Після нищівної поразки в Другій світовій війні економіка ФРН знаходилася в стані жорстокої розрухи. Фактично країна виробляла менше половини продукції від випуску 1936 р. Державний борг гітлерівського уряду катастрофічно виріс з 27, 2 млрд. марок в кінці 1938 р. до 377,2 млрд. марок до моменту капітуляції країни, тобто майже в 14 разів. Інфляція наближалася до 600% свого довоєнного рівня. Німеччина повинна була виплатити репарації в обсязі 20 млрд. дол. Оздоровлення економіки Німеччини вимагало радикальних реформ. Головним архітектором господарських реформ післявоєнної Німеччини став професор Людвіг Ерхард, пізніше — канцлер ФРН. Шляхами економічного відродження країни він бачив вільну приватну ініціативу і конкуренцію в поєднанні з активною участю держави в господарському житті. У книзі «Добробут для всіх», опублікованій у ФРН у 1957 р. він відзначає, що основною метою економічних реформ є створення «соціального ринкового господарства», підвищення купівельної спроможності всіх верств населення, концентрація всіх зусиль народного господарства на збільшенні народногосподарського доходу. Держава, на думку Л. Ерхарда, повинна підтримувати нормальне функціонування системи цін та забезпечити захист ринкової економіки від монополізму товаровиробників. Для попередження циклічних криз їй необхідно використовувати важелі кредитної, валютної, і податкової політики. Проте, втручання в господарську діяльність окремих підприємців з боку держави абсолютно недопустиме. Теорія «соціального ринкового господарства» стала основою економічної політики західнонімецького уряду у наступні десятиліття. Плани Л.Ерхарда спиралися на грошову реформу, вільні ціни та підприємництво. Вранці 21 червня 1948 р. рейхсмарки були оголошені недійсними. Замість них кожен 393
Частина IV. Економічна історія
мешканець одержав по 40 нових дойчмарок, потім до них додали ще 20. Пенсії і заробітна плата підлягали виплаті в нових марках у співвідношенні 1:1. У результаті Західна Німеччина звільнилася за 1 день від величезної маси знецінених грошей. Через три дні після грошової реформи слідувала реформа цін. Вони були відпущені, у результаті чого зник «чорний ринок». Крамниці наповнювалися товарами. Припинилася інфляція. Стабілізаційним чинником для економіки ФРН стала і допомога за «планом Маршалла». До середини 50-х р. р. ФРН вийшла на друге місце (після США) за обсягом золотого запасу, стає передовою країною Західної Європи, обганяючи в господарському відношенні своїх переможців. «Німецьке диво» — це не тільки економіка. Народ Німеччини вийшов через чистилище реформ новою, вільною нацією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна програма Л. Ерхарда в ФРН» з дисципліни «Економічна теорія»
