максимальне значення –- мінімальне значення (12.1)
Оскільки базові можливості (харчування, одяг, житло, освіта) виявляються задоволеними, починаючи з певного рівня доходу, і надалі вступає в дію теорія спадної корисності доходів досягнення належного рівня людського розвитку не потребує необмеженого доходу. НDІ та індекси його складових є коефіцієнтами, значення яких змінюються в межах від 0 до 1. При обчисленні індексів складових результати розрахунків округляють до сотих (два знаки після коми), НDІ – до тисячних (три знаки після коми). Відповідно до величини НDІ країни поділяються на три групи: з високим рівнем людського розвитку (0,800 і більше); з середнім рівнем людського розвитку (0,500-0,799); з низьким рівнем людського розвитку (менше 0,500) [8]. Для більш повного уявлення про стан та динаміку людського розвитку використовують також інші узагальнюючі індекси, зокрема, індекс бідності для країн, що розвиваються (НРІ-1), та індекс бідності для вибраних країн ОЕСР (НРІ-2), індекс розвитку з урахуванням гендерного чинника (GDІ), рівень гендерних повноважень (GЕМ). Ці індекси обраховують за тими самими складовими, що й НDІ, із залученням специфічних показників і методичних прийомів, які більш адекватно відбивають сутність кожного явища.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Концепція людського розвитку» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
