Закони функціонування суспільного інформаційного виробництва
Закономірності руху інформації у суспільстві й розвитку суспільного інформаційного виробництва можна виявити тільки аналізуючи кількісні характеристики цього процесу. Найпоширенішою одиницею виміру інформації є шеннонівський біт (двійкова одиниця). Вона застосовується для оцінювання якості сигналів у процесі взаємодії систем управління та їх частин, а також у дослідженнях конкретних інформаційних виробництв, метою яких є зменшення або збільшення невизначеності у будь-якій інформаційній системі. Для встановлення загальних закономірностей руху інформації у суспільстві необхідно використовувати більш узагальнені та предметні одиниці вимірювання інформації та її потоків. Почнемо з людини — найпростішого інформаційного виробництва. За даними нейропсихологів, людина здатна втримувати в пам’яті близько семи різних об’єктів, що обдумуються нею одночасно. При цьому складність і природа об’єктів може бути різною. Спілкуючись один з одним, люди працюють в режимі «питання—відповідь» й вимірювати довжину повідомлень, що при цьому передаються ними, в шеннонівских бітах досить складно і, мабуть, не потрібно. Для кількісної оцінки руху інформації важливішим є кількість запитань і відповідей, вироблених у процесі спілкування. У складних інформаційних виробництвах одночасно спілкуються багато пар: «людина — людина», «людина — машина», «машина — машина». У процесі спілкування виробляються і на якийсь час фіксуються на паперових, магнітних, електронних, акустичних та інших носіях певні порції інформації. Зіставити різні інформаційні виробництва можна тільки у разі відносно близьких одиниць вимірювання порцій або одиниць інформації. В різних інформаційних виробництвах можуть використовуватися різні одиниці вимірювання цих порцій: символ, поле, запис, документ, текст, файл, масив інформації тощо. Наприклад, у бібліотеці, тобто в інформаційному виробництві, покликаному обслуговувати читачів, можна виявити декілька різних одиниць інформації. Це книги, їх бібліографічні описи, реферати, каталожні записи, формуляри читачів тощо. Розглянемо основні закони функціонування суспільного інформаційного виробництва, виведені Г. Т. Артамоновим [4]. Процес обміну інформацією між окремими суб’єктами суспільного інформаційного виробництва характеризується різною інтенсивністю, зумовленою наявністю або відсутністю взаємного інтересу. Ступінь інтересу в кожному конкретному випадку залежить від багатьох факторів або, за термінологією математики, є функцією багатьох аргументів. Перерахувати всі ці фактори, або аргументи, неможливо. Для наших цілей досить розглянути залежність показників інтересу J від трьох узагальнених факторів: інформаційної відстані — R, інформаційної складності — S і старіння — Т: . Під інформаційною відстанню розумітимемо деяку усереднену величину, що характеризує віддаленість двох суб’єктів суспільного інформаційного виробництва, які входять у загальну технологічну структуру. Інформаційну відстань між суб’єктами інформаційного виробництва можна вважати деяким багатомірним вектором R = (r1, r2, …, rn), компоненти якого r1, r2, …, rn відповідають географічній, родинній, службовій, етнічній або іншій близькості цих суб’єктів. Деяку скалярну норму цього вектора визначимо як . Таке визначення інформаційної відстані, звичайно, не є строгим. Уточнити його можна тільки розглядаючи окремі невеликі групи інформаційних виробництв з усталеними зв’язками один з одним. Однак для встановлення характеру залежності ступеня інформаційного інтересу від інформаційної відстані останнє можна визначити також якісно. Інформаційна відстань донедавна істотно залежала від географічного фактора: чим далі суб’єкти за місцем їх розташування, тим більшою була інформаційна відстань між ними. Якщо суб’єкти інформаційного виробництва — люди, інформаційна відстань між ними збільшується з віддаленістю родинних відносин, місць проживання, навчання або робіт, професійних інтересів тощо. Численні спостереження показують, що ця залежність являє собою круто спадну функцію на відносно малому інтервалі , близькому до нуля. На це вказує емпіричний закон розсіювання інформації Ципфа* і Бредфорда** та інші, так звані рангові, емпіричні залежності. Якщо вважати, що інтерес суб’єкта інформаційного виробництва до самого себе нескінченний, то залежність середнього інтересу від інформаційної відстані може бути приблизно описана виразом , що дозволяє сформулювати емпіричний закон інформаційного тяжіння: Інтерес суб’єктів інформаційного виробництва один до одного зворотно пропорційний квадрату інформаційної відстані між ними. Залежність показника інтересу від складності інформації можна визначити досить просто, якщо прийняти, що складність документа або запису вимірюється кількістю полів або символів, що містяться в них. Якщо складність документа дуже велика, то ним цікавиться не дуже багато людей і/або інформаційних виробництв. Наприклад, повний комплект технічної документації на виробництво літака цікавить, очевидно, незначну кількість людей. Але наявністю вільних місць на конкретні рейси літака щодня цікавляться багато тисяч людей. Причому більшість з них не цікавляться навіть маркою літака, що обслуговує рейс. Повний комплект документації на літак містить сотні тисяч або мільйони записів, а інформація про наявність вільних місць укладається в одному короткому записі. Підрахувавши число запитів на документи різної складності протягом досить тривалого проміжку часу, можна побудувати залежність середньої величини показника інтересу до документів від їх складності — J (S). Спостереження показують, що ця залежність також являє собою круто спадну до нуля криву. У точці нульової складності інтерес також рівний нулю, тому значення функції інтересу визначається тільки для складності більшої за деяку мінімальну величину s. Таку функцію можна представити як гіперболу, що примикає до прямої мінімальної складності s: J (S) = L/(S – s)а, і ми приходимо до емпіричного закону інформаційної складності: Інтерес до документа зворотно пропорційний його складності. Більшість діючих інформаційних виробництв підкоряються цьому закону і використовують його на практиці. Наприклад, у бібліотеці набагато інтенсивніше звертаються до бібліографічних карток, ніж до книг. Для цього й створюються в бібліотеках, архівах, музеях та інших сховищах складних документів довідкові масиви їх коротких смислових ідентифікаторів. Звичайно, ніякі довідкові масиви не можуть повністю замінити необхідність ознайомлення зі складними документами, але уяву про їх зміст вони дають. Старіння інформації також знижує інтерес до неї. Це настільки відомо всім, що не потребує додаткового обґрунтування. Наприклад, найбільший інтерес у бібліотеці звичайно викликають стенди нових надходжень. Учорашня щоденна газета мало кого цікавить. Для багатьох інформаційних продуктів процес старіння періодично переривається проявом до нього інтересу іншими суб’єктами інформаційного виробництва, що ніби оновлює його. Емпірична залежність середньої величини показника інтересу від старіння інформації може бути апроксимована аналогічно залежності від інформаційної відстані, але, можливо, з іншим постійним коефіцієнтом та іншим показником ступеня. Отже, ми отримуємо формулювання емпіричного закону старіння інформації: Інтерес до інформації зворотно пропорційний часу, що пройшов з моменту його останнього вияву. Під моментом останнього вияву розуміється момент останнього використання інформації у будь-якому акті спілкування в інформаційному виробництві. Старий документ може бути цікавий нескінченно довго, якщо до інформації, що міститься в ньому, люди звертаються досить часто. Прикладом тому можуть слугувати релігійні трактати і підручники, що містять перевірені практикою наукові істини, — Біблія, Коран, підручник з алгебри тощо. Визначення параметрів закону старіння інформації (у будь-якому інформаційному виробництві) може допомогти в удосконаленні технології переміщення записів і документів між масивами оперативного, ретроспективного та архівного зберігання (показники інформаційного інтересу великої, малої і середньої величини). Інтерес, виявлений до ретроспективного і/або архівного документа, дає змогу повернути його в оперативний фонд, де, як правило, реалізовуються більш оперативні технології копіювання і поширення. Наголошуємо, що всі три закони добре узгоджуються з практикою. Відхилення спостерігаються здебільшого у відносно специфічних інформаційних виробництвах, а також поблизу критичних нульових значень величин інформаційної відстані, інформаційної складності та часу старіння. Інформаційні виробництва розвиваються під тиском попиту на інформацію, який, в свою чергу, визначається інтересом. Розвинені інформаційні виробництва, які ефективно задовольняють попит (знаходяться в активному спілкуванні), розвивають інтерес до інформації, що виробляється ними. Якщо інформаційне виробництво успішно розвивається, то можна стверджувати, що воно підкоряється наведеним вище законам інформатики. Якщо інформаційне виробництво «тупцює» на місці або деградує, то це означає, що воно з певних причин не підкоряється цим законам. Крім трьох розглянутих статичних законів, які відображають стаціонарні закономірності руху інформації, спостерігаються й динамічні закономірності руху інформації, пов’язані зі зміною її змісту в інформаційних продуктах. Сама проблема співвідношення форми (інформаційного продукту) і змісту (інформації, що в ньому міститься і/або використовується) є вічною і, очевидно, до кінця не вирішуваною. Тому ми зупинимося тільки на зовнішніх проявах цієї проблеми, доступних прямому спостереженню та узагальненню. Рухаючись від одного інформаційного виробництва до іншого, інформація перетворюється, але змістовно вона може зберігатися, збагачуватися чи втрачатися. Щодо вербальної інформації можна стверджувати, що вона зберігається в процесах простого копіювання, тобто в процесах перенесення символів з одного фізичного носія на інший. Інформація може збагачуватися і не втрачатися, якщо до предмета інформаційного виробництва крім копіювання додаються деякі коментарі, а отже, збагачується початковий предмет праці інформаційного виробництва. Якщо в продукті інформаційного виробництва присутня тільки частина предмета праці й відсутні коментарі, то інформація втрачається. Ця процедура часто використовується для створення простих і досить ефективних ідентифікаторів складних інформаційних продуктів. Однак така процедура буває пов’язана і з умисним, а іноді й з кримінальним приховуванням інформації. Часткова присутність предмета праці в продукті інформаційного виробництва разом із коментарями, не зважаючи на втрати, приводить до збагачення. Це не означає, що супроводження предмета праці реквізитами виробника часткової копії збагачує його. Збагаченням уважається добірка часткової копії предметів праці разом із результатами статистичної, математичної, аналітичної або іншої їх обробки та узагальнення. Будь-яке узагальнення інформації, що міститься в предметі праці, веде як до збагачення, так і до втрати інформації, якщо в продукті інформаційного виробництва відсутня точна копія предмета праці. Цю закономірність можна виразити у формі першого закону інформаційної динаміки: Тільки повне копіювання інформаційних продуктів зберігає інформацію. Нехтування цим законом призводить до сумних наслідків в інформаційних виробництвах, пов’язаних з виробленням і прийняттям рішень на основі аналізу узагальненої інформації про результати діяльності великої кількості інших виробництв — заводів, шкіл, інститутів, організацій тощо. Такі рішення, зазвичай, неефективні або навіть шкідливі. Прикладом може слугувати неймовірно «роздута» система статистичного обліку та узагальнення інформації в СРСР, що мала постачати інформацію, годящу для всіх рівнів управління країною і на всі часи… Природно, що внаслідок дії закону інформаційної динаміки продукція державної системи статистики містила усе що завгодно, але тільки не реальну інформацію, необхідну для управління країною. Інформація втрачалася в міру її узагальнення (агрегування). На жаль, така сама ситуація спостерігається й нині. Дані державної статистики здебільшого кладуться в інформаційну основу підготовки і прийняття рішень на всіх рівнях. Крім втрат інформації у процесі часткового копіювання документів за їх руху в суспільному інформаційному виробництві, має місце випадкове або навмисне викривлення інформації. Воно може бути наслідком помилок під час копіювання документів (перенесення думок людини на механічні або електронні носії можна вважати авторським копіюванням), може з’явитися й у разі викладу змісту документа іншою мовою (перекладу тексту). Наслідки таких викривлень змісту документів під час використання їх як засобів виробництва можуть бути дуже тяжкими. Наприклад, друкарська помилка в рецептурі ліків може призвести до тяжких наслідків для хворого, а неякісний переклад дипломатичного документа — до порушення взаєморозуміння між країнами. Для виявлення та виправлення випадкових викривлень інформації в інформаційних виробництвах використовуються спеціальні процедури, зокрема редагування і коректура текстів документів, контроль правильності запису за зміни носія. Однак завжди залишається деяка не нульова ймовірність появи випадкових викривлень у будь-якому документі. Цей факт можна сформулювати як другий закон інформаційної динаміки: Ніякий інформаційний продукт не гарантований від випадкових викривлень під час свого руху в суспільному інформаційному виробництві. Набагато більше втрат суспільству завдають навмисні перекручення інформації, що призводять до свідомої дезинформації та прямої омани окремої людини, груп людей і суспільства загалом. Немає жодної людини у світі, яка б не відчула на собі наслідків навмисного перекручення інформації. Брехня і наклеп на побутовому рівні, викривлення даних у фінансових документах з метою обману ділових партнерів і держави — повсюдні явища у суспільстві. Розглянуті властивості навмисних перекручень інформації можна вважати третім законом інформаційної динаміки: Навмисні перекручення інформації виявляються тільки за їх наслідками. Ми розглянули тільки зовнішні ознаки дії законів інформаційного виробництва. Більш глибокі причини відмінності підходів до організації інформаційного виробництва визначимо розглядаючи принципи управління інформаційним виробництвом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Закони функціонування суспільного інформаційного виробництва» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
