Фактори і резерви підвищення ефективності праці персоналу
Фактори зростання продуктивності праці розглядаються як зміна матеріально-технічних, організаційних і соціально-економічних умов безпосередньо в процесі виробництва і поза його межами, під впливом яких скорочуються витрати праці на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Форми прояву цих факторів досить різноманітні, практично безмежні і можуть виступати не тільки як конкретні заходи (підвищення рівня механізації виробництва, впровадження нових конструкцій, матеріалів, удосконалення організації виробництва, праці і тощо), але і як глибинні процеси, зумовлені зміною форм власності, вдосконаленням господарського механізму, появою конкуренції в сфері будівельного виробництва. Найбільш повне використання
206
резервів може бути здійснено самою будівельно-монтажною організацією і не вимагає прийняття рішень на більш високому рівні управління. Класифікуючи фактори росту продуктивності праці в будівництві, потрібно враховувати особливості галузі, виходячи з того, що на кожному рівні управління виробництвом фактори не будуть однозначними. Одні фактори діють постійно, інші носять тимчасовий характер, тобто впливають на ефективність господарювання в певні періоди діяльності будівельних організацій. Крім того, у будівництві необхідно брати до уваги фактор природних умов: коливання температури, атмосферні опади, стан ґрунтів, сейсмічність району забудови тощо. Пошуки глибинних резервів зростання продуктивності праці можливі на основі деталізації загальноекономічних, галузевих і внутрішньовиробничих факторів з врахуванням специфіки галузі. У кожній групі названих факторів доцільно виділити чотири підгрупи факторів: індустріальні, організаційні, економічні і соціально-економічні. У свою чергу, кожну підгрупу можна диференціювати на ряд простіших однозначних факторів, мета дослідження яких – визначити кількісний вплив на продуктивність праці (табл. 3.2). Таблиця 3.2. Класифікація факторів зростання продуктивності праці в будівництві № групи факторів 1 1. 1.2. ФАКТОРИ 2 Індустріальні Розширення повнозбірного будівництва і впровадження ефективних будівельних матеріалів і конструкцій. Підвищення рівня механізації будівельно-монтажних робіт і скорочення питомої ваги робітників, зайнятих ручною працею Обчислювальні показники 3 Зниження трудових витрат Зниження трудових витрат Вплив на вартісний показник виробітку 4 Позитивний Позитивний
1.3.
207
1 1.4.
2. 2.1.
2.2.
3. 3.1.
3.2.
3.3.
3.4.
4. 4.1.
4.2.
4.3.
4.4.
4.5.
2 Впровадження нової, більш вдосконаленої технології ведення будівельно-монтажних робіт. Організаційні Вдосконалення організації виробництва Зниження і праці трудових витрат Вдосконалення системи управління Зниження будівництвом трудових витрат Економічні Підвищення кваліфікації і культурно- Зниження технічного рівня робітників і трудових спеціалістів витрат Розробка збалансованих з виробничими Зниження або ресурсами планів будівництва і збільшення введення об'єктів в експлуатацію. трудових витрат Вдосконалення форм оплати праці, Зниження матеріального стимулювання трудових персоналу. витрат Вдосконалення госпрозрахункових Зниження відносин між виробничими пдрозділа- трудових ми будівельно-монтажної організації, витрат підвищення договірної дисципліни і посилення економічних санкцій за невиконання договірних зобов'язань. Соціально-економічні Скорочення плинності кадрів. Зниження трудових витрат Поліпшення санітарно-гігієнічних умов Зниження і техніки безпеки праці. трудових витрат Поліпшення культурно-побутового Зниження обслуговування працівників. трудових витрат Розробка і впровадження комплексних Зниження планів соціального розвитку колективу. трудових витрат Участь робітників в управлінні Зниження виробництвом. трудових
Продовження табл. 3.2. 3 4 Зниження Позитивний трудових витрат Позитивний Позитивний
Позитивний Позитивний або негативний Позитивний Позитивний
витрат Приріст продуктивності праці під впливом того чи іншого фактора, визначається шляхом зіставлення фактичного і нормативного значення показника, який характеризує даний фактор. На практиці нормативне значення показника, який характеризує окремий фактор, не завжди досягається з причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Внаслідок цього створюються резерви росту продуктивності праці, під якими розуміють можливості економії праці, реалізація яких забезпечує мінімальні трудові витрати на одиницю продукції (робіт, послуг), обумовлені дією даного фактора при незмінних інших умовах. Величину резервів зростання продуктивності праці можна визначати шляхом зіставлення витрат праці (рівня продуктивності) при нормативному значенні фактора і фактично досягнутому. У практиці планування та економічного аналізу зростання продуктивності праці характеризується абсолютною і відносною економією витрат (чисельності працівників) під впливом окремих факторів або їх сукупності. Абсолютна економія створюється в результаті зменшення чисельності працюючих при незмінному обсязі будівельного виробництва або при його скороченні в меншій мірі, ніж зменшення чисельності персоналу. Відносну економію витрат праці можна розглядати на: загальноекономічному, галузевому і внутрішньовиробничому рівнях. Основою загальноекономічних резервів росту продуктивності праці є пропорційний розвиток всіх галузей матеріального виробництва, економне і раціональне використання виробничих ресурсів. Сучасне індустріальне будівництво має нерозривні міжгалузеві зв’язки з понад 20 галузями матеріального виробництва. Будівництво споживає біля 13% всієї продукції галузей матеріальної сфери. Необхідною умовою підвищення технічного рівня і зростання продуктивності праці є пропорційність розвитку будівельної індустрії і галузей промисловості, пов’язаних з будівництвом. До галузевих резервів зростання продуктивності праці можна віднести вдосконалення структури управління, розвиток комбінування, кооперування і
209
спеціалізації будівельних організацій, удосконалення проектно-кошторисної справи тощо. До важливих галузевих резервів належать вдосконалення проектів будівель і споруд, підвищення заводської готовності і якості конструкцій і деталей, які виготовляються на підприємствах будівельної індустрії. Тільки принципово нові об’ємно-планувальні рішення в повній мірі сприятимуть використанню досягнень науково-технічного прогресу і зниженню трудомісткості будівництва. Разом з тим, у зв'язку з розширенням прав будівельно-монтажних організацій у ринкових умовах господарювання, деякі галузеві резерви переходять у ранг внутрішньовиробничих. Важливе значення для зростання продуктивності праці в організаціях має мобілізація внутрішньовиробничих резервів. Через цей вид резервів в підрядних організаціях реалізується певна частка галузевих і загальноекономічних резервів. Оскільки резерви зростання продуктивності праці виступають як невикористані можливості скорочення витрат праці під впливом тих чи інших факторів, то кожний резерв можна розглядати відносно окремого фактора, а всю сукупність резервів доцільно класифікувати у відповідності з класифікацією факторів. Такий підхід дає можливість найбільш повно виявити склад і структуру резервів, провести комплексний аналіз, визначити основні причини і намітити конкретні шляхи усунення втрат і непродуктивних затрат праці. У відповідності з класифікацією, що рекомендується, внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці можуть бути об’єднані у такі групи: а) за часом використання (перспективні і потенційні); б) за місцем утворення (на будівельно-монтажних роботах, допоміжних і другорядних виробництвах, в апараті управління); в) за джерелами утворення (удосконалення знарядь праці, предметів праці, організації виробництва, праці і управління, матеріально-технічного постачання і економічного стимулювання).
210
Використання резервів зростання продуктивності праці залежить від реальних можливостей виробництва в конкретних умовах. У зв'язку з цим при плануванні продуктивності праці резерви необхідно враховувати повністю або поетапно з розподілом їх реалізації за періодами часу. При дослідженні ефективності праці рекомендується розглядати потенційні (поточні) і перспективні резерви. Такий поділ стосується не лише виробничих, але і галузевих резервів. Потенційними (поточними) вважаються резерви, створені в результаті науково-технічного прогресу, але ще не повністю використані у зв’язку з недоліками в організації праці, управління і технології виробництва. Так, втрати робочого часу за рахунок внутрішньозмінних простоїв в будівельних організаціях становлять 12-14%. Такі втрати робочого часу мають місце в результаті виконання непродуктивних робіт, пов'язаних з виправленням браку, доведенням до кондиції конструкцій, складуванням матеріалів та ін. Для реалізації потенційних резервів не вимагається значних витрат і капітальних інвестицій, оскільки проблема вирішується шляхом вдосконалення організації виробництва, усунення втрат робочого і машинного часу, підвищення дисципліни робітників, використання робітниками і спеціалістами досягнень науки і техніки та передового досвіду. Оцінюючи поточні резерви, розрахункову економію чисельності робітників необхідно коригувати на час введення їх в дію множенням розрахованої економії чисельності на коефіцієнт, який визначається діленням кількості часу з моменту мобілізації резервів до кінця року на загальну тривалість року (в місяцях). Перспективні резерви виникають у результаті прискорення науковотехнічного прогресу, в процесі технічного і організаційного вдосконалення будівництва. Для реалізації перспективних резервів потрібні певні умови: впровадження нової технології, високопродуктивного устаткування, машин, прогресивних матеріалів, удосконалення організації виробництва. Це вимагає проведення технічних, соціально-економічних заходів і відповідних обсягів
211
інвестицій. Внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці на будівельно-монтажних роботах, допоміжних і другорядних виробництвах рекомендується поділяти на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг) і резерви більш повного використання робочого часу. Останні складаються із необхідних затрат на виконання заданого (планового) обсягу робіт і витрат робочого часу. У спеціальній вітчизняній і зарубіжній літературі з питань праці і технічного нормування наведено багато варіантів схем класифікації витрат робочого часу. У зарубіжних класифікаціях увага приділяється таким елементам витрат, як підготовчо-заключний, повторюючий, допоміжний і додатковий час. Отже, перебудова економічних відносин в галузі потребує внесення відповідних змін в організацію і методологію планування та економічного аналізу трудових показників з метою виявлення і мобілізації внутрішньовиробничих резервів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фактори і резерви підвищення ефективності праці персоналу» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
