Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених). Обгрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку. Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. До активних операцій банків відносять: — операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку; — розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів; — касові операції з приймання і видавання готівки; — інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери; — фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів; — валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках; — депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках; — операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках. Наведена вище класифікація банківських операцій не є винятковою і не має чітких безумовних меж, адже багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних. Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого — визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку. Мета аналізу активів банку конкретизується у таких завданнях: • дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів та структури активів; • дослідження та оцінка динаміки складу, обсягів і структури дохідних і недохідних активів; • дослідження та оцінка якості активів; • дослідження та оцінка якості «кредитного портфеля» за класифікаційними видами кредитів; • дослідження та оцінка «портфеля цінних паперів»; • дослідження та оцінка іммобілізованих активів у дебіторську заборгованість, капітальні вкладення та ін.; • визначення узагальнюючої оцінки активів і способів оптимізації їх структури. Інформаційне забезпечення аналізу активів складається з: • правової інформації, що міститься у законах України, які регулюють економічну діяльність банків (Закон «Про банки та банківську діяльність», закон «Про оподаткування прибутку ♦ інформація бізнес-планів та прогнозів; ♦ обліково-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації. В обліково-економічній інформації основне місце посідає поточна інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами. Баланс є основою для балансового звіту комерційного банку, в активі якого відображається склад засобів за напрямами їх розміщення, а в пасиві — склад фінансових ресурсів (зобов'язання та капітал). До балансового звіту складаються примітки, які розшифровують окремі статті балансу. Актив балансу розглядається як з погляду складу та цільового використання фінансових ресурсів за об'єктами їх розміщення в активах банку, так і з погляду витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою отримання доходів. Ці напрями досліджень дають змогу оцінити ліквідність та дохідність банку. У процесі аналізу слід зважати на те, що загальна вартість активів банку визначається за балансом як різниця між сумою залишків усіх категорій активів та сумою усіх резервів, створених під можливі збитки від кредитно-інвестиційної та інших видів діяльності банку. У балансовому звіті і примітках комерційного банку активи згруповано за цільовим використанням та ступенем ліквідності. За ступенем використання відображаються валюта, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки; кошти на кореспондентських рахунках у НБУ, інші кошти в НБУ; кошти на кореспондентських рахунках в інших банках; депозити та кредити в інших банках; цінні папери у портфелі банку для продажу та інвестицій; кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам; інвестиції капіталу в асоційовані компанії; інвестиції в дочірні компанії; основні засоби та нематеріальні активи; чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів; нараховані доходи до отримання та інші активи. Кошти в інших банках, цінні папери у портфелі банку для продажу і інвестицій, кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам, умовно можна назвати «Основні активи». Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії; основні засоби, нематеріальні активи та інші активи можна назвати «Вторинні активи». За ступенем ліквідності активи комерційного банку підрозділяються на групи: • гроші в касі, на кореспондентських рахунках НБУ та інших банків, чеки тощо; • депозити та кредити в інших банках; • цінні папери; • матеріальні оборотні активи; • кредити, надані клієнтам; • нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення та інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії. Аналіз активів банку інколи проводять за таким групуванням: • грошові кошти; • кошти в НБУ; • кошти в інших банках: «Залишки на коррахунках» і «Депозити та кредити»; ♦ портфель цінних паперів: «ОВДП», «Інші цінні папери» та «Вкладення капіталу»; ♦ кредитний портфель; ♦ інші активи. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу «чим більше — тим краще», адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку. Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських. Основні фонди характеризують операційні та неопераційні основні засоби та капітальні вкладення в них. Вкладення значних коштів у недохідні активи погіршує структуру активів та їх дохідність. Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься на синтетичних рахунках, і разом з примітками всебічно відображає активи, зобов'язання та капітал на конкретну дату. Крім того, важливим джерелом інформації для аналізу діяльності банку є допоміжна фінансова звітність, до якої належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зміст та завдання аналізу активних операцій банку» з дисципліни «Аналіз банківської діяльності»
