Використання ринкового механізму в державному регулюванні зайнятістю
Ринковий механізм, який держава використовує для регулювання зайнятості, в основі своїй має класичну концепцію функціонування ринку праці. Графічним її відображенням є так званий “хрест Маршала”, на якому криві попиту і пропозиції є функцією ціни робочої сили, тобто часової ставки заробітної плати. (В економічній теорії прийнято ціну праці відображати часовою ставкою заробітної плати, що ми на подальший розгляд і приймемо). Принцип побудови кривої попиту слідуючий. Припустимо, що наймачу робочої сили (підприємцю) потрібно виконати певний обсяг землекопних робіт. Будь-які перші-ліпші некваліфіковані робітники, без навичок, які крім лопат не можуть нічим користуватись, погодяться виконати заданий обсяг робіт при ставці заробітної плати, приміром, 50 коп. за годину. Але оскільки у них немає достатнього фаху у цій справі, таких робітників для виконання завдання в необхідний наймачу термін потрібно, скажімо, 60 осіб. Якщо ж цей роботодавець заплатить робітникам не 50 коп. за годину, а 1 гривню, то для цієї самої роботи він зможе найняти вже більш кваліфікованих робітників, які крім лопат, користуються іншими простішими інструментами – блоками для підйому вантажу, візками тощо. Таких робітників для виконання заданого обсягу робіт буде потрібно менше, припустимо 35 осіб. Робітники середньої кваліфікації, з маленьким екскаватором зроблять цю справу чисельністю в 25 осіб, але при умові оплати 2 гривні за годину. І, нарешті, робітники високої кваліфікації з потужним екскаватором, сучасними приладами вимірювання та різними спеціалізованими пристроями вчасно і якісно виконають дану роботу в потрібний термін у десятьох. Але сплатити їм прийдеться, скажімо, вже по 4 грн. за годину роботи тому, що впоратись зі складними механізмами та приладами для вимірів можуть робітники відповідної високої кваліфікації. Наведені цифри заробітної плати і відповідаючої їй кількості зайнятих зводяться в таблицю, яка зветься шкалою попиту на працю, і по цій шкалі будується крива попиту на працю (рис. 1.3.1.), яка має спадний вигляд. W D Часова ставка заро-бітної плати, грн. Кількість зайнятих, осіб 0,5 60 1,0 35 2,0 25 4,0 10 Шкала попиту на працю
0 10 25 35 60 L чисельність зайнятих, осіб
Рис. 1.3.1. Шкала попиту на працю і крива попиту на працю.
На горизонтальній осі L відкладається чисельність зайнятих осіб, а на вертикальній W – часова ставка заробітної плати. Крапки, які відповідають певній заробітній платі і відповідаючій цій заробітній платі чисельності зайнятих, поєднуються, утворюючи криву попиту на працю D. Аналогічно будується крива пропозиції на працю S. Однак у цьому випадку шкала пропозиції праці має інший вигляд і є під’ємною (рис. 1.3.2.). Для побудови кривої пропозиції на працю необхідно знати резервну заробітну плату, тобто таку часову ставку заробітної плати, на яку, як на мінімальну, погодиться працівник на конкретному ринку праці. Побудуємо так само, як і криву попиту, криву пропозиції праці S.
W S Резервна часова ставка заробітної плати, грн. Пропозиція праці, осіб 0,5 7 1,0 15 2,0 22 4,0 30 Шкала пропозиції праці 0 7 15 22 30 L чисельність зайнятих, осіб
Рис. 1.3.2. Шкала пропозиції праці і крива пропозиції праці
Тепер уявимо взаємодію всіх елементів ринку праці, яка представлена на рис. 1.3.3. Відображена на ньому фігура і є “хрест Маршала”. (Альфред Маршал 1842-1924 р.р. – всесвітньо відомий англійський економіст, засновник кембриджської школи політекономії, був одним з авторів неокласичної теорії). W
D S W1 е We
W2
О L21 L1 Le L11 L2 L
Рис. 1.3.3. Ринковий механізм регулювання зайнятості В крапці е, де перехрещуються криві попиту і пропозиції, попит на працю відповідає пропозиції, тобто врівноважується. А тому крапка е зветься крапкою цінової або ринкової рівноваги, а ринок праці – рівноважним. Як можна побачити на даному графіку, збільшення ціни на працю до рівня W1, призводить до зменшення числа зайнятих і збільшення кількості тих, хто пропонує працю. Ринкова рівновага порушена і з’явився надлишок робочої сили, який відповідає кількісно відрізку L1L11. У випадку зниження заробітної плати до рівня W2 все відбувається навпаки: зростає попит до L2 і падає пропозиція робочої сили до L21. Цей відрізок на горизонтальній осі характеризує кількісно нестачу робочої сили. У першому випадку ринок праці стає трудонадлишковим, а в другому – трудодефіцитним, що характеризує його кон’юнктуру. Викладене і є ринковим (економічним) механізмом або механізмом саморегулювання ринку праці. Використання дії ринкового механізму, а це означає, по-сутності, дію об’єктивних економічних законів, забезпечує здійснення економічного методу державного регулювання зайнятості або економічно-заохочувального. Цей метод може мати прямі або непрямі форми впливу на зайнятість. До прямих форм належать безповоротне фінансування галузей, територій, підприємств; прямі субсидії, дотації, допомоги: доплати зі спеціальних фондів, податкові пільги. До непрямих форм відносяться важелі кредитно-грошової, амортизаційної, валютної, зовнішньоекономічної політики. Задіючі за їх допомогою економічні інтереси та стимули держава впливає на поведінку суб’єктів соціально-трудових відносин, змінюючі в потрібному напрямі попит і пропозицію робочої сили. Але будь-яка форма регулювання зайнятості буде ефективна при врахуванні інтересів усіх зацікавлених суб’єктів. Розглянемо це на конкретних прикладах. 1.Будучи крупним роботодавцем, держава безпосередньо впливає на попит і пропозицію праці на підприємствах державної власності, а це, в свою чергу, дає змогу впливати на працю і в приватних фірмах. Зростання обсягу виробництва на державних підприємствах за рахунок виділених державних субсидій, наприклад, для збільшення випуску шкільних підручників та шкільних приладів, призведе до додаткової потреби в працівниках на цих підприємствах. А це означає збільшення зайнятих на даних підприємствах (рис. 1.3.4.) і не тільки на них. Випуск додаткового приладдя і підручників потребує додаткових матеріалів – паперу, фарби, хімікатів, деревини, металу, картону, палива, електроенергії та ін. Все, або якась частина з них, розміщується як держзамовлення на приватних підприємствах. За рахунок зростання обсягу державних замовлень і на приватних фірмах та підприємствах зросте попит на працю, тобто зайнятість. Але зростання зайнятості означає зсув кривої попиту D вправо до положення D1. А це, в свою чергу, руйнує існуючу ринкову рівновагу конкретного ринку праці. В такому випадку для підтримання рівноваги необхідно підвищити заробітну плату до відповідного рівня W1.
W
D1 S D W1 We е
0 Le L1 L
Рис. 1.3.4. Залежність зростання зайнятості від збільшення обсягу виробництва за рахунок субсидій
Крім того, зростаючий обсяг суспільних благ, які надаються державою, еквівалентний зростанню нетрудового доходу (субсидія і є нетрудовий дохід). Виникає чистий ефект доходу для зайнятих працівників. У зв’язку з цим створюється ситуація при який індивідуальна пропозиція праці може знизитись через отримання індивідом “задарма” певної кількості благ. Однак, ці грошові виплати підвищать попит на товари, а з ним і сукупну пропозицію праці до L1. Якщо субсидії, як ми бачили, мають цільове призначення для випуску певних товарів або послуг, то трансферти цільового призначення не мають, а спрямовані на певні категорії населення (пенсії, стипендії, допомога багатодітним сім’ям, матерям-одинокам та ін.). Однак, трансфери суттєво впливають на попит і пропозицію праці. Так, підвищення стипендій та різних допомог молоді призведе до підвищення споживчого попиту на товари, які користуються попитом у молоді. Підвищення пенсій призведе до підвищення попиту на товари, котрі потрібні людям похилого віку. А це, знов таки, веде до пожвавлення виробництва цих товарів і збільшення зайнятості. Економічні методи регулювання зайнятості побудовані на новій економічній теорії Дж.М. Кейнса та неокейнсіанців, як головної в державному регулюванні зайнятості. Розглянемо, як впливають податки на зайнятість, зокрема прибутковий податок (рис. 1.3.5.).
W S D W1 е We D1 W2 е2
0 L1 Le L
Рис. 1.3.5. Прибутковий податок і зайнятість
До встановлення податку цінова рівновага даного ринку праці знаходилась в крапці е. Відповідно до часової ставки заробітної плати We і кількості зайнятих Le. Після введення податку з’являється певна різниця між рівнем зарплатні, яку роботодавець погоджується сплачувати працівникам, і зарплатнею, яку вони отримують фактично. Навіть, якщо роботодавець і погодиться сплачувати заробітну плату на рівні W1, вищому, ніж була до введення податку, то працівники отримають заробітну плату лише W2 тому, що в такому випадку попит на дану категорію працівників знизиться (до введення податку крива D і після введення – D1). Крапка рівноваги змістилась у е2, а зайнятість знижується до L1. А як же оподаткування вплине на індивіда? Податок для працівника все одно, що зниження заробітної плати. Відпрацювавши однаковий час, він отримає менший дохід, при тому ж співвідношенні, що і раніше, часу роботи і часу дозвілля. Виходить, що знизилась ціна дозвілля (якщо підвищується рівень одного з благ, доходу або дозвілля, то це можна зробити тільки за рахунок іншого). Який вихід? В такій ситуації у особи є два варіанти. По-перше, громадянин буде намагатись працювати більше, оскільки після нового податку він почав отримувати менше грошей. По-друге, оскільки час відпочинку став дешевше, а це купуєме благо, то людина може захотіти мати більше дозвілля. В обох випадках діє ефект заміни, але в протилежних напрямах. Тобто, дія оподаткування на індивідуальному рівні буде неоднозначною. Це сталося тому, що з оподаткуванням у особи було зруйновано умову максимізації корисності. Для України цей чинник має особливе значення. Заздалегідь можна прогнозувати, що з додатковим оподаткуванням збільшиться індивідуальна і сукупна пропозиція праці та зменшиться зайнятість. Тому не випадково урядові структури розробляють більш гнучку систему оподаткування громадян. Наведені вище приклади використання ринкового механізму реалізують економічно-заохочувальні методи державного регулювання зайнятості, якщо взяти до уваги, що і податкова політика буде на це спрямована. До економічно-заохочувальних заходів належать також спеціальні субсидії для стимулювання зайнятості. Вони і назви мають відповідні: субсидії зайнятості і субсидії найму. В першому випадку наймач отримує від держави певну суму в розрахунку на всіх зайнятих, а в другому – на кожного знов найнятого працівника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Використання ринкового механізму в державному регулюванні зайнятістю» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
