Сутність і завдання банківського регулювання і нагляду
Однією з важливих функцій держави є регулювання та нагляд за банківською діяльністю з метою забезпечення стабільності банківської системи, а разом з нею - всіх суб'єктів господарювання. Державне регулювання банківської діяльності здійснюється в першу чергу в межах банківської системи та реалізується через вплив центрального банку на комерційні банки. Напрямками впливу центрального банку на діяльність комерційних банків є такі: формування законодавчих та інших правових умов, які дозво ляють комерційним банкам реалізувати свої економічні інтереси (організаційно-правовий напрямок); визначення економічних нормативів і нагляд за їх дотриманням із метою забезпечення ліквідності банківської системи (напрямок не прямого економічного впливу). Банківське регулювання - це комплекс заходів, використовуючи які, держава через центральний банк (або інший регулятивний орган) забезпечує стійке, надійне функціоігування комерційних банків, що дозволяє не допустити нестабільності у банківському секторі. Здійснюючи регулювання банківської діяльності, центральний банк розробляє та затверджує спеціальні правила та інструкції на виконання чинних законодавчих актів, а також визначає умови та способи здійснення банківської діяльності. Необхідність державного регулювання банківської діяльності обумовлюється роллю і значенням банків у сучасному суспільстві. Банки є комерційними підприємствами, які мають на меті отримання прибутку. Водночас вони виконують ряд вкрай важливих для суспільства функцій, а саме: розрахунково-касове обслуговування підприємств і 160 населення, кредитування економічних суб'єктів, збереження грошових заощаджень та ін., що й зумовлює важливість і доцільність регулювання їхньої діяльності. Крім того, необхідність регулювання банківської діяльності пояснюється потребою захисту і зміцнення фінансової піраміди, що утворюється через диверсифікацію пасивів банків, а також тим, що банки формують механізм платежів в економіці, і навіть часткове його порушення спричиняє дуже великі втрати для суспільства. Основними завданнями банківського регулювання є такі: забезпечення стабільності й надійності банківської системи; захист інтересів вкладників; забезпечення довіри до банківського сектора з боку громадсь кості; сприяння розвитку конкуренції у банківській сфері; забезпечення відкритості й вільного доступу до інформації про діяльність банківської системи; створення умов для ефективної роботи банківських установ, під тримка необхідного рівня вимог до послуг, що надаються, а також до ква ліфікації та професійного рівня працівників банківського сектора. Регулятивно-наглядові органи використовують різні форми та методи регулювання банківської діяльності. Однак у світовій практиці спостерігається стійка тенденція до уніфікації системи банківського регулювання та нагляду. Ця тенденція, насамперед, пов'язана з діяльністю Базельського комітету, згідно з рекомендаціями якого можна вирізнити такі напрями банківського регулювання: порядок реєстрації комерційних банків; порядок надання банкам ліцензій на здійснення банківських операцій; правила, що регламентують банківську діяльність; принципи і стандарти бухгалтерського обліку та звітності; порядок страхування банківських ризиків; порядок страхування депозитів; економічні нормативи, що регулюють банківську діяльність; методи банківського нагляду; порядок визначення рейтингової оцінки банків; механізм реорганізації та ліквідації комерційних банків. В Україні державне регулювання банківської діяльності здійснює НБУ у таких двох формах, що представлені на рис. 5.1. Адміністративне регулювання передбачає встановлення прямих заборон та обмежень щодо якісних і кількісних параметрів діяльності банків. Методи адміністративного регулювання застосовуються Національним банком України як під час ухвалення рішень про допуск банків на ринок, так і в період їх функціонування. НБУ встановлює вимоги до учасників банку; до розміру та порядку формування ста- 161
тутного капіталу новостворених банків; до процедури реєстрації та отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності; правила бухгалтерського обліку; вимоги до форм звітності та порядку їх надання; здійснює нагляд за банківською діяльністю та застосовує заходи впливу до банків порушників. Індикативне регулювання здійснюється непрямими методами, зокрема податковими, а також установленням нормативних (обов'язкових до виконання) та коригуючих (гнучких і оперативних) інструментів впливу на ситуацію в банківській сфері. Для здійснення опосередкованого впливу на банки НБУ використовує інструменти грошово-кредитної політики (процентна політика, механізм рефінансування, операції на відкритому ринку) та встановлює вимоги щодо: Форми регулювання банківської діяльності Регулювання операцій на відкритому ринку Регулювання імпорту та експорту капіталу Рис. 5.1. Форми регулювання банківської діяльності в Україні
Адміністративне регулювання -> Реєстрація банків —► Ліцензування діяльності банків -> Встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків —► Застосування адміністративних санкцій —► Застосування фінансових санкцій —► Нагляд за діяльністю банків
Надання рекомендацій щодо діяльності банків 162 Індикативне регулювання Встановлення економічних нормативів Встановлення нормативів обов'язкового резервування Встановлення норм відрахувань до резервів на покриття втрат за активними операціями Визначення процентної політики Рефінансування банків Регулювання кореспондентських відносин Управління золотовалютними резервами
дотримання економічних нормативів, які регулюють їхню діяльність; дотримання норм обов'язкового резервування; обов'язкового створення резервів на випадок необхідності по криття збитків за окремими активними операціями; обов'язкової участі у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність і завдання банківського регулювання і нагляду» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
