Вирізнення центрального банку з середовища державних інституцій і наділення його відповідними регуляційними повноваженнями відбувалося в контексті еволюції банківської системи до дворівневої побудови. У переважній більшості випадків функції центральних банків склалися історично, виходячи з завдань, які перед ними ставилися. Роль центральних банків головним чином зводиться до забезпечення довгострокової стабільності національної грошової одиниці, насичення економіки кредитними ресурсами, а також гарантування ліквідності банківської системи. Отже, роль центральних банків значною мірою визначається функціями, які вони виконують. Основними з них є такі: ♦ емісійного центру готівкового обігу; '* провідника монетарної політики; банку банків; органу банківського регулювання та нагляду; валютного центру; І* банкіра і фінансового агента уряду. Функція центрального банку як емісійного центру країни є визначальною в його діяльності. На сучасному етапі центральний банк має виключне право на випуск в обіг готівки. Це відбувається під час кредитування комерційних банків, уряду, купівлі цінних паперів, визначених в іноземній валюті. У період золотомонетної валютної системи банкноти центрального банку мали забезпечення як золотом, так і комерційними векселями. Після відмови від системи золотомонетного стандарту емісія банкнот здійснюється здебільшого за кредитування уряду. Це призводить до послаблення зв'язку банкнот із товарним обігом. Здійснення грошово-кредитної політики полягає в розробці та реалізації заходів центрального банку, які впливають на зміну грошової маси в обігу, на обсяги кредитів, а також на рівень процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових капіталів. З-поміж основних заходів грошово-кредитної політики найважливішими є: визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики (таргетування); вибір основних важелів грошово-кредитного регулювання; формування інформаційної бази даних у монетарній сфері (грошові агрегати, обсяги кредитування, заощадження); організація і проведення наукових досліджень макроекономіч- них процесів загалом і грошово-кредитної сфери країни, зокрема, з метою підвищення ефективності грошово-кредитної політики і т. ін. Центральний банк функціонує як банк банків, виступаючи креди-26 тором останньої інстанції та гарантом стабільності фінансової системи країни. З метою недопущення дестабілізуючих процесів у кредитній системі країни центральний банк під час складних періодів на грошовому ринку виступає для комерційних банків кредитором останньої інстанції. Він здійснює короткострокове кредитування банківських установ переобліком векселів чи заставою цінних паперів у разі тимчасової втрати ліквідності комерційних банків. Крім того, центральний банк здійснює нагляд і регулювання процесу проведення фінансових платежів окремих осіб, фірм і депозитних закладів із метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таку функцію центрального банку називають гарантуванням стабільності фінансової системи. Ще однією функцією центрального банку є підтримка обмінного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют. За часів золотовалютного стандарту в основі валютного курсу лежав валютний паритет. Це створювало відносну стійкість валютних курсів, що забезпечувалося обміном банкнот на золото. У паперових грошових системах, коли межі коливань валютного курсу фактично відсутні, виникають ситуації, коли, центральний банк мусить втручатись у політику курсоутворення національної грошової одиниці з метою недопущення значних коливань валютного курсу. Виконуючи функцію фінансового агента уряду, центральні банки здійснюють комплекс операцій з його обслуговування, а саме: • обслуговування державного боргу; касове виконання державного бюджету; ведення поточних рахунків урядових установ; розміщення державних цінних паперів; переказ валютних коштів для здійснення розрахунків уряду з іншими країнами; • в окремих випадках пряме кредитування уряду (рис. 1.1). З-поміж багатьох функцій центральних банків можна вирізнити основні, які забезпечують виконання головного завдання центрального банку - збереження стабічьності національної грошової одиниці, і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання. Основні функції центральних банків поділяються на регулятивні, контрольні та обслуговувальні. Зміст регулятивних функцій полягає у здійсненні: >• управління сукупним грошовим оборотом у країні; регулювання грошово-кредитними інструментами фінансового сектора економіки та впливу на реальний сектор через механізми мо нетарної трансмісії; регулювання попиту і пропозиції на кредитні ресурси та інші активи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Функції центрального банку» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
