Структуру ринку фінансових ф'ючерсів, з погляду цілей, які мають бути досягнуті на ньому, утворюють два типи осіб — хеджери і спекулянти. Для спекулянта робота на ринку фінансових ф'ючерсів нічим не відрізняється від роботи на спот-ринку базових інструментів. її сутність виражена в словах: «Купуй дешево, продавай дорого і роби гроші». Але як це реалізувати? З погляду дилінгу з одним або кількома активами (коли позиції відкриваються і закриваються протягом торгової сесії кілька разів, але до кінця її, як правило, всі позиції закриті) відповідь на поставлене питання можна знайти в технічному аналізі, що застосовує різні підходи до визначення моментів купівлі і продажу. Існує низка спекулятивних стратегій, які не потребують навіть застосування технічного аналізу. Це так звані спекуляції на часових спредах. Спекуляція на часовому спреді виявляється в прагненні зайняти певну позицію на ринку ф'ючерсних контрактів з коротким терміном виконання і протилежну — на ринку з довшим терміном виконання. Механізм спекуляцій аналогічний механізму географічного арбітражу, коли пряма й обернена позиції у валюті відкриваються на двох різних ринках. Надалі ми розглядатимемо суто ф'ючерсні стратегії, які визначаються особливостями цього інструменту і не пов'язані із застосуванням технічного аналізу. Це так звані стратегії хеджування. Мета цих стратегій — запобігання ризикам відкритих позицій за базовим активом. Розглянемо, наприклад, металургійне підприємство-експортера. Аналізуючи поточні активи і пасиви, можемо побачити, що дебіторська заборгованість у валюті, яка має бути інкасована протягом поточного місяця, значно переважатиме зобов'язання підприємства у валюті, які мають бути погашені протягом того ж місяця. Якщо валютні активи переважають валютні пасиви, то це означає, що підприємство має довгу валютну позицію. Для підприємств-імпортерів характерне протилежне співвідношення: пасиви у валюті переважають валютні активи. Тобто такі підприємства мають, як правило, коротку валютну позицію. Саме наявність відкритої валютної позиції є чинником ризику, пов'язаного зі зміною валютного курсу, а хеджування зводиться до закриття валютної позиції, тобто збалансування валютних пасивів і активів. Перш ніж розглянемо приклад стратегії хеджування, нам потрібно ознайомитись з методами кількісного вимірювання ризику. Застосування такого вимірювання, як ми побачимо далі, дає змогу визначити ступінь ефективності того чи іншого методу хеджування. 4. 6. Депозитні валютні операції Депозитні валютні операції— це сукупність короткострокових (від одного дня до одного року) операцій з розміщення вільних грошових залишків, а також операцій із залучення коштів в іноземних валютах, яких бракує, на різні строки під певний відсоток для отримання прибутку. В англійській мові усталився термін для позначення цих операцій — операції грошового ринку. Операції грошового ринку поділяються на угоди: з розміщення коштів — кредитування в іноземній валюті (lending). Йому відповідають кредити (loans); із залучення коштів — запозичення в іноземній валюті (borrowing). Йому відповідають депозити (deposits). У сучасній міжнародній і вітчизняній практиці для міжбанківських операцій грошового ринку використовується термін «депозити». Останні поділяються на: депозити залучені (deposits taken); депозити розміщені (deposits given або deposits lent). Строки депозитів. Кожний депозит має певну тривалість у часі. Дата розміщення (або залучення) депозиту називається датою валютування, а дата повернення — закінченням депозиту. Наприклад, якщо 18 січня комерційний банк розмістив 1 млн дол. у Сітібанку (Нью-Йорк) на тиждень зі споту, то реально перерахування коштів на рахунок Сітібанку відбудеться 20 січня (тобто на споті), а повернення — 27 січня. Для депозитів грошового ринку характерні строки розміщення до 12 місяців (1 рік). При цьому для строків, кратних тижню, дата закінчення депозиту припадатиме на дату, віддалену від дати валютування на точно визначену кількість тижнів, тобто на той же день тижня. Для строків, кратних місяцю, дата закінчення депозиту припадатиме на таку ж за значенням дату, що й дата валютування (наприклад, місячний депозит з датою валютування 6 вересня матиме дату закінчення 6 жовтня). Певні корективи при цьому вносять вихідні і святкові дні країни цієї валюти. Якщо дата закінчення депозиту збігається з вихідним (для місячних строків) або святковим днем, то вона переміщується на наступний робочий день. Наприклад, якщо формально закінчення місячного доларового депозиту з датою валютування 25 листопада припадає на Різдво, 25 грудня, то датою закінчення цього депозиту буде наступний за Різдвом робочий день — 26 грудня. Для місячних строків чинним є також «правило кінця місяця», за яким, якщо дата валютування депозиту припадає на останній робочий день місяця, то датою закінчення депозиту також є останній день наступного місяця. Наприклад, місячний депозит, розміщений з датою валютування 31 серпня, повернеться ЗО вересня. Валютні дилери зазвичай мають календарі святкових днів для основних фінансових центрів. Щоб довідатися про свята на найближчий місяць, вони звертаються до спеціальних інформаційних сторінок агентства Рейтер-HOLA - D. За строками прийнято розрізняти депозити трьох видів: депозити до запитання (онкольні депозити) — кошти розміщуються в банку на невизначений строк. Однак повернення (або зменшення суми) депозиту можливе за умови попереднього повідомлення (за 24 години, 2 дні і т. ін.). Для онкольних депозитів характерна плаваюча ставка відсотка, яка встановлюється за обопільною згодою на базі певного періоду (наприклад, щотижня); короткострокові одноденні депозити. До них належать одноденні депозити типу «овернайт», «том-некст», «спот-некст». Вони використовуються для регулювання короткострокової ліквідності банку за рахунками НОСТРО; депозити на фіксовані строки. Зазвичай депозити розміщуються на стандартні строки: 7 днів (один тиждень), 1, 2, 3, 6 місяців і 1 рік. Ці строки дістали назву «прямих дат». У міжнародній практиці прийнято здійснювати відлік депозитного періоду з дати спот, хоч можливі також депозити, які розміщують на умовах дати валютування «завтра» («з тома») або навіть «сьогодні» («з тудея»): наприклад, тижневий депозит із завтра «том-уїк». Вибір дати валютування залежить від:
валюти депозиту; часу розміщення; кількості годинних поясів між банком і країною валюти депозиту. Відсоткові ставки і формула простого відсотка. Грошові кошти відчужуються на певний строк не безоплатно, а під відсоток. Коли йдеться про депозити, слід виокремлювати три такі поняття: сума депозиту, або принципал; відсоток — ціна використання позикових коштів, тобто конкретна сума прирощення початкової суми (принципала) на дату закінчення депозиту. У міжнародній практиці прийнято нараховувати відсоток на дату повернення депозиту, однак можливе також щомісячне нарахування відсотка (для періодів від 1 до 12 місяців); відсоткова ставка, що являє собою відношення відсотка за період до принципала:
Однак, як правило, відсоткову ставку наводять у вигляді річної відсоткової ставки, тобто як відношення відсотка, нарахованого одноразово за рік, до початкової суми. Формула простого відсотка дає змогу обчислити суму відсотків, нарахованих по депозиту, розміщеному на конкретний період за певною ставкою:
При визначенні суми відсотків для строків менше року використовується поняття «відсотковий період», що складається з кількості днів, на які розміщено депозит. Мінімальний відсотковий період дорівнює одному дню (одній добі). Дата валютування (дата розміщення) береться до уваги при визначенні відсотка як повний день (оскільки позичальник отримує кошти вранці цього дня і впродовж усього дня ними користується), а дата закінчення (повернення) депозиту при визначенні відсотка не береться до уваги (кошти повертаються також вранці). Наприклад, якщо депозит розміщено з 9 листопада по 30 листопада, то кількість днів дорівнюватиме 21, тобто 30-9. Якщо депозит розміщено на строк, кратний місяцю, то відсотковий період також враховує точну кількість днів. Наприклад, тривалість місячного депозиту, розміщеного з 16 лютого по 16 березня, дорівнюватиме 28 днів, а місячного депозиту з 20 липня по 21 серпня (формальна дата закінчення 20 серпня припадає на неділю) становитиме 31 день. За кількістю днів у році розрізняють два методи нарахування відсотків: міжнародний, коли кількість днів у році становить 360 днів; британський, за яким кількість днів у році дорівнює 365 днів (366 днів у високосному). Цей метод використовують, обчислюючи відсоток для таких валют: фунт стерлінгів, сінгапурський долар, гонконгзький долар, південноафриканський ренд. У міжнародній практиці використовують два способи запису відсоткової ставки: у вигляді десяткового дробу. Наприклад, 4,75 % = 0,0475. Тут одна десятитисячна частка становить один відсотковий, або базовий, пункт. Сто базових пунктів дорівнюють 1 %; у вигляді простого дробу. Наприклад, 4 — 3 / 4 %. Відсоткова ставка у вигляді простого дробу відліковується з 1/2 і може доходити із зменшенням дробу до 1/64. Однак найбільш поширеними котируваннями відсоткових ставок на міжнародних грошових ринках є дроби від 1/2 до 1/16 %. Обидва способи однаковою мірою є прийнятними і використовуються валютними дилерами у всьому світі. Сторони Bid і Offer та розмір маржі в котируванні відсоткових ставок. Як правило, відсоткова ставка для депозитів наводиться у вигляді двосторонньої котировки, наприклад:
Тут Bid — ліва сторона котировки — ставка залучення. За ставкою bid банк, що здійснює котирування, залучає кошти в депозит на певний період. Offer — права сторона котировки — ставка розміщення. За ставкою offer банк, що здійснює котирування, пропонує грошові кошти для розміщення на певний період. Двостороннє котирування означає, що банк, який здійснює котирування, зобов'язується забезпечити або залучення, або розміщення коштів у депозит за ставками котирування. Для кращого запам'ятовування ці правила можна зобразити у вигляді такої схеми:
Різниця між котировками bid и offer називається маржею, або спредом, і є основою прибутку банку, що котирує депозитні ставки. Наприклад, якщо якийсь банк ААА є маркет-мейкером на ринку міжбанківських депозитів, тобто інші банки постійно розміщують у ньому кошти в цій валюті по більш низькій стороні bid, а треті банки постійно залучають до нього ці ж кошти по високій стороні offer, то цей банк отримує постійний прибуток. Розмір маржі, а також значення котировок bid і offer можуть коливатися і залежать від низки факторів: статус банку, що здійснює котирування. Наприклад, маркет-мейкери, які мають великі об'єми залучення і розміщення коштів, зацікавлені у вузькій маржі для стимулювання угод — контрагенти активніше розміщуватимуть під більш високі ставки Ьісі і залучатимуть під більш низьку ставку оїїег. Наприклад, якщо середня маржа на ринку 5,75-5,93, банк котируватиме 5,8-5,9 %. Однак якщо частка операцій цього банку на грошовому ринку є значною, зміна ставок здатна вплинути на середньоринкові ставки також у бік зменшення маржі; потреба банку в залученні або розміщенні коштів. Банк, який потребує більшою мірою залучення, ніж розміщення коштів, котируватиме більш високу сторону bid і, навпаки, банк, що має потребу в розміщенні коштів, котируватиме більш низьку сторону offer. Часом банки, яким гостро бракує коштів у якійсь валюті на певний строк, котирують тільки одну сторону bid, що вища за ринкову, наприклад: «only bid at 5,83». І, навпаки: банки, що мають надлишок коштів у якійсь валюті, котрий потрібно розмістити, котирують тільки більш низьку сторону offer: «only offer at 5,90»; статус контрагента, що робить запит на котирування. Наприклад, якщо запит на котирування робить невеликий або маловідомий банк, то розмір маржі може бути ширшим. З розвитком відносин з контрагентом, нарощуванням обсягів операцій, у разі їх стабільного позитивного характеру розмір маржі може звужуватися. На статус контрагента впливає також ступінь ризику з погляду здійснюваних з ним операцій. У разі високого страхового ризику західні банки прагнуть залучати валютні кошти, але відмовляються їх розміщувати; сума котируваного депозиту. Середньою ринковою сумою розміщуваних і залучених міжбанківських депозитів є 10 млн дол США (або еквівалент). Для сум, менших за 1 млн дол. і понад 100 млн дол. банки котируватимуть більш широку маржу відсоткових ставок. Щоб полегшити проведення депозитних операцій, інформаційні термінали агентства Рейтер надають валютним дилерам сторінки з інформацією про поточний рівень відсоткових ставок для валют на міжнародних грошових ринках. Депозитна позиція і відсотковий арбітраж. Залучаючи депозит, банк збільшує кількість грошей на кореспондентському рахунку в цій валюті, створюючи тим самим довгу депозитну позицію. Наприклад, довга позиція в доларах на 1 млн дол. записується так: + 1000 000 USD. Якщо банк розміщує міжбанківський депозит, він вимушений зменшувати свій залишок на кореспондентському рахунку в цій валюті, створюючи тим самим коротку депозитну позицію:-1 000 000 USD. Знак позиції (додатний чи від'ємний) означає, що банк має залишок коштів у цій валюті на кореспондентському рахунку. Наприклад, якщо банк ААА має на доларовому кореспондентському рахунку в американському банку 3 млн USD, це означає, що він має довгу позицію по доларах у розмірі 3 млн дол. Оскільки гроші повинні давати прибуток, ці 3 млн дол. слід розмістити в депозит, тобто створюється коротка депозитна позиція, що покриває довгу. Відкриття довгих і коротких позицій становить різний ступінь ризику: створюючи довгу позицію, банк залучає гроші, тоді як для створення короткої позиції слід попередньо мати необхідну суму грошей на кореспондентському рахунку на дату валютування. Якщо банк спочатку відкрив коротку позицію у валюті (розмістив депозит), не маючи достатніх коштів на кореспондентському рахунку, він повинен на ту ж дату валютування покрити коротку позицію довгою, тобто залучити депозит на суму, якої бракує. Це уможливлює проведення відсоткового арбітражу. Відсотковий арбітраж — отримання прибутку за рахунок різниці відсоткових ставок за залученими і розміщеними на однакову суму депозитами. Розрізняють два види відсоткового арбітражу: 1) арбітраж на збігу строків розміщення і залучення депозитів. Наприклад, 5 червня комерційний банк ААА розмістив зі споту (тобто на 7 червня) 5 млн дол США на місячний депозит в іншому банку під 6 % і того ж дня уклав угоди з третім банком щодо залучення 5 млн дол також зі споту (з 7 червня) на місяць під 5 %.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ф'ючерсні стратегії та хеджування» з дисципліни «Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини»
