Інформаційна наука тільки починає розробляти свою індивідуальну, оригінальну методологію економіки та організації інформаційного бізнесу. Необхідність у цьому зумовлена низкою особливостей, притаманних інформаційному бізнесу як виду підприємницької діяльності. Не претендуючи на вичерпність, наведемо, на нашу думку, найбільш характерні та суттєві з них. Однією з основних особливостей інформаційного бізнесу є те, що він щодо інших видів підприємницької діяльності є складовою виробничої інфраструктури і забезпечує інформаційні потреби суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Звідси випливає завдання інформаційної фірми — пошук груп споживачів з однаковими інформаційними потребами. Для вирішення його використовують прямі загальні та цільові методи маркетингу. Такі групи споживачів утворюють ринкову нішу або сегмент ринку для інформаційної фірми. Специфіка інформації як товару також надає інформаційному бізнесу характерних рис. Інформаційний ринок є практично безмежним, оскільки кількість споживачів постійно зростає і задовольнити один раз і назавжди потреби в інформації будь-якого споживача неможливо, що робить інформаційний бізнес особливо привабливим для підприємництва. Це не означає, що на інформаційному ринку не існує конкуренції, навпаки, вона є досить жорсткою, враховуючи високу рентабельність компаній, що працюють на ньому. Висока наукомісткість інформаційного виробництва спонукає інформаційні фірми до інтеграції. Причиною таких дій є те, що, як показує практика, проведення розрізнених досліджень не дає бажаного економічного ефекту, а лише породжує дублювання. Як приклад такої інтеграції можна навести участь великої кількості конкуруючих між собою фірм у розробленні проектів Європейської стратегічної програми досліджень і розвитку інформаційних технологій, ESPRIT (вона включала 104 проекти, об’єднуючи 250 компаній, у тому числі провідні електронні компанії США) або проекті програми ЕВРІКА, яку координувало Європейське технологічне товариство, ЕТС (програма охоплювала 300 проектів технологічних досліджень, участь у яких брали 1600 фірм і науково-дослідних інститутів з 19 західноєвропейських країн). Суттєвий вплив на інформаційний бізнес чинять уже розглянуті нами інформаційні тенденції: ускладнення інформаційних продуктів, здатність до взаємодії, ліквідація проміжних ланок, глобалізація, конвергенція. Власне їх вплив і визначає більшість його особливостей. Так, через конвергенцію різних видів діяльності завдяки розвитку інформаційних технологій стає досить складно диференціювати фірми за ознакою виду інформаційної продукції чи послуг, які вони надають. Наприклад, до якої форми продуктів людської праці слід віднести створення баз даних і надання послуг з доступу до них? Відповісти на це запитання виходячи з традиційних уявлень досить складно. Сфера інформаційного бізнесу є складною для сприйняття та аналізу. Вона синтезує у собі найкращі якості того чи іншого сектору економіки і поєднує риси виробничої, проектної, наукової та творчої діяльності. Як наслідок конвергенції, помітною стає тенденція, що швидко поширюється серед компаній, які діють в інформаційному бізнесі. Це тенденція до об’єднання з іншими компаніями через придбання або інші форми кооперації чи посилення контролю над діяльністю суміжних фірм. Поступово зникають межі між різними видами інформаційної діяльності. Наприклад, фірма, що виробляла інформаційні продукти чи надавала послуги, пов’язані з обробленням даних засобами обчислювальної техніки, може перейти до надання послуг зв’язку, доступу до баз даних, технічного обслуговування комп’ютерів чи до інших послуг, які безпосередньо можуть бути не пов’язані з комп’ютерами. Існують прогнози, що поступова «окупація» суміжних видів діяльності та проникнення в інші сфери діяльності триватиме. З розвитком інформаційних і комунікаційних технологій інформаційний бізнес стає все більш інтегрованим в усі сфери діяльності людини, науку, виробництво, соціальну сферу. Помітною стає тенденція ліквідації посередницьких ланок між продавцем і покупцем, яка веде до зменшення числа зайнятих у сфері послуг, у тому числі, в інформаційному бізнесі. Споживач стає безпосереднім учасником інформаційного виробничого процесу і цим змінює як свої функціональні обов’язки та можливості, так і функції і можливості інформаційного бізнесу. Тому він може безпосередньо визначати напрями розвитку та вдосконалення діяльності інформаційної фірми та її продукції. Іншим аспектом інтеграції споживача у технологічний процес збирання та оброблення інформації є підвищення вимог до рівня його інформаційної культури, зокрема комп’ютерної грамотності як її складової (див. підрозділ 2.3). Щодо розвитку економіки і суспільства в цілому, вкладання у це коштів є надзвичайно ефективним. Комп’ютерна грамотність, як і грамотність взагалі не має тісного зв’язку з конкретною сферою діяльності. Людина, змінюючи сферу діяльності чи предметну область, залишається здатною до використання своєї комп’ютерної грамотності. Отже, рівень споживання ІПП залежить від рівня компетентності споживача, його навчання має бути обов’язковим елементом господарської діяльності інформаційної фірми, якщо вона хоче досягти успіху. Інформаційний бізнес є надзвичайно високоінтелектуальним видом діяльності. Він постійно потребує підвищення рівня знань не тільки фахівців з інформаційних наук, а й кінцевого користувача. Звідси випливає, що для привертання все більшої кількості споживачів інформаційна фірма повинна не тільки організувати навчання користувачів ефективному використанню ІПП, а й працювати над проблемою конкурентоспроможності власних ІПП у напрямі поліпшення інтерфейсу з користувачем і зменшення вимог до рівня його комп’ютерної компетенції. Це не стосується його інформаційної компетентності, яка вимагає підвищення рівня обізнаності про те, яка інформація необхідна для прийняття рішення, де її можна взяти і як використати. Для інформаційного бізнесу типовою є ситуація «некомпетентності» користувача при виборі продукту, оскільки необхідним є професійне орієнтування в широкій номенклатурі виробів. Отже, споживчий попит на ринку значною мірою залежить від неекономічних факторів, які, в свою чергу, зменшують вплив індивідуального попиту на «маргінальну» (найбільшу) вартість продукту, звідси — «класична» модель конкуренції у цьому разі повністю неприйнята. Особливість інформаційного бізнесу полягає і в тому, що споживача цікавлять лише ті ІПП, які безпосередньо стосуються його діяльності. Немає жодного споживача, якому необхідно було б знати про всі бази даних (знань). Найбільшу цінність має не загальна інформація з якоїсь проблеми, а вузькоспеціалізовані відомості, потрібні для прийняття конкретного рішення. Найціннішою буде інформація, на основі якої можна дійти висновку «так» чи «ні» з будь-якого питання. Отже, задача інформаційного бізнесу полягає у наданні споживачеві саме такої інформації. А для цього інформаційна фірма повинна більш докладно знати інформаційні потреби споживачів і забезпечувати необхідну якість наданих ІПП. Крім того, фірма повинна дбати про джерела отримання інформації, необхідної для створення відповідних ІПП, які можуть задовольнити потреби конкретного споживача. Задача полягає у пошуку надійних постачальників необхідних вихідних даних і у придбанні тільки таких, які зможуть задовольнити специфічні запити споживачів. Наступна особливість тісно пов’язана з попередньою і полягає в тому, що фірми, які працюють у сфері інформаційного бізнесу, віддають перевагу створенню власних ІПП (це не стосується стратегічних ІПП — програмних і технічних засобів), не вдаючись до послуг інших компаній, з метою забезпечення більшого контролю за якістю ІПП, оскільки якість продукції є головним активом будь-якої фірми. Інформаційний бізнес, як і будь-яке машинне виробництво, характеризується тим, що зростання продуктивності праці та обсягів продукції, яка виробляється (у даному випадку — інформаційних продуктів і послуг), більшою мірою залежить від техніко-технологічного потенціалу, ніж від умінь, фізіологічних можливостей і майстерності працівників (як це має місце в ручному та ремісничому виробництві). Для інформаційного бізнесу характерною є переважно контрактна форма підприємництва і підтримування близьких до неформальних стосунків зі своїми споживачами. Це сприяє добрим діловим зв’язкам, наближує виробника до споживача і дає змогу швидко реагувати на його нові запити та можливості. До особливостей господарювання в умовах формування ринкової економіки слід віднести той факт, що економічна інформація в основному породжується самим ринком і потоки інформації у зовнішньому середовищі мають горизонтальний напрямок. Відбувається обмін інформацією між суб’єктами ринку: виробниками та споживачами, постачальниками та одержувачами, банками та підприємцями, інформаційними фірмами (службами) та користувачами. Інформація, яка рухається у зовнішньому середовищі у вертикальному напрямку, має в основному політико-правовий характер — потік зверху вниз — («низхідний потік») або ж є продуктом діяльності підприємств, тобто обов’язково у будь-якій економічній системі підприємства взаємодіють з державними структурами (наприклад, з Держкомстатом, банками, податковими адміністраціями тощо) — потік знизу догори («висхідний потік»). Безперечно, аналіз особливостей інформаційного бізнесу можна було б продовжити, зважаючи на те, що ця сфера діяльності є надзвичайно перспективною і складною для сприйняття та аналізу з погляду традиційних економічних законів і закономірностей.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості інформаційного бізнесу» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
