Оцінка ліквідності банку на основі коефіцієнтів є найбільш доступною і поширеною. Суть цього методу полягає в розрахунку низки коефіцієнтів, що характеризують ліквідність балансу, стабільність зобов’язань банку і потреби банку в додаткових ліквідних коштах.
24 Таблиця 2.1 Методи оцінки ліквідності банку Метод Суть методу Застосування Внутрішні Коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу Розрахунок співвідношення залишків ліквідних активів і зобов’язань банку, які відображаються в балансі 1. При управлінні ліквідністю у великих банках і банках, де відсутня можливість проводити аналіз платіжних потоків 2. При внутрішньому аналізі – органами контролю, рейтинговими агентствами Аналіз грошових потоків Розрахунок на дату, яка аналізується, всіх вхідних і вихідних грошових потоків 1. При управлінні ліквідністю більшістю банків, здатних організувати в себе моніторинг і оцінку грошових потоків, що проводяться банком 2. При зовнішньому аналізі застосовується рідко, оскільки в офіційній звітності банку не має всієї необхідної інформації Зовнішні Оцінка величини чистого вибуття зобов’язань банку Розраховується обсяг ліквідних коштів, які потрібні банку в разі максимального зменшення зобов’язань банку 1. При управлінні ліквідністю середніми банками, які здійснюють велику кількість операцій, за неможливості використання методу аналізу платіжних потоків 2. При зовнішньому аналізі використовується також активно, як і коефіцієнтний метод Оцінка зміни характеристики платоспроможності банку Оцінюються сигнали з ринку, які свідчать про погіршення платоспроможності банку 1. При управлінні ліквідністю як самостійний метод використовується дуже рідко, лише як додатковий індикатор 2. При зовнішньому аналізі використовують переважно клієнти банку Джерело: [43] Різні коефіцієнти переважно розраховуються як співвідношення між обсягами активів і відповідних зобов'язань. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності у вигляді економічних нормативів входить до складу обов'язкової звітності банків і використовується регуляторами для контролю за рівнем ліквідності кредитних організацій (детальніше дивись у підрозділі 3.3). Виділяють три основні групи коефіцієнтів: 1. Коефіцієнти для розрахунку обсягу і структури зобов’язань банку. 2. Коефіцієнти для визначення обсягу і структури ліквідних коштів, що знаходяться на балансі банку. 3. Коефіцієнти, що дають можливість визначити здатність виконання банком своїх зобов’язань за рахунок ліквідних активів.
25 Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими (допоміжними), які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Показники ліквідності балансу банку Показник Алгоритм розрахунку Економічний зміст показника Орієнтовне значення 1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності Д Ккр Кк Кмл + =
Показує можливість банку погасити коштами з каси і коррахунків зобов’язань за депозитами (Д) Не менше 20% 2. Коефіцієнт загальної ліквідності З А Кзл =
Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань (З) всіма активами (А) Не менше 100% 3. Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих Ар Авл Квл =
Характеризує частку високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар) Не менше 20% 4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань З Ад Крл =
Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його зобов’язань (З) – 5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (з метою визначення незбалансованої ліквідності) Д КР Кс =
Розкриває наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д), тобто показує чи є незбалансована ліквідність 70-80% 6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань З Ам Авл Кглз + =
Розкриває здатність банку погасити зобов’язання (З) високоліквідними активами (Авл) і шляхом реалізації майна (Ам) – Найбільш поширеним основним коефіцієнтом є коефіцієнт миттєвої ліквідності (Quick, або “лакмусовий папірець”), за яким може здійснюватися факторний аналіз. Використання перелічених та інших показників допомагає всебічно аналізувати потреби й стан ліквідності, а також точніше оцінювати ризик незбалансованої ліквідності банку. Розробивши внутрішньобанківську систему деталізованих показників ліквідності, менеджмент матиме змогу контролювати оперативні дані та планувати діяльність з урахуванням специфіки операцій конкретного банку. Достовірне визначення потреби банку в ліквідних коштах є важливою складовою процесу управління банківською ліквідністю. Заслуговує на увагу реалізація ТОВ НВП “ИНЭК” (Росія) процедури оцінки ліквідності за допомогою коефіцієнтів. Для оцінки ліквідності використовуються п’ять коефіцієнтів (табл. 2.3).
26 Таблиця 2.3 Показники для оцінки ліквідності за ТОВ НВП “ИНЭК” [65] Показник Розрахунок Діапазон Миттєва оперативна ліквідність (L1) – це співвідношення резерву першої черги (РПЧ) і залучених ресурсів у вигляді кредитів і депозитів до запитання та на один день, а також баласту банку (невиконаної заборгованості). Характеризує миттєву ліквідність банку за одноденними залученими ресурсами )1 _( _ 1_ ОВм ресурси денні Залучені РПЧ −
РПЧ – каса та прирівняні до неї кошти, коррахунки і депозити в інших банках; ОВм1 – овердрафт, одноденні кредити (overnight), депозити до запитання, невиконана заборгованість 1,50 – 3,50 Миттєва ліквідність (L2) – це співвідношення резерву першої черги (РПЧ) і миттєвих зобов’язань банку. Показує загальну миттєву ліквідність банку з точки зору балансу, тобто кількісно оцінює резерв першої черги )2 _( ' _ ОВм язання зобов Миттєві РПЧ
ОВм2 = ОВм1+ (коррахунки “Лоро”, ранки банків у металах, а також зобов’язання до запитання і на один день за рахунками корпоративних та індивідуальних клієнтів, їх рахунки в металах, кошти державного бюджету і місцевих бюджетів та фондів) 0,15 – 0,25 Поточна ліквідність “песимістична” (L3) – це співвідношення резервів першої та другої черги (РПЧ+РДЧ) і зобов’язань до 30 днів та 50% наданих гарантій. Оцінює поточну ліквідність банку за умов повернення одноденних ліквідних активів тільки від нерезидентів ) _( ' _ ) ( ОВт язання зобов Поточні РДЧ РПЧ +
РДЧ – ліквідні активи, розміщені серед нерезидентів до запитання і на один день. ОВт = ОВм2 + (строкові кошти, отримані від центрального банку, банків, корпоративних та індивідуальних клієнтів як резидентів, так і нерезидентів, 50% наданих гарантій, боргові цінні папери банку) 0,45 – 0,55 Поточна ліквідність “оптимістична” (L4) – це співвідношення резервів першої, другої черги, розширених резервів другої черги (РРДЧ) і зобов’язань до 30 днів та 50% наданих гарантій ) _( ' _ ) ( ОВт язання зобов Поточні РРДЧ РДЧ РПЧ + +
РРДЧ – ліквідні активи, розміщені серед резидентів до запитання і на один день 0,45 – 0,55 Генеральна (загальна) ліквідність (L5) – це співвідношення резервів першої, другої черги, розширених резервів другої черги (РРДЧ) і зобов’язань банку. Має на меті оцінку можливості одночасного погашення банком усіх його зобов’язань. Показує загальну ліквідність зобов’язань банку на випадок настання несприятливих умов ) _( _ ' ) ( Об банку язання Зобов РРДЧ РДЧ РПЧ + +
Об – емітовані цінні папери, коррахунки інших банків, невиконана заборгованість, одноденні залучення, кошти в розрахунках, поточні рахунки 0,35 – 0,45
26 Аналітики вважають за доцільне здійснювати факторний аналіз ліквідності [58]. За аналогією з декомпозиційним аналізом прибутковості за схемою корпорації Du Pont, що полягає у здійсненні факторного аналізу коефіцієнта прибутковості капіталу банку (ROE). Це допомагає оцінити ефективність таких напрямів діяльності компанії як оперативну, інвестиційну і фінансову (вставка 2.1). Вставка 2.1. Декомпозиційний аналіз ROE (формула Du Pont) Визначення доходності власного капіталу банку здійснюється за формулою: Капітал прибуток Чистий ROE _ =
Це загальна оцінка діяльності банку, що дозволяє порівняти ефективність функціонування різних банків. Здійснюючи факторний аналіз, ROE можна представити так: Lf ROA ROE * =
де ROA (return on assets) – чистий дохід активів; Lf (leverage factor) – фінансовий важіль, мультиплікатор капіталу (відношення активів до капіталу банку). Таким чином, формула Du Pont для розрахунку ROE має такий вигляд: Капітал Активи прибуток Загальний Прибуток Чистий Активи прибуток Загальний Lf ROA ROE * _ _ * _ * = =
Отже, формула Du Pont визначає три основних елементи, що впливають на прибутковість банку. Такий підхід дозволяє аналізувати, контролювати й управляти даними факторами і, як наслідок, здійснювати ефективніше керування банком із позицій доходності його діяльності. Необхідність факторного аналізу ліквідності ґрунтується на необхідності глибшого вивчення процесів, що впливають на дохідність банку. На деякі елементи може впливати й рівень ліквідності (наприклад, на такий елемент як оборотність активів = Загальний прибуток / Активи). При аналізі ліквідності основним завданням є вивчення здатності банку виконувати свої короткострокові зобов’язання. Саме через це для реалізації факторного аналізу в переважній більшості моделей використовують показник миттєвої ліквідності, так званий “лакмусовий папірець” (Quick, або Acid Test). SP DP DI CUR Quick * − =
де CUR – показник поточної ліквідності (Current Ratio); DI – період оборотності запасів, днів (Days of Inventory); DP – період погашення кредиторської заборгованості, днів (Days of Payables); SP – частка кредиторської заборгованості в короткострокових пасивах (Share of Accounts Payable in Current Liabilities). В контексті наведеної схеми доцільними є три основні напрями факторного аналізу ліквідності оцінка ліквідності оборотних активів; аналіз джерел фінансування оборотних коштів; оцінка оборотності основних компонентів робочого капіталу. В розрахунок чисельника показника поточної ліквідності (CUR) включаються грошові кошти та їх еквіваленти, ліквідні цінні папери, дебіторська заборгованість та запаси. При розрахунку частки кредиторської заборгованості в короткострокових пасивах (SP) знаменник визначається як сума таких статей: векселі надані, кредиторська заборгованість, короткострокові кредити та розрахунки (з бюджетом, по заробітній платі тощо). Відношення DI:DP показує оборотність основних статей короткострокових активів і пасивів. В свою чергу період погашення кредиторської заборгованості (DP) може бути визначений як різниця між сумою періодів обороту запасів, кредиторської заборгованості (OC) та циклом обороту грошових коштів (TWC). Значення TWC показує середню тривалість обороту грошових коштів банку. При вивченні ліквідності банку доцільно враховувати сезонність попиту і пропозиції на грошові кошти з боку клієнтів.
27 Однак коефіцієнтний аналіз не дає інформації щодо строкової структури активів і зобов’язань. Тому найчастіше аналіз ліквідності банку проводиться за допомогою побудови матриці фондування і порівняння вхідного та вихідного грошових потоків протягом певного періоду. Для подолання недоліків коефіцієнтного методу оцінки ризику ліквідності органам нагляду рекомендується розробляти в доповнення до обов’язкових нормативів інші коефіцієнти з пороговими значеннями, розрахованими з урахуванням специфіки діяльності кредитної організації та різних складових ризику. Як правило, при розробленні власних економічних коефіцієнтів застосовується коригування активів та пасивів на можливе додаткове залучення і відтік коштів з урахуванням ризику втрати вкладень. Ризик втрати вкладень банку вираховують за допомогою коригування обсягу активів на суму проблемних активів, при цьому ступінь ризику втрати вкладень банк оцінює самостійно, враховуючи вимоги регулятора щодо формування резервів на випадок можливих втрат банку. Обсяг можливого припливу та вибуття коштів банк визначає виходячи з прогнозу руху коштів на рахунках клієнтів з урахуванням статистичних даних за попередній період, договірних зобов’язань та розміру невикористаних лімітів на міжбанківське кредитування. Подібний невикористаний потенціал залучення грошових коштів і прогнозний відтік банківських ресурсів включається до розрахунку коефіцієнтів ліквідності (табл. 2.4) [8]. Така система коефіцієнтів дозволяє отримати більш реалістичну картину ризику незбалансованої ліквідності, на відміну від нормативів, які звичайно встановлюються регулятором (див. розділ 3). Інший метод оцінки ризику незбалансованої ліквідності, так званий структурний метод, ґрунтується на оцінці структури активів і пасивів. Завданнями цього методу оцінки є: 1) визначення розміру і якості ліквідних активів і частки нестабільних пасивів банку; 2) визначення їх співвідношення і оцінка рівня ризику надлишкової або недостатньої ліквідності; 3) виявлення інших факторів ризику незбалансованої ліквідності шляхом докладнішого вивчення структури активів і пасивів банку. Цей метод застосовується банками для визначення і оцінки факторів ризику для вироблення тактичних управлінських рішень. Для характеристики структурного методу оцінки ризику найбільше значення має, яким чином здійснюється структуризація активів і пасивів банку і наскільки об'єктивну картину ризику вона дає.
28 Таблиця 2.4 Розрахунок коефіцієнтів ліквідності банку з урахуванням ризику втрати активів та можливих змін в обсязі залучених ресурсів Порядок розрахунку коефіцієнта Примітка Н2.1 = (Л ам - ПВ2 + ЗЛ ам ) : (О вм + ЗО вм ), де Л ам – обсяг наявних у банку високоліквідних активів; ПВ2 — проблемні вкладення банку до запитання; ЗЛ ам – зміни в обсязі високоліквідних активів;, О вм – обсяг зобов’язань банку до запитання; ЗО вм — зміни в обсязі зобов’язань банку до запитання Показує, яку частку зобов’язань до запитання (з урахуванням ризику втрати активів і можливої зміни в обсязі залучених ресурсів) банк в змозі погасити негайно Н3.1 = (Л ат - ПВЗ + ЗЛ ат ) : (О вт + ЗО вт ), де Л ат – обсяг наявних у банку ліквідних активів; ПВЗ – проблемні вкладення банку строком до 30 днів; ЗЛ ат – зміни в обсязі ліквідних активів; ЗО вт – зміни в обсязі зобов’язань банку до запитання і зі строком виконання до 30 днів Показує, яка частина зобов’язань зі строком виконання до 30 днів (з урахуванням ризику втрати активів та можливої зміни в обсязі залучених ресурсів) може бути оплачена в цей проміжок часу Н4.1 = (К рд - ПВ4 + ЗК рд ) : (К + ОД + ЗОД), Де К рд – обсяг кредитних вимог банку зі строком погашення більше року; ПВ4 – проблемні вкладення банку строком більше 1 року; ЗК рд – зміна обсягу кредитних вимог банку з строком погашення більше 1 року; ОД - обсягу зобов’язань банку за кредитами, депозитами та борговим інструментам, що обертаються на ринку, до строку погашення яких залишилося більше 1 року; ЗОД – зміна обсягу зобов’язань банку за кредитами, депозитами та борговими інструментами, що обертаються на ринку, до строку погашення яких залишилося більше 1 року Показує, яка частина довгострокових вкладень банку забезпечена довгостроковими ресурсами (з урахуванням ризику втрати активів та можливої зміни в обсязі залучених ресурсів) Структуризація може здійснюватися як на підставі усереднених показників (середньомісячних, середньоквартальних і т.д.), так і на підставі щоденних даних. Перший підхід дозволяє оцінити ефективність стратегії банку по управлінню ризиком незбалансованої ліквідності, другий орієнтований на прийняття рішень у режимі реального часу. Як уже зазначалося вище, в банківській практиці існує декілька підходів до структуризації балансу комерційного банку. Традиційно активи розподіляються за ступенем зниження їх ліквідності, а пасиви – за ступенем зростання стабільності. При цьому групуються як балансові, так і позабалансові статті активу і пасиву. Аналіз і оцінка співвідношення одержаних агрегованих груп дають загальну характеристику схильності банку до ризику незбалансованої ліквідності. При класифікації активів і пасивів банку враховуються строки, які залишилися до погашення відповідних зобов'язань. Для обліку і аналізу
29 співвідношення вкладень і зобов'язань різних строків банки складають календарі платежів. Визначення співвідношення активів і пасивів банку відповідних строків дозволяє виявити наявність ризику недостатньої або надлишкової ліквідності і визначити рівень ризику. Якщо обсяг активів перевищує обсяг відповідних за строком пасивів, то банк наражається на ризик надлишкової ліквідності, навпаки – на ризик недостатньої ліквідності. Приклад проведення структурного аналізу ризику незбалансованої ліквідності банку наведена у додатку 3.1. Для більш точного аналізу якості активів і пасивів і визначення рівня ризику доцільно періодично аналізувати залежність банку від різних груп клієнтів як по залученню, так і по розміщенню коштів. Застосування структурного методу вимагає коригування обсягу активів на обсяг сформованих резервів та використання статистичних даних про повернення депозитів та погашення кредитів у попередньому періоді для більш точної оцінки рівня ризику. Однак це ускладнює методику визначення рівня ризику ліквідності та посилює вплив суб’єктивного фактору на результати оцінки. Перевагою структурного методу є можливість прийняття рішення з управління поточною, середньостроковою та довгостроковою ліквідністю та ризиків, що пов’язані з нею. Ефективність цього методу вища, ніж нормативного, оскільки при застосуванні останнього аналізується співвідношення окремих статей, а при структурному – вивчаються всі статті балансу. Структурний метод оцінки ризику на відміну від нормативного дозволяє крім нормативів миттєвої, поточної та довгострокової ліквідності розраховувати співвідношення активів і пасивів банку з строком погашення до 7 днів, від 7 до 30 днів, понад 30 днів, неліквідних активів і постійних пасивів, а також будь-яких інших статей балансу банку. Таким чином, дані аналізу структурного методу оцінки ризику незбалансованої ліквідності доповнюють результати коефіцієнтного методу. Одночасне використання результатів нормативного та структурного методів оцінки дозволяє точніше визначити величину ризику незбалансованої ліквідності, виявити фактори, що є визначальними для нього, розробити систему заходів щодо зниження ризику.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка ліквідності банку на основі коефіцієнтів» з дисципліни «Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду»
