Потреба в житлі - одна із найбільш важливих складових життя людини, а її задоволення - основна умова їх благоустрою. Житлова сфера - галузь національної економіки, що охоплює будівництво й реконструкцію житла, споруд та елементів інженерної й соціальної інфраструктури, управління житловим фондом, його утримання та ремонт. Нерухомість в житловій сфері - це нерухоме майно з встановленими правами володіння, користування й розпорядження в межах майна, що містить: земельні ділянки з розташованими на них житловими та не житловими приміщеннями, будівлі на садових ділянках, зелені багаторічні насадження; житлові будинки, квартири та інші житлові приміщення у житлових будинках, придатні для постійного або тимчасового проживання; споруди й елементи інженерної інфраструктури житлової сфери. Житловий фонд - сукупність житлових приміщень, незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, спеціальні будинки для одиноких престарілих, дитячі будинки, будинки інтернати для інвалідів, ветеранів, інтернати при школах і школи-інтернати), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання. Облік житла ведеться за основними формами власності: державний житловий фонд, комунальний житловий фонд, колективний житловий фонд, приватний фонд. Державний житловий фонд — це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Комунальний житловий фонд - фонд адміністративно-територіальних одиниць. Колективний житловий фонд - фонд колективних та орендних підприємств, господарських товариств, об'єднань недержавних підприємств (асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів), релігійних організацій, політичних партій, громадських організацій, об'єднань громадян (житлово-будівельні та житлові кооперативи) тощо. Приватний житловий фонд - житлові будинки, приватизовані квартири, власниками яких є фізичні особи (громадяни), або приватні підприємства. Житловий фонд містить: житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); житлові будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); житлові будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд), до житлового фонду входять також житлові будинки, що належать державним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). За умов приватизації змінюються і власники житлового фонду України (формування житлового фонду за формами власності прослідковується за допомогою даних таблиці 15.1). Таблиця 15.1 Формування житлового фонду в Україні (млн. м загальної площі) Основні показники 1990 1995 2000 2001 2002 2003 Весь житловий фонд 922,1 978,3 1015,0 1026,1 1031,7 1035,7 За формами власності
державний, комунальний, колективний житловий фонд 436,7 341,3 221,8 215,1 205,9 204,8 приватний житловий фонд 485,4 637,0 793,2 811,0 825,8 830,9 У середньому на одного жителя, м 17,8 19,2 20,7 21,0 21,3 21,6 Міський житловий фонд 574,3 616,6 643,2 653,4 658,4 661,7 За формами власності
державний, комунальний, колективний житловий фонд 395,7 317,2 205,7 200,1 191,9 184,0 приватний житловий фонд 178,6 299,4 437,5 453,3 466,5 477,7 У середньому на одного жителя, м 16,5 17,8 19,3 19,9 20,2 20,4 Сільський житловий фонд 347,8 361,7 371,8 372,7 373,3 374,0 За формами власності
державний, комунальний, колективний житловий фонд 41,0 24,1 16,1 15,0 14,0 20,8 приватний житловий фонд 306,8 337,6 355,7 357,7 359,3 353,2 У середньому на одного жителя, м 20,6 21,9 23,5 23,3 23,7 24 За наведеними даними можемо побачити, що у 1990 р. частка приватного житлового фонду складала 52,64% загального житлового фонду, то у 1995 р. -вже 65,11%, 2000 р. - 78,15%, а у 2003 р. - 80,23%. Частка приватного житлового фонду сільського є набагато вищою в порівнянні з аналогічним показником міського - 94,43 та 72,19% відповідно. Можна зробити висновок, що реформування в містах відбуваються досить повільно. Житлові будинки і житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень Періодично, у строки, встановлювані законодавчо, провадиться обстеженим стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання житлові будинки і житлові приміщення переобладнують для використання в інших цілях або такі будинки зносяться 1.1 рішенням виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів Непридатні для проживання житлові приміщення в будинках житлово- будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежитлові за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків для встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщені, непридатними для проживання встановлюєть нормативні документи. Переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежитлові Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежитлові, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежитлові може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 Житлового кодексу України. Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежитлові провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій. Переведення жилих будинків і жилих приміщень, що належать КСП, у нежитлові здійснюється за рішенням загальних зборів членів КСП або зборів уповноважених. Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежитлові не допускається. Для зручнішого сприйняття матеріалу, орієнтації в житловій сфері розглянемо найбільш розповсюджені терміни та поняття, притаманні їй (СНиП1-2). Житлова квартира - конструктивно уособлена частина житлової будівлі або нежитлової будівлі з житловими приміщеннями, придатна для постійного прожиття громадян, що має окремий вихід на сходову клітку, коридор або в двір. Житлова кімната - частина квартири, відокремлена від інших приміщень (кімнат) перегородками (внутрішніми стінами), призначена для проживання, відпочинку тощо. Загальна площа квартири - сума площ усіх приміщень квартири, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, площу яких підраховують за такими знижувальними коефіцієнтами: веранди, тамбури і холодні комори - 1,0; лоджії - 0,5; тераси і балкони - 0,3. Житлова площа квартирних будинків і гуртожитків - сума площ житлових кімнат без врахування площ вбудованих шаф. Сходово-ліфтовий вузол - приміщення, призначене для розташування вертикальних комунікацій - сходової клітки і ліфтів. Ліфтовий хол - приміщення перед входом у ліфти. Тамбур- прохідний простір між дверима, що слугує для захисту від проникнення холодного повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення. Еркер - частина приміщення, що виступає з площини фасаду будинку, частково або повністю засклене, для поліпшення його освітлення та інсоляції. Балкон - огороджена площадка, яка виступає з площини стіни фасаду і слугує для відпочинку в літню пору року. Лоджія - перекрите і огороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите у зовнішній простір, слугує для відпочинку в літню пору року та сонцезахисту. Тераса - огороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді площадки для відпочинку, яка може мати дах; розміщується на землі або над нижче розташованим поверхом. Веранда - засклене неопалюване приміщення, прибудоване до житлового будинку або вбудоване в нього. Мезонін - надбудова над спільним дахом житлового будинку, площа якої є меншою, ніж площа розташованого нижче поверху. Передпокій - приміщення, яке має безпосередній вихід на сходову клітку, коридор загального користування, тамбур тощо. Антресоль - майданчик, що займає верхню частину об'єму приміщення житлового, громадського чи виробничого будинку, призначена для збільшення його площі, розміщення допоміжних, складських та інших приміщень. Поверхи будинків залежно від їх розташування щодо планувальної позначки землі мають таке визначення: поверх надземний - поверх з позначкою підлоги приміщень не нижче планувальної позначки землі; цокольний - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту не більшу половини висоти приміщень; підвальний - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більше ніж на половину висоти приміщень; технічний поверх - для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або середній частині будинку; - мансардний поверх (мансарда, поверх у горищному просторі) - поверх, фасад якого повністю або частково створений поверхнею (поверхнями) нахиленого чи ламаного даху, при цьому лінія перетину площини даху і площини фасаду повинна бути на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги мансардного поверху; - горище - простір між поверхнею перекриття (дах), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху. Домовласник - власник або співвласник житлового приміщення, будинку. Житловий кооператив - некомерційна організація, метою якої є задоволення потреб її членів у житлі, придбаному у вже зведеному будинку. Житлово-будівельний кооператив — некомерційна організація, що задовольняє потреби її учасників у житлі через участь засобами пайовиків в будівництві житлового будинку та подальшої його експлуатації. Будівля - одиниця будівельної продукції, придатна для використання за конкретним призначенням, що відповідає землеустрою та проектній документації. Житлова будівля — будівля, більш як 50% площі й об'єктів котрої призначені для проживання або обслуговування приміщень, призначених для проживання громадян із адміністративним визнанням цього призначення. Нежитлова будівля з житловими приміщеннями — будівля, площі та об’єкти житлових приміщень котрої займають менш як 50% загальної площі будівлі. Неподільна річ - річ, розподіл якої неможливий без зміни її призначення (наприклад, 1 -кімнатна квартира). Норма житлової площі - 13,65 кв. метра на одну особу (стаття 47 Житлі кодексу України). Для порівняння: в Росії аналогічна норма складає 12 кв. м (стаття 38 Житлового кодексу Російської Федерації). Загальна характеристика основних конструктивних елементів, інженерного обладнання та оздоблення будинків представлена у додатку А. Правила розрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельним об'єму, площі забудови та поверховості громадських будинків наведені у додатку Б. Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 , передбачено дві категорії житлових будинків. 1. Житлові будинки квартирного типу. Житлові будинки квартирного типу поділяють на малоповерхові (1-4 поверхи) та багатоповерхові (5 поверхів та вище). Багатоповерхові житлові будинки є багатоквартирними. Разом з тим багатоквартирними є малоповерхові будинки блокового типу – так звана килимова забудова. Основну типологічну структуру будинків квартирного типу складають секційні, галерейні, блокові житлові будинки та гуртожитки. Технічній інвентаризації підлягають як квартирні житлові будинки загалом, так і їх основні елементи: секції; поверхи (надземні, цокольні, підвальні, технічні, мансардні); сходово-ліфтові вузли; квартири (групи квартир). Під час визначення поверховості надземної частини будинку до числи поверхів включають всі надземні поверхи, зокрема технічний, мансардний і цокольний, якщо верх його перекриття перебуває вище середньої планувальної позначки землі не менше, ніж на 2 м. За умови різної кількості поверхів у різних частинах будинку, а також у разі розміщення будинку на земельній ділянці з нахилом, коли за рахунок нахилу збільшується кількість поверхів, поверховість визначається окремо для кожної частини будинку (наприклад, 5-7-9-поверховий). Технічний поверх, розташований над верхнім поверхом, під час визначення поверховості будинку не враховують. 2. Житлові будинки садибного типу. Житловий будинок указаної категорії складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення тощо. На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо). Прибудовою (до житлового будинку) є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків. До них відносяться: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо). Відповідно до Єдиного класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання, схваленого наказом Держбуду України від 30.09.98 №215 житлові будинки розподіляють на 6 класів: 1. Особливо капітальні будинки (термін служби 150 років) з кам'яними або цегляними стінами (товщина в 2,5-3,5 цеглини), із залізобетонним чи металевим каркасом, із залізобетонним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 3.0м і вище, з повним складом інженерного обладнання, у яких термін експлуатації не перевищує 50% терміну служби або виконано капітальний ремонт. 2. Капітальні будинки (термін служби 125 років) з цегляними стінами (товщина в 1,5-2,5 цеглини), із залізобетонним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,7-3,0 м, з повним складом інженерного обладнання, у яких термін експлуатації не перевищує 50% терміну служби або виконано капітальний ремонт . 3. Будинки великопанельні, великоблочні та з місцевих будівельних матеріалів (цегла, дрібні блоки з природного чи штучного каменю тощо) (термін служби 100 років), із залізобетонним збірним або монолітним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 - 2,7 м, з повним складом інженерного обладнання, у яких термін експлуатації не перевищує 50% терміну служби. 4. Будинки великопанельні, великоблочні та з місцевих дрібноштучних будівельних матеріалів (цегла, дрібні блоки з природного та штучного каменю тощо) (термін служби 100 років), із залізобетонним або дерев'яним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 м, у яких термін експлуатації перевищує 50% терміну служби. 5. Будинки із стінами з монолітного шлакобетону, шлакоблоків, черепашнику та інших дрібноштучних виробів з місцевої сировини (термін служби 70 років), із залізобетонним чи дерев'яним перекриттям висотою приміщень від підлоги до стелі 2,5 м. 6. Будинки із стінами полегшеної конструкції - збірно-щитові, каркасно- засипні, каркасно-камишитові, глинобитні, дерев'яні та інші, термін служби яких 30-50 років. Класифікація поширюється на квартирні й садибні житлові будинки, охоплюючи квартирні будинки для людей похилого віку і сімей з інвалідами та гуртожитки, в основу яких покладено капітальність основних конструкцій, термін служби будинків та фактичний строк експлуатації, висота приміщень та ступінь забезпечення інженерним обладнанням. Житлові будинки, строк експлуатації яких перевищує 50% терміну служби й не проведено їх капітальний ремонт, понижаються на один клас. Житлові будинки, які по основним показникам відносяться до 1 та 2 класу і мають дерев'яні перекриття, понижаються на один клас. Житлові будинки, в яких наявне інженерне обладнання є не в повному складі, понижаються на один клас. Поверховість будинків залежить від функціонального призначення будинку та основних несучих конструкцій і класифікатором не визначається.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нерухомість в житловій сфері» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
