Закон вартості та закон спадної граничної корисності
На всіх етапах розвитку товарного виробництва діє закон вартості. Закон вартості – це об’єктивний економічний закон, згідно з яким виробництво та обмін товарів здійснюються на основі суспільної вартості, величина якої визначається витратами суспільно-необхідної праці. Закон вартості виконує наступні функції: стихійно регулює пропорції товарного виробництва, розподіл ресурсів між сферами виробництва; в реальній дійсності закон вартості проявляється як закон цін. Кожен вироблений товар надходить в обмін з певною ціною виробництва. Якщо пропозиція даного товару менша за існуючий на нього попит, ціна на цей товар почне підвищуватись. Його виробники отримають високі доходи. Як наслідок, в дану галузь почнуть вкладати ресурси, вилучені з інших, менш прибуткових галузей. Виробництво товару розшириться. Якщо ж пропозиція перевищує попит, ціна, а разом з нею і доходи виробників, падають, ресурси ж перерозподіляються у більш прибуткові галузі; стимулює розвиток продуктивних сил; товаровиробники, у яких індивідуальні затрати виробництва нижчі від суспільно-необхідних, отримують додатковий дохід, тому між товаровиробниками відбувається змагання за зниження індивідуальних затрат. Цього можна досягнути шляхом вдосконалення техніки, технології, підвищення рівня кваліфікації працівників. Як наслідок – прискорюється прогрес у розвитку продуктивних сил. диференціює товаровиробників – постійне коливання цін, зміни у ринковій кон’юнктурі призводять до диференціації (розшарування) виробників – одні процвітають, а інші несуть збитки і розорюються. Обґрунтування обміну товарів і рівня ціни суспільно необхідними витратами праці (закон вартості) складає сутність класичної теорії трудової вартості. За теорією трудової вартості еквівалентний обмін товарів означає, що в якісно різних благах міститься однакова кількість суспільної праці, витраченої на виробництво кожного з цих благ. Отже, ціна – це грошова форма вартості. Як поверхнева форма вартості ціна на ринку коливається навколо своєї основи (вартості) під впливом взаємодії покупця і продавця, в залежності від співвідношення обсягів ринкового попиту і пропонування. Вважають, що закон вартості в повну силу діяв у простому товарному виробництві. Однак у 70-80 рр. ХІХ ст. поширилась протилежна позиція обґрунтування ринкової ціни. Представники австрійської школи (К. Менгер, Ф. Візер, О.Бьом-Баверк) зосередили увагу на корисності товару як визначальному чинникові обміну. Основою ціноутворення вони вважали суб’єктивно-психологічну оцінку корисності блага кожним покупцем. Гроші також розглядались як благо, яка має корисність. Еквівалентність обміну означала однакову сукупну корисність товару і грошей для кожного з учасників обміну, яка проявлялась на ринку в цінності (і ціні) товару. Ці ідеї були розвинуті за допомогою методу граничного аналізу економістами, які створили школу маржиналізму (від marginal – граничний). Був сформульований закон спадної граничної корисності, згідно з яким величина корисності блага залежить від запасу його у споживача – чим більший запас, тим меншу корисність (а відповідно і ціну) матиме для покупця кожна наступна одиниця блага. Цим пояснювали спадний характер кривої попиту. Детально сучасні погляди на закономірності ринкового ціноутворення вивчаємо в розділах мікроекономіки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Закон вартості та закон спадної граничної корисності» з дисципліни «Економічна теорія»
