Облік переоцінки та зменшення корисності основних засобів
Переоцінка основних засобів — це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Для основних засобів П(С)БО 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості (табл. 5.14). Таблиця 5.14 Об’єкт визначення справедливої вартості Визначення справедливої вартості Земля й будівлі Ринкова вартість Машини та устаткування Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювана вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки Інші основні засоби Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Дані, наведені в табл. 5.14, свідчать, що в більшості випадків справедлива вартість основних засобів — це ринкова вартість. Інформацію про останню на дату переоцінки можна отримати: · з відомостей заводів-виробників; · з прайс-листів посередників; · з періодичних видань; · безпосередньо на ринку; · в агентствах нерухомості, у експерта-оцінювача; · зі збірника цін (що видаються, наприклад, Українською автомобільною корпорацією); · у міському відділі цін. Оцінюючи об’єкти за справедливою вартістю, потрібно керуватися принципом обачності відповідно до статей Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, економічний зміст якого полягає в тому, що в бухгалтерському обліку необхідно застосовувати методи оцінки, котрі не повинні викликати заниження зобов’язань і витрат та завищення активів і доходів. Основні вимоги П(С)БО 7 до переоцінки: 1) переоцінюється кожний об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Наприклад, залишкова вартість об’єкта — 7500 грн, а справедлива (за прайсами) — 8400 грн. Тут величина, на яку залишкова вартість відрізняється від справедливої становить 8400 – 7500 = 900, що дорівнює 12,0 %. Отже, даний об’єкт можна переоцінювати; 2) у разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату, здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до яких належить цей об’єкт; 3) дооцінюється або уцінюється залишкова вартість об’єкта; 4) сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат; 5) перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів за чергової дооцінки вартості цього об’єкта включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості й указаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу (п. 20 П(С)БО); 6) перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів за чергової такої уцінки спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості й указаним перевищенням до витрат звітного періоду (п. 20 П(С)БО); 7) при вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу (п. 21 П(С)БО). Підприємство самостійно вибирає найбільш обґрунтований метод оцінки справедливої вартості, виходячи з особливостей функціонування й експлуатації своїх основних засобів. Методика переоцінки наведена в прикладах. Підприємства в процес визначення справедливої вартості з метою переоцінки об’єкта основних засобів керуються, відповідно П(С)БО 19, ринковими цінами на дату складання балансу з прайс-листів, відомостей заводів-виробників, про що було сказано вище, а також п. 17 П(С)БО 7. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням цих показників на індекс переоцінки. Останній визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то переоцінена вартість визначається додаванням справедливої вартості до його первинної без зміни зносу. Первісна вартість об’єкта і його знос дорівнюють 8000 грн, а справедлива вартість — 600 грн. Переоцінена вартість становитиме: 8000 + 600 = = 8600 грн; знос — 8000 грн. Звідси, переоцінена залишкова вартість: 8600 – 8000 = 600 грн, тобто сума дооцінки дорівнює справедливій вартості. Відповідно до п. 19 і 20 П(С)БО 7 порядок відображення переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку залежить від попередніх результатів: суми першої дооцінки включаються до складу додаткового капіталу, а суми першої уцінки — до складу витрат періоду. У разі дооцінки об’єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду. У разі уцінки об’єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки (у межах величини попередньої дооцінки, відображеної в складі додаткового капіталу) списується в дебет субрахунка 423 “Дооцінка активів”. Відповідно до П(С)БО 7 переоцінка відбувається індивідуально для кожного об’єкта основних засобів, тому для оперативного обліку таких сум зручно завести картку. Остання може зберігатися разом з інвентарною карткою. Переоцінка викликає необхідність перерахунку річної (місячної) суми амортизації. Відповідно до п. 4 “терміни” П(С)БО 7 зменшення корисності — це втрати економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування є сума, яку підприємство планує отримати під час майбутнього використання основних засобів, включаючи ліквідаційну вартість. Сумою очікуваного відшкодування основних засобів є найбільша з двох оцінок: чи то чиста ціна реалізації (справедлива вартість зменшена на суму витрат з реалізації), чи то теперішня (дисконтована) вартість майбутніх грошових потоків, очікуваних від подальшого використання активу та його реалізації в кінці строку корисної експлуатації. Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів перевищує суму очікуваного відшкодування, це свідчить про зменшення його корисності. Виходячи з принципу обачності, частина залишкової вартості такого об’єкта підлягає списанню з метою доведення її до суми очікуваного відшкодування. Втрати від зменшення корисності об’єкта основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів. ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ВІДОБРАЖЕННЯ ПЕРЕОЦІНКИ В ОБЛІКУ
Устаткування придбано в грудні й у цьому самому місяці введено в експлуатацію. Вартість устаткування 200 000 грн. Термін використання — 10 років. Метод амортизації — прямолінійний. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Відобразимо переоцінку устаткування, якщо його справедлива вартість змінювалася протягом трьох років, так: 31.12.2001 — 220 000; 31.12.2002 — 126 000; 31.12.2003 — 129 600; Сума нарахованого зносу за 2001 рік за прямолінійного методу становитиме: 220 000 : 10 = 22 000. Такою самою вона буде й у 2002 р. Розрахунок переоціненої вартості наведено в таблиці 5.15. Таблиця 5.15 Дата Показник До переоцінки Після переоцінки Зміни 31.12.2000 Первинна вартість 200 000 — — Знос 22 000 — — Балансова (залишкова вартість) 178 000 — — 31.12.2001 Первинна вартість 200 000 282 000 + 82 000 Знос 44 000 62 040 + 18 040 Балансова (залишкова вартість) 156 000 219 960 + 63 960
Розрахунок балансової вартості проведено на основі індексу.
Переоцінена первісна вартість визначена так: 200 000 · 1,41 = 282 000; знос: 44 000 · 1,41 = 62 040. Результатом операції стане дооцінка первинної вартості на 82 000 грн, зносу — на 8040 грн. На рахунках бухгалтерського обліку це буде відображено в такому порядку (див. табл. 5.16). Таблиця 5.16 Зміст операцій 31.12.2001 Сума Дебет Кредит Відображається дооцінка вартості устаткування 82 000 104 “Машини та обладнання” 423 “Дооцінка активів” Відображається дооцінка зносу 18 040 423 “Дооцінка активів” 131 “Знос основних засобів”
У результаті зазначених записів на субрахунку 423 “Дооцінка активів” з’явилась величина додаткового капіталу, що дорівнює 63 960 грн. На 01.01.2002 переоцінена вартість об’єкта становить 282 000 грн, знос — 62 040 грн, залишкова вартість — 219 960 грн. Зазначимо, що до закінчення терміну експлуатації залишилось 8 років. Розрахуємо суму зносу за 2002 рік: . Розрахуємо накопичений знос устаткування на 31.12.2002 р. (див. табл. 5.5). 62 040 (знос на 01.01.2002 р.) + 27 495 (знос за 2002 р.) = = 89 535 грн. На 31.12.2002 р. справедлива вартість устаткування дорівнює 126 000 грн. Здійснимо розрахунок сум переоцінки: . Таблиця 5.17 Дата Показник До переоцінки Після переоцінки Зміни 31.12.2002 Первинна вартість 282 000 183 300 – 98 700 Знос 89 595 58 198 – 31 337 Залишкова вартість 192 465 125 102 – 67 363
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Облік переоцінки та зменшення корисності основних засобів» з дисципліни «Фінансовий облік (облік активів)»
відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Наприклад, залишкова вартість об’єкта — 7500 грн, а справедлива (за прайсами) — 8400 грн. Тут величина, на яку залишкова вартість відрізняється від справедливої становить 8400 – 7500 = 900, що дорівнює 12,0 %. Отже, даний об’єкт можна переоцінювати; 