З метою захисту інтересів вкладників у разі ліквідації кредитної установи в багатьох країнах створено систему страхування депозитів. Система гарантування, що передбачає часткове відшкодування коштів вкладників, діє в 62 країнах, зокрема у членах Євросою-зу, США та Канаді. Повне відшкодування суми вкладів застосовують у шести країнах, серед яких Туреччина, Мексика, Еквадор (табл. 5.13). Перші спроои створити державну систему страхування було зроблено у США на рівні окремих штатів 1829 р. До 1917 р. такі експерименти здійснили 14 штатів, але з різних причин успіху вони не мали. 244 Таблиця 5.13 Максимальна сума відшкодування вкладникам, тис. євро
Країна Сума Італія 103,291 США 80 Франція 60,979 Данія 40,255 Велика Британія 28,355 Швеція 28 Фінляндія 25,288 Португалія 25 Австрія 20 Бельгія 20 Німеччина 20 Греція 20 Ірландія 20 Іспанія 20 Казахстан 3,2 Росія 2,8 Вирішальне значення мало запровадження Федеральної системи страхування депозитів у США 1934 р. після економічної кризи початку 30-х років. Федеральна корпорація страхування депозитів стала прообразом подібних систем гарантування внесків в інших країнах. У США, Канаді, Великій Британії, Італії, Японії такі системи перебувають під державним контролем. Комерційні банки у США, Канаді та Японії сплачують щорічні внески до фонду страхування депозитів фізичних осіб. У Великій Британії створено Фонд захисту депозитів, до якого всі комерційні банки роблять відрахування пропорційно до величини залучених депозитів у фунтах стерлінгів. У випадку банкрутства банку Фонд виплачує банківській установі компенсацію в розмірі до 15 тис. ф. ст. на одного вкладника. Подібно до Великої Британії, у США Федеральна корпорація страхування депозитів сплачує банкам, що ліквідовуються, компенсацію в межах 100 тис. дол. на одного вкладника. При цьому максимальні 245 щорічні відрахування банку - члена корпорації у страховий фонд становлять 0,325% від загальної суми залучених банком депозитів. У Нідерландах компенсацію вкладникам у випадку банкрутства банківської установи виплачує центральний банк. Витрати центрального банку, пов'язані зі сплатою компенсацій вкладникам збанкрутілого банку, відшкодовують комерційні банки єдиними разовими внесками пропорційно до величини своїх активів. Комерційні банки Італії також не роблять щорічних регулярних відрахувань у Міжбанківський фонд страхування депозитів. Вони зобов'язані вносити кошти у цей фонд для покриття витрат, пов'язаних із компенсаційними виплатами вкладникам банку, що збанкрутував. В Україні система гарантування депозитів регламентується Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 р. № 2740 - III і Положенням про гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженим постановою Правління НБУ від 30 серпня 2002 р. № 1301/268. Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше встановленої законом суми за вкладами у кожному з таких банків. Розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. У разі розміщення вкладником в одному банку-учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше встановленої суми. Якщо вкладник має вклади у кількох банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше встановленої суми. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодування:. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валют. України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів. 246 Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними: членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, вклади в якому є недоступними; працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років; акціонерами, частка яких перевищує 10% статутного капіталу банку; третіми особами, які діють від імені вкладників, зазначених у пунктах 1, 2, 3; вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погір шення фінансового стану банку; вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією. Вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України від дня настання недоступності вкладів. Недоступність вкладів - це неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає від дня призначення ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ліквідатор банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів од дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їхньої розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню. На підставі одержаного від ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам. Фонд протягом трьох робочих днів од дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації. Від дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними. Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій чи безготівковій формі. Фонд за запитом ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців од дня настання 247 недоступності вкладів. У разі ліквідації системотвірного банку цей строк може бути продовжено до шести місяців. Відшкодування за вкладами можуть сплачуватись іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності за зверненнями вкладників становить три роки. Фонд набуває право кредитора щодо банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню, від дня настання недоступності вкладів. Дія цього Закону не поширюється на відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (до прийняття відповідного закону). Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки -юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що його веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність. Участь у Фонді зазначених банків є обов'язковою. Учасники Фонду зобов'язані сплачувати збори до Фонду. Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобов'язання перед вкладниками. Банки - учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов 'язані: розміщувати в усіх приміщеннях, до яких мають доступ вклад ники, інформацію про систему гарантування вкладів; надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гаран туванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування. Банкам - учасникам (тимчасовим учасникам) забороняється: > використовувати інформацію, що стосується гарантування вкладів, у рекламі з метою сприяння збільшенню загальної суми вкладів. Банк зобов'язаний обмежувати рекламу щодо гарантування вкладів із посиланням на участь у Фонді. Фонд зобов'язаний двічі на рік за станом на 1 січня та 1 липня публікувати в офіційних засобах масової інформації реєстр банків -учасників (тимчасових учасників) Фонду протягом одного місяця після настання зазначених строків. Інформація про зміни в реєстрі банків -учасників (тимчасових учасників) Фонду додатково публікується в офіційних засобах масової інформації протягом 14 календарних днів після внесення змін до реєстру. Фонд має право одержувати від Національного банку України інформацію, необхідну для виконання ним передбачених функцій. Національний бані: України зобов 'язаний у тижневий строк інформувати Фонд про: надання банку банківської ліцензії на право здійснювати бан ківську діяльність; застосуьання до банку заходів впливу; 248 ■ відкликання банківської ліцензії на право здійснювати банківську діяльність. Банки - учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов'язані подавати Фонду балансові звіти, аудиторські висновки, інші визначені Фондом форми звітності, документи та інформацію, що необхідні для виконання Фондом передбачених функцій. Ліквідатор банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду зобов'язаний надати Фонду інформацію та передбачені законодавством документи, необхідні для виконання Фондом функцій щодо забезпечення відшкодування коштів вкладникам. Посадові особи Фонду зобов'язані додержувати вимог законодавства про збереження банківської таємниці щодо одержаної інформації. Фонд надає Національному банку України інформацію про виконання або порушення банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду вимог чинного законодавства. Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності й перебуває у його повному господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, яка не планує одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України. Фонд має печатку зі своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства. Місцезнаходження Фонду -*■ місто Київ. Фонд видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Нормативно-правові акти видаються у формі інструкцій, положень, правил, які затверджуються рішенням адміністративної ради Фонду. З метою забезпечення захищеності вкладів фізичних осіб Фонд відповідно до визначеного ним порядку встановлює для банків-учасників (тимчасових учасників) Фонду обов'язкові стандарти - вимоги до банків щодо їхнього членства у Фонді, які визначаються нормативно-правовими актами Фонду. Двічі на рік за станом на 1 січня та на 1 липня Фонд публікує в офіційних засобах масової інформації звіт про свою діяльність. Один раз на рік діяльність Фонду перевіряється незалежною аудиторською фірмою, яка визначається згідно з рішенням його адміністративної ради. Фонд подає річний звіт разом із аудиторським висновком Кабінету Міністрів України і Національному банку України до 1 липня року, наступного за звітним. Річний звіт Фонду, достовірність якого має бути підтверджена незалежною аудиторською фірмою, підлягає опублікуванню в офіційних засобах масової інформації відповідно до законодавства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система гарантування депозитів в Україні» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
