Оцінка рівня та якості управління ліквідністю банків органами регулювання та нагляду
Як зазначалось вище, в об’єктивній і достовірній оцінці діяльності банку з позиції ліквідності зацікавлені як сам банк, так і органи нагляду. Проте інформаційна база для визначення рівня та якості управління ліквідністю банку в них різна. Застосування обов’язкових нормативів, з точки зору органів нагляду, необхідне для характеристики об’єктивності, універсальності та їх порівняння (Вставка 3.2). Вставка 3.2 Об’єктивність – це оцінка стану ліквідності банку шляхом обчислення значень групи показників за єдиним для всіх банків алгоритмом, що має об’єктивний характер і заперечує суб’єктивність підходу як з боку наглядового органу, так і з боку банку. Універсальність – оцінка позиції ліквідності банків, активних на різних сегментах фінансового ринку, які формуючи свої портфелі активів і пасивів різними способами, мають універсальний характер. Оцінка виконується за єдиним методом і на основі єдиних принципів. Порівняння – застосування єдиного алгоритму розрахунку пруденційних нормативів і загальних принципів оцінки, отриманих у результаті, дає змогу порівняти позиції ліквідності як малих, так і великих банків, незалежно від складності операцій, які вони здійснюють. Разом із цим, обов’язкові нормативи мають відповідати таким вимогам: 1. Ефективність і значимість: показники ліквідності мають реально відображати здатність банку виконувати власні зобов’язання. 2. Повнота і різновидність: методика обчислення обов’язкових нормативів має охоплювати всі різновиди вимог і зобов’язань, враховувати всі типи ризиків, які виникають у діяльності банків. 3. Наукова обґрунтованість: методики обчислення і значення пруденційних нормативів мають відповідати практиці ведення банківської діяльності і одночасно мати наукове підґрунтя. 4. Відповідність міжнародним стандартам: пруденційні нормативи ліквідності методологічно мають відповідати міжнародним стандартам і загальноприйнятим принципам. 5. Гнучкість: обов’язкові нормативи ліквідності не мають обмежуватись можливостями банку в самостійному виборі стратегії розвитку, механізму контролю і управління позицією ліквідності. 6. Чіткість, зрозумілість і максимально можлива простота: пруденційні вимоги, які висувають органи нагляду до банків, і принципи оцінки ліквідності мають бути зрозумілими і чіткими, а методика обчислення показників – простою.
68 7. Відкритість: враховуючи, що виконання пруденційних нормативів ліквідності є обов’язковими для всіх банків, доступ до інформації про фактичні значення показників ліквідності банківських установ має бути вільним для всіх зацікавлених користувачів. Оскільки ліквідність банку є складним системним поняттям, то її неможливо оцінити за допомогою одного показника, і, як наслідок, для оцінки використовується ряд показників, які в комплексі дають змогу оцінити рівень ліквідності банку. Для органів нагляду головними засобом аналізу зібраних даних щодо стану управління ліквідністю банку є аналіз коефіцієнтів, який дозволяє перевірити дотримання банками лімітів (нормативних значень) та провести порівняння окремих банків з групою однорідних банків. Метод коефіцієнтів передбачає визначення та обчислення вартості активів, які можна вважати ліквідними, враховуючи наведені вище способи їх групування та вживані в практиці банківського управління. Найпоширенішими коефіцієнтами ліквідності, щодо яких органами нагляду найчастіше встановлюються нормативні значення (нормативи) з метою моніторингу їх дотримання банками є: - коефіцієнт поточної ліквідності; - коефіцієнт миттєвої ліквідності; - коефіцієнт середньострокової ліквідності; - коефіцієнт довгострокової ліквідності; - коефіцієнт загальної ліквідності. Не у всіх країнах світу центральні банки або інші органи нагляду за кредитними установами регулюють рівень ліквідності банків шляхом встановлення нормативних показників, виконання яких є обов’язковим. Показники ліквідності в країнах світу відрізняються не тільки за кількістю та назвою, а й методологією розрахунків. Різні нормативні показники ліквідності та їх граничні значення зумовлені особливостями економічного розвитку відповідних країн, їх фінансових ринків і банківських систем, проте в розвинених країнах кількість економічних нормативів ліквідності обмежена. Показники оцінки ліквідності банків відображають надійність та фінансову стійкість банку, безпеку його діяльності та виступають одночасно як критерії оцінки діяльності банку. Показники поточної, коротко– та довгострокової ліквідності характеризують стійкість пасивів, мобільність активів, відповідність між пасивними та активними операціями за строками їх проведення, тобто здатність банку виконувати свої зобов'язання. У більшості країн показники ліквідності регламентуються законодавчо, тобто встановлюється перелік оціночних показників та їх порогових значень (табл. 3.4).
69 Таблиця 3.4 Нормативи ліквідності банків окремих країн світу Країна Показник Розрахунок Нормативне значення, % Україна Норматив миттєвої ліквідності (Н4)
Співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками ≥ 20% Норматив поточної ліквідності (Н5)
Співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання3
≥ 40% Норматив короткострокової ліквідності (Н6)
Співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань
≥ 20% Росія 4 Норматив миттєвої ліквідності (Н2)
Співвідношення суми високоліквідних активів і суми зобов’язань за рахунками до запитання ≥ 15 Норматив поточної ліквідності (Н3)
Співвідношення суми ліквідних активів, які можуть бути запитані у продовж 30 днів і суми зобов’язань за рахунками до запитання і на строк до 30 днів ≥ 50 Норматив короткострокової ліквідності (Н4)
Співвідношення загальної суми вимог за кредитами та пролонгованих кредитів строком більш ніж один рік і суми капіталу та зобов’язань банку за депозитними рахунками, отриманими кредитами та іншими борговими зобов’язаннями строком погашення більш ніж один рік ≤ 120 Норматив загальної ліквідності (Н5)
Співвідношення суми ліквідних активів і загальної суми активів за вирахуванням обов’язкових резервів банку 5 ≥ 20
3 Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно) 4 Інструкція Банку Росії від 16 01 2004 № 110-И «Об обязательных нормативах банков» 5 Отменено Указанием «Про внесение изменений в инструкцию Банка России от 16 01 2004 № 110-И «Об обязательных нормативах банков» (протокол заседания Совета директоров Банка России от 14.02.2005 №2)
70 Білорусія Норматив миттєвої ліквідності
Співвідношення суми активів до запитання і суми пасивів до запитання і з простроченими строками ≥ 20 Норматив поточної ліквідності
Співвідношення суми, зі строком погашення до 30 днів в т.ч. до запитання і суми зобов’язань на строк до 30 днів в т.ч. до запитання і с простроченими строками ≥ 70 Норматив короткострокової ліквідності
Співвідношення активів зі строком погашення до року і зобов’язань зі строком виконання до року ≥ 1 Норматив мінімального співвідношення ліквідних і сумарних активів
Співвідношення ліквідних і сумарних активів ≥ 20 Казахстан Коефіцієнт поточної ліквідності (к 4)
Співвідношення середньомісячного розміру високоліквідних активів і середньомісячного розміру зобов’язань до запитання Мінімальне значення встановлюється Правлінням Національного банку Коефіцієнт короткострокової ліквідності (к 5)
Співвідношення середньомісячного розміру активів зі строком погашення не більше 3 місяців, у т.ч. високоліквідні активи, і середньомісячного розміру зобов’язань зі строком залучення не більше 3 місяців, у т.ч. зобов’язання до запитання Франція
Норматив ліквідності
Співвідношення суми активів, розміщених строком на 3 місяці, і суми депозитів до повернення, строкових депозитів та інших ресурсів, залучених на 3 місяці
>60 Німеччина Норматив ліквідності
Співвідношення суми активів і суми зобов’язань з такими строками розміщення активів і погашення зобов’язань: - до одного місяця (часовий проміжок І); від 1 до 3 місяців (часовий проміжок ІІ) - від 3 до 6 місяців (часовий проміжок ІІІ); від 6 до 12 місяців (часовий проміжок ІV)
≥1
71 Великобританія
Норматив ліквідності
Співвідношення готівки, залишків на коррахунках НОСТРО, суми наданих депозитів до повернення і зі строком розміщення на день, цінних паперів та придатних до переобліку векселів і загальної суми зобов’язання >12,5 Японія
Норматив ліквідності
Співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в Центральному банку та в касі, державних цінних паперів і загальної суми залучених депозитів >30 Швейцарія
Сукупна ліквідність (ліквідність ІІ)
Співвідношення суми ліквідних активів та короткострокових зобов’язань >33 Австрія Норматив ліквідності 1 рівня Співвідношення між ліквідними засобами та відповідними строковими вкладами 1 рівня та зобов’язаннями (нормативне значення визначається окремим положенням, однак не повинно виходити за встановлену числову межу) 0-20 Норматив ліквідності 2 рівня Співвідношення між ліквідними засобами та відповідними строковими вкладами 2 рівня та зобов’язаннями (нормативне значення визначається окремим положенням, однак не повинно виходити за встановлену числову межу) 10-30
72 У зарубіжній практиці ліквідність вимірюють на основі: • фінансових показників, що вираховуються за балансами; • визначення потреб у ліквідних коштах з урахуванням аналізу оборотів за активом та пасивом балансу банку у відповідних періодах. Метод коефіцієнтів передбачає встановлення кількісних співвідношень між окремими статтями балансу. В одних країнах ці співвідношення встановлюються владою, в інших, як наприклад у США, вводяться самими банками. Досвід банків обумовлює досить часте застосування кількісних показників, хоча більшість органів банківського нагляду розвинених країн застосовують оцінювання ефективності управління ліквідністю банків на підставі якісних характеристик. При визначенні кількісного співвідношення ліквідних активів і депозитів використовують два показники: 1) рівень співвідношення первинних резервів (Каса + Кореспондентський рахунок у центральному банку) до депозитів; 2) рівень співвідношення суми первинних і вторинних резервів (державні цінні папери) до депозитів. Ці показники встановлюють безпосередній зв’язок між ліквідними активами та зобов’язаннями у вигляді депозитів, що підлягають виконанню. В загальній банківській практиці рівень першого показника для забезпечення ліквідності банку є прийнятним у розмірі не менше 5–10 %; рівень другого – не менше 15–25 %. Другий показник використовується у Японії (як обов’язковий до виконання всіма банками), де його рівень має бути не менше 30 %. Банками США для оцінки ліквідності використовуються показники співвідношення суми наданих кредитів і депозитів (чим більше він перевищує 1, тим нижча ліквідність банку) та частки кредитів у загальній сумі активів як відображення диверсифікованості активів (цей показник прийнято вважати оптимальним при рівні 65–70 %). Показник, що характеризує стабільність депозитів, розраховується як відношення суми основних депозитів до їх загальної суми. Банк вважається ліквідним, якщо частка основних депозитів у загальній сумі депозитів становить не менше 75 %. Ще один показник, що відображає стабільність депозитної бази банку, – відношення строкових та ощадних депозитів до загальної суми депозитів. Строкові та ощадні депозити відносяться до ресурсів банку, вони більш чутливі до зміни відсоткової ставки. Підвищення їх частки збільшує обсяг «летючих» депозитів та знижує ліквідність банку.
73 Якість ресурсної бази банку оцінюється також показником, що свідчить про доступність банку до зовнішніх джерел (міжбанківського кредиту) – Бзд: Бзд = Пб / Сзк, де Пб – кредити, отримані в інших банках, у тому числі в центральному; Сзк – сума залучених коштів. Можливість при необхідності за помірною ціною швидко залучити ресурси з міжбанківського ринку, або від центрального банку та ліквідувати тимчасову недостатність ліквідних засобів розглядається як ознака високої ліквідності банку, а висока частка зовнішніх запозичень свідчить про низьку ліквідність банку. Тому додатково аналізуються: 1. частота запозичень; 2. умови запозичень (із заставою чи без неї); 3. причини запозичень; 4. відсотки за запозиченнями. У багатьох країнах показники ліквідності банків розраховуються за співвідношенням активних і пасивних статей балансу, що згруповані за строками. У Франції такий строк – три місяці при значенні показника не менше 60 %, у Великобританії – один місяць (коефіцієнт ліквідності – 12,5 %). У Німеччині банки щомісячно звітують перед Німецьким федеральним банком про стан ліквідності балансу. Необхідний рівень коефіцієнтів у межах 100 % передбачає можливість часткового покриття довгострокових вкладень за рахунок короткострокових ресурсів. Поряд з методом коефіцієнтів у Японії, США та багатьох європейських країнах отримала розвиток оцінка ліквідності банків на основі аналізу потоку готівки. Велике значення в зарубіжних країнах приділяється обмеженню кредитних ризиків для забезпечення ліквідності банків. Практика показує, що простежити динаміку нормативу найбільш достовірно можна не при щорічному розгляді дотримання банками нормативів, а при щомісячному, коли наочно представлені помісячні зміни, які при глибшому аналізі можна порівняти із зміною загальноекономічних показників у країні загалом і на ринку банківських продуктів зокрема та виявити причини змін. Науковці у сфері аналізу банківської ліквідності та визначення підходів щодо визначення її рівня, пропонують органам нагляду застосовувати додаткові коефіцієнті, які сьогодні використовуються банками. Більш детально це розглянуто в розділі 2. Для розрахунку їх значень, як числівник і знаменник, рекомендується застосовувати відповідним чином обраховані показники, наприклад наявність високоліквідних активів, активів, залучених на певний строк до
74 запитання, та аналогічним чином показники зобов’язань банку (див. табл. 2.2). Незважаючи на широкий діапазон застосовуваних коефіцієнтів як обов’язкових, так і можливість обчислення додаткових, метод коефіцієнтів не повною мірою пристосований для виявлення та оцінки ризику надлишкової ліквідності. Крім того, коефіцієнтний метод не завжди дозволяє точно оцінити й ризик недостатньої ліквідності. Також коефіцієнтний метод оцінки не дозволяє виявити цінову складову ризику, яка може обумовлюватись ставкою відсотку можливого залучення додаткових ресурсів й ціною можливого продажу активів. Ця складова ризику обумовлена коливаннями на грошовому, валютному ринках та ринку цінних паперів. Ще одним недоліком коефіцієнтного методу оцінки є застосування однакових рівнів критеріїв для всіх видів банків, незалежно від їх розміру та спеціалізації діяльності. Адже відомим є той факт, що великі банки можуть мати менший за обсягом запас високоліквідних коштів за рахунок полегшеного доступу на ринок міжбанківського кредитування, невеликі банки повинні мати більший запас ліквідності, тому розрахунок нормативів миттєвої та поточної ліквідності не дозволяє повною мірою визначити рівень ризику незбалансованої ліквідності банку тієї чи іншої групи банків. Спеціалізація банків також спричинює необхідність диверсифікації нормативів ліквідності для різних банків кредитних організацій. Так для банків, що здійснюють інвестиційну діяльність, норматив довгострокової ліквідності може стати гальмом розвитку довгострокових вкладень, тоді як для банків, що не здійснюють довгострокові інвестиції, цей норматив не є актуальним, оскільки вони його перевиконують. Для подолання зазначених вище недоліків коефіцієнтного методу оцінки ризику ліквідності органам нагляду рекомендується розробляти в додаток до обов’язкових нормативів інші коефіцієнти з пороговими значеннями, розрахованими враховуючи специфіку діяльності кредитної організації та різні складові ризику (див. табл. 2.2). Для органів нагляду з метою оцінки фінансової стійкості банків також доцільним є застосування структурного методу оцінки показників ліквідності, зокрема таких, що характеризують структуру активів і пасивів банку, а також їхню якість з точки зору ліквідності, стабільності та ризику. (див. табл. 2.2). Порівняльну характеристику результатів застосування нормативного та структурного методів оцінки ризику незбалансованої оцінки ліквідності наведено в табл. 3.5 та додатку 3. 1. В них наведені значення обов’язкових нормативів ліквідності банку та економічні коефіцієнти, що характеризують ризик незбалансованої ліквідності, розраховані на підставі структурного аналізу балансу банку. [8].
75 Таблиця 3.5 Нормативи ліквідності банку Норматив миттєвої ліквідності, Н2 Норматив поточної ліквідності, НЗ Норматив довгострокової ліквідності, Н4 Критеріальний рівень нормативу Мінімально 15% Мінімально 50% Максимально 120% Розрахункове значення нормативу (%) 35,9 92,6 33,8 У табл. 3.5 наводяться значення обов’язкових нормативів ліквідності банку відповідно до вимог, встановлених Центральним банком Росії, та економічні коефіцієнти, що характеризують ризик незбалансованої ліквідності, які розраховуються на підставі структурного аналізу балансу банку. При цьому обсяг активів в таблиці коригується на величину створених резервів, а сума зобов’язань – на величину стабільної складової, яка для спрощення, приймається рівною 20% - для коштів на розрахункових, поточних рахунках та вкладів до запитання; та 5% - для строкових зобов’язань кредитної організації; розмір ризику за гарантіями банку складає 50%. Проведений на підставі даних такої таблиці аналіз показує, що в наслідок обліку ризику активів та стабільної складової банківських зобов’язань значення коефіцієнтів підвищуються, що дозволяє більш точно оцінити ризик незбалансованої ліквідності, а також виявити фактори, що є визначальними для нього. Ефективність даного методу вища, ніж у нормативного, оскільки при застосуванні останнього аналізується співвідношення окремих статей, а при структурному – вивчаються всі статті балансу. Структурний метод оцінки ризику на відміну від нормативного дозволяє крім нормативів миттєвої, поточної та довгострокової ліквідності розраховувати співвідношення активів і пасивів банку зі строком погашення до 7 днів, від 7 до 30 днів, більш ніж 30 днів, неліквідних активів і постійних пасивів, а також будь-яких інших статей балансу банку. Таким чином, дані аналізу структурного методу оцінки ризику незбалансованої ліквідності доповнюють результати нормативного методу. Одночасне використання результатів нормативного та структурного методів оцінки дозволяє точніше визначити величину ризику незбалансованої ліквідності, виявити фактори, що є визначальними для нього, розробити систему заходів щодо зниження ризику. Цікавою є система показників рівня управління банківською ліквідністю, яка використовується Центральним банком Росії при оцінці банківських установ, що входять у систему страхування депозитів (табл. 3.6.). З метою проведення порівняльного аналізу щодо нормативів, які застосовуються в інших країнах органами банківського нагляду, в таблиці наводяться також нормативні значення цих показників.
76 Таблиця 3.6 Показники оцінки ліквідності банку – учасника системи страхування депозитів Показник оцінки ліквідності
Метод розрахунку показника Критеріальний рівень показника
Економічний зміст показника Показник співвідношення високоліквідних активів і залучених коштів ПЛ1=Лам:ПС, де Лам — високоліквідні активи, які можуть бути отримані протягом наступного календарного дня, ПС — залучені кошти за вирахуванням резервів на можливі втрати за строковими операціями, позабалансовими зобов’язаннями та розрахунками з дебіторами за операціями з резидентами офшорних зон
Показує яку частку зобов’язань банк може виконати в будь-який момент Показник миттєвої ліквідності ПЛ2 = Н2 6 Мінімально 15% - Показник поточної ліквідності ПЛЗ=НЗ 7
Мінімально 50%
Показник структури залучених коштів ПЛ4=Овм:ПС, де Овм — зобов’язання до запитання
Показує частку зобов’язань до запитання в загальному обсязі залучених коштів Показник залежності від міжбанківського ринку ПЛ5= (ПСбк - СЗбк) : ПС, де ПСбк — міжбанківські кредити отримані, СЗбк — міжбанківські кредити надані
Показує ступінь залежності банку від кредитів на міжбанківському ринку Показник ризику власних вексельних зобов’язань банку ПЛ6 = Ов : К, де Ов — випущені банком векселі та банківські акцепти
Показує, яку частку власних коштів складають векселі банку
6 Обов’язковий норматив миттєвої ліквідності встановлений відповідно до Інструкції Центрального Банку Росії від 16.01.2004 № 110–І "Об обязательных нормативах банков" 7 Обов’язковий норматив поточної ліквідності встановлений відповідно до Інструкції Центрального Банку Росії від 16.01.2004 № 110–І ""Об обязательных нормативах банков"
77 Показник небанківських кредитів
ПЛ7=СЗнб:ПСнб, де СЗнб - (СЗ - СЗбк) – кредити, надані клієнтам – не кредитним організаціям, ПСнб — залишки коштів на рахунках клієнтів – не кредитних організацій
Показує, яку частку кредитів клієнти банку – не кредитні організації можуть погасити за рахунок залишків на рахунках Показник загальної ліквідності ПЛ8 = Н5 8 Мінімальне 20% Показник обов’язкових резервів Оцінюється в календарних днях тривалості несплати за місяць Характеризує наявність або відсутність у банку несплаченого внеску в фонд обов’язкових резервів Показник ризику великих кредитів та вкладників ПЛ10 = Овкк : Лат, де Овкк — сума зобов’язань банку кредиторам та вкладникам (групам пов’язаних кредиторів та вкладників), частка яких у сукупній величині зобов’язань банку складає 10% та більше, Лат — ліквідні активи Показує, яку частку зобов’язань перед великими вкладниками банк може погасити за рахунок ліквідних активів протягом 30 днів. Узагальнюючий показник рівня ліквідності банку (результат у групі показників оцінки ліквідності) РГЛ =∑ бал i вага і : Z вага і, де бал і — оцінка від 1 до 4 відповідного показника, вага і — оцінка питомої ваги за шкалою відносної значимості від 1 до 3 відповідного показника 9 Максимально 2,3 бала Являє собою середньозважене значення показників ПЛ1 – ПЛ10
8 Обов’язковий норматив загальної ліквідності встановлений відповідно до Інструкції Центрального банку Росії від 16.01.2004 № 110–І "Об обязательных нормативах банков"" 9 Бальна та вагова оцінки показників ліквідності встановлені у вказівці Банку Росії "Про оцінку фінансової стійкості банку з метою визнання її достатньою для участі в системі страхування вкладів".
77 Незважаючи на відсутність тривалої практики застосування структурного методу для оперативного управління ризиком незбалансованої ліквідності, він має низку переваг, які доцільно було б врахувати банкам при розробленні власних методик оцінки структури та якості активів і пасивів. По-перше, пропонована система показників значно ширша, ніж у нормативному методі оцінки, та дозволяє аналізувати більшу кількість статей активу і пасиву балансу банку. По-друге, особливістю цього методу є наявність узагальнюючого показника рівня ліквідності банку, який дозволяє визначити загальну величину ризику незбалансованої ліквідності, обумовленого множиною факторів. Перевищення максимально можливої бальної оцінки свідчить про наявність неприпустимої величини ризику. Цей метод оцінки дозволяє виявити та визначити величину ризику недостатньої ліквідності. Але можна відмітити, що: • в даній системі оцінюється ліквідність на визначену дату без урахування змін економічної ситуації; • не враховується ризик надлишкової ліквідності – цінова складова ризику; • для більш повної характеристики структури активів і зобов’язань банку необхідно робити більш повний звіт впливу позабалансових операцій банку на рівень ризику незбалансованої ліквідності; • за відсутності бальної та вагової оцінок, оцінка показників ліквідності буде дещо суб’єктивною. Можливим є запровадження з боку наглядових органів нормативних вимог щодо певних лімітів та коефіцієнтів. З метою посилення контролю може бути запроваджена вимога щоденного виконання нормативних методичних вказівок шляхом використання стандартизованої схеми нормативного звітування, а також додаткових звітів керівництва банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка рівня та якості управління ліквідністю банків органами регулювання та нагляду» з дисципліни «Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду»
