Зв’язок між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці представляє собою міжнародну торгівлю. Міжнародна торгівля включає процес купівлі (імпорт) і продажу (експорт), що здійснюється між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах. Про зростаюче значення міжнародної торгівлі в сучасному світовому економічному розвитку свідчать такі дані. У 1900 р. обсяг світової торгівлі щодо світового ВНП становив 12%, а під кінець століття — близько 30%. Середньорічні темпи зростання світової торгівлі й світового сукупного продукту у 2000 р. були відповідно 12,5% і 5%. У Європейському Союзі торгівля випереджає виробництво у 3 рази. Чому міжнародна торгівля вигідна для країни? Існує декілька теорій, які дають на це відповідь. Перша — це теорія меркантилізму, яка набула поширення у XVI– XVII ст. Згідно цієї теорії країнам необхідно було одночасно заохочувати експорт і обмежувати імпорт товарів. Наступною стала теорія абсолютних переваг Адама Сміта. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами та перевагами, пов’язаними з розвитком технологій та високою кваліфікацією працівників у виробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх ефективніше, ніж інші. Ця теорія вперше дала змогу пояснити, чому нічим не обмежена вільна торгівля вигідна для держави. На основі ідей Сміта виникло дві інші теорії — теорія порівняльних переваг і теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва (теорія Гекшера–Оліна). Суть першої — кожна країна виготовляє який-небудь товар з меншими витратами і отримує виграш, спеціалізуючись на його виробництві і обмінюючи на товари, які вона сама неспроможна ефективно виробляти. Найважливіші тенденції у розвитку міжнародної торгівлі спричинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково-технологічної революції, радикальних змін, що відбуваються в системі «наука-техніка-виробництво». Різко загострюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, посилюються регіоналізація міжнародної торгівлі та відповідна сегментація єдиного світового ринку, зростає інтернаціоналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється міжфірмовий товарообмін з метою економії на ринкових трансакціях. Історична практика свідчить про існування різних форм міжнародної торгівлі: факторії, ярмарки, торгівельні компанії і товарні біржі, аукціони, міжнародні торги, торгівельні будинки, пряма міжнародна торгівля на основі кооперації, зустрічна торгівля, внутрішньо фірмовий обмін. Обсяг світового експорту досягав у середині дев’яностих років близько 4 трлн. $. Серед найбільших експортерів — США, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, частка яких становить майже половину світової торгівлі. Серед провідних країн за обсягом експорту на душу населення — Сінгапур, Гонконг, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди. У 2006 році Німеччина експортувала товарів на 893,6 млрд. євро, США — на 825 млрд., а Китай — на 770 млрд. За даними СОТ, Китай випередив за експортним показником США ще на початку 2007 року, а з вересня Китай вперше став найбільшим світовим експортером, випередивши і Німеччину. Тепер на Китай 409
Частина V. Міжнародна економіка
припадає вісім процентів світового експорту. Біля 46% товарів, що вивозяться Китаєм за кордон, складає обладнання, продукція машинобудівної галузі та автомобілі. Світовий товарний експорт розміщується по країнах та регіонах світу досить нерівномірно. Так, на Північну Америку припадає 15,5% світового товарного експорту, на Латинську Америку — 4%, Західну Європу — 46%, Центральну, Східну Європу і колишній СРСР — 2,5%, Африку — 3%, Середній Схід — 3,5%, Азію — 2,5%. Істотні зрушення стались у структурі світового товарного експорту. Головна і довготривала тенденція полягає в тому, що в загальному товарообороті збільшується частка готових промислових виробів при відповідному зменшенні питомої ваги сировинних товарів. Показником розвитку експорту продукції може бути співвідношення обсягу постачання товарів на зовнішній ринок до величини ВНП. У 80-ті роки такий показник становив у Люксембурзі — 59%, Нідерландах — 46%, Швеції і Швейцарії — 28%, Німеччині — 27%,Данії — 25%, Франції — 18%, Англії та Італії — 16%, Японії — 9%,США — 7%. Ці дані свідчать, що в країнах з невеликою територією і малою чисельністю населення складається виробнича структура з обмеженим колом галузей і як наслідок цього має місце велика частка експорту. Відповідно до питомої ваги експорту у цих країнах приблизно така ж сама частина продукції імпортується. У країнах, де господарство має більш комплексний характер, економіка менш залежить від зовнішніх зв’язків. У невеликих країнах розвиток нових наукоємних виробництв можливий тільки за умов широкої участі у міжнародній спеціалізації і кооперації. У всіх країнах ступінь зовнішньої наукової, технічної і економічної залежності останніми роками швидко зростає.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суть та значення міжнародної торгівлі» з дисципліни «Економічна теорія»
