Державна реєстрація прав; на нерухоме майно - це, певною мірою, складний та обов'язковий процес, котрий повинен базуватись на установленій щодо нього процедурі дій. Державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав; присвоєння реєстраційного номера Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що базується на кадастровому; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право; надання витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права стосовно якого підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову у реєстрації проводиться у строк, який не перевищує семи календарних днів з дня отримання місцевим органом державної реєстрації заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У разі коли під час розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації подані заяви від інших суб’єктів про державну реєстрацію речових прав на це саме майно, їх розглядають в порядку надходження. При цьому кожну чергову заяву розглядають тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви. Датою і часом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що зазначають в рішенні державного реєстратора речових прав, є дата і час присвоєння реєстраційного, що базується на кадастровому, номера Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесення даних про інші речові права, внесення даних про правочини, в зв'язку з якими відбулася зміна власника об’єкта нерухомого майна та зміну самого об'єкта нерухомості. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Під час подання заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно фізична особа має пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені цих осіб. Представник особи - нерезидента України пред'являє документи, легалізовані в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію права власності подається до місцевого органу державної реєстрації, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно проводять в місцевому органі державної реєстрації, де зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості. Дня державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації разом із заявою про державну реєстрацію речових прав подають документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії. Разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, документами, що підтверджують правочини щодо об'єкта нерухомого майна, подають документ про сплату державного мита або інших установлених платежів. За умови отримання заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснюють облік заяви у базі даних обліку заяв та запитів із зазначенням дати і часу. Заява про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно може бути відкликана до присвоєння державним реєстратором реєстраційного номери об'єкту нерухомого майна чи реєстрації інших речових прав. Документами для державної реєстрації виникнення, переходу, припинених речових прав на нерухоме майно є: • державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду, будівельні матеріали об'єкту незавершеного будівництва тощо (у разі реєстрації права власності); договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом речові права; рішення суду, що набрали чинності; інші акти, видані органами державної влади або органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами в межах їх компетенції. Документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно і подають для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, мають відповідати вимогам, установленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень'", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше або яке не було зареєстровано, за рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відкривається розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закриває державний реєстратор у разі: знищення нерухомого майна; поділу або об'єднання нерухомого майна. У разі прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації об'єкта нерухомого майна відкривають тільки реєстраційну справу, яка підлягає закриттю після вміщення до неї відповідних документів і передачі в архів. У разі поділу об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закривають, реєстраційний номер цього об’єкта нерухомого майна скасовують. Одночасно для кожного з новостворених об’єктів нерухомого майна відкривають новий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Кожному з новостворених об'єктів нерухомого майна присвоюють новий реєстраційний, що базується на кадастровому, номер. Дані про інші речові права та обмеження щодо об'єкта нерухомого майна, який підлягає поділу, переносять до розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо відповідним договором або актом органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадовими особами встановлено, що речові права та обмеження не поширюються на всі повостворені об'єкти нерухомого майна, записи про дані речові права та їх обмеження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються. У разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закривають, реєстраційні номери цих об’єктів скасовують. Одночасно для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, присвоюється новий реєстраційний номер. Дані про речові права та їх обмеження стосовно об'єктів, які об'єднують, переносять до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого для новоствореного об'єкта нерухомого майна із зазначенням тієї його частини, щодо якої вони були зареєстровані. Державну реєстрацію обмежень речових прав на нерухоме майно проводять в місцевому органі державної реєстрації на підставі: • договору застави (іпотеки) нерухомого майна; • ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради у населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб згідно із законами та іншими нормативно-правовими актами. Державну реєстрацію обмежень проводять в день отримання органом державної реєстрації прав актів відповідних органів або посадових осіб. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважають дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації. Державну реєстрацію обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване, проводять одночасно з державною реєстрацією права власності на цей об'єкт нерухомого майна. У державній реєстрації речового права може бути відмовлено у разі, коли: нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка не може бути суб'єктом речового права на цей об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, установленим нормативно правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених речових прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене речове право вже зареєстровано. Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюють для цілей реєстрації речових прав кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна базується кадастровому номері земельної ділянки, присвоєному у встановленому порядку. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи (осіб) або зміни даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки співпадає з її кадастровим номером, присвоєним у встановленому порядку. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з розташованими на ній будівлями, спорудами чи їх частинами (садиба, офіс, майстерня, квартира тощо) базується на кадастровому номері земельної ділянки. У документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав, про відмову в державній реєстрації речових прав, про державну реєстрацію та відмову в державній реєстрації обмежень, накладених на нерухоме майно, про скасування записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та внесення до них змін має зазначатися: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна; час, дата і місце прийняття рішення; підстави для прийняття рішення, а у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав або її зупинення - обґрунтування такого рішення; посилання на розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого вноситься запис. Документ підписує державний реєстратор прав і засвідчується печаткою. Дані до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносять внаслідок прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень. У разі визнання судом недійсними документів про правочини щодо нерухомого майна реєстрацію речових прав скасовують. Реєстрацію речових прав скасовують у разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом рішення про скасування державної реєстрації речових прав. Реєстрацію обмежень речових прав скасовують на підставі актів органів державної влади чи місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих на виконання своїх повноважень. У разі виявлення невідповідності даних електронного файлу Державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстровано речове право чи його обмеження, пріоритет мають документарні дані. Відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містять відомості про зміну речових прав на нерухоме майно, надають місцеві органи державної реєстрації лише: власнику (власникам) нерухомого майна, їх спадкоємцям (право- наступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження; органам державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами. Місцеві органи державної реєстрації прав зобов'язані надати витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який містить відомості про зареєстроване право власності на нерухоме майно та прізвище, ім'я, по батькові власника (власників) або назву юридичної особи, про зареєстровані обмеження щодо речових прав на нерухоме майно та прізвище, ім'я, по батькові або назву юридичної особи, в інтересах якої вчинено обмеження, виключно особам, що діють на підставі довіреності, виданої власником (власниками) нерухомого майна, володільцям речових прав, а також особам, в інтересах яких вчинено обмеження. За державну реєстрацію права власності, інших речових прав та їх обмежень сплачують державне мито. За надання витягів із Державного реєстру нерухомості, погашення, внесення змін до даних Державного реєстру нерухомості справляють платіж. Суми платежів вносять на окремий рахунок місцевого органу державної реєстрації прав і використовують виключно для забезпечення функціонування центрального та місцевих органів державної реєстрації прав, за винятком сум, що відраховують до гарантійного фонду. Органи державної влади та їх посадові особи звільняються від сплати державного мита за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень, а також платежів за надані Державним реєстром нерухомості послуги у зв'язку з виконанням ними повноважень, визначених законом. Органи державної реєстрації прав несуть відповідальність за своєчасність і достовірність даних у Державному реєстрі нерухомості про речові права на нерухоме майно та установлені щодо них обмеження, а також за повноту та достовірність даних у витягах із Державного реєстру нерухомості, які надаються заявникам. Внесення недостовірних даних до Державного реєстру нерухомості або невідповідність записів у Державному реєстрі нерухомості поданим документам, здійснення немотивованих змін до записів, порушення процедурних вимог щодо порядку та строків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обмежень або інше неналежне виконання посадовими особами місцевих органів державної реєстрації прав їх обов'язків підлягають дисциплінарній, адміністративній та кримінальній відповідальності згідно з діючими законами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Процедура державної реєстрації прав» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
