З переходом до ринку актуального значення набувають не тільки пошуки шляхів зростання прибутку, але й правильний його розподіл. Під час аналізу важливо встановити, наскільки ефективним є механізм розподілу прибутку як інструмента інтенсифікації виробництва, скорочення термінів спорудження об’єктів. У зв’язку з цим визначається взаємозалежність загального зростання прибутку і його частки, що залишається в розпорядженні організації (підприємства) як джерело формування фінансових ресурсів. Більшість витрат, що раніше відображалися в порядку використання прибутку, тепер відносяться до складу витрат підприємства і відображаються на відповідних витратних рахунках. Це пов’язано насамперед зі зміною значення терміна ―витрати‖. Так, згідно з п. 3 П(С)БО 1 ―Загальні вимоги до фінансової звітності‖ і п. 4 П(С)БО 3 ―Звіт про фінансові результати‖ під витратами розуміється зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Іншими словами, операції, пов’язані із сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджету сьогодні включаються до складу витрат підприємства, оскільки вони повністю відповідають критеріям визнання витрат. Прибуток, що залишається в розпорядженні організації використовується нею відповідно до напрямів, визначених засновницькими документами, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством. Важливе місце при аналізі розподілу прибутку відводиться перевірці правильності визначення суми прибутку, яка оподатковується. Діючими резерву сумнівних резервування сум, стандартами боргів і бухгалтерського резервного на свій капіталу. розсуд обліку передбачено обов’язковість формування організаціями тільки двох фондів (резервів): Крім обов’язкового можуть створювати підприємства
забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат.
263
Відповідно
до
П(С)БО 11
―Зобов’язання‖
під
забезпеченнями
розуміються зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу. Цей резерв використовуються тільки для забезпечення тих витрат, для покриття яких він створений. На кожну дату балансу залишок забезпечення переглядається і у разі необхідності коригується. П(С)БО передбачають створення таких видів забезпечень (резервів): на виплату відпусток працівникам; на виконання гарантійних зобов’язань; на додаткове пенсійне забезпечення; на реструктуризацію; на виконання зобов’язань за обтяжливими контактами. Отже, значна частина фондів і резервів, що створювалися раніше за рахунок прибутку у нинішній час може створюватися за рахунок відповідних витрат підприємства або просто відображатися у складі тих чи інших витрат (без попереднього резервування). Використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, можливе за такими напрямами, як: збільшення розміру статутного капіталу; збільшення розміру пайового капіталу; формування резервного капіталу підприємства; виплата премій за облігаціями; виплата дивідендів учасникам. Можливість збільшення розміру статутного фонду (капіталу) підприємства передбачена Законом України ―Про господарські товариства‖. Згідно зі статтею цього Закону товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Зміна розміру статутного фонду товариства має супроводжуватися внесенням відповідних змін до засновницьких документів. При цьому збільшення статутного фонду може бути здійснене тільки після внесення всіма учасниками своїх вкладів повністю
264
(оплати акцій), крім випадків, передбачених Законом про господарські товариства. Відповідно до статті 38 Закону про господарські товариства збільшення статутного фонду акціонерного товариства проводиться в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. До операцій, що об’єднуються поняттям використання прибутку, з вищезазначених способів збільшення статутного капіталу акціонерного товариства можна віднести тільки збільшення статутного капіталу за рахунок збільшення номінальної вартості акцій. При цьому слід зазначити, що можливе збільшення за рахунок прибутку звітного періоду можливе збільшення статутного капіталу приватного підприємства. Чинне законодавство України не вимагає обов’язкового формування статутного капіталу приватного підприємства. Власник сам має право приймати рішення про його створення, а також про його розмір. Законодавством відповідно не встановлено і джерел збільшення розміру статутного капіталу таких підприємств. Збільшення за рахунок прибутку розміру пайового капіталу. Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансовогосподарської діяльності. Пайовий капітал може створюватися в споживчих товариствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, житловобудівельних колективах, кредитних спілках та деяких інших підприємствах, засновницькими документами яких передбачене створення пайового капіталу. Необхідність формування підприємствами резервного фонду передбачена Законом про господарські товариства. Так, згідно зі статтею 14 цього Закону господарське товариство має створювати резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25% статутного капіталу.
265
Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового фонду) передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку. Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, втрат. Резервний капітал використовується для покриття балансових збитків підприємства за звітний період, на виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності нерозподіленого прибутку, а також на інші цілі, передбачені законодавством. Одним із джерел формування резервного капіталу є нерозподілений прибуток підприємства. Використання прибутку для виплати премій за облігаціями заслуговує особливої уваги. Зазначимо, що облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка всіх форм власності. Підприємства випускають в основному відсоткові облігації, тобто облігації, за залученням коштів, пов’язаних з емісією яких, власнику виплачується емітентом дохід (премія). Відповідно до п. 4 П(С)БО 15 ―Дохід‖ відсотки – це плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум заборгованості підприємству. Згідно з П(С)БО 3 ―Звіт про фінансові результати‖ і П(С)БО 16 ―Витрати‖ витрати на відсотки (витрати за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, з фінансової оренди тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу, відносяться до складу фінансових витрат підприємства. Отже, відповідно до вимог П(С)БО витрати на виплату премій за облігаціями відносяться до складу витрат підприємства. Тут слід зауважити, що виплати премій за облігаціями можуть проводитися щороку або одноразово при погашені позики (за номінальною вартістю емітованої облігації) шляхом нарахування відсотків до номінальної
266
вартості. З цього випливає, що суму премії за облігаціями умовно можна розділити на дві складові: частина премії, що виплачується у звітному періоді та відноситься до витрат цього періоду; частина премії, що виплачується у звітному періоді та відноситься до витрат попередніх періодів. Перша частина премії відноситься на поточні витрати, джерелом виплати другої частини є нерозподілений прибуток підприємства. Використання прибутку для виплати дивідендів учасникам. У Законі про господарські товариства зазначено, що дивіденди – це частка прибутку, що розподіляється між учасниками. Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку під дивідендами розуміється частка чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Відповідно до вимог П(С)БО нарахування податку на прибуток підприємств проводиться не за рахунок нерозподіленого прибутку, а за рахунок витрат звітного періоду, в якому здійснюється нарахування податку на прибуток. Динаміку розподілу прибутку, що залишається після сплати податків, простежимо на прикладі будівельної фірми ―Ритм‖ (табл. 7.6). Таблиця 7.6 Розподіл чистого прибутку в будівельній фірмі “Ритм” За звітний рік Напрями розподілу прибутку сума, тис. грн. 1 220 у відсотках до загального підсумку 2 29,4 За попередній рік сума, тис. грн. 3 192 у відсотках до загального підсумку 4 30,2 Зміна розподілу прибутку у звітному періоді проти попереднього. Абсолют- відносна на сума, величина, тис. грн. у% 5 +28 6 +14,6
А Збільшення статутного капіталу Формування резервного капіталу
59
7,9
48
7,6
+11
+22,9
267
Продовження табл. 7.6. А Виплата дивідендів учасникам Нерозподілений прибуток Разом 1 367 2 49,0 3 307 4 48,3 5 +60 6 +19,5
102 748
13,7 100
88 635
13,9 100
+14 +113
+15,9 +17,8
Отже, зростання чистого прибутку у звітному році на 17,8% проти попереднього року дало можливість поповнити статутний капітал на 220 тис. грн., тобто на 28 тис. грн. більше, ніж у попередньому році. Значну увагу в будівельній фірмі ―Ритм‖ приділено формуванню резервного капіталу. За досліджуваний період до нього направлено відповідно 7,6 і 7,9 відсотка чистого прибутку. Частина чистого прибутку спрямована на виплату дивідендів у звітному році. Зросла проти попереднього періоду на 0,7 пункта, або на 60 тис. грн.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розподіл і використання прибутку» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
