Досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи Туреччини
У період з листопада 2000 по лютий 2001 року в Туреччині відбулася банківська криза, для подолання наслідків якої була розпочата всеохоплююча Програма реструктуризації і відбудови банківського сектору. Першим ключовим кроком даної програми було те, що банкам було надано фінансування на виплату своїх овернайт зобов’язань в рамках співпраці Казначейства і центрального банку. Казначейство випустило для державних і банків-членів Фонду 78
страхування депозитів CPI-облігації (індексовані на інфляцію) з терміном погашенням через 5-9 років, на суму 14 млрд. YTL. Центральний банк Туреччини здійснював купівлю цих цінних паперів для забезпечення ліквідності. Ці операції вирішили проблему структурного дефіциту ліквідності вищезгаданих банків і збільшили кількість доступних коштів на ринку. Як наслідок – стали розвиватись умови для надлишкової ліквідності. Спочатку очікувалось, що ця надлишкова ліквідність буде тимчасовою, проте в результаті помірної монетарної і фіскальної політики, що проводились в посткризовий період, потоки іноземної валюти до Туреччини зросли, і ЦБТ мусив поглинати цей непередбачений потік, купуючи іноземну валюту і таким чином зумовлюючи ще більшу внутрішню ліквідність. Як наслідок, умови надмірної ліквідності перетворились в структурну надлишкову ліквідність і ЦБТ зазнав збитків, які становили у 2003, 2004 і 2005 роках відповідно YTL 1.550 млн., 509 млн. і 131 млн. [106, с. 52]. Збитки центрального банку були пов’язані зі зростанням внутрішніх процентних зобов’язань через використання операцій на відкритому ринку для стерилізації надмірної ліквідності на ринку. Крім операцій Казначейства-центрального банку по випуску індексованих облігацій для окремих банків та проведення валютних операцій з купівлі валюти факторами, що впливають на збільшення/зменшення ліквідності в банківській системі Туреччини є: • чистий дохід Казначейства в іноземній валюті, у тому числі управління зовнішнім боргом; • процентні платежі Центрального банку Туреччини банкам за операціями із стерилізації надлишкової ліквідності і обов’язкових вимогах; • попит на національну валюту; • рух коштів на Казначейському рахунку в Центральному банку Туреччини. Розглянемо детальніше ці чинники та їх вплив на ліквідність. 1. Чистий дохід Казначейства Уряду в іноземній валюті, включаючи управління зовнішнім боргом. Оскільки Центральний банк Туреччини є фінансовим агентом Казначейства, і всі операції в іноземній валюті проходять через рахунки центрального банку, зміни умов ліквідності залежать від стратегії запозичень Казначейства в іноземній валюті як внутрішніх, так і зовнішніх. Коли 79
Казначейство є чистим позичальником / платником в іноземній валюті, то надлишкова ліквідність збільшується / зменшується. Казначейство було чистим позичальником у 2002 р., але з того часу воно було в позиції чистого платника – особливо по зовнішніх зобов’язаннях. Казначейство намагалось зменшити тиск на посилення валютного курсу шляхом зменшення як внутрішніх, так і зовнішніх запозичень в іноземній валюті з 2003 року. Ця стратегія Казначейства здійснює вплив на зменшення ліквідності через запозичення на внутрішньому грошовому ринку. У цей період Туреччина ініціювала ряд реформ, спрямованих на розв’язання основних проблем економіки. У цьому контексті набула важливого значення приватизація державних підприємств. Власне, приватизація розпочалась у 1984 р., але отримала розвиток лише з 2004 р. Уряд перевів прибуток в іноземній валюті через центральний банк на рахунки Казначейства і ці фонди були продані центральному банку і використані на внутрішні платежі Казначейства. Дохід в іноземній валюті від приватизації став джерелом надлишкової ліквідності в національній валюті. 2. Процентні платежі Центрального банку Туреччини банкам по операціях із стерилізації надлишкової ліквідності і обов’язкових резервних вимогах. Зазначені платежі є одним із джерел зростання надлишкової ліквідності банків. Базуючись на тривалих позитивних трендах в економічних індикаторах правління Центрального банку Туреччини знизило свої основні ставки, що дозволило зменшити його процентні платежі, а, відповідно, й витрати та роль цього чинника у створенні ліквідності банківської системи. Відповідно до чинної нормативної бази Центральний банк Туреччини сплачує кредитним організаціям платежі по стерилізаційних операціях на відкритому ринку і резервних вимогах, які становили у 2001 р. – 2910, у 2002 р.– 4608, 2003 р.– 4117, 2004 р.– 2055, у 2005 р – 1455 млн. YTL, що в структурі компонентів зростання ліквідності становили відповідно 79, 22, 22 та 5 %. Для порівняння зазначимо, що чисті купівлі Центральним банком Туреччини іноземної валюти на ринку зумовлювали її зростання у 2001-2005 рр. відповідно на 21, 79, 79, та 95 % [106, с.58] 3. Одним із найважливіших факторів зменшення надлишкової ліквідності протягом 2002-2007 років було зростання попиту на національну валюту, спричинене зростаючою довірою до економічної і фінансової стабільності та процесами фінансового поглиблення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи Туреччини» з дисципліни «Ліквідність банківської системи України»
