Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов'язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього. Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами. Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля. Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб'єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку. Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити). З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв: S оцінка фінансового стану позичальника; S погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею. Для оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи використовуються такі показники: • коефіцієнт абсолютної ліквідності; • проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності); • коефіцієнт загальної ліквідності; • коефіцієнт автономії; • коефіцієнт фінансового важеля; • коефіцієнт маневреності; • коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат; обсяг реалізації та прибутку; показники прибутковості; склад та динаміка дебіторо-кредиторської заборгованості; грошові потоки позичальника. Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру: ♦ ефективність управління позичальника; ♦ ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі; ♦ наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо; ♦ погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому; ♦ професіоналізм керівництва.
Під час оцінювання фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані: • соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан; • наявність реальної застави; • вік та здоров'я клієнта; • загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати; • інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами; • зв'язки клієнта у діловому світі тощо.
Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є: ♦ добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів; ♦ слабким — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються; ♦ недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються. Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:
На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.
Комерційний банк формує резерв під стандартну заборгованість за кредитами щоквартально. Під нестандартну заборгованість за кредитами, віднесеними до категорії «під контролем», «субстандартні», «безнадійні», комерційний банк формує резерв у повному обсязі також щоквартально. За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п'ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.
За строком використання позики поділяються на: — строкові; — безстрокові (до запитання). Строкові — це позики надані на визначений у договорі термін. У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Аналізуючи структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів: • до 1 місяця; • від 1 до 3 місяців; • від 3 до 6 місяців; • від 6 місяців до 1 року. Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на: — кредити зі строком від 1 до 2 років; — кредити зі строком використання понад 2 роки. Довгострокові кредити можуть надаватися для формування новних фондів, об'єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки. Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів. Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути погашені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно. За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів: • стандартні; • пролонговані; • прострочені; • безнадійні. Стандартні — це кредити, за якими проценти та сума основного боргу сплачуються вчасно, без прострочки платежу. Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін. Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені позичальником.
Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна поділити на такі групи: > кредити юридичним особам державної форми власності; > кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю); > юридичним особам з недержавною формою власності. У тому числі: • акціонерним товариствам; • приватним підприємствам; • кооперативним підприємствам; • спільним підприємствам тощо > фізичним особам; >міжбанківські кредити
Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють: ♦ забезпечені (ломбардні) позики; ♦ незабезпечені (бланкові) позики. Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування. Після вивчення структури кредитних вкладень їх слід проаналізувати з якісної; а саме: з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз структури кредитного портфеля» з дисципліни «Аналіз банківської діяльності»
