Витрати виробництва та прибуток. Міжгалузева конкуренція та утворення середнього прибутку
З погляду окремого підприємства витрати виробництва – це те, у що обходиться йому виготовлення товарів. Вони складаються з витрат на предмети праці, певної частки зношених засобів праці і оплати робочої сили. Витрати виробництва виражаються формулою: (3.5) де – витрати виробництва; – вартість спожитих засобів виробництва; – вартість необхідного продукту (необхідного для відтворення робочої сили працівника). Якщо капіталісту для виробництва товарів необхідно затратити лише , то суспільство затрачує працю і витрати суспільства приймають форму вартості. Витрати суспільства – це те, у що обходиться створення товару всьому суспільству. Вони виражаються формулою . Потрібно розрізняти авансований капітал і витрати виробництва. Авансований капітал – це початково вкладений капітал. Витрати втілюють лише спожитий (використаний) капітал. Для власника підприємства не існує поділу на постійний та змінний капітал, він ігнорує роль змінного капіталу у створенні додаткової вартості. Власник чекає віддачі від усіх частин капіталу. Він прагне знати, у що обходиться йому виробництво товару та якими шляхами можна досягти зниження витрат. Виражені в грошовій формі витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції називаються собівартістю. У зниженні собівартості зацікавлені як окремий власник підприємства, так і суспільство в цілому. Підприємцю зниження собівартості забезпечує додатковий прибуток. Для суспільства низька собівартість означає ефективне використання вивільнених ресурсів для виробництва додаткових матеріальних благ. Крім того, зниження собівартості окремими підприємствами створює передумови для зниження цін. Сучасна концепція витрат підприємства в ринковій економіці ґрунтується на теорії спадної граничної продуктивності факторів виробництва (законі спадної віддачі). У відповідності до дії закону спадної віддачі витрати виробництва мають специфічну динаміку у коротко- і довгостроковому періодах, значення якої важливе для оптимізації обсягів виробництва. Існує складна класифікація витрат. Детально ці новітні концепції вивчаємо в розділі „основи мікроекономіки”. З точки зору класичної політичної економії прибуток – це перетворена форма додаткової вартості, що виражає відносини економічної власності між найманими працівниками та власниками засобів виробництва щодо створення та реалізації додаткової вартості. Створюється додаткова вартість робочою силою. Але її не виробити без затрат постійного капіталу. Тому при реалізації товару додаткова вартість виступає як породження всього авансованого капіталу. Реалізована додаткова вартість – це є прибуток. Додаткова вартість створюється в процесі виробництва, а прибуток виборюється в гострій конкурентній боротьбі. Додаткова вартість – це не прибуток, а джерело прибутку. Вартість створеного товару включає , а формула ціни виробництва реалізованого товару має вигляд: (3.6) де – витрати виробництва; – прибуток. Прибуток вираховується як різниця між ціною (грошовим виразом вартості) і повною собівартістю. У господарській практиці розрізняють прибуток балансовий і чистий (розрахунковий). Балансовий прибуток – це вся сума прибутку, отриманого підприємством після реалізації продукції (виторг мінус повна собівартість). Чистий прибуток – це той прибуток, що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет. Прибуток завжди належить власнику підприємства. Визначаючи доходність підприємства, власник порівнює додаткову вартість з усім авансованим капіталом , тобто розраховує норму прибутку : . (3.7) Маса або абсолютна величина прибутку розраховується за формулою: . (3.8) У вітчизняній практиці застосовується такий узагальнюючий показник ефективності витрат підприємства, як рентабельність: , (3.9) де – балансовий прибуток, – вартість основних фондів, – нормативні оборотні засоби. Підприємства можуть розраховувати і поточну рентабельність (рентабельність продукції): , (3.10) де – собівартість продукції. Природа капіталу як самозростаючої вартості відображає прагнення підприємців до одержання максимального прибутку. Але в різних галузях внаслідок неоднакових умов виробництва, що у першу чергу пов’язано з різною органічною будовою капіталу, рівні капітали створюють різну по величині додаткову вартість. Отже, різними будуть і галузеві норми прибутку. Виникає суперечність, яка розв’язується міжгалузевою конкуренцією. Підприємці, які вклали капітал в галузі з нижчою нормою прибутку, намагаються вилучити його з цих галузей і перемістити в галузі з найвищою нормою прибутку. Якщо це вдається, то виробництво товарів в галузях з низькою нормою прибутку скорочується і розширюється в галузях з високою нормою прибутку. Тепер пропозиція в галузях, звідки відбувся відплив капіталу, зменшується, попит на товари зростає, ціни стають вищими від ринкової вартості товарів. В галузях, куди переливаються капітали, навпаки, пропозиція збільшується, попит зменшується, ринкові ціни знижуються, поки не опустяться нижче їх вартості. Все це відбувається до того моменту, поки норми прибутку в різних галузях не вирівняються. Тоді приплив додаткових капіталів припиниться, адже у кожній галузі тепер буде рівний прибуток на рівний капітал. Капітали завжди шукають галузі з більш високою нормою прибутку. Однак в умовах вільної конкуренції, коли немає жодних обмежень для переливу капіталу із галузі в галузь, цей рух завжди веде до вирівнювання норми прибутку. Отже, завдяки постійному переливу капіталів і зміні співвідношення між попитом та пропозицією, норма прибутку вирівнюється в усіх галузях. Конкуренція капіталів різних галузей забезпечує таку їх пропорцію між різними галузями, яка приносить на однакові капітали, незалежно від їх органічної будови і швидкості обороту, в середньому однаковий прибуток. Середня норма прибутку може бути визначена за формулою: . (3.11) Середній прибуток є добутком індивідуального капіталу на середню норму прибутку: (3.12) Міжгалузева конкуренція веде до встановлення середніх ринкових цін, які забезпечують капіталам, зайнятим у різних галузях, однакову загальну, середню норму прибутку. Така середня ціна товарів називається їх ціною виробництва. Ціна виробництва включає витрати і середній прибуток: (3.13)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Витрати виробництва та прибуток. Міжгалузева конкуренція та утворення середнього прибутку» з дисципліни «Економічна теорія»
