В умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення й упровадження програм управління продуктивністю праці. Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання. При цьому важливо зумовлювати зміни і в структурі кадрів, кваліфікації працівників, технології та устаткуванні, ринках збуту, які б сприяли як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності організацій. Планування та орієнтація підприємств на досягнення найвищих кінцевих результатів є найбільш оптимальним стилем створення системи управління продуктивністю. Об’єднуючи практичний досвід багатьох країн і організацій, програми підвищення продуктивності становлять консультативну і навчальну методологію чи плановий системний підхід до впровадження позитивних змін. Планування підвищених результатів представляє собою зусилля всієї системи, включаючи вище керівництво, які спрямовані на підвищення ефективності організації, допомагають у виконанні специфічних завдань організації завдяки запланованим втручанням у структуру і процеси організації використовуючи наукові методів управління. У рамках програми підвищення продуктивності (ППП) організація та її керівництво самі визначають цілі і проблеми, а також розробляють плани і програми по вдосконаленню організації. Найбільш загальною метою ППП є забезпечення зв’язку між створенням ефективної системи вимірювання продуктивності і завданням людини щодо підвищення результатів діяльності організації шляхом внесення змін у всі чи деякі елементи організації – людину, структуру, культуру і технологію. Деякими більш специфічними цілями програми можуть бути: - підвищення кваліфікації і практичного досвіду в сфері управління, планування і вирішення проблем; - покращення відносин між членами колективу; - створення ефективної інформаційної системи з питань продуктивності; - зростання основних показників діяльності організації; - пожвавлення діяльності організації та сприятливий соціально-психологічний клімат. Перевагами створення таких програм є : - зростання інформованості робітників та керівництва про чинники, що впливають на продуктивність; - створення зв’язку між наявними методами бухгалтерського обліку, вимірюванням продуктивності і регулярним контролем за результатами діяльності; - встановлення нових конкурентних стандартів і норм; - стимулювання постійної уваги до підвищення продуктивності праці; - більш широке і свідоме використання персоналом методів і техніки підвищення продуктивності праці [6]. Структурними елементами процесу підвищення продуктивності праці є: 1. Проведення аналізу і оцінювання організаційної системи, для якої розробляється програма. При цьому необхідно визначити внутрішні можливості організації, виявити слабкі і сильні сторони організації, врахувати передбачувані зміни ринкового середовища. 2. Необхідна оцінка зовнішніх умов діяльності організації, які можуть вплинути на проектування і розроблення програми. 3. Проведення стратегічного планування. На цьому етапі забезпечується узгодження цілей, завдань управління продуктивністю праці на період 3-5 років. Доцільно виділити першочергові завдання, важливі для подальшого розвитку організації. 4. Розроблення критеріїв результативності програми. Визначаються конкретні вимірники, критерії, нормативи, за якими необхідно оцінювати заходи щодо управління продуктивністю. 5. Виявлення й аналіз резервів підвищення продуктивності праці, визначення всіх матеріальних і організаційних засобів розвитку організації. 6. Розробка проекту, який передбачає послідовність виконання робіт, оцінювання та аналіз витрат, функції виконавців. 7. Розробка планових заходів щодо подальшого підвищення продуктивності праці. 8. Розробка ефективної системи матеріального стимулювання за досягнення запланованих показників продуктивності праці. 9. Зведення всіх результатів планування в єдиний загальний план. 10. Здійснення контролю за реалізацією заходів і їх виконанням.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Програми управління продуктивністю праці» з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
