Під діагностикою банкрутства розуміють використання сукупності методів аналізу для своєчасного розпізнання симптомів фінансової кризи на підприємстві і оперативного регулювання на неї на початкових стадіях з метою зменшення ймовірності повної фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. У міжнародній практиці застосовуються два підходи до визначення рівня схильності підприємства до банкрутства: прогнозування за допомогою фінансових коефіцієнтів та прогнозування на основі порівняльного аналізу характеристик підприємств. Для того, щоб вирішити, який метод дає найбільш адекватні оцінки стану підприємства, необхідно вияснити, за яких умов той чи інший метод можна застосовувати. Проаналізуємо зміст вищеназваних методів і моделей.
377
Методи прогнозування банкрутства, засновані на використанні фінансових коефіцієнтів. У зарубіжних країнах найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є такі економетричні моделі [9]: – – – – – – – – – функції. Двохфакторна модель є однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства підприємства. Вона базується на двох ключових показниках: поточній ліквідності та частці позикових коштів, від яких залежить ймовірність банкрутства підприємства. Ці показники помножують на вагомі значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім складаються з деякою постійною величиною, отриманою тим же дослідностатистичним способом. Якщо результат Z виявляється від’ємним, ймовірність банкрутства невелика. Додатне значення Z вказує на високу ймовірність банкрутства. Для підприємств США виявлені і використовуються такі вагові значення коефіцієнтів [9]: – – – для показника поточної ліквідності (Кп): - 1,0736; для показника питомої ваги позикових коштів в пасивах постійна величина: - 0,3877. Двохфакторна модель оцінки ймовірності банкрутства. Оцінка ймовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана. Модель Конана і Гольдера. Модель Спрингейта. Модель Р.Ліса для оцінки фінансового стану підприємства. Прогнозна модель Таффлера. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Модель Фулмера. Узагальнена модель, побудована на основі дискримінантної
підприємства (Кз): + 0,0579; Звідси формула розрахунку Z приймає вигляд:
378
Z = - 0,3877 – 1,0736Кп + 0,0579Кз. Для отримання більш точного прогнозу американська
(10.1) практика
рекомендує брати до уваги рівень і тенденцію зміни рентабельності продукції, оскільки даний показник істотно впливає на фінансову стійкість підприємства. Це дає можливість одночасно порівнювати показник ризику банкрутства Z і рівень рентабельності продажу продукції. Якщо перший показник знаходиться в безпечних межах і рівень рентабельності продукції високий, то ймовірність банкрутства буде незначною. Водночас потрібно зазначити, що дана модель розроблена для підприємств США, а в Україні мають місце інші цикли макро- і мікроекономіки, а також інші рівні фондо-, енерго і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, інша податкова система. Внаслідок цього вищенаведена модель потребує коригування числових значень щодо застосування її на вітчизняних підприємствах, оскільки в противному випадку будуть допускатися суттєві відхилення прогнозу від реальності. Більш обґрунтованою є оцінка ймовірності банкрутства підприємства на основі п’ятифакторної моделі побудованої Е. Альтманом за даними збанкрутілих підприємств США (варіант 1983 р.). Z – рахунок обчислюється як: Z – рахунок = - 0,717 k1 + 0,847 k2 + 3,107 k3 + 0,42 k4 + 0,995 k5, (10.2) де k1 – відношення оборотного капіталу до суми активів; k2 – відношення чистого прибутку до суми активів; k3 – відношення прибутку від реалізації до суми активів; k4 – відношення ринкової вартості акцій до суми заборгованості; k5 – відношення виручки від реалізації до суми активів. В залежності від значення „Z – рахунку‖ дається оцінка можливості банкрутства підприємства за визначеною шкалою (табл. 10.1)
379
Таблиця 10.1 Визначення ймовірності настання банкрутства підприємства по Z – рахунку Альтмана Значення Z - рахунку Z 1,8 1,8< Z 2,7 2,7< Z 2,9 Z<2,9 (за один рік) Можливість настання банкрутства Дуже висока Середня Низька Дуже низька
Слід зазначити, що розрахунок коефіцієнтів регресії у моделях Е. Альтмана здійснено за результатами діяльності компаній, що функціонували в іншому ринковому середовищі. У зв’язку з цим для діагностики вітчизняних підприємств вони можуть бути використані лише в комплексному фінансовому аналізі як допоміжний показник. У зарубіжних країнах також використовують інші моделі, розроблені методом кореляційного аналізу на основі статистичної вибірки. Розглянемо деякі із них. Показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера: Z = 0,16 х1 – 0,22 х2 + 0,87 х3 + 0,10 х4 – 0,24 х5, до загальної вартості активів підприємства; х2 – відношення постійного капіталу до загальної вартості пасивів підприємства; х3 – відношення фінансових витрат підприємства до виручки від реалізації продукції; х4 – відношення витрат на персонал до доданої вартості, яку він виробляє; х5 – відношення валового прибутку підприємства до залученого капіталу. Наведена модель дає можливість оцінювати ступінь вірогідності затримки платежів для різних значень Z. (10.3) де х1 – відношення суми дебіторської заборгованості та грошових коштів
380
Модель Спрингейта передбачає розрахунок інтегрального показника, за допомогою банкрутом: Z = 1,03 х1 – 3,07 х2 + 0,66 х3 + 0,4 х4, підприємства; х2 – відношення суми прибутку (до сплати податків та відсотків) до загальної вартості активів підприємства; х3 – відношення суми прибутку (до сплати податків) до короткострокової заборгованості підприємства; х4 – відношення обсягу продажу підприємства до загальної вартості його активів. Підприємство з достовірністю 92 % може бути віднесене до категорії потенційних банкрутів, якщо розрахункове значення Z показника менше 0,862. Модель Р. Ліса передбачає оцінку ймовірності банкрутства підприємства на основі чотирифакторної моделі Z показника: Z = 0,063 х1 – 0,092 х2 + 0,057 х3 + 0,001х4, (10.5) де х1 – відношення суми оборотного капіталу до загальної вартості активів; х2 – відношення суми операційного прибутку до загальної вартості активів; х3 – відношення суми нерозподіленого прибутку до загальної вартості активів; х4 – відношення власного капіталу підприємства до позикового капіталу. Якщо Z < 0,037 – підприємству загрожує банкрутство. Модель прогнозування банкрутства Таффлера має вигляд: Z = 0,53 х1 – 0,13 х2 + 0,18 х3 + 0,16х4, зобов’язань підприємства; х2 – відношення суми оборотних активів підприємства до загальної вартості його зобов'язань; (10.6) де х1 – відношення суми прибутку від реалізації до короткострокових (10.4) де х1 – відношення суми робочого капіталу до загальної вартості активів якого дається оцінка ймовірності визнання підприємства
381
х3 – відношення суми короткострокових зобов'язань до загальної вартості активів підприємства; х4 – відношення виручки від реалізації продукції підприємства до загальної вартості його активів. Якщо Z > 0,3 – підприємство має перспективу збереження стабільного фінансового стану, при Z < 0,2 – є ймовірність його банкрутства. R-модель прогнозу ризику банкрутства запропонована вченими Іркутської державної економічної академії. Ця модель має такий вигляд: R = 8,38 К1 + К2 + 0,054 К3 + 0,63 К4, де К1 – відношення оборотного капіталу до активів; К2 – відношення чистого прибутку до власного капіталу; К3 – відношення виручки від реалізації до активів; К4 – відношення чистого прибутку до інтегральних витрат. Позитивне значення даної моделі полягає в тому, що механізм її розробки та всі основні етапи розрахунків досить прості і можуть бути детально пояснені та обґрунтовані. Водночас при проведенні оцінки схильності підприємства до банкрутства та розрахунку коефіцієнтів ймовірності банкрутства потрібно враховувати галузеву специфіку підприємства. Тому при проведенні більш точної оцінки схильності підприємства до банкрутства потрібно розробити та користуватися галузевими коефіцієнтами ймовірності банкрутства. Ймовірність банкрутства підприємства у відповідності зі значенням моделі R визначається за даними табл. 10.2. Таблиця 10.2 Загальна оцінка ймовірності банкрутства підприємства [9] Значення R (коефіцієнту ймовірності банкрутства) Менше 0 0 – 0,18 0,18 – 0,32 0,32 – 0,42 Більше 0,42 Ймовірність банкрутства, % Максимальна (90 – 100) Висока (60 – 80) Середня (35 – 50) Низька (15 – 20) Мінімальна (до 10) (10.7)
382
Метод
рейтингової
оцінки
фінансового
стану
підприємства
(рейтингове число). Р. С. Сайфулін і Г. П. Кадиков запропонували використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число. R = 2Ко + 0,1 Кпл + 0,08Кі + 0,45Км + Кпр, де Ко – коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Ко 0,1); Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл 2); Кі – інтенсивність обігу капіталу, що авансується, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну грошову одиницю коштів, вкладених в діяльність підприємства (Кі 2); Км – коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до суми виручки від реалізації (Км (п+1)/ч, де ч облікова ставка НБУ; Кпр – рентабельність власного капіталу – відношення загального прибутку до власного капіталу (Кпр 0,2). Якщо рейтингове число R для підприємства має значення більше 1, то підприємство перебуває у задовільному стані. Якщо значення R менше за 1, то підприємство має незадовільний фінансовий стан. Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися для класифікації підприємств за рівнем ризику, взаємовідносин з ними банків, інвестиційних компаній, партнерів. Водночас діагностика неспроможності на основі рейтингового числа не дозволяє оцінити причини неплатоспроможності підприємства. При цьому нормативний зміст коефіцієнтів, що використовуються для рейтингової оцінки, не враховує галузевих особливостей підприємств. Методи прогнозування банкрутства, засновані на використанні порівняльного аналізу. Основна перевага цих методів у тому, що з їх допомогою можна аналізувати ті процеси, які неможливо оцінити методами однокритеріальної задачі. До основних методик прогнозування банкрутства, заснованих на використанні порівняльного аналізу, можна віднести [9]: (10.8)
383
– – –
Методику В.В. Ковальова. Метод Аргенті (А-рахунки). Метод Скоуна.
Методика якісного аналізу В.В.Ковальова містить дворівневу систему показників. До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчить про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі й банкрутство. До них належать: – діяльності; – – – – – – – – – – – – – перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості; надмірне використання короткострокових позикових коштів як низькі значення коефіцієнтів ліквідності; стійка частка позикових коштів, яка збільшується до небезпечної неправильна реінвестиційна політика; перевищення позикових коштів над встановленими нормами; хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, джерела фінансування довгострокових вкладень; істотні втрати, що повторяються в основній виробничій
межі в загальній сумі джерел коштів;
кредиторами та акціонерами; висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості; наявність наднормативних товарних та виробничих засобів; використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно застосування у виробничому процесі обладнання, терміни потенційні втрати довгострокових контрактів; несприятливі зміни в портфелі замовлень.
невигідних умовах; експлуатації якого вже завершені;
384
У другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. До них належать: – – – – – підприємства; – – неефективні довгострокові угоди; політичний ризик, пов’язаний з підприємством загалом або його втрата ключових співпрацівників апарату управління; вимушені зупинки, а також порушення виробничо-
технологічного процесу; недостатня диверсифікація діяльності підприємства; втрата ключових контрагентів; недооцінка технічного та технологічного оновлення
ключовими підрозділами. Наведені критерії та показники повинні бути деталізовані за галузями. Метод Аргенті (А-рахунок) Згідно з даною методикою, дослідження починається з припущень, що: – – – йде процес, який веде до банкрутства; цей процес для свого завершення вимагає декілька років; процес може бути розділений на три частини (недоліки;
помилки; симптоми). При розрахунку А-рахунку конкретної компанії необхідно ставити кількість балів згідно з Аргенті, або О - проміжні значення не допускаються. Для кожного фактора по стадійно визначають певну кількість балів і розраховують агрегований показник А-рахунок. Метод Скоуна. Цей метод базується на наступних підходах: – – – – – компанії менше п’яти років? компанія працює в циклічній галузі? короткострокові зобов’язання більше оборотних активів? співвідношення позикових і власних коштів більше 100 %? за останні чотири роки виручка зросла більше ніж на 50 %?
385
– – – – – директорів? – –
резерви негативні і за абсолютною величиною перевищують компанія переїджає або має намір переїхати? чи використовує компанія „творчий‖ бухоблік? чи не занадто сильно збільшилися співвідношення позикових і чи не змінила компанія останнім часом банк, аудиторів, чи не перевищує сума короткострокового капіталу величину чи не є облік і звітність надмірно докладними або
вартість статутного капіталу?
власних коштів за минулий рік?
довгострокового капіталу? представленими в нестандартному форматі? Якщо на більш ніж п’ять з цих питань відповідь – „так‖, то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на більш ніж вісім питань позитивна – фінансовий стан надто важкий. Аналіз вищенаведених методик та методів оцінки схильності до банкрутства показує, що для українських підприємств найбільш популярними є методи оцінки заснованими на аналізі фінансових коефіцієнтів. Водночас наведені моделі прогнозування банкрутства не враховують специфіки вітчизняної економіки, вплив галузевої спеціалізації підприємства та притаманні їм форми організації бізнесу. Крім того, з періоду їх розробки суттєво змінилися макрота мікроекономічні умови функціонування підприємств. Тому принципове значення сьогодні має розробка власних моделей прогнозування банкрутства, які б враховували наші вітчизняні реалії. Одним із засобів передбачення банкрутства є розрахунок коефіцієнта відтворення (втрати) платоспроможності, який характеризується відношенням розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення, рівного 2. Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним буде, якщо:
386
коефіцієнт становитиме менше 2;
поточної
ліквідності
на
кінець
звітного
періоду
коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду менше 0,1. У світовій практиці надійним методом інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємств вважається визначення коефіцієнта фінансування важко ліквідних активів [45]. Ступінь ймовірності банкрутства буде низькою, якщо На +3т < Кв; Ймовірність банкрутства можлива за умови На +3т < Кв + Кд; Ймовірність банкрутства буде високою, якщо На +3т. < Кв + Кд + Кк; Ймовірність банкрутства буде дуже низькою, якщо: На +3т. < Вк + Кд + Кк; де – На – середня вартість необоротних активів; 3т – середня величина поточних запасів товарно-матеріальних цінностей; Вк – середня сума власного капіталу; Кд – середня сума довгострокових банківських кредитів; Кк – середня сума короткострокових кредитів. Важлива роль в діагностиці банкрутства відводиться службам фінансового контролю. Дійовим інструментом антикризового управління фінансами підприємства є інформаційна система раннього попередження та реагування (СРПР). Вона сигналізує про потенційні ризики у виробничофінансовій діяльності, що можуть призвести до фінансової кризи. У процесі побудови такої системи визначають об'єкти діагностики, виявляють індикатори кризових явищ та розраховують їх цільові значення достатні для забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості. Після цього відповідні служби детально вивчають динаміку зміни фактичних результатів діяльності за допомогою прогнозування банкрутства, аналізу точки (10.12) (10.11) (10.10) (10.9)
387
беззбитковості, SWOT-аналізу (сильних і слабких місць), опитування, факторного аналізу відхилень, вартісного аналізу та інших методів фінансового контролінгу. За результатами розрахунків робиться висновок про вплив тих чи інших відхилень від цільових показників на діяльність підприємства. 10.3. Фінансова санація підприємства Стосовно сфери економіки санація – це оздоровлення фінансового стану підприємства, поповнення та закріплення його платоспроможності. Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом‖ санація – це система заходів, що спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на оздоровлення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Санація підприємства – складний та багатоаспектний процес, що може мати різні цілі, вирішуватися різними суб’єктами, передбачати різноманітні типи заходів та різні джерела їх фінансування. Це зумовлює необхідність у створенні та обґрунтуванні концепції та побудові на її основі моделі санації підприємства. Потрібно зазначити, що санаційна концепція повинна бути розроблена та впроваджена в систему управління на кожному підприємстві за умови проявлення перших симптомів негативних явищ. Вважається, що санаційна концепція повинна бути складовою системи менеджменту підприємства та передбачати загальну стратегію поведінки підприємства при появі негативних (кризових) явищ в його діяльності. Концептуальна суть санації полягає в спрямуванні обмежених фінансових ресурсів на досягнення тих цілей, які забезпечують усунення причин кризи та подолання її наслідків. У загальному вигляді модель санації підприємства представлена на рис. 10.1. Важливим першим завданням реалізації моделі санації є виявлення та аналіз причин виникнення кризових явищ, наслідком яких є незадовільна
388
платоспроможність та ліквідність підприємства, його збитковість та не конкурентоспроможність.
КРИЗОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВОЇ СИТУАЦІЇ
САНАЦІЯ ЗАХОДИ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ: - на добровільній основі - примусовими методами
ТАК
РІШЕННЯ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ЧИ САНАЦІЇ
НІ
НЕГАЙНІ ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАХОДИ ІЗ САНАЦІЇ
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ САНАЦІЇ
ФОРМУВАННЯ ЗАВДАНЬ САНАЦІЇ РОЗРОБКА САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ З1 З2 З3 З4
ПРОГРАМА САНАЦІЇ ПРОЕКТ САНАЦІЙ
П1
П2
П3
П4
П5
РЕАЛІЗАЦІЯ, КООРДИНАЦІЯ Й НАГЛЯД
389
Рис. 10.1. Модель санації підприємства Після аналізу причин кризи потрібно визначити завдання санації, враховуючи місію підприємства. При цьому можуть бути виділені завдання економічного, характеру. На другому етапі реалізації моделі санації підприємства потрібно розробити систему заходів з поділом їх на оперативні, тактичні та стратегічні. Важливо звернути увагу на вибір стратегії підприємства. Можуть бути вибрані наступні види стратегії санації. Наступальна стратегія. Вона передбачає модернізацію обладнання, запровадження нових технологій, маркетингу; пошук нових ринків збуту продукції; розробку та впровадження прогресивної концепції контролінгу. Стратегія делегування повноважень. Передбачає делегування проблем, які виникають на підприємстві, третім особам, зокрема: власникам; кредиторам; державі. За цією стратегією підприємство планує отримати: додаткові фінансові ресурси за рахунок збільшення статутного капіталу; одержання державних гарантій; участь кредиторів у своїй санації; добивається захисту в рамках політики протекціонізму. Стратегія компромісів і консенсусів базується на двох принципах: – – стратегія компромісу – альянс між кількома учасниками з метою стратегія консенсусу – спрямована на злиття двох підприємств в блокування дій сильного конкурента; одне з метою якомога повнішого використання ефекту синергізму та взаємодоповнення сильних сторін партнерів. Захисна стратегія передбачає різке скорочення витрат; закриття та розпродаж підрозділів підприємства; консервацію та розпродаж обладнання; звільнення персоналу; скорочення окремих частин ринкового сегмента; зниження відпускних цін; скорочення обсягів реалізації. фінансового, структурного, виробничого та соціального
390
Подальша робота по реалізації моделі включає управління санаційною процедурою: оперативне планування, організація, координація та контроль за здійсненням санації. Важливе місце тут повинно бути відведено виявленню та аналізу відхилень фактичних показників від передбачених заходами санації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методи діагностики ймовірності банкрутства» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
