Ефективність використання людського капіталу у виробництві в значній мірі залежить від факторів суспільного середовища. Зв'язок між рівнем багатства країни і якостями її народу була розкрита на початку XX століття Максом Вебером у відомій роботі "Протестантська етика й дух капіталізму". Розглянемо зміст та інтелектуальні здібності особи (табл. 11.2.).
Таблиця 11.2
Інтелектуальні здібності особистості і їхній зміст
Риси успішної особистості 1 2 Ініціативність Здатність прийняття відповідальності Здатність делегування повноважень Дії відповідно до ситуації Гнучкість і чуйність Постійні: Гарні слухачі Незалежні Схильні до ідеалізму Принципові: Здатні до самокорекції Загальна й професійна підготовка Тактичні здібності Придбання знання із всіх джерел й організація його в інтегроване ціле Різнобічність Інформованість Планування своєї діяльності на основі об'єднання різнорідної інформації Розуміння навколишнього світу Передбачення майбутнього розвитку й відповідно планування діяльності Вкладання зусиль пропорційно важливості ситуації Координація своїх дій з усіма релевантними сторонами й забезпечення, коли потрібно, згоди Вибір доречних дій Забезпечення найкращого варіанта рішення проблем Забезпечення виконання прийнятих рішень Закінчення таблиці 11.2 1 2 Використання всіх релевантних знань Розгляд всієї доступної інформації, але використання тільки тієї, котра є доречною Реконструкція проблеми й аналіз різних перспектив Здатність до уяви, новаторства, творчості Аналіз ситуації з обліком не лише очевидних, але й при хованих характеристик Виділення й визначення найважливіших факторів процесу Раціональність міркувань, мінімум помилок Прийняття виклику й готовність до ризику Ідентифікація мети при настанні ситуації Аналіз всіх доречних альтернатив Передбачення наслідків Встановлення пріоритетів Облік ступеня реальності кращих альтернатив Вибір кращої альтернативи, з урахуванням всіх обмежень, умов і невизначеності Переконливість в обґрунтуванні рішення Успішне здійснення рішення
Приналежність до даного культурного середовища в значній мірі визначає ефективність людського капіталу. У наступній таблиці наведені основні риси продуктивної й контрпродуктивної структури особистості, що випливають із індивідуальної оцінки основних параметрів людського існування й домінуючого психологічного настрою. На основі цього дослідження виникла концепція продуктивної й контрпродуктивної культури й відповідної структури особистості. (табл. 11.3).
Таблиця 11.3
Продуктивна й контрпродуктивна структура особистості
Оцінювані параметри Продуктивна структура Контрпродуктивна структура 1 2 3 Релігія Дає пояснення й обґрунтування успіху Пом’якшує або пояснює страждання Багатство Результат особистих зусиль та ініціативи Викликає заздрість, настрій на боротьбу за придбання або перерозподіл цього ресурсу Конкуренція Позитивна сила, що розвиває прагнення до вдосконалювання й збагачення суспільства Форма агресії, що загрожує стабільності та солідарності суспільства Економічна доцільність Ощадливість та інвестування для блага майбутніх поколінь Зрівняльний розподіл Закінчення таблиці 11.3 1 2 3 Праця Моральний громадський обов'язок і головна форма самовираження Тяжкий тягар і неминуче зло Інакомислення Важлива умова пошуку істини Злочин Освіта Виховує допитливість і творчість Культивує ортодоксальність Прагматизм, раціональність Структуроутворюючі поняття індивідуальної свідомості Загроза стабільності, солідарності й наступності Фокус часу Сьогодення й майбутнє, яким можна управляти Минуле, фаталізм у баченні майбутнього Навколишнє середовище, світ Оптимістичне сприйняття миру як арени для дій і досягнень Арена дії непереборних сил, страх, ворожість і песимізм у сприйнятті світу Життя Активне сприйняття життя та своєї ролі в ньому Пасивне сприйняття життя як результату складних обставин Пануючий настрій Оптимізм Песимізм
Формування продуктивного або контрпродуктивного типу особистості не є фатальною неминучістю, пов'язаної із приналежністю до тієї або іншої національної культури. Це процес, що піддається корегуванню на рівні як індивідуальної, так і суспільної свідомості впливає на продуктивність людського капіталу. Характеризуючи властивості інтелектуальних ресурсів особистості, відзначимо спочатку ті, які властиві людському капіталу взагалі: 1. Людський капітал не відчужуємий і, відповідно, неліквідний. Якщо людина має у своєму розпорядженні невикористовувані матеріальні ресурси, він може здати їх в оренду, взяти позику під заставу цих матеріальних цінностей, зрештою – законсервувати до кращих часів, що неможливо стосовно інтелектуальних здібностей і знань. 2. Людський капітал не зберігаємий (по вираженню Маршалла). Він існує тільки в поточний часі, і час, протягом якого він не використався, втрачено назавжди. 3. Інтелектуальні ресурси є ресурсами подвійного призначення. Вони використовуються не лише у виробничій (економічної) діяльності, але й у повсякденному житті, у житті, що йде за границями робочого часу. Тому інвестиції у формування інтелектуальних ресурсів, як і людського капіталу взагалі, не відокремлені від витрат на споживання. 4. Так само як й інші види людського капіталу, інтелектуальні ресурси особистості двуєдині з погляду їхньої ринкової вартості. Лейф Едвінсон ввів, зокрема, поняття “базова вартість людського капіталу” й "потенційна вартість людського капіталу". Базова вартість людського капіталу розглядається як дисконтована ринкова вартість майбутнього доходу, на яку орієнтується індивід, визначаючи доцільність інвестицій в освіту. Потенційна вартість людського капіталу – це та вартість, на яку орієнтується підприємець, що наймає індивіда, тобто орендуючий його людський, зокрема інтелектуальний, капітал. При формуванні ціни робочої сили на ринку праці вона залежить від прибутковості ресурсу праці й витрат підприємця на його оплату. 5. У процесі формування інтелектуальних ресурсів задіяні вроджені й сформовані в процесі виховання здатності особистості. Раніше вже говорилося про спадкування соціального капіталу. Очевидно також, що у відомій мері успадковується й біофізичний капітал. Певні вроджені психологічні передумови має й інтелектуальний капітал. Поряд із цими загальними властивостями, характерними для людського капіталу, інтелектуальний капітал володіє рядом специфічних особливостей. Такими специфічними для інтелектуального капіталу рисами є: 1) старіння знань, 2) співвідношення явного й неявного знання в структурі інтелектуальних ресурсів особистості. Під процесом старіння знань розуміється не втрата знання, пов'язана з біофізичним старінням працівника, а явище, аналогічне моральному зносу устаткування, в основі якого лежить старіння об’єктивованого в цьому устаткуванні знання. Альберт Шапіро висунув гіпотезу про напіврозпад знань (дослівно – про “половину життя знання”), що одержала широкий відгук серед фахівців з управління людськими ресурсами. Це визначення запозичене з фізики, де існує поняття періоду напіврозпаду радіоактивності. Мається на увазі, що інтенсивність випромінювання радіоактивної речовини поступово скорочується, але ніколи не зникає остаточно. Тому визначається період, за який випромінювання скорочується наполовину. Стосовно до знань дана аналогія справедлива. Людина ніколи нічого не забуває остаточно, і при певному збігу обставин з його пам'яті випливає щось, здавалося б, давно, забуте. Період напіврозпаду знань визначається як час після завершення навчання, протягом якого професіонали гублять половину первісної компетентності. Сьогодні вважається, що період напіврозпаду знань у сфері науки й проектування становить близько 5 років. Крім природного витиснення з активної пам'яті індивідуума частини невикористовуваних знань процес їхнього зношування має ще одну сторону. Це моральне старіння цілого ряду відомостей і положень під напором новітніх досягнень науки й техніки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ефективність використання людського капіталу» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
