Для поступального розвитку економіки, вироблена за повної зайнятості ресурсів продукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видатки — загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою, — мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту. До початку 1930-х років більшість економістів заперечували можливість ситуації, за якої рівень сукупних видатків буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої за повної зайнятості ресурсів. Згідно з цим поглядом, якщо така ситуація і виникає, то ціни, заробітна плата і процентні ставки швидко знижуються, щоб ліквідувати відносний надлишок товарів, який утворився, і подолати незначний спад виробництва, зумовлений недостатніми видатками. У результаті відновлюється рівень виробництва за повної зайнятості ресурсів. Деякі економісти дотримуються цього погляду і сьогодні. На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній економіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні для купівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рівень безробіття буде вищий за його природну норму. Економіка переживатиме спад, зростатиме вимушене безробіття. І навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видатки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Тоді загальний рівень цін в економіці зростатиме. Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становив 2/3 сукупних видатків на купівлю товарів і послуг. Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження (збереження) є тією частиною використовуваного доходу, що не використовується на споживання (відкладене на майбутнє споживання): Y = C + S, де: Y — безподатковий доход; C — споживчі витрати; S — заощадження. На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс, споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»). Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд: C C0 cY , де: C0 — автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчий кошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу, високозабезпечених); c — гранична схильність до споживання. Гранична схильність до споживання (c ) — це частка приросту споживання (С) у додатковій одиниці доходу (Y): 260
Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага
c C / Y . Середня схильність до споживання (с) — це частка споживання (С) у доході (Y): с = C/Y. Гранична схильність до заощаджень ( s ) — це частка приросту заощадження (S) у додатковій одиниці доходу (Y): s S / Y . Середня схильність до заощадження (s) — це частка заощадження (S) у доході (Y): s = S/Y.
C S 1 Y Y
C/Y – середня схильність до споживання
S/Y – середня схильність до заощадження
Разом із зростанням доходу зростає середня схильність до заощадження і зменшується середня схильність до споживання
