Прийняття рішень з інвестиційної діяльності зумовлено рядом факторів. До основних із них можна віднести: вартість інвестиційного проекту, наявність різних можливостей інвестування, обмеженість фінансових ресурсів, ризик інвестування, прибуток та окупність інвестиційних проектів. Водночас необхідність інвестування диктується потребою розширення сфери діяльності, оновлення технічної бази господарюючого суб’єкта, зміною видів діяльності (видів продукції, робіт, надання послуг). Вирішення цих питань потребує глибоких аналітичних досліджень, які б гарантували прийняття рішень в умовах нестабільності інвестиційного середовища, значних коливань ефективності реалізації проектів. Визначальним в інвестиційній діяльності є вибір і обґрунтування проектів. Досліджуючи ефективність інвестиційних проектів, потрібно прийняти до уваги, що вони можуть бути: - незалежними, якщо рішення про прийняття одного з них не впливає на рішення прийняття другого; - альтернативними, якщо вони не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття одного виключає прийняття іншого.
340
Основою для порівняння прибутковості різних проектів та інвестицій за наявний період служить теперішня вартість, тобто вартість у грошах майбутніх надходжень чи доходів з поправкою на ставку дисконту. Дисконтна ставка – це процентна ставка, яку застосовують для визначення теперішньої вартості до майбутніх платежів, щоб урахувати ризик і непевність пов’язані з фактором часу. Шляхом дисконтування здійснюється коригування майбутніх грошових потоків для визначення їх теперішньої вартості. Методи оцінки інвестиційних проектів в основному можна поділити на дві групи: 1) 2) ті, що ґрунтуються на дисконтованих оцінках; ті, що не враховують фактора часу (рис. 9.1). Методи і показники оцінки ефективності інвестицій
Статичні, що не враховують фактора часу Кількісні показники прибуток на одиницю вкладеного капіталу період окупності облікова норма рентабельності Приведені показники мінімум приведених витрат максимум приведеного прибутку
Динамічні, що грунтуються на дисконтуванні грошових потоків чиста теперішна вартість індекс рентабельності інвестицій норма рентабельності інвестицій строк окупності інвестицій
Рис. 9.1. Методи оцінки ефективності інвестицій [24]
341
У практиці існують й інші методи та показники оцінки економічної ефективності інвестицій. Серед традиційних показників найбільшого розповсюдження набули: коефіцієнт ефективності (відношення середньорічної суми прибутку до обсягів капітальних інвестицій) і період окупності (зворотний до нього показник). Незважаючи на простоту розрахунку обидва ці показники мають певні недоліки. По-перше, вони не враховують фактора часу. У результаті цього при розрахунку як коефіцієнта ефективності, так і періоду окупності вивчаються пропозиції за явно незіставними величинами – сумою інвестованих коштів у теперішній вартості і очікуваним прибутком у майбутній вартості. Враховуючи те, що розрив у часі між вкладенням коштів і одержанням майбутніх вигод може бути значним, на таке порівняння суттєвий вплив може мати інфляція, інші види інвестиційного ризику. По-друге, недоліком зазначених традиційних методів розрахунку ефективності капітальних інвестицій є те, що за основний критерій повернення інвесторові вкладеного капіталу береться тільки сума прибутку. Особливе трактування у минулі часи поняття амортизації (як способу акумулювання коштів для майбутнього відтворення зношених об’єктів) не дозволяло зараховувати до грошового потоку амортизаційні відрахування. У ринкових же умовах амортизація розцінюється як спосіб повернення вкладеного інвестором капіталу. Вона разом з чистим прибутком, як зазначалося, є джерелом формування грошового потоку. Професор Бланк І. О. виділяє ще й третій недолік традиційних методів оцінки ефективності інвестицій, наголошуючи на їх однобокості, оскільки більшість з них ґрунтується тільки на двох показниках: прибуткові і сумі інвестицій 13 . Ряд економістів й надалі відстоюють позицію щодо оцінки ефективності інвестицій за такими традиційними методами, як мінімум приведених витрат або максимум приведеного прибутку. Мінімум приведених витрат визначаються за формулою:
Тривалий час даний показник був одним з основних критеріїв оцінки ефективності при прийнятті інвестиційних рішень. Він відіграв суттєву роль в умовах планової економіки, де оцінка прибутковості не мала пріоритетів. Враховуючи нормативний показник ефективності впровадження нової техніки
ЕН
0,15 , привабливими вважалися проекти з мінімальними разовими і
поточними витратами. Середній нормативний термін окупності визначався на рівні 6,6 років. ТОК 1 ЕН 1 6,6 р. 0,15
(9.6)
Дана система оцінки базувалася на розрахунку варіантів інвестування з найменшими потребами в ресурсах. Вона непогано працювала в умовах централізованої економіки, коли власником був один суб’єкт -держава. У ринкових умовах мінімум витрат не може свідчити про наявність віддачі, тобто прибутку чи іншої вигоди. У практиці були спроби проводити оцінку ефективності інвестицій за методиками, зорієнтованими на виявлення варіантів інвестування з найбільшим прибутком. Для цього пропонувалося розраховувати показник приведеного прибутку: Р ЕH К max,
(9.7)
де P прибуток. В умовах проведення порівняльного аналізу кількох проектів з різними обсягами випуску продукції розрахунок мінімуму витрат пропонували здійснювати через показники питомих витрат і капітальних інвестицій:
СП
ЕН К П
min ,
(9.8)
де CП питомі поточні витрати на одиницю продукції;
343 КП
питомі капітальні вкладення на одиницю продукції.
Однак, всі ці показники мають ті ж недоліки, що й традиційні методи оцінки за визначенням коефіцієнта ефективності капітальних інвестицій і періоду їх окупності. Вони не враховують фактора часу, грошового потоку, ґрунтуються на обмеженій інформації. До того ж не дотримується головний принцип при визначенні критерію ефективності, який би характеризував рівень віддачі: співвідношення результату і витрат. Другим напрямом оцінки інвестиційних проектів, який одержав широке розповсюдження у західній практиці, є методи, що базуються на дисконтуванні грошових потоків. В їх основі також лежать дві складові: інвестиційні витрати – сума вкладених коштів в той чи інший проект; результат – суми грошових потоків, що включають чистий прибуток і амортизацію за період експлуатації введеного проекту. Для зіставлення різночасові фактори зводяться до одного періоду з використанням методів нарощування або дисконтування. Як правило, майбутні грошові потоки приводяться до теперішньої вартості методом дисконтування. Шляхом зіставлення дисконтованого грошового потоку з інвестиційними витратами можна одержати систему показників, які б характеризували величину ефекту, відносну ефективність, окупність, допустиму норму ефективності. Отже, для ефективності інвестиційної діяльності (проектів) в економічній літературі пропонується різна кількість методів, показників, по різному трактуються їх назви і порядок визначення. Водночас серед багатьох критеріїв можна прослідкувати чотири головні методи оцінки інвестицій, що враховують фактор часу: чиста теперішня (приведена) вартість (NPV); індекс рентабельності (IR); норма рентабельності інвестицій (HRI), строк окупності інвестицій (To); коефіцієнт ефективності інвестицій (KEI). Центральною складовою оцінки ефективності інвестицій є розрахунок чистої теперішньої вартості (NPV). Її визначають за формулою:
344 n
NPV i
Pn n 1 (1 r )
ІС,
(9.9)
де Pn – грошовий потік упродовж n років; r – ставка дисконтування;
ІС – сума початкових інвестицій.
Отже, чиста теперішня вартість – це різниця між величиною грошових потоків, що надходять у процесі експлуатації проекту, дисконтованих за прийнятною ставкою дохідності та сумою інвестицій. При цьому потрібно прийняти до уваги, якщо: NPV > 0, інвестиції дадуть прибуток (проект можна прийняти); NPV < 0, інвестиції будуть збитковими (проект не слід приймати); NPV=0, інвестиції не дадуть ні прибутку, ні збитку. У даному випадку рішення треба приймати на основі інших критеріїв (поліпшення умов праці, зростання іміджу підприємства, досягнення певного соціального ефекту тощо). Розрахунок чистої теперішньої вартості (NPV) простежимо за даними підприємства „Ритм‖. У 2007 р. ним було прийнято рішення придбати нову технологічну лінію за 186 тис.грн. За прогнозними розрахунками після пуску лінії щорічні надходження становитимуть 35 тис. грн. Робота технологічної лінії розрахована на 5 років, ліквідаційна норма прибутку дорівнює витратам на її демонтаж. Необхідна норма прибутку становить 13 %. Величина чистої теперішньої вартості становитиме: NPV 3,5 1,13 3,5 1,132 3,5 1,133 3,5 1,134 3,5 1,135 186 122,56 186 63,44 тис. грн.
Даний проект не можна вважати прийнятим, оскільки NPV<0, тому інвестиції будуть збитковими. У 2008 році підприємство „Ритм‖ передбачає будівництво арматурного цеху вартістю 3230 тис. грн. За цим проектом планується одержання грошових потоків впродовж трьох років: 1-й рік – 1420 тис. грн.; 2-й рік – 1750 тис. грн.; 3-й рік – 1980 тис. грн.
345
Передбачається, що середньо ринкова ставка дохідності змінюватиметься впродовж періоду експлуатації проекту і становитиме за роками 18 %; 22 %; 19 %. Чиста теперішня вартість становитиме: NPV 1420 1750 1980 3230 3554 3230 324тис. грн. 1,18 1,222 1,193
Підприємство „Ритм‖ може прийняти проект по будівництву арматурного цеху, оскільки очікувані грошові потоки забезпечують повернення інвестиційних коштів, оскільки NPV>0. Якщо підприємство має кілька проектів, то слід прийняти той проект, який має найвище значення чистої теперішньої вартості. Метод чистої теперішньої вартості часто розглядають як найприйнятніший критерій оцінки капітальних інвестицій. До переваг даного методу відносять те, що чиста теперішня вартість показує ймовірну величину приросту капіталу підприємства у разі реалізації інвестиційного проекту. Оскільки основною метою управління підприємством є збільшення власного капіталу (власності акціонерів), то такий критерій цілком відповідає потребам та завданням, що постають перед управлінським персоналом. Суттєвою перевагою методу є його адитивність, тобто можливість додавати значення чистої теперішньої вартості за різними проектами та аналізувати сукупну величину приросту капіталу. Слід зазначити, що показник чистої теперішньої вартості використовується в багатьох методах оцінки інвестиційної діяльності. Водночас метод не дає змоги оцінити ефективність проекту з позиції „результати-витрати‖, внаслідок чого можна вибрати не найрентабельніший проект, а такий, що хоч і генерує значну в абсолютному виразі суму доходів, але потребує і значних початкових інвестицій. Метод чистої теперішньої вартості є найприйнятнішим тоді, коли величину інвестиційних ресурсів практично не обмежено, а економічна ситуація уможливлює достатньо точне прогнозування ставки дохідності на тривалий період. Водночас потрібно зауважити, що розраховуючи чисту теперішню вартість, ми одержуємо її
346
абсолютну величину, яка не завжди дає правильне уявлення про економічну ефективність інвестицій. Наприклад, якщо в проекті А NPV становить 280 тис. грн., а в проекті Б – 200 тис.грн., то це ще не означає, що проект А ефективніший, ніж проект Б. Більш об’єктивну оцінку можна одержати якщо зіставити NPV цих проектів з сумою початкових інвестицій у них. Саме таке порівняння лежить в основі розрахунку індексу рентабельності інвестицій. Індекс рентабельності інвестицій (IR) визначає ступінь прибутковості одиниці витрат. Його розраховують шляхом відношення чистої теперішньої вартості до початкової суми інвестицій
IR
Pn IC ; тобто IR r)n i 1 (1 n
NPV IC
(9.10)
З наведеної формули можна зробити висновок, якщо: IR>1, інвестиції рентабельні; IR<1, інвестиції збиткові; IR=1, інвестиції не збиткові і не рентабельні. Отже, інвестиції виправдані лише за умови, якщо їхня рентабельність вища за 1. Індекс рентабельності інвестицій може бути використаний при виборі проекту з числа альтернативних варіантів тоді, коли чиста теперішня вартість має приблизно однакові значення, або при формуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням чистої теперішньої вартості. Норма рентабельності інвестицій (HRI) є таке значення коефіцієнта дисконтування ® при якому чиста теперішня вартість (NPV) проекту дорівнює 0.
HRI
r при NPV
0
(9.11)
Так, якщо підприємство бере в банку довгостроковий кредит під 25% на два роки, то воно має вкласти його в такий проект, який забезпечить позитивне значення чистої теперішньої вартості при коефіцієнті дисконтуванні 25% впродовж двох років.
347
Показник внутрішньої норми рентабельності має важливе значення в процесі визначення джерел фінансування інвестиційного проекту. Порівняння вартості інвестованих коштів, тобто витрат на виплату відсотків за користування банківськими позичками, дивідендів та інших пов’язаних із залученням фінансових ресурсів винагород, з внутрішньою нормою прибутку проекту дає можливість визначити його доцільність та прийняти обґрунтоване управлінське рішення. Так, якщо внутрішня норма рентабельності проекту вища за вартість авансованого капіталу, то проект є економічно вигідним, а різниця між цими величинами показує рівень рентабельності на який може розраховувати інвестор. Якщо внутрішня норма рентабельності дорівнює вартості авансованого капіталу, то проект не приносить доходів і не завдає збитків. Тоді його доцільність треба визначити за іншими критеріями, наприклад з огляду на соціальний ефект. Якщо внутрішня норма рентабельності менша за вартість авансованого капіталу, проект з будь-якого погляду є економічно невигідним. При розрахунку норми рентабельності проекту, коли грошовий потік не є постійною величиною використовують таку формулу HRI r1 NPV1 NPV2 NPV1 (r2 r1 )
(9.12)
де r1 – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого
NPV1
0;
r2 – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV1 0. Точність розрахунку за цією формулою буде тим більшою, чим менша різниця між r1 та r2 . При цьому необхідною умовою є min NPV1
0 при r1 та
maх NPV2
0 при r2 .
Визначимо показник HRI для інвестиційного проекту по реконструкції столярного цеху підприємства „Ритм‖ розрахованого на три роки, що потребує інвестицій в сумі 510 тис. грн.. і має передбачувані грошові надходження за
348
роками 150 тис. грн..; 200 тис. грн.; 300 тис. грн.. Відсоткові Відповідні розрахунки наведено в табл.9.3.
ставки для
коефіцієнта дисконтування взято в таких розмірах: Ч1= 10 %, Ч2 = 18 %. Таблиця 9.3. Вихідні дані для розрахунку показника HRI Рік 0–й 1-й 2-й 3-й Потік - 560 150 200 300 Розрахунок 1 Множник Вартість при Ч1=10 NPV % 1,000 - 510 0,909 136,4 0,826 165,2 0,751 225,3 NPV PV IC 136,4 165,2 225,3 510 16,9
Розрахунок 2 Множник Вартість при Ч2=18 NPV % 1,0 - 510 0,718 107,7 0,643 128,6 0,516 154,8 NPV PV IC 1107,7 128,6 154,8 510 118,9
За даними розрахунків 1 і 2 і згідно з формулою (9.3) обчислюємо значення HRI: HRI 10 16,9 * (18 10) 16,9 (118,9) 81%
Вибір проектів. Інвестиційні проекти рангують у порядку зменшуваної внутрішньої норми прибутковості двох несумісних проектів. Перевагу слід віддавати проекту, у якому внутрішня норма прибутковості перевищує ставку дисконтування. Строк окупності інвестицій (То) – це час, впродовж якого грошовий потік, одержаний інвестором у процесі експлуатації проекту, зрівнюється із сумою інвестицій (вимірюється в роках, місяцях). Строк окупності інвестицій (То) може розраховуватися за такою формулою: n
T0 n 1
Pn
IC , T0
min n ,
(9.13)
349
де Рп – грошовий потік упродовж п років; IС – сума початкових інвестицій. Отже, для визначення періоду окупності роблять зіставлення інвестицій з грошовими потоками від проекту. Період, у якому грошовий потік зрівняється з сумою інвестицій, буде строком окупності. Якщо грошовий потік є стабільним впродовж потоку. Приклад. Сума початкових інвестицій дорівнює 1,3 млн. грн., а грошовий потік від проекту за роками становить 380 тис. грн., 520 тис. грн., 420 тис. грн., 290 тис. грн. У даному випадку строк окупності становитиме 3 роки, оскільки 380+ 520 +420 > 1300 тис. грн. З цього прикладу випливає, що чим коротший період, за який є дані з можливих грошових потоків, тим точніше можна визначити строк окупності інвестицій. При визначенні періоду окупності інвестицій техніка дисконтування не застосовується. З кількох проектів привабливішим вважається той, який має коротший строк окупності. Коефіцієнт ефективності інвестицій (КЕІ) відображає рівень прибутковості інвестицій без врахування дисконтування доходів. В основу розрахунку даного коефіцієнта покладено зіставлення чистого прибутку та початкових інвестицій. періоду експлуатації проекту, то строк окупності може розраховуватися шляхом ділення суми інвестицій на річний обсяг грошового
KEI
PN , 1 2(IC RV )
(9.14)
де PN – прибуток за час дії проекту; RV – ліквідаційна вартість обладнання (машин, механізмів); Ефективність реальних інвестиційних проектів з тривалим терміном окупності оцінити досить складно, оскільки розрахунок інвестиційних показників ґрунтується на концепції оцінки вартості грошей у часі. Зарубіжні інвестори в основному виходять з переваги теперішньої вартості грошей, тому
350
що в даному випадку має місце ризик неповернення в майбутньому вкладених в проект коштів. В ринкових умовах господарювання критерієм ефективності проекту є рівень дохідності, отриманої на вкладений капітал. Під дохідністю проекту розуміють такий темп приросту капіталу, що в повній мірі компенсує зміни купівельної спроможності грошей впродовж певного періоду, забезпечує прийнятий рівень дохідності проекту і покриває ризик інвестора, пов’язаний з його реалізацією. Отже, проблема оцінки ефективності інвестиційного проекту для інвестора зводиться до встановлення рівня доходності. Розрахунок простої норми прибутку (Пнп) може здійснюватися за формулою: Пнп Пр.ч. *100; ІС Пнп Пр.ч. Ав. *100 l
(9.15)
де Пр.ч – чистий прибуток; Ав – амортизаційні відрахування, що генеруються проектом. Наведений метод є надійним для проектів, що реалізуються впродовж одного року, оскільки при його застосуванні ігноруються такі фактори, як: доходи від реалізації колишніх активів, замінених новими; можливість реінвестування одержаних доходів і часова вартість грошей; не грошові окремі види витрат; неможливість визначити перевагу одного з проектів, що мають однакову норму прибутку, але різні обсяги інвестицій. При аналізі альтернативних проектів розраховані показники NPV, IR, HRI можуть давати суперечливу оцінку, тобто проект, прийнятий за одним показником, є недоцільним за другим. У цьому випадку пріоритет надається проекту з вищим рівнем чистої теперішньої вартості (NPV).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вибір і обґрунтування інвестиційних проектів» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
