В загальному значенні, заставу можна визначити як майно або інші цінності, які є забезпеченням позики. Тобто застава. є певним способом забезпечення зобов'язання, за якого заставодержатель (юридична або фізична особа, що надала предмет застави для забезпечення свого боргу) має переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свою, вимогу з вартості закладеного майна. Принципами застави є гласність, конкретність, довіра. Закон України "Про заставу" визначає останню як спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога, зокрема така, що випливає з договору позики (банківської позички), купівлі-продажу, оренди, переведення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог; які можуть виникнути в майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем, та на яке може бути накладено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави зокрема продукція, плоди та інші прибутки (майбутній врожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Предметом застава не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності та занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, заставу яких забороняє закон. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Застава майна охоплює його приналежності та невіддільні плоди, якщо інше не передбачено законом чи договором. Вона може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського посвідчення гаранта тощо) кредиторові. Застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю або у депозит, нотаріальної контори чи банку. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі. Заміна предмета застави може здійснюватися лише за згодою заставодержателя. Ризик випадкової втрати предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом чи договором. Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи. Заставодержатель . зобов'язаний страхувати передане в його володіння заставлене майно. Ломбард зобов'язаний страхувати прийняте в заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою, яка за згодою сторін проводилась під час прийняття майна в заставу. Заставодавець зобов'язаний страхувати заставлене майно, яке залишається у його володінні. У разі настання страхового випадку заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем у разі застави майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. Державне підприємство, за яким майно закріплене за правом повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель й споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації. У договорі застави має бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місцепроживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір та строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Під час укладання договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави. Договір застави має бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюють за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави й у тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Норми цієї статті не поширюються на право податкової засстави, що регулюється податковим законодавством Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, передбачених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна, ведення якого покладається на держателя Державного реєстру застав рухомого майна. Державний реєстр застав рухомого майна та відомості, занесені до нього, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб. Обов'язки з реєстрації та нотаріального посвідчення не поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави, що регулює податкове законодавство. Реєстрація застав рухомого майна Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. Датою реєстрації застави рухомого майна вважається дата внесення відповідного запису до Державного реєстру. Запис до Державного реєстру вноситься протягом двох робочих днів з моменту подання заяви про реєстрацію застави рухомого майна. Заява про реєстрацію застави рухомого майна повинна містити тільки такі відомості: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), адресу та номер, що ідентифікує заставодержателя та заставодавця; загальний опис предмета застави, який визначають сторони; підпис заявника. Держателю Державного реєстру забороняється вимагати надання додаткової інформації, а також вимагати нотаріального посвідчення такої заяви та перевіряти її точність. Заставодержатель або заставодавець, за заявою якого здійснюється реєстрація застави рухомого майна, за подання у заяві недостовірної інформації несе відповідальність згідно із законодавством України. За заявою заставодержателем до Державного реєстру можуть бути внесені зміни щодо предмета застави Реєстрація застави рухомого майна діє з дати внесення запису до Державного реєстру до виконання забезпеченого заставою зобов'язання за умови, що заставодержатель не подасть заяву про виключення запису з Державного реєстру або винесення рішення суду або третейського суду щодо недійсності забезпеченого заставою договору або договору застави. Заставодержатель може в будь-який час подати заяву про виключення запису з Державного реєстру. Якщо заставодержатель не подав заяву про виключення запису з Державного реєстру чи продовження терміну реєстрації, відповідний запис зберігається протягом п'яти років з дати внесення запису до Державного реєстру. Заставодержатель може продовжити термін дії реєстрації застави рухомого майна в будь-який час протягом останнього року дії такої реєстрації на наступні п'ять років після закінчення попередніх п'яти років дії реєстрації. Після виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель на письмову вимогу заставодавця протягом десяти днів зобов'язаний подати до Державного реєстру заяву про виключення з Державного реєстру запису про реєстрацію такої застави. У разі невиконання заставодержателем своїх обов'язків щодо подання заяви про виключення запису з Державного реєстру заставодержатель відшкодовує заставодавцю збитки, спричинені таким невиконанням. За внесення запису до Державного реєстру справляють відповідну плату, крім випадків, коли такий запис здійснюється за заявою державного органу. Завірені держателем Державного реєстру витяги з Державного реєстру, що свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису, надаються за запитом будь-якої фізичної або юридичної особи за відповідну плату, крім випадків, коли такий запит подають державні органи в межах їх компетенції. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було, здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. У разі коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави. Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою. Наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу. Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняють з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право вчинення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. У разі припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право вчинення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі часткового виконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається устуика заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Право застави припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі знищення заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; у разі закінчення терміну дії права, що складає предмет застави. У разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченою заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, заставу припиняють. Видами застави можна вважати іпотеку, закладну, заставу товарів у обороті або у переробці, застава майнових прав, заставу цінних паперів. Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, за якою земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. Заклад - застава рухомого майна, за якою майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За угодою заставодержателя із заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, які засвідчують заставу. Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. У разі застави товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави,стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. Застава майнових прав. Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав має бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю- кредитору, може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін. Застава цінних паперів. Відповідно до Закону України "Про заставу" застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий через вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюють через індосамент та вручення заставо держателю індосованого цінного паперу. Заставу цінного паперу, який не передають через індосамент, здійснюють за угодою заставодержателя й особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори приватного нотаріуса або банку. Якщо законом чи договором не передбачено інше, купонні листи на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного в цінному папері права є предметом договору застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов'язання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Застава» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
