У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників базується на Системі національних рахунків (СНР), яка містить упорядковану інформацію, по-перше, про всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі — юридичні особи та домогосподарства; по-друге, про всі економічні операції, пов’язані з виробництвом та розподілом доходів, нагромадженням активів та іншими складовими економічного процесу; по-третє, про всі економічні активи і зобов’язання, що становлять національне багатство. Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов’язаних статистичних показників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків і таблиць з метою одержання повної картини економічної діяльності держави. У системі функціонують: — продукти — результати праці, що мають матеріально-уречевлену форму; — послуги — результати діяльності, які задовольняють певні особисті і суспільні потреби, які не втілюються в продуктах. Їх поділяють на послуги матеріального і нематеріального характеру; — товари — продукти і послуги, призначені для продажу на ринку; — нетоварні послуги — послуги державних закладів і суспільних організацій, які відносяться до їх поточного споживання; — трансферти — перерозподільні потоки доходів, які є односторонніми безоплатними передачами доходів як у грошовій, так і в натуральній формі, що здійснюються з метою перерозподілу доходів і заощаджень. При цьому не враховують потоки доходів, продуктів і послуг у зворотному напрямі. Трансферти поділяють на поточні і капітальні. В основі СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 p., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров’я, державного управління, фінанси, страхування, житловокомунальне господарство тощо) (табл. 19.1). Вона не залишає поза увагою й економічну діяльність домогосподарств, але з певними обмеженнями. Наприклад, якщо догляд за будинком та подвір’ям, виховання та догляд за дітьми чи особами похилого віку здійснює наймана прислуга, то її діяльність враховується при підрахунку валового внутрішнього продукту та національного доходу. Якщо ж ці види діяльності виконують самі господарі дому — не враховуються. Пояснюють цей парадокс насамперед складністю збору інформації про зазначенні види діяльності. 236
Розділ 19. Система національних рахунків — нормативна база макроекономічного рахівництва
Таблиця 19.1 Класифікація видів економічної діяльності в СНР-93 № 1 2 3 4 5 6 7 Види економічної діяльності Виробництво товарів для власного споживання, продажу та нагромадження Виробництво нефінансових послуг для реалізації Діяльність фінансових установ (банків, страхових компаній і т. ін.) Діяльність органів державного управління, що надають неринкові послуги (суспільні блага) для сумісного користування та окремим домогосподарствам або їх групам для індивідуального користування Діяльність некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства (партійні, профспілкові та громадські організації) Діяльність домашньої найманої прислуги (наймані няні, кухарі, прачки, садівники, прибиральниці, шофери й т. ін.) Житлові послуги, що надаються домовласниками будинків і квартир для власного споживання
СНР охоплює і тіньову економіку, але оскільки її обсяги обчислюють опосередкованим шляхом і держави погоджуються на оприлюднення інформації про тіньовий сектор, що виробляє незаборонені законом товари і послуги, але уникають висвітлення інформації про виробництво заборонених законом товарів та послуг (нелегальне виробництво і торгівля зброєю, торгівля живим товаром та органами людей, наркобізнес тощо), то це дає змогу зменшити похибки підрахунку макроекономічних показників, але не дає змоги їх уникнути. До річного результату виробництва СНР не включає: • результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності; • зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін. Окрім зазначеного вище, СНР-93 ґрунтується на концепції первинних доходів. Ця концепція дуже близька за змістом до концепції факторних доходів. Головна відмінність між ними полягає в тому, що теорія факторних доходів розглядає доходи держави як такі, що отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. Первинні ж доходи формуються такими факторами: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва. Концепція первинних доходів виходить із того, що органи державного управління по суті є фактором виробництва. Таблиця 19.2 Форми первинних доходів та суб’єкти, що їх отримують № 1 2 3 4 Отримувачі первинних доходів Підприємства і корпорації Власники землі і капіталу Наймані працівники домогосподарств Органи державного управління Прибуток Орендна плата, рента, процент Заробітна плата Податки на виробництво та на імпорт Форми доходів
Первинні доходи, згідно з цією концепцією, — це доходи, які отримують суб’єкти економіки в процесі первинного розподілу створеної вартості. 237
Частина ІІІ. Макроекономіка
У СНР розрізняють категорії внутрішньої і національної економіки. Для розмежування цих категорій використовують такі поняття: економічна територія; резидент; центр економічного інтересу. Під економічною розуміють територією, якою адміністративно керує уряд країни, в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. До економічної території країни також належать: — повітряний простір, територіальні води певної країни і континентальний шельф у міжнародних водах, у відношенні яких країна має виключне право на видобуток сировини, палива тощо; — «територіальні анклави» за кордоном, тобто зони в інших країнах, які використовують урядові заклади певної країни для дипломатичних, військових, наукових та інших цілей, наприклад посольства, консульства, військові бази. Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки, здійснює повний набір бухгалтерських рахунків і є юридичною особою, тобто може самостійно приймати рішення, розпоряджатися своїми матеріальними і фінансовими ресурсами. Інституціональні одиниці (домогосподарства, підприємства, організації) вважають резидентами певної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економічною територією країни. Практично до резидентів країни відносяться особи, що проживають на території цих країн, крім осіб, що приїздять на відносно короткий строк, тобто менше, ніж на рік, а також членів іноземних дипломатичних закладів на території країни. Внутрішня економіка охоплює діяльність на економічній території країни як резидентів, так і нерезидентів; національна економіка тільки резидентів незалежно від їх місцезнаходження: на економічній території даної країни чи за її межами. Поняття резидентства не співпадає з поняттям громадянства. Відповідно до типів економічної поведінки інституціональні одиниці об’єднують у такі сектори: — «Підприємства по виробництву товарів, крім фінансових послуг (не фінансові підприємства)»; — «Фінансові заклади»; — «Державні заклади»; — «Громадські організації, які обслуговують домашні господарства»; — «Домашні господарства» охоплює споживачів, а також підприємницьку діяльність щодо виробництва продуктів та послуг, яку не можна з юридичної та економічної точки зору відокремити від домашнього господарства її власника (відсутність незалежного юридичного статусу); — «Зовнішньоекономічні зв’язки» («решта світу») обіймає зарубіжні економічні одиниці тією мірою, в якій вони здійснюють операції з резидентами країни. Економічна операція в СНР — відображає групування елементарних потоків за їхнім змістом. Економічні операції поділяються на три групи: — з продуктами й послугами — відносять до виробництва, обліку і використання продуктів та послуг у галузях і секторах народного господарства; включають операції з продуктами та послугами, що вироблені як у цьому, так і в попередні періоди; — розподільчі — складаються з операцій, мета яких — розподіл і перерозподіл доданої вартості, а також перерозподіл збережень; 238
Розділ 19. Система національних рахунків — нормативна база макроекономічного рахівництва
— фінансові — відносять до зміни фінансових активів та пасивів у різних секторах народного господарства. Для економічного аналізу діяльності кожної групи одиниць і для макроекономічного аналізу в цілому економічні операції відображають у вигляді рахунків, які поділяють на три класи: 1) призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономічними величинами і категоріями; 2) деталізують рахунки першого класу відносно показників виробництва, споживання і нагромадження національного продукту; складають для окремих галузей, товарів або груп товарів; 3) деталізація рахунків першого класу відносно показників доходів і витрат, фінансування видатків капітального характеру і складаються для окремих секторів економіки. Рахунок виробництва відображає операції, які відносяться до процесу виробництва (табл. 19.3). Таблиця 19. 3 Рахунок виробництва Використання Проміжне споживання у тому числі в сфері: матеріального виробництва невиробничій у тому числі: продуктів і матеріальних послуг нематеріальних послуг Ресурси Валовий випуск продуктів та послуг
Валовий внутрішній продукт в ринкових ціЧисті податки на продукти нах Імпорт Разом Разом
Рахунок утворення доходів відображає розподільні операції, безпосередньо пов’язані з процесом виробництва (табл. 19.4) Таблиця 19. 4 Рахунок утворення доходів Використання Оплата праці робітників у тому числі: резидентів нерезидентів Податки на виробництво Податки на імпорт Валовий прибуток економіки (валовий змішаний дохід) Споживання основних фондів Чистий прибуток економіки (чистий змішаний дохід) Разом Разом Ресурси Валовий внутрішній продукт у ринкових цінах
субсидії на виробництво субсидії на імпорт
239
Частина ІІІ. Макроекономіка
Рахунок розподілу доходів відображує розподіл і перерозподіл доходів країни на рівні економіки в цілому з урахуванням відношень з іншими країнами (табл. 19.5). Таблиця 19.5 Рахунок розподілу доходів Використання Субсидії у тому числі: по виробництву по імпорту Ресурси Валовий доход економіки (валовий змішаний доход) Оплата праці робітників у тому числі одержана: від наймачів-резидентів від «іншого світу»
Доходи від власності, передані «іншому свіПодатки ту» Поточні трансферти, передані «іншому світу» У тому числі на виробництво на імпорт Валовий національний доход в розпоряджен- Доходи від власності, одержані від «іншого ні суспільства світу» Поточні трансферти, одержані від «іншого світу» Разом Разом
Рахунок використання доходів показує, як валовий національний доход у розпорядженні суспільства використовують на кінцеве споживання і валове нагромадження (табл. 19.6). Таблиця 19.6 Рахунок використання доходів Використання Ресурси Кінцеве національне споживання (витрати на Валовий національний доход в розпорядженкінцеве споживання) ні суспільства у тому числі: домашніх господарств державних установ громадських організацій, що обслуговують домашні господарства Валове національне заощадження Разом Разом
Рахунок капітальних витрат призначений для характеристик процесу реального нагромадження основних та оборотних фондів, нематеріальних і фінансових активів, а також джерела його фінансування (табл. 19.7).
240
Розділ 19. Система національних рахунків — нормативна база макроекономічного рахівництва
Таблиця 19. 7 Рахунок капітальних витрат Використання Валове нагромадження основних фондів Ресурси Валове національне заощадження
Зміна запасів матеріальних оборотних засо- Капітальні трансферти, одержані від «іншого бів світу» Чисті покупки землі і нематеріальних активів Капітальні трансферти, передані з «іншого світу» Чисті кредити (+) або чисті борги (–) нації Разом Разом
Рахунок продуктів і послуг характеризує загальні ресурси продуктів і послуг по економіці в цілому, а також напрям використання цих ресурсів (табл. 19.8). Таблиця 19. 8 Рахунок продуктів і послуг Використання Проміжне споживання Валове нагромадження основних фондів Ресурси Валовий випуск продуктів і послуг Чисті податки на: продукти імпорт
Кінцеве споживання на економічній території Імпорт продуктів і послуг
Зміна запасів матеріальних оборотних засобів Експорт продуктів і послуг Разом Разом
Технічно макроекономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтерського обліку принципі подвійного запису, згідно з яким СНР є взаємопов’язана сукупність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показник (економічна операція) записується у дебеті одного рахунку й кредиті іншого, що кореспондує з ним. Тобто кожний рахунок сам по собі має вигляд балансової таблиці, одна сторона якої характеризує ресурси, а інша — їхнє використання. СНР включає такі рахунки: — внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворення, розподілу, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок; — «Зовнішньоекономічних зв’язків» («решта світу»): поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок. Сукупність рахунків утворює зведені рахунки і відображає відношення між національною економікою і іншими країнами («Платіжний баланс»), а також відношення між різними показниками системи. Для кожного сектору внутрішньої економіки передбачено складання набору рахунків — від рахунку виробництва до фінансового; для різних галузей — складання рахунків продуктів і послуг, виробництва і утворення доходів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суть та основні характеристики СНР» з дисципліни «Економічна теорія»
