Для оцінки продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях використовують систему таких показників, як: 1) темпи зростання продуктивності праці у відсотках до планового і фактичного значення показників і рівнів попереднього періоду; 2) частка приросту обсягу будівельного виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці;
216
3) економія трудових витрат порівняно з умовами базового року. Розрахунок впливу факторів на продуктивність праці прийомами ланцюгових підстановок та індексів. Найпоширенішими способами при розрахунках впливу окремих факторів на зміну рівня й динаміки продуктивності праці є методи ланцюгових підстановок та індексів. У першому випадку формальний математичний взаємозв'язок показників праці може бути представлений у вигляді факторів-співмножників: В Ор Ч О р Qг Qд Ч р , Qг Qд Ч р Ч
(3.6)
де В – річний виробіток на одного працівника будівельно-виробничого персоналу; ОР
– річний обсяг будівельно-монтажних робіт, що виконується
власними силами організації; Ч – чисельність будівельно-виробничого персоналу; Qг – кількість людино-годин, відпрацьованих робітниками; Qд – те ж людино-днів; Ч р – чисельність робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах,
допоміжних і другорядних виробництвах. За допомогою методу ланцюгових підстановок визначають кількісний вплив кожного фактора. Цей метод застосовують в модифікації у вигляді різниць абсолютних або відносних значень окремих показників, що дає змогу зменшити кількість розрахункових операцій для безпосереднього виходу на кінцевий підсумок. Визначити вплив факторів на зміну продуктивності праці індексним методом (Ів ) можна за формулою Ів І п Іt І р І д ,
(3.7)
де Іп – індекс зміни погодинної продуктивності праці; Іt – індекс зміни тривалості робочого дня;
217
І р – індекс зміни питомої ваги робітників у чисельності будівельно-
виробничого персоналу; Ід – індекс зміни кількості днів, відпрацьованих одним робітником.
Водночас розглянуті методи не враховують впливу факторів, пов'язаних із застосуванням нової техніки, прогресивних технологій і конструкцій, особливостей формування договірних цін на будівельну продукцію, вдосконалення організації виробництва. Названі фактори не пов'язані прямою функціональною залежністю з продуктивністю праці, тому їх не можна подати у вигляді факторів-співмножників. Кореляційно-регресійний аналіз продуктивності праці. Для визначення впливу на рівень продуктивності праці факторів-заходів у ряді випадків доцільно застосовувати кореляційно-регресійний аналіз та його модифікації. Використання кореляційно-регресійних методів можливе при дослідженні продуктивності праці значної сукупності однорідних за технологічною спеціалізацією будівельно-монтажних організацій. Кореляційно-регресійні методи аналізу дають можливість досліджувати опосередковані фактори, збагачувати зміст прямого факторного технікоекономічного аналізу результатами і висновками, одержаними після рішення відповідних задач. Впровадження в будівельно-монтажних організаціях сучасних ПЕОМ створює умови для побудови багатофакторних моделей продуктивності праці за стандартною програмою регресійного аналізу, які характеризуються високими статистичними оцінками. При цьому необхідно не обмежуватися однією моделлю продуктивності праці, а зіставляти результати, одержані за різними моделями. Блок-схема логічного і статистичного відбору факторів, пов'язаних з продуктивністю праці, показана на рис. 3.1.
218 Логічний аналіз класифікації факторів, які використовуються при прямих пофакторних розрахунках рівня і темпів зростання продуктивності праці
Вибір наступного фактора
ні
Кількісне вираження фактора
так
ні Формування вихідних даних із кола показників статистичної звітності для розрахунку рівня продуктивності праці
так
ні
Наявність однорідної статистичної інформації для фактора
так
Формування системи факторів і функціональних показників, використаних у багатофакторних моделях продуктивності праці
ні
Розгляд усіх факторів
так
Вибір системи факторів і функціональних показників, які застосовуються у багато факторних моделях продуктивності праці
ні
Наявність статистичної звітності за досліджуваний період
так
ні
Виявлення дублюючої інформації
Формування сукупності факторів для математчиної обробки
так
Рис. 3.1. Блок-схема логічного і статистичного відбору факторів аргументів, повязаних із продуктивністю праці
219
Водночас
побудові
таких
кореляційно-регресійних
моделей
має
передувати логічний аналіз і відбір факторів, з яких за допомогою різних дисперсійних оцінок виключаються незначні фактори. У ході кореляційно-регресійного аналізу продуктивності праці рекомендується: визначити причинно-зумовлені зв'язки між досліджуваними ознаками та відбір на цій основі факторів для включення в модель; перевірити наявність передумов для застосування кореляційнорегресійного аналізу (достатність варіації ознак, узгодженість з нормальним розподілом); визначити параметри рівняння регресії; розрахувати показники зв’язку, їх статистичну оцінку при аналізі вибіркових сукупностей; дати економічну інтерпретацію одержаного рівняння множинної регресії, коефіцієнтів кореляції та детермінації. Економіко-статистичне моделювання на ЕОМ дає змогу відібрати моделі, що мають високі статистичні оцінки. Шляхом побудови багатофакторних кореляційно-регресійних моделей можна визначити вплив сукупності факторів на рівень продуктивності праці. На базі фактичних показників роботи підрядних організацій корпорації „Укрбуд‖ побудовано кореляційно-регресійну модель, яка відображає вплив організаційних факторів на продуктивність праці. До уваги були взяті такі фактори: Х1 – потужність будівельно-монтажних організацій, млн. грн.; Х2 – питома вага прогресивних систем оплати праці, %; Х3 – коефіцієнт плинності робітничих кадрів, %; Х4 – питома вага робітників зі стажем до З років, %; Х5 – середній розряд робітників; Х6 – ритмічність виконання будівельно-монтажних робіт. У результаті проведених розрахунків на ПЕОМ отримано наступне рівняння множинної регресії
220
Yx
7462 116,5 Х1
25,3 Х 2 R
54,2 Х3
6,1 Х 4 752 Х5 108 Х 6; (3.8)
0,908; R2
0,824.
Варіювання продуктивності праці, яке пояснюється змінами розглянутих факторів, становить 82,4%, що свідчить про правильність вибраної форми зв'язку між ними. Надійність висновків для розрахункового рівняння підтверджується значенням F (критерієм Фішера), яке становить 19,4 при табличному значенні 4,4, і середнім коефіцієнті апроксимації (3,1%). Усі коефіцієнти регресії статистично надійні за критерієм t Стьюдента. Прогнозуюча здатність моделі полягає в тому, що за її допомогою можна визначити очікуваний рівень результативного показника в тій чи іншій організації залежно від стану факторів, включених у рівняння, при інших рівних умовах. Підрахунок резервів зростання продуктивності праці можна зробити за абсолютною зміною факторів на одиницю своєї величини (коефіцієнт абсолютної еластичності) або за зміною останніх на 1% (коефіцієнт окремої еластичності). Розраховані коефіцієнти еластичності показують, що: 1) із зростанням потужності будівельно-монтажної організації на 1% продуктивність праці збільшується на 0,036%; 2) збільшення питомої ваги прогресивних систем оплати праці на 1% забезпечує зростання продуктивності праці на 0,13%; 3) збільшення плинності робітничих кадрів на 1% призводить до зниження виробітку на 0,039%; 4) збільшення питомої ваги робітників зі стажем роботи до 3 років на 1% знижує продуктивність праці на 0,016%; 5) підвищення середнього розряду робітників і ритмічності будівельного виробництва на 1% збільшує продуктивність праці відповідно на 0,38 та 0,47%. Сумарний приріст продуктивності праці Δy складається алгебраїчно із множення пофакторних коефіцієнтів еластичності ∑Eci на рівень зміни самих факторів ΔXi; y Eci Xi .
(3.9)
221
Кореляційно-регресійні методи можуть застосовуватися не тільки при дослідженні вартісних показників продуктивності праці, але і при вивченні резервів зростання натурального виробітку на основних видах будівельномонтажних робіт, що дає можливість більш цілеспрямовано планувати організаційно-технічні заходи. Аналіз натуральних показників продуктивності праці за основними видами будівельних робіт показує, що його рівень формується під впливом різноманітних факторів. До основних із них відносяться: обсяги робіт, чисельність робітників, цілоденні і внутрізмінні простої, витрати часу на непродуктивні роботи, наявність некваліфікованої робочої сили, питома вага ручної праці, рівень спеціалізації і концентрації виробництва, системи оплати праці тощо. Аналіз продуктивності праці за техніко-економічними факторами. Вивчення описаних в економічній літературі методик і застосування їх на практиці показує, що центральне місце в дослідженні резервів зростання продуктивності праці в організації повинно належати прямому факторному техніко-економічному аналізу. Цей метод дозволяє оцінювати невикористані можливості в конкретних виробничих умовах і виявляти приховані резерви, пов'язані з науково-технічним прогресом. Суть прямого факторного техніко-економічного аналізу полягає в тому, що досягнутий приріст продуктивності праці диференціюється за факторами, включаючи ті, які діють негативно. З цією метою в процесі аналізу рекомендується: визначити чисельність умовно-вивільнених працівників за категоріями персоналу за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів та структурних зрушень будівельно-монтажних робіт (видів будівництва); із загальної чисельності умовно-вивільнених працівників визначити частку вивільнених робітників у зв’язку зі структурними зрушеннями; розрахувати умовне вивільнення робітників і відповідне зростання продуктивності праці в результаті підвищення технічного рівня будівництва (впровадження ефективних конструкцій, матеріалів, нової техніки, підвищення рівня механізації робіт, скорочення частки ручної праці, зростання коефіцієнта збірності будівництва та ін.) та за рахунок реалізації організаційних заходів (рис. 3.2).
Працівників допоміжних і другорядних виробництв, Чд
Робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, Ч р
Умовне вивільнення (збільшення) робітників, зумовлене структурними зрушеннями видів робіт (видів будівництва)
Економія трудових витрат за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів, Е р
За рахунок індустріальних заходів, Ерт
За рахунок організаційно-економічних заходів, Е ро
Контрольний розрахунок
Чу
Чд
Е рт
Е ро
Ч
Чу
Чд
Е рт
Е ро
Ч
Зміна економії трудових витрат за рахунок оргтехзаходів, Е ро Е рт
222
Рис.3.2. Блок-схема прямого факторного техніко-економічного аналізу продуктивності праці в будівельно-монтажних організаціях
223
Доцільність такого розчленування обумовлена тим, що технічні заходи формуються більш чітко, мають конкретні обсяги впровадження, і економія має трудових витрат в результаті продуктивність їх реалізації піддається носить безпосередньому розрахунку. Значна частка організаційних заходів не прямого впливу на праці, оскільки імовірнісний характер. Розглянемо методику визначення економії трудових витрат за рахунок реалізації основних індустріальних та організаційно-економічних заходів. Економію трудових витрат, досягнуту в результаті впровадження ефективних матеріалів, конструкцій, прогресивної технології будівельного виробництва рекомендується визначати за формулою: ЕТМК 1 QФі Р ОФ Qпі ОпР Р t ОФ
(3.10)
де Q Q – фактичний і плановий обсяги впровадження нових Фі, пі конструкцій, матеріалів, прогресивної технології виконання робіт у натуральних показниках; t і
– економія трудових витрат на одиницю впроваджуваного обсягу,
люд.-змін; О Р , О Р – фактичний і плановий обсяги будівельно-монтажних робіт, що Ф п
виконуються власними силами організації, тис. грн. Скорочення фактичними калькуляції трудових витрат на одиницю обсягу трудових (за видами впровадження витрат робіт) при при прогресивних конструкцій і матеріалів визначають за проектними або даними. й Розраховуючи трудові економію витрати впровадженні прогресивної технології виробництва, доцільно складати зведені порівнювати впроваджуваній і традиційній технології виробництва.
224
Економія трудових витрат за рахунок впровадження заходів, спрямованих на підвищення рівня механізації будівельно-монтажних робіт мех Ет , в 2
результаті якої скорочується обсяг ручної праці, обчислюють за формулою: Е мех т 2
р А фі
р А К пі р
t і
(3.11)
р Р де Афі , Апі – фактичний і плановий (базовий) обсяги ручної праці на і-
му виді робіт; К р – коефіцієнт зростання (зниження) обсягу будівельно-монтажних
робіт у звітному періоді порівняно з базовим (або плановим) показником; t і
– економія трудових витрат на одиницю робіт при заміні ручного
способу їх виконання на механізований, люд.-год. Економія трудових витрат і відповідне зростання продуктивності праці досягається на основі індустріалізації будівництва. Це багатогранний комплексний процес, в основі якого лежить перехід на механізовану зборку будівель і споруд з конструкцій, деталей, монтажних вузлів і блок-секцій заводського виготовлення з високим ступенем готовності. Економічна ефективність індустріалізації будівництва досягається за рахунок зниження сумарної трудомісткості і строків спорудження об'єктів, оскільки ряд будівельних процесів переноситься в заводські умови, де завдяки механізації виробництва вони виконуються з меншими витратами праці. Забезпечення високого рівня заводської готовності будівельних конструкцій і деталей досягається також і за рахунок вдосконалення технології виробництва конструкцій і деталей, технологічності їх монтажу і виготовлення, що забезпечує зниження сумарних трудових витрат на створення кінцевої будівельної продукції. Важливою ознакою індустріального будівництва є широке застосування сучасної техніки. Перехід на збірне будівництво з конструкцій, деталей, монтажних вузлів заводського виготовлення вимагає відповідних потужних вантажопідйомних і монтажних механізмів, транспортних засобів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз продуктивності праці» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
