До основних видів демографічної інформації варто віднести перепис населення, вибіркові й анамнестичні обстеження, списки, враховані матеріали, регістри й автоматизовані банки даних про населення. Перепис населення – науково організована статистична операція з метою одержання даних про чисельність, склад і розміщення населення. У всіх країнах світу переписам населення надається величезне значення. Вони розглядаються як події першорядної державної важливості. Хоча самі переписи проводяться в дуже стислий термін, їм передує масштабна й ретельна підготовка. Результати переписів надалі багаторазово використаються у всіх сферах соціально-економічного життя держави. Відмінні риси сучасних переписів. 1. Охоплення всієї території країни, усього населення держави, без винятку якої-небудь території або окремих груп населення. 2. Єдність програми перепису для всього населення. Крім визначення чисельності населення, перепис ставить за мету одержання відомостей про його склад. Для цього треба визначити ті ознаки окремих осіб, за якими потім буде вестися розгляд складу населення. Ці ознаки повинні бути однакові для всього населення. 3. Індивідуалізація відомостей перепису. Відомості про все населення ми одержуємо через характеристику окремих людей з наступним зведенням даних у групи й підгрупи. 4. Принцип самовизначення. Відомості одержують безпосередньо в осіб, що обліковуються, а не через документи або списки, тобто має місце принцип самостійного вирішення опитуваних про відношення їх до тієї або іншої групи населення. 5. Принцип централізації визначає єдність програми, єдність тлумачення її питань і відповідей, єдність зведення й обробки зібраного матеріалу. Дотримання всіх зазначених особливостей робить перепис достовірним джерелом відомостей про населення. Основним документом перепису є програма. Програма перепису – це питання, звернені до кожної особи, що обліковується, або перелік ознак, якими характеризується кожна окрема одиниця обліку. Число питань, яке можна поставити в програмі, надзвичайно велике. Програма останнього перепису складалася з трьох основних частин: адресна частина; власне програма; питання, що зв'язують перелік із супутніми обстеженнями. В адресній частині вказуються область, місто, район, населений пункт, вулиця, номер будинку, квартира, а також прізвище, ім'я, по батькові, відношення до члену родини, що записаний першим. Власне програма перепису складається з групи питань, що відповідають різним завданням: 1 група – питання, котрі з'ясовують категорії населення, яке переписується, характер проживання за місцем перепису (постійно або тимчасово); 2 група – питання, що характеризують особу, яка переписується, із власне демографічних позицій (стать, вік, сімейний стан); 3 група – питання, що з'ясовують національний склад населення (ставляться лише в деяких країнах світу: наприклад, у США запитують про расову приналежність); 4 група – питання, що висвітлюють грамотність і освітній ценз; 5 група – питання, що стосуються соціально-економічної характеристики (джерело засобів існування, місце роботи, заняття за місцем роботи, суспільна група); 6 група – питання, що стосуються народжуваності й шлюбності (кількість всіх живонароджених дітей, порядок народжуваності, перспективи народжуваності); 7 група – питання, що сприяють характеристиці міграції населення. Теоретично доведено, що при правильній організації вибіркового обстеження його дані за точністю не уступають даним суцільного спостереження. Статистика має величезний досвід застосування вибіркових обстежень у різних галузях вивчення соціальних і економічних явищ. Широко застосовується вибірка й у переписах населення, розширюючи їхні програми, коли ряд питань адресований не всьому населенню, а лише спеціально відібраній його частині. Це сприяє скороченню грошових і трудових витрат на проведення перепису. 8 група – у переписах населення розглянутий метод насамперед вимагає обґрунтування обсягу вибіркової сукупності, тобто частки населення, в якій повинно проводитися опитування, для того, щоб результати вибірки точніше відображали характеристики генеральної сукупності (тобто минулого репрезентатування). Чисельність вибірки для кількісних ознак у найзагальнішому випадку прямо пропорційна показанням імовірності, з якими ми можемо одержати відповідь (квадрату довірчого числа – t), коливаннями ознаки в генеральній сукупності (його дисперсії δ2) і обернено пропорційна квадрату припустимої помилки (Δ2), тобто може бути вирахувана за формулою:
, (3.1)
При визначенні вибірки для якісних ознак як міра коливання виступає дисперсія альтернативної ознаки pq, де р – частка даної ознаки, установлена заздалегідь: q = 1 – р. При поглибленому вивченні населення доцільно застосовувати двоступінчасті вибірки (вибірку з вибірок). Для цієї мети деякій частині відображеного для вибіркового обстеження населення треба задати додатково 3 – 4 питання, що уточнюють або розширюють програму. До вибіркових джерел відомостей про населення умовно можна віднести й списки, котрі складають для інших цілей (наприклад, списки виборців), матеріали обстежень, різні документи й т. ін. Особливе місце у вибіркових обстеженнях населення займають анамнестичні (пояснюється назва методу: анамнезис – спогади) обстеження, розроблені в працях радянських учених Г. Л. Баткіса й В. В. Паєвського. Особливість цього методу заключається в опитуванні про факти, що відбулися досить давно. Найбільш характерний приклад – опитування жінок про всі випадки народження й смерті їхніх дітей. При цьому фіксується дата, події й вік опитуваної в момент здійснення події. Анамнестичне обстеження дозволяє вивчати події в хронологічній послідовності, за віком опитуваних і за поколіннями; у такий спосіб можна відновити картину минулого. Слабкість методу полягає в тому, що досліджувана сукупність може виявитися не цілком представницькою. Під регістрами населення розуміється картотека індивідуальних карток, кожна з яких призначена для запису певних відомостей, що відносяться або до певної особи, або до групи осіб. В основі ведення реєстрації населення лежить принцип постійного збору й відновлення наявних даних шляхом додавання до них відомостей про всі події в житті людини, які передбачені програмою спостереження регістра. Система автоматизованих картотек населення (АКН) відкриває нові можливості аналізу процесів, що відбуваються в ньому. Вона припускає широке використання ЕОМ для розробки відомостей про чисельність і склад населення, для збору й зберігання інформації про нього.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Демографічна інформація» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
