Людський капітал, як складова інтелектуального капіталу
Зосередимо увагу на розкритті економічного змісту поняття "інтелектуальний капітал", який охоплює всі інші означені терміни в Інтелектуальній економіці. Фахівці в Україні вважають, що інтелектуальний капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації, і є одним з нових критеріїв визначення конкурентоздатності організації. І більшість дослідників та практиків дійшли висновку, що на рівні організації інтелектуальний капітал є сумою трьох складових: 1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії. 2. Структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працівників та функціонування компанії. 3. Споживчий капітал – майбутні споживачі продукції компанії та її спроможність задовольнити їхні запити. Основою цих трьох складових є людські ресурси – найбільш динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток впродовж тривалого часу. Вважається, що людський ресурс не може бути власністю компанії, а структурний капітал може бути оформленим як власність і виступати об'єктом купівлі-продажу. Управління людським капіталом – це філософія бізнесу, якнайефективніше використання виробничих можливостей працівника. Досягти цього можна, якщо створити йому такі умови, щоб він міг повністю розкрити свій творчий потенціал. Тоді стають можливими і активізація виробництва, і перемога над конкурентами, й утримання власних позицій на ринку. Фізична праця, навіть за найдосконалішої її модернізації, з часом стає збитковою. Причина в тому, що люди фізичної праці не володіють засобами виробництва. Правда, вони нагромаджують неабиякий досвід роботи. Але його можна реалізувати лише на конкретному робочому місці, бо на інше його не перенесеш, він не є транспортабельним. Водночас працівники розумової праці мають власні засоби виробництва – знання, фах, кваліфікацію, тобто свій людський капітал. Це абсолютно портативний і високотранспортабельний вид основного капіталу. Представник інтелектуальної праці більш незалежний від роботодавця, ніж той, хто виконує фізичну роботу, оскільки будує свої стосунки з хазяїном фірми на паритетних засадах: вони обидва зацікавлені один в одному. Сучасні економісти до поняття людський капітал ставляться по-різному. Але вони сходяться в думці, що людський капітал є головною рушійною силою суспільства, і що держава, а не лише сам індивідуум, повинна звертати особливу увагу на формування людського капіталу. Для характеристики якості людського капіталу (рівня, якості, кількості) використовується система показників. Це інтегральні, соціальні (натуральні) і економічні (вартісні) показники. А. Акулін відзначає, що повна динаміка витрат і результатів дозволяє визначити об'єктивну вартість – ціну людського капіталу по різних видам праці. Користуючись цими цінами можна визначити об'єктивну вартість людського капіталу, так само як вартість капіталу й праці. Вартість людського капіталу економісти визначають як на макро- так і на мікрорівнях. Мікрорівень – це вартість витрат фірми по відновленню людського капіталу фірми. А саме: підвищення кваліфікації вже прийнятих працівників; медичне обстеження; оплата лікарняних; витрати на охорону праці; добровільне медичне страхування, оплачене фірмою; оплата медичних та інших соціальних послуг за працівника фірми; благодійна допомога соціальним інститутам і т.п. Мотивація фірм полягає в тім, що дохід, одержуваний при цьому буде вище, ніж витрати. На макрорівні ми розглядаємо соціальні трансферти, що надаються населенню, як у натуральній, так і у грошовій формі, а також пільгове оподатковування, що є цільовими витратами держави. До таких витрат належать й витрати домашніх господарств на збереження й відновлення людського капіталу. Економісти дають й інше визначення людському капіталу (Гальперін В.М.): “Величина людського капіталу, є наведена до даного моменту за засобами дисконтування, сума всіх очікуваних доходів від праці”. Тобто Гальперін В.М. застосовує економічну оцінку людського капіталу, його здатностей. Нагромадження людського капіталу складається з певних витрат людини (родини, фірми, держави) спрямованих: на підтримку здоров'я; на одержання загальної або фахової освіти; на пошук роботи; на професійну підготовку й перепідготовку на виробництві; міграцію по залежним і незалежним від людини причинам; народження й виховання дітей; пошук прийнятної інформації про ціни й заробітки і т.д. Загальновідомо, що для розрахунку економічної ефективності інвестицій у людський капітал необхідно враховувати життєво важливі показники, що характеризують соціально-економічну ситуацію в країні (регіоні). Таким показником виступає ВВП для країни в цілому або ВРП – для регіону. Велику увагу аналізу виробництва людського капіталу приділив Л. Туроу. Він вважав, що в кожного індивідуума є свої особливі можливості виробництва свого інтелектуального капіталу (“процеси виробництва людського капіталу різні для різних індивідуумів”). Туроу визнає, що “продуктивність уже наявного людського капіталу може в досить більшій мірі залежати від економічної здатності індивідуума”. Для своєї моделі виробництва людського капіталу він використав виробничу функцію Кобба-Дугласа. У його поданні модель виробництва людського капіталу має такий вигляд:
НС = f (ДО, НСХ, Р, ЕА), (11.1) де НС – набутий людський капітал; ДО – фізичний капітал; НСХ – вкладення людського капіталу; Р – природні ресурси; ЕА – економічна здатність. Й. Бен-Порет вважає, що запас людського капіталу “робить послуги в стандартних одиницях і, таким чином, рівнозначний машинам у структурі речового капіталу”.
Qt = Bc ( St х Кt) D, (11.2) де, Q – обсяг виробленого людського капіталу; t – відрізок часу; Bc – коефіцієнт здатності збільшувати людський капітал; S – частина наявного запасу людського капіталу, що включена у виробництво цього капіталу; К – загальний запас людського капіталу; D – куплені вкладення.
Й. Бен-Порет пропонує визначити витрати, що здійснюються при виробництві людського капіталу:
І = a0StKt + PaDt, (11.3) де І – витрати виробництва; a0 – втрачений заробіток, або вартість продуктивних послуг людського капіталу, вилучених з ринку; t – певний відрізок часу; S – частина запасу людського капіталу, що включена у виробництво цього капіталу; K – загальний запас людського капіталу; Pa – ціни куплених вкладень Dt – куплені вкладення.
У сучасних умовах економісти Едвінсон і Мелоун зробили спробу на основі так званої економіки знань оцінити величезні інвестиції в людський капітал й інформаційні технології. Економісти робили спроби обґрунтувати кількісні оцінки інтелектуального капіталу, але за традиційною схемою відбиття активів у балансі підприємства. Проте, вони не визначили пасивну сторону активу "людського" капіталу, а пасивом у цьому випадку виступають самі "джерела" інвестицій у людський капітал (позичка банку на одержання вищої кваліфікації, оплата фірмою санаторно-курортного лікування, доходи домашніх господарств і т.д.). На мікрорівні – це доходи фірми, на макрорівні – це частина ВВП (ВРП), що вкладені в людський капітал. Таким чином, для оцінки людського капіталу застосовують наступні методи: оцінка створених людським капіталом (індивідуумом) доходів (економічна оцінка); кількісна оцінка набутих людиною запасу знань, навичок, здібностей; спеціальні навички (спеціальний людський капітал) – кількісна оцінка; по способу інвестування в людський капітал – капітал здоров'я, капітал освіти, капітал культури (економічна оцінка); оцінка людського капіталу на мікро- і макрорівнях; інтегральна оцінка людського капіталу, що включає як натуральні, так і вартісні показники оцінки людського капіталу; цінова оцінка людського капіталу по обсягу інвестицій і відбиття сумарної вартості у валюті балансу фірми (підприємства) – економічна оцінка. Теорія людського капіталу завжди виходила з високої ефективності вкладень в навчання. Основна ідея полягає в тім, що адаптація накопиченого людського капіталу до ринкових умов набагато ефективніша й реальніша, ніж повне його перетворення. Конкурентноздатний людський капітал дозволяє одержувати найбільший дохід в обраній його власником сфері діяльності, тобто має найбільшу ефективність. Для цілеспрямованої діяльності по формуванню й використанню людського капіталу необхідно визначитися із критеріальним вираженням його ефективності. Це завдання ускладнюється тим, що існує безліч факторів, що впливають на ефективність людського капіталу, разом з тим не представляється можливим охарактеризувати її за допомогою одного критерію. Визначення критеріального значення ефективності людського капіталу можливе шляхом виявлення особливих критеріїв ефективності й об'єднання їх в один узагальнений. Вираження узагальненого критерію ефективності дозволить визначити детермінанти, що відповідають особистим критеріям ефективності й деталізувати характеристики, від яких вони залежать. Основними показниками людського капіталу дослідники називають освіту, здоров'я, виробничу підготовку й міграцію, тобто відзначають їхню значимість як особливих критеріїв ефективності людського капіталу. Так А. Добринін та ін. відзначають, що рівень загальноосвітньої й спеціальної підготовки є одним з найбільш значимих критеріїв, що характеризують сукупний людський капітал. "Цей критерій дозволяє виявити типологічні кваліфікаційні особливості сукупної робочої сили й визначити їхню роль у системі економічного росту". Загальну й фахову освіту поліпшують рівень і кількість знань людини, тим самим підвищують якість людського капіталу. Вища освіта сприяє формуванню висококваліфікованих фахівців, високопродуктивна праця яких впливає на темпи економічного зростання. Високий рівень здоров'я індивіда сприяє ефективному використанню кваліфікованих фахівців у тій або іншій сфері виробництва. Разом з тим міграція сприяє переміщенню індивіда в регіони й галузі, де праця краще оплачується, тобто туди, де людський капітал застосовується більш продуктивно й ціна його використання вища. Узагальнений критерій ефективності людського капіталу, що є функцією особистих критеріїв (освіта, здоров'я, професійна підготовка, міграція), може бути представлений у наступному вигляді:
W = f (W1, W2, W3, W4), (11.4) де W – узагальнений критерій ефективності людського капіталу; W1, – особистий критерії ефективності освіти в інтегрованому ефекті людського капіталу; W2, W3, W4 – відповідно частки критеріїв здоров'я, професійної підготовки й міграції.
Отримаємо диференціальну форму узагальненого критерію ефективності навколо робочої крапки, обумовленої сталими значеннями часткових критеріїв ефективності W , W , W , W освіти, здоров'я, професійної підготовки й міграції. З метою одержання узагальненого критерію ефективності людського капіталу навколо робочої точки лінеаризуємо рівняння. Для цього розкладемо його у ряд Тейлора при малих відхиленнях ∆W, ∆W1, ∆W2, ∆W3, ∆W від робочої точки де W = W0, W1 = W , W2 = W , W3 = W , W4 = W . Одержимо: W0+∆W = f (W ,W ,W ,W )+ ∆W1+ ∆W2+ ∆W3+ + ∆W4 + члени вищого порядку малості, (11.5)
де – величина , обумовлена для значень змінних у точці лінеаризації, для чого в частинну похідну від функції f по Wj підставлені постійні значення W , W , W , W . Тобто для i = 1 4 являють собою деякі постійні коефіцієнти. Узагальнений критерій ефективності людського капіталу W0 у робочій крапці дорівнює значенню функції f, визначеному для величин W , W , W , W , які відповідають значенням часткових критеріїв ефективності людського капіталу в робочій точці при сталих значеннях факторів впливу середовища на людський капітал.
W0 = f (W , W , W , W ). (11.6)
Вирішивши спільно рівняння (11.5), (11.6) і опустивши члени вищого порядку малості, одержимо лінеаризоване рівняння у відхиленнях від робочої точки, що відповідає сталим значенням факторів, що впливають на формування людського капіталу. У цьому випадку узагальнений критерій ефективності людського капіталу в диференціальній формі буде мати вигляд:
∆W = ∆W1+ ∆W2+ ∆W3+ ∆W4 . (11.7)
Всі особисті критерії ефективності людського капіталу, у свою чергу, залежать від ряду факторів, що впливають на формування людського капіталу. У загальному випадку вони мають такий вигляд:
Wi = φi(ωi1, ωi2, ... ωij, ... ωin).
Останній вираз є нелінійною функцією. Лінеаризувавши його, одержимо:
∆Wi = ∆ωi1 + ... + ∆ωij + … + ∆ωin, (11.8) де ωij – вплив j-ої характеристики людського капіталу на i-ий особистий критерій ефективності.
Відповідно до виразів (11.7) і (11.8) у загальному випадку, може бути розрахований узагальнений критерій ефективності людського капіталу в диференціальній формі для конкретних факторів його формування. Позначивши для i = 1 4 як ai, а для i = 1 4, j = 1 n як αij, отримаємо: ∆W = a1∆W1 + a2∆W2 + a3∆W3 + a4∆W4 , при цьому ∆Wi = αi1∆ωi1 + αi2∆ωi2 +…+ αij∆ωij +…+ αin∆ωin Вирішивши два останні вирази, отримаємо:
∆W = ai αij∆ ωij , (11.9) де ai – коефіцієнт вагомості (часткового ефекту) i-ого детермінанта людського капіталу; αij – коефіцієнт вагомості j-ої характеристики i-ого детермінанта людського капіталу; ωij – ефект впливу j-ої характеристики i-ого детермінанта людського капіталу.
Критерієм ефективності людського капіталу є показник його ефективності, що залежить від особистих критеріїв, кожний з яких визначає інтегративно якість одного з аспектів людського капіталу. Конкурентноздатну форму людського капіталу, як відзначалося вище, доцільно оцінювати наступними особистими критеріями: W1 – освіта, W2 – здоров’я, W3 – професійна підготовка, W4 – міграція. При цьому, для того, щоб конкурентноздатна форма людського капіталу відбулася, необхідно забезпечити підмножини певних значень {ωi1, ωi2, ... ωij, ... ωin} його характеристик. Відповідно до вираження (11.9) людський капітал визначається детермінантами освіти, здоров'я, професійної підготовки, міграції, кожний з яких залежить від підмножин, відповідних їм характеристик. Проведені дослідження дозволили одержати загальну форму узагальненого критерію ефективності людського капіталу як функції особистих критеріїв ефективності детермінантів людського капіталу, які, у свою чергу, є функціями критеріїв ефективності характеристик детермінантів людського капіталу. Отримані результати свідчать про необхідність проведення системно-позитивного аналізу підмножин характеристик детермінантів людського капіталу, а також виявлення показників впливу характеристик і детермінантів на узагальнений критерій, що дозволить максимізувати ефективність людського капіталу, виявляти його найбільш ефективні форми, визначати орієнтири його вдосконалювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Людський капітал, як складова інтелектуального капіталу» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
