Метою земельної реформи в 2001-2005 роках було забезпечення ефективного використання та підвищення цінності земельних ресурсів, створення оптимальних умов для суттєвого збільшення соціального, інвестиційного і виробничого потенціалів землі, перетворення її на самостійний фактор економічного зростання. Тому формування земельних відносин у найближчі п'ять років має базуватися на принципах : - непорушності права приватної власності на землю; включення землі у ринковий обіг; - соціальної справедливості у перерозподілі земель, що перебувають у державній та комунальній власності; - поєднання високої економічної ефективності та екологічної безпеки використання земель; - узгодження темпів і основних напрямів реформування земельних відносин та відносин в аграрному секторі економіки. Реалізація програми напрямів земельної реформи на 2006-2007 роки як комплексу взаємопов'язаних правових, організаційних, фінансових, науково- технічних та інших заходів має забезпечити прискорення завершення земельної реформи, а також створити ефективний механізм регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами. Реалізація програми 2001-2005 рр. здійснювалася поетапно: - перший етап (2001-2002 роки) - здійснення правових, організаційних, технологічних та інформаційно-освітніх заходів, спрямованих на поглиблення якісних змін у земельних відносинах без суттєвих фінансових витрат і формування законодавчої та економічної бази для другого етапу; - другий етап (2003-2005 роки) - здійснення заходів щодо оптимізації землекористування та посилення охорони земельних ресурсів, виконання яких вимагатиме відповідних капіталовкладень та матеріальних витрат. Враховуючи наявні недоліки в реалізації програми земельного реформування у попередні роки, пріоритетними напрямами державної політики у сфері регулювання земельних відносин слід визначити: забезпечення дальшого розвитку відносин власності на землю; удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві; дальше реформування земельних відносин у містах та інших населених пунктах; розвиток ринку землі; удосконалення порядку справляння плати за землю; розвиток кредитування під заставу землі, зокрема іпотечного кредитування; - удосконалення моніторингу земель, порядку ведення державного земельного кадастру та оцінки земель; - землевпорядне забезпечення проведення земельної реформи; - підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами; - поліпшення організації контролю за використанням та охороною земель; - удосконалення нормативно-правової і методичної бази розвитку земельних відносин. Зупинимось на реалізації найбільш важливих, на нашу думку, проектних рішеннях. а) Інвентаризація земель. Метою проведення інвентаризації земель населених пунктів та земель за межами населених пунктів є створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування. Обліковим об'єктом інвентаризації є земельна ділянка, що знаходиться у власності або у користуванні юридичних або фізичних осіб. Інвентаризація земель України нині практично завершена. Це є підставою для прийняття рішення щодо продажу тих чи інших земель, а також їх подальшого цільового використання. б) Формування територій і встановлення меж: населених пунктів. Обґрунтоване формування територій та встановлення меж населених пунктів дають можливість упорядкувати адміністративно-територіальний поділ, вирішити питання соціального захисту населення (забезпечити пасовищами та городами), розміщення забудови, раціонального використання земель міста, і справедливого оподаткування та ведення контролю за використанням та охороною земель. Проекти формування території і встановлення меж населених пунктів складаються з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення міськими, сільськими, селищними радами та їх органами усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, що проживає на цих територіях, на підставі законодавства України та повної економічної самостійності. Існуючі межі міст були встановлені ще у 70 роках. За минулий час вони зазнали значних змін, які відбулися в процесі реалізації генеральних планів і не відповідають дійсності. Таке становище має негативний вплив на розвиток населених пунктів, управління земельними ресурсами, формування справедливої системи оподаткування. Так, лише у Волинській області на фінансування цих робіт потрібно було 900 ніс. грн. в) Удосконалення грошової оцінки земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Грошову оцінку здійснюють з метою регулювання земельних відносин під час передачі землі у власність, спадщину, під заставу, у разі дарування, купівлі-продажу земельної ділянки та оренди, визначення ставок ціноутворення, облік сукупної вартості основних засобів виробництва, визначення розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів. Грошова оцінка землі створює можливість для органів місцевого самоврядування, поряД з нормативно-організаційними методами управління розвитком територій, реалізувати свої регулятивні повноваження на підставі створення економічних умов і стимулів раціонального використання міських земель, створити необхідні умови для формування фінансово-економічної бази населених пунктів за рахунок справляння плати за землю. Грошову оцінку і ціну земельної ділянки встановлюють залежно від виду користування, зручності місця розташування, від ступеня окультуреності кожної земельної ділянки та інфраструктурного облаштування території . Об'єктне оподаткування і ціни на земельні ділянки сприятимуть нормальним земельним відносинам і отриманню стабільних доходів власниками землі і землекористувачами та державою в цілому, що виправдовує затрати на дослідження і уточнює методики грошової оцінки. г) Складання або уточнення планів земельно-господарського устрою населених пунктів. Реформування відносин на землю, формування земель комунальної власності, здіснення зонування території населених пунктів з метою визначення меж земель з особливим режимом використання, розвиток ринку землі зумовлюють. необхідність користування традиційною землевпорядною та містобудівною документацією відповідно до особливостей сучасної ринкової економіки. Одним із важливих документів, які розглядають просторове облаштування території з урахуванням вимог сучасних умов управління землями населених пунктів, є план земельно-господарського устрою території. План земельно-господарського устрою населеного пункту як нового інструмента управління територіальними ресурсами, містить у собі розробку схеми землевпорядкування, розміщення земельних ділянок під різні види будівництва (схема розташування забудови) з урахуванням запропонованої структури рекреаційних і пішохідних просторів, розміщення архітектурних домінантів, зонування земель сельбищного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, промислового та іншого призначення. Складання або уточнення планів земельно-господарського устрою у містах обласного та районного підпорядкування потребує значних коштів. Водночас, очікуваний економічний ефект від реалізації цих робіт - це збільшення надходжень від плати за землю. Крім того, проведення робіт зі складання планів земельно-господарського устрою населених пунктів дозволяє упорядкувати відомості про земельні ділянки і землекористувачів цих ділянок, створити реальний банк і ринок землі, вирішувати питання забудови, планування і зонування, експлуатації інженерних мереж, управління земельними ресурсами. д) Розвиток земельного обігу. Приватна власність стимулює економічне зростання завдяки ефективному використанню наявних земельних ресурсів. Переваги приватної власності стають очевидними, коли існує діючий ринок землі. Ринок землі - це стабільність прав власності, можливість передачі їх від однієї особи до іншої, це відповідність цін на землю її реальній вартості. Ринок землі та приватна власність на землю сприяють: ефективному землекористуванню; зниженню обсягів витрат на господарювання; - збільшення обсягів офіційної економіки. Розвиток ринку землі залежить від обсягів первинної приватизації земельних ділянок громадянами і юридичними особами, а також від забезпечення належного розвитку ринкової інфраструктури та стабільності системи прав на землю. Поряд з новими власниками і приватно-орендними підприємствами у сфері сільськогосподарського виробництва зростає кількість підприємців, керівників підприємств, які бажають приватизувати земельні ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності. Продаж земельних ділянок - це значне джерело надходжень коштів до місцевих бюджетів. Досить відмітити, що тільки від продажу земельних ділянок, визначених у переліку, лише Волинська область може отримати біля 1,5 мільйона гривень. Разом з тим, розвиток ринку землі значною мірою стримується внаслідок необізнаності потенційних покупців з порядком організації продажу, визначення ціни землі та низкою інших питань. е) Удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві. Для створення механізмів економічного стимулювання раціонального і ефективного використання земель у сільськогосподарському виробництві передбачено складання планів земель новостворених підприємств з метою забезпечення умов оперативного і перспективного планування сільськогосподарського виробництва, здійснення капіталовкладень у землю, уточнення економічної бази справляння плати за землю, запровадження системи економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Одним із важливих питань земельних відносин на 2001-2005 роки було завершення перерозподілу земель запасу і резервного фонду, забезпечення потреби громадян, зокрема працівників соціальної сфери села, в земельних ділянках для ведення ОПГ, селянського (фермерського) господарства, садівництва і городництва, сінокосіння і випасання худоби, відновити проведення необхідного обсягу робіт щодо ґрунтових обстежень сільськогосподарських угідь, а також провести оновлення планово-картографічних матеріалів на землі сільськогосподарського призначення. Слід зазначити, що ці завдання були виконані лише частково, тому потребують подальшого корегування та виконання. Охорона земель і відтворення родючості грунтів - складна багатоаспектна проблема, вирішення якої потребує коштів, відповідних рішень законодавчого характеру. Певну роль можуть відігравати організаційні заходи, які не потребують великих додаткових затрат. Це безвідвальна оранка і оранка впоперек схилів, насичення сівозмін травами і іншими непросапними культурами. Ці спеціальні агротехнічні заходи не завжди можуть забезпечити захист грунтів від антропогенних виливів. А тому принциповими заходами, що здійснюють для захисту земель є вилучення з інтенсивного обробітку деградованих земель, крутосхилів, ерозійнонебезпечних земельних ділянок з наступним переведенням у природні кормові угіддя і їх заліснення. є) Розвиток відносин власності на землю. Радикальні зміни у землеволодінні і землекористуванні, які відбуваються з початку 90-х років минулого століття, здійснювались переважно без необхідної підготовки та наукового забезпечення і тому на сьогодні є низка проблем, пов'язаних із законодавчим регулюванням відносин власності на землю. Конституція України не здійснює розподілу власності на форми, а містить класифікацію цього права по суб'єктному складу, тобто закріплює право власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави. Землі державної власності знаходяться в управлінні і фактичному володінні відповідних державних органів влади і не повинні використовуватись на шкоду людині і суспільству (ст. 13 Конституції України). Це означає, що держава самообмежитись у користуванні і розпорядженні землею, підпорядкувати власні інтереси і потреби громадським потребам. Вбачається, що земля державної власності повинні використовуватись перш за все в соціальних цілях для вирішення екологічних проблем, забезпечення балансу державних, громадських і приватних інтересів. У процесі реалізації Програми важливим є завдання з розмежування земель державної та комунальної власності Однією із характерних ознак процесу розмежування земель державної й комунальної власності є безоплатність відчуження земель державної власності в інтересах територіальних громад. Передача у власність земель сільськогосподарських підприємств, які трансформуються із державних господарств та виготовлення кадастрових планів, роботи щодо відведення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та видача їм у встановленому порядку державних актів на право приватної власності на землю є одними з основних завдань програми земельної реформи. Після розподілу земельних ділянок, затвердженого рішенням місцевих рад, розпочинається процес виготовлення державних актів на право приватної власності на землю. Цей процес здійснюється відповідно до „Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на прано приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (зокрема на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої наказом Держкомзему України від 5 травня 1999р. №43. ж) Механізм забезпечення реалізації програми. Конституція України визначила, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Програма земельної реформи має сприяти активізації процесу загального розвитку земельних відносин та стати основою для розробки спеціальних програм місцевого рівня і визначити механізми, за допомогою яких можливо в найкоротші строки досягти зазначених цілей та докорінно поліпшити охорону земельних ресурсів. Ними слід вважати:
- земельну реформу, реконструкцію і реструктуризацію аграрного землекористування, землевпорядні роботи з обов'язковим урахуванням не лише соціально-економічних, а й економічних чинників і вимог, а також радикальні зміни у формах, характері та структурі використання земель; - проведення грошової оцінки землі, формування ринку землі, складання планів земельно-господарського землеустрою та проведення робіт з розмежування державної та комунальної власності, інвентаризації земель та встановленню меж населених пунктів тощо. Обласні управління земельних ресурсів, відповідно до покладених на них завдань, мають сприяти реалізації Програми земельної реформи шляхом організації виконання відповідних робіт землевпорядними організаціями та координації виконання робіт органами місцевого самоврядування. 3) Очікувані результати. Удосконалення земельних відносин в країні має бути спрямоване на закріплення конституційного права громадян та юридичних осіб на набуття та реалізацію права власності на земельні ділянки під контролем органів влади. Реалізація земельної реформи дозволить створити умови для удосконалення ведення державного земельного кадастру, гарантування прав власності на землю, забезпечить земельно-кадастровою інформацією органи державної влади, місцевого самоврядування та усіх землекористувачів. Поетапна її реалізація через здійснення комплексу організаційних, еколого-екомічних, соціально-правових та інших заходів з урахуванням особливостей реформування земельних відносин дасть змогу зупинити процес деградації земель в 1,6-1,8 раза. Проведення робіт, пов'язаних з розробкою та складанням планів земельно-господарського устрою населених пунктів, дасть змогу упорядкувати відомості про земельні ділянки і землекористувачів, вирішувати питання забудови, панування і зонування, створити реальний банк даних про ринок землі. Проведення робіт з грошової оцінки земель дасть змогу збільшити надходження до бюджету від сплати за землю. Продаж земельних ділянок та отримання одноразового доходу від цього сприятиме прискоренню економічного зростання, зменшенню витрат на обслуговування боргу місцевих влад, дозволить збільшити надходження до бюджету всіх рівнів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Формування програми земельної реформи» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
