Жодна сучасна національна економіка не обходиться без участі держави у її регулюванні. Держава впливає на економічну діяльність домогосподарств і фірм через систему важелів та інструментів: інфраструктура, гроші, ціни, кредити, податки, дотації, субсидії, ліцензії, квоти, інвестиції, патенти, амортизація тощо. Однак погляди на роль держави в економіці зазнали значних змін. У ХVІ–ХVШ ст., коли ринкова економіка тільки формувалась, панували ідеї меркантилізму: визнання безумовної необхідності державного регулювання розвитку торгівлі і мануфактурного виробництва. В основі ідеології меркантилізму лежав принцип: державна влада повинна забезпечувати монополії (привілеї) для вітчизняних підприємців та комерсантів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Держава своєю політикою повинна була: — сприяти експорту готової продукції; 121
Частина І. Вступ до економічної теорії
— сприяти імпорту дешевої сировини і підтримувати національного виробника; — обмежувати імпорт промислових товарів і захищати національного виробника; — обмежувати експорт сировини. У кінці XVIII ст. на зміну меркантилізму приходять ідеї економічного лібералізму, які заперечували необхідність державного втручання в економіку. Згідно А. Сміту, ринкова система сама здатна до саморегулювання, в основі якого лежить власна вигода. Вважалось, що економіка буде функціонувати ефективніше, якщо виключити її регулювання державою. У 30 роках XX ст. було теоретично доведено і практично підтверджено, що сподівання тільки на ринкове саморегулювання є вкрай небезпечними і можуть загрожувати розвалом самої системи. Особливо чітко це проявилось у період «великої депресії» у США (1928–1932 рр.). Дж. М. Кейнс довів необхідність державного втручання, яке здатне урівноважити сукупний попит і сукупну пропозицію, вивести економіку з кризи і сприяти її стабілізації і прискоренню. У 70-і роки XX ст. прихильники монетаризму (М. Фрідмен) обґрунтовують ідею про те, що потрібне створення державою фінансових умов для нормального функціонування ринку на основі монетарної політики. Інституційна економічна теорія (Д. Норт, О. Уїльямсон) розглядає державу як особливу організацію, яка здійснює свою діяльність на основі делегування їй громадянами частини своїх прав. Як правило, розподіл прав між громадянами і державою фіксується в конституції, яка відіграє роль соціального контракту. Марксистські погляди на економічну роль держави відображають модель адміністративно-командної системи (АКС) (командної економіки). По-перше, у цій системі метою і функцією державних планових органів є збереження параметрів існуючих економічних структур. Підприємства не закривалися, люди не бояться втратити роботу, рівень доходів гарантований, поява підприємств стала можливою тільки після узгоджень з вищими державними інтересами. По-друге, в командній економіці держава встановлює ціни на господарські блага. Наразі встановлена державою ціна зовсім не впливає на становище підприємства. Якщо витрати перевищували доходи, то підприємство отримувало від держави дотації. Якщо доходи перевищували витрати, то значна частина надлишку вилучалася у державний бюджет. По-третє, в командній економіці держава виконує функцію єдиного підприємця. Саме вона, а не самостійні фірми, приймають рішення про те, що виробляти, як, за якими цінами, для кого. По-четверте, в централізованій економіці держава стимулює гігантизм і монополізм. І нарешті, у командній економіці держава приймає всі рішення про виробництво, розподіл і споживання господарських благ. З огляду на специфіку АКС всі функції держави націлені на забезпечення переважно екстенсивного розвитку та господарювання. Незважаючи на різноманітність теоретичних поглядів на економічну роль держави, нині всі, по суті, сходяться на тому, що «невидима рука» ринку повинна доповнюватися «видимою рукою» держави. Економічні функції держави в ринковій системі: 122
Розділ 9. Су’бєкти ринкової економіки
1. В економіці існують сфери, які знаходяться за межами досяжного впливу ринкового механізму. Це, передусім, стосується суспільних (громадських) благ (освіта, вакцинація, транспорт, маяки, фундаментальна наука, національні парки, національна оборона тощо). Ринковий механізм не може забезпечити виробництво громадських благ, бо у приватних підприємств немає економічних стимулів, щоб займатися цим бізнесом. За цих обставин держава бере на себе функцію організатора і виробника громадських благ. 2. Ринковий механізм закономірно породжує недосконалу конкуренцію і монополізацію економіки. У зв’язку з тим, що ринковий механізм сам по собі не виключає можливості появи монополій, а в міру розвитку технічного прогресу виникає все більше об’єктивних і суб’єктивних передумов монополізації виробництва, то до числа важливих економічних функцій держави відноситься антимонопольне регулювання. 3. Ринковий механізм байдужий до проблем справедливості і рівності. Він нерівномірно розподіляє майнові і грошові доходи, породжує соціальні контрасти між бідними і багатими і становить проблему незахищеності людей. В перерозподілі доходів з метою соціального захисту населення полягає ще одна економічна функція держави. 4. Ринковий механізм зовсім не вирішує проблему зовнішніх (побічних) ефектів (наслідків) виробництва або споживання благ. Побічні наслідки виробництва або споживання благ виробниками і споживачами — це витрати або вигоди, які отримують треті особи, що не є продавцями чи покупцями цих благ. У визначенні обсягів побічних позитивних чи негативних наслідків, обґрунтуванні соціальних витрат на виробництво чи споживання благ, які не можуть бути враховані тільки на основі ринкового механізму, полягає четверта економічна функція держави. 5. Періодичні спади і піднесення виробництва під час ділових циклів, коливання валютних курсів, індексів цінних паперів та споживчих цін, норми безробіття і позичкового проценту вносять у ринкову економіку елементи нестабільності. Однак різкі стрибки в економіці є часто руйнівними і тому держава виконує функцію макроекономічної стабільності, застосовуючи фіскальні і монетарні інструменти впливу на стан економіки. Макроекономічна стабільність передбачає досягнення урядом чотирьох цілей: а) повна зайнятість; б) стабільні ціни; в) стійкі процентні ставки; г) стабільний валютний курс.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Держава як суб’єкт ринку» з дисципліни «Економічна теорія»
