Безробіття є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результат дії його головного закону – попиту і пропозиції. Визначити його слід наступним чином: безробіття є незайнятість певної частини економічно-активного населення або трудових ресурсів внаслідок об’єктивних причин (процесів), які притаманні ринковій економіці такі, як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т.п. Безробіття, котре наступило внаслідок об’єктивних причин, зобов’язує суспільство турбуватись про громадян, які залишились без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням. Відповідно до цього в Законі України “Про зайнятість населення” (стаття 2) діє визначення безробітного: “Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку, або інших передбачених законодавством доходів, і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи”. Слід підкреслити, що визначення безробіття відноситься лише до тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючі економічну активність. Більш широке поняття безробітного за методологією МОП – це є особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: а) не мали роботи (прибуткового заняття); б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню; в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також проходять навчання за направленням державної служби зайнятості. Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини працездатних громадян, суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись, при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття – в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються; не знаходячи самовираження в праці, і, якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особисті. Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід’ємною, а с другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблеми, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом заходів державного регулювання зайнятості. Організаційно-економічні причини безробіття, в ринковій економіці, про які йшлося вище, полягають в руслі теорій, з позицій яких аналізується ринок праці, які розглядалися в навчальній дисципліні “Економіка праці”. Так, в основі виокремлення різних причин і видів безробіття полягають принципово різні погляди прихильників неокласичної і кейнсіанської теорій. Якщо неокласики пояснюють безробіття недосконалістю ринку праці, тобто мікроекономічними причинами, то у кейнсіанців безробіття є наслідком дефіциту сукупного попиту в економіці, тобто макроекономічних причин. На рис. 1.5.1. ринок праці спочатку знаходиться в крапці рівноваги (е), котрій відповідає заробітна плата We і кількість зайнятих Le . Однак кількість зайнятих менша, ніж чисельність економічно-активного населення (LF), а тому “класичне” безробіття складає L3-Le осіб.
W DL SL W1 LF е We
0 L1 Le L2 L3 L LeL3 - рівноважне (добровільне) безробіття L1L2 – нерівноважне (вимушене) безробіття LF – робоча сила Рис. 1.5.1. “Класичне” безробіття [10, c. 210].
“Кейнсіанське” безробіття виникає через “жорстку” заробітну плату – у відповідь на сдвиг кривої попиту на працю D0 до положення D1 , який викликано падінням сукупного попиту в економіці. При цьому рівень заробітної плати не змінюється, як це передбачається у класичній теорії. Внаслідок цього і виникає розрив між рівнем попиту і пропозиції при фіксованій заробітній платі на рисунку 1.5.2. це L1Le
W SL LF
e We Do D1
0 L1 Le L2 L We – const. L1Le – “кейнсіанське” безробіття (вимушене, нерівноважне) Рис. 1.5.2. “Кейнсіанське” безробіття [10, с. 210].
Проте це не означає, що “кейнсіанське” і “класичне” безробіття не можуть співіснувати водночас. На рисунку 1.5.2. бачимо, що загальне безробіття, яке дорівнює L1L2 , складається з Le L2 - рівноважного “класичного” безробіття, яке викликано недосконалістю ринку праці, та L1Le - “кейнсіанського” безробіття. Найбільш охоплююче пояснює виникнення безробіття марксистська теорія, за якою вважається, що з розвитком науки і техніки підприємці все більшу частину прибутку вкладають у капітал і меншу – в заробітну плату. Таким чином капітал заміщує робочу силу. Теорію К.Маркса стосовно виникнення безробіття необхідно обов’язково враховувати в розробці і практичній реалізації державної політики зайнятості. Її повинні мати на увазі і працівники державної служби зайнятості, розробляючи заходи щодо запобігання розвитку безробіття. Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні і відносні показники. До основних абсолютних показників належать: чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район; чисельність безробітних за статево - віковою ознакою, освітою місцем проживання, соціальним статусом; середня тривалість безробіття в місяцях. До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно активного населення (індикативні потреби) за формулами:
uL= *100%; (1.5.1.)
u= *100%; (1.5.2.) де u – рівень безробіття; U – чисельність безробітних, яка виявлена обстеженням домогосподарств, осіб; UL – чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, осіб; L – чисельність трудових ресурсів (робочої сили), осіб. LF – чисельність економічно – активного населення, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб;
Крім вказаних основних показників безробіття форми державної статистичної звітності № 1-ПН і №2 – ПН налічують багато додаткових, які вказуються в абсолютних величинах (скільки безробітних проходять професійне навчання, скільки закінчили, а скільки припинили навчання, беруть участь у громадських роботах, скільком призначено допомогу та ін.), котрі не складно перевести у відносні. Всі вони використовуються для аналізу стану ринку праці і зайнятості. Наскільки точно можна підрахувати безробіття? Як свідчить світова і вітчизняна практика, точного виміру безробіття ніколи досягти не вдавалось через: не завжди правдиву інформацію громадян; часткову зайнятість, яка офіційною статистикою частіше враховується як повна; неврахування тієї частини незайнятих котрі втратили надію знайти роботу після тривалих її пошуків і вилучені з обліку безробітних. Деякі пропозиції стосовно більш точного обліку безробітних дає спеціаліст МОП Гай Стендлінг через неповну зайнятість, але повністю довіритись цьому методу теж не можна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність безробіття і причини його виникнення» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
