Моделювання процесів створення кадастру майбутнього
Ринкові перетворення, що відбуваються в Україні, зокрема поглиблення земельної реформи, поширення процесу приватизації земель, розвиток ринку землі та іншої нерухомості, запровадження інституту земельної іпотеки, потребують невідкладного вдосконалення засобів управління земельними ресурсами та нерухомим майном. У цей час однією з найактуальніших проблем щодо цього є запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи, основними функціями якої були б реєстрація земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості та прав на них. Крім реалізації функцій реєстрації та гарантування достовірності прав з боку держави, така система сприяла б розвитку і прозорості ринку землі, створенню його інформаційної інфраструктури, запровадження іпотеки земельних відносин підвищенню ефективності та об'єктивності оподаткування, створенню привабливих умов для інвестицій і забезпечення їх захисту. Складність проблеми запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи реєстрації земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості й прав на них пов'язана з відсутністю відповідної законодавчої та нормативно- методичної бази, невизначеністю інституційних засад реєстрації, відомчим характером і різнорідністю баз даних, необхідних для здійснення реєстрації відсутність відпрацьованих механізмів реєстрації та міжвідомчого обміну інформацією, необхідність розробки програмно-технічного і картографічного забезпечення тощо. Крім того, для цієї проблеми характерні соціально- економічні, науково-технічні, відомчі та фінансові аспекти. У цілому проблема запровадження в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи реєстрації земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості й прав на них має інтегральний характер і має бути розв'язана корпоративним шляхом з участю всіх причетних до неї міністерств, відомств, установ [16, с.22]. Виникає питання, яке відомство насамперед може претендувати на виконання функцій щодо запровадження та ведення кадастрово-реєстраційної системи Відповідь дуже проста. По-перше, хто володіє найбільшим обсягом інформації, необхідної для цілей реєстрації. По-друге, хто має розгалужену по всій країні організаційну вертикаль. По-третє, хто має підготовлених до виконання цих функцій фахівців. По-четверте, хто має картографічне забезпечення, необхідне для просторової ідентифікації земельних ділянок та об'єктів нерухомості. По-п'яте, хто має офісні приміщення, матеріальну базу, програмно-технічне забезпечення та інше. Сьогодні в Україні не існує такого відомства, яке б повністю відповідало цим вимогам, але найбільшою мірою їх відповідає Держкомзем. Система органів Держкомзему має розгалужену по всій території України організаційну вертикаль. Вона являє собою ієрархічну, чітко організовану систему з централізованим управлінням „Держкомзем України (центральний апарат) => регіональні (обласні) органи => базові (районні, міські) органи". Структура земельних органів на місцях відповідає адміністративно-територіальному устрою України. Система органів Держкомзему налічує понад 10 тис. фахівців. При Держкомземі створено державне підприємство - Центр державного земельного кадастру з розгалуженою організаційною структурою, яка відповідає структурі Держкомзему, та укомплектована фахівцями високої кваліфікації, необхідною матеріально-технічною базою і програмно-технічним та картографічним забезпеченням [16, с.23]. Значна увага у ході наукових дискусій стосовно створення кадастрово реєстраційної системи приділяється питанням вивчення і запровадження в Україні досвіду країн із розвинутою ринковою економікою щодо створення таких систем. Але жодна із зарубіжних систем не може бути в повному обсязі запроваджена за умов нашої держави. Перешкодою в цьому є кілька причин. Головні з них полягають у такому. По-перше, система реєстрації відображає національні традиції, менталітет нації, ступінь економічного розвитку тощо. І ці фактори надзвичайно суттєво впливають на організацію системи реєстрації, її системно-технічні, технологічні та фінансові аспекти. По-друге, на основні параметри систем впливають визначені часом національні підходи до реєстрації об'єктів нерухомого майна та прав, особливості ідентифікації об'єктів і посвідчення прав, наявність (чи відсутність) інституту нотаріату, а також завершеності робіт із створення (розвитку) національної системи. По-третє, у розвинених країнах перехід від традиційних паперових технологій реєстрації на інформаційні комп'ютерні технології розпочалася в основному в середині 70-х років, коли ще не настала епоха персональних комп'ютерів, машинної графіки, географічно-інформаційних систем (ПС). Тому програмне забезпечення реєстраційних систем там базується на двох основних критеріях: забезпеченні безперервного функціонування запроваджених у 70-ті роки систем; збереженні наявного програмно-технічного та інформаційного забезпечення і максимальному запровадженню засобів сучасних інформаційних та ГІС-технологій. Ці критерії унеможливлюють запровадження кадастрово-реєстраційних систем економічно розвинених країн в умовах України. Але разом із тим надзвичайно велике значення для створення в нашій державі мають досвід запровадження та функціонування кадастрово-реестраційних систем у країнах із розвиненою економікою, підходи, принципи та організація робіт із створення і запровадження таких систем [16]. Отже, існує протиріччя: з одного боку, потрібно уніфікувати інформаційні ресурси різних держав, а з другого - це не завжди можна зробити через відміномірності в законодавстві. Проте насправді є підходи для подолання цього протиріччя [50, с.46]. По-перше, коли ми говоримо про необхідність узгодження інформаційних ресурсів різних країн, то маємо на увазі не точне копіювання їхніх інформаційних інфраструктур, а створення механізмів, які дозволяють їх сумісне використання. Тобто внутрішня структура державних інформаційних ресурсів може бути різною, однак мають існувати процедури перетворення та комплексування останніх, щоб можна було використати ці ресурси для розв'язання міждержавних завдань. Цей принцип у світі інформаційних технологій відомий досить давно і має назву „принцип відкритих систем". По-друге, відмінності в законодавстві держав не існуватимуть завжди, нині спостерігається тенденція гармонізації законів членів ЄС. Подібна тенденція характерна також для світу. Щодо земельно-кадастрових систем, то широко відомі міжнародні принципи побудови реєстраційно-кадастрових систем майбутнього, проголошені в різних документах міжнародної організації FIG [97,98]. Вони узагальнюють світовий досвід розвитку останніх і дають рекомендації для всіх країн у цьому напрямі. Серед фахівців у галузі кадастру широко відомий документ „Кадастр 2014", що був представлений на конгресі FIG в Брайтоні (1998). Він узагальнює загальносвітові тенденції розвитку реєстраційно-кадастрових систем та формулює основні принципи їхнього недалекого майбутнього [98]: Кадастр має відображати повну правову ситуацію із землею, зокрема публічні права й обмеження. Інтегрування всіх видів кадастрової інформації, як текстової, так і графічної. Кадастрове картографування замінюється просторовим моделюванням. Кадастрові технології стають повністю цифровими. При створенні та подальшій експлуатації кадастрових систем державний і приватний сектори мають тісно співпрацювати. Кадастрова система має бути затратно-відновною. Якщо проаналізувати наведені тенденції, то можна визначити певні закономірності, які стосуються не тільки розвинених країн світу, де реєстраційно- кадастрові системи вже діють, але й України [50, с.47]. У сучасному розумінні кадастр - це повністю комп'ютеризований реєстр земельної власності, що містить усю доречну законну інформацію про землеволодіння [9, с.17]. Наведені твердження дуже стисло і концентровано моделюють непросту специфіку, притаманну механізму майбутнього кадастру, що певною мірою ускладнює його сприймання. З огляду на цю обставину, а також ураховуючи зацікавленість вітчизняної аудиторії, доцільно побудувати доступнішу інтерпретацію кадастру прийдешнього, з'ясовуючи при цьому як чинники руху до нього, так і відповідні перетворення. Сучасні досягнення, й насамперед ефективність використання земельно-кадастрової інформації в провідних країнах, однозначно переконують, що головна конструктивна основа такої інтерпретації полягає в новітніх комп'ютерних технологіях. Саме вони, опановуючи процеси управління середовищем на сучасному етапі, водночас є передумовою руху до створення досконаліших систем. З'ясування головних чинників і суспільної домінанти перетворень на шляху від сучасних до майбутніх кадастрових систем дає змогу накреслити достатньо вірогідну схему цих перетворень (рис. 14.1). За цією схемою задоволення зростаючих потреб у суспільстві вимагає, з одного боку, застосування в галузі кадастру вищих (новітніх комп'ютерних технологій), а з другого - забезпечення необхідної дієвості таких технологій досягається зростанням рівня приватизованості кадастрових структур. Належна дія обох головних чинників - підвищення технологічності та рівня приватизованості - в розвинених системах сучасного кадастру створює багатофакторний ефект, який зумовлює структурні організаційні й кадрові перетворення. У свою чергу сукупність радикальних перетворень, що відбуваються, втілюється в тканині кадастру XXI століття. Переходячи до розгляду сфери майбутнього кадастру, необхідно підкреслити, що результат дії головних чинників - багатофакторний ефект - надає кадастровому процесу принципово нового спектру можливостей, але й водночас вимагає і відповідних умов для своєї реалізації. Серед цих можливостей першочергової уваги заслуговує реалізація давно очікуваної ідеї об'єднання двох частин кадастру - картографічної (базової) та реєструвальної (юридичної).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Моделювання процесів створення кадастру майбутнього» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
