Документальне оформлення і облік доходів від пасажирських перевезень
Перевезення пасажирів автомобільним транспортом — дуже поширений і досить відповідальний вид підприємницької діяльності, який детально регламентується різними законодавчими та відомчими нормативними актами. Існують різні види послуг з перевезення пасажирів, кожен з яких має свої особливості і зумовлює необхідність відокремленого обліку витрат і доходів. З цією метою пасажирські перевезення автомобільним транспортом поділяють на групи за такими ознаками: — за видами перевезень — міські, приміські, міжобласні, міжміські в межах області, міжнародні, туристичні, на замовлення тощо; — залежно від режиму виконання перевезень — звичайні, експресні, маршрутні, таксомоторні, вантажопасажирські тощо; — за порядком оплати — пільгові, непільгові, готівкою, безготівково та ін. Розглянемо особливості окремих видів пасажирських перевезень: — міські — це перевезення пасажирів за маршрутами в межах території міста (населеного пункта); — приміські — перевезення пасажирів за маршрутами довжиною до 50 км незалежно від адміністративно-територіального поділу (крім міських маршрутів); — міжміські — внутрішньообласні та міжобласні перевезення пасажирів за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км; — міжнародні — перевезення пасажирів за маршрутами, що виходять за межі державного кордону України; — туристичні — перевезення пасажирів за завчасно визначеним маршрутом з туристичною метою; — на замовлення — перевезення пасажирів на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом;
110
ГЛАВА 3
— вантажопасажирські — перевезення пасажирів із вантажем вантажопасажирськими автомобілями на замовлення або за встановленим маршрутом; — експресні — перевезення пасажирів і багажу за маршрутами з обмеженою кількістю зупинок і скороченим часом поїздки; — таксомоторні — перевезення пасажирів і багажу в таксі; — маршрутні таксомоторні — перевезення пасажирів мікроавтобусами й автобусами за встановленими маршрутами з обов’язковим наданням місць для сидіння. Питання регулювання маршрутів, організації автобусних і маршрутних таксомоторних пасажирських перевезень, укладання договорів про організацію пасажирських перевезень регулюються «Порядком і умовами організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом», затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 21.01.1998 р. № 21. Відкриття, закриття і зміна маршрутів проводиться перевізником на підставі домовленості з власниками дорожніх об’єктів, якими виступають, як правило, місцеві органи влади. З ними перевізники укладають відповідні договори. На кожен маршрут оформлюють паспорт, у якому зазначають дату відкриття, схему, характеристику маршруту, розклад руху, акт виміру довжини маршруту і випробувального рейсу, таблицю вартості проїзду тощо. Перевезення пасажирів здійснюють на підставі одного з таких документів: — пасажирського квитка; — довгострокового договору про перевезення організованих груп дітей або договору у формі замовлення разового перевезення організованих груп дітей (відповідні форми таких договорів затверджені міністерствами транспорту та освіти України), а також дозволу на перевезення організованих груп дітей; — зовнішньоекономічного договору про спільну діяльність, пов’язану з міжнародними автомобільними перевезеннями пасажирів (регулярними, нерегулярними, маятниковими); — довгострокового або разового договору на перевезення туристів; — договору про спільну діяльність, пов’язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом. Ціни на послуги з перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом підлягають державному регулюванню. Одиницею виміру пасажирських перевезень є поїздка пасажира.
Облік в автотранспортних підприємствах
111
Документом, що підтверджує право пасажира на проїзд та перевезення багажу у громадському автомобільному транспорті загального користування, а також фіксує вартість послуги, оплаченої пасажиром перевізнику, є пасажирський квиток. Згідно з «Положенням про форму та зміст розрахункових документів», затвердженим наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, перевізники, що надають послуги з перевезень пасажирським автомобільним транспортом, зобов’язані використовувати типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автотранспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 278, за винятком квитків на приміські (тип ПА-1 і ПА-2), міські маршрути (тип ГА-1 і ГА-2), багажні квитанції на приміські маршрути (тип КБ-2). Квитки і багажні квитанції є документами суворого обліку. Вони повинні виготовлятися друкарським способом з урахуванням «Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності», затверджених наказами МФУ від 23.11.1993 р. № 98, СБУ від 15.11.1993 р. № 118, МВСУ від 24.11.1993 р. № 740. Згідно із Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських, міжміських, міжобласних та міжнародних маршрутах підлягає обов’язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті. Обов’язкове особисте страхування не передбачено лише для пасажирів автомобільного транспорту на внутрішньоміських маршрутах. У решті випадків сума страхового платежу утримується з пасажира транспортною організацією разом з вартістю проїзду (сума страхового платежу включається у вартість квитка). Розмір страхового платежу визначено «Положенням про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженим постановою КМУ від 14.08.1996 р. № 959 (зі змінами і доповненнями): — на міжобласних і міжміських маршрутах в межах області — до 2% від вартості проїзду; — на маршрутах приміського сполучення — до 5% вартості проїзду; — при міжнародних перевезеннях — до 2% вартості проїзду в національній валюті України. Страхові платежі, отримані від пасажирів, підлягають перерахуванню страховику протягом двох робочих днів після їх одержання. Свідченням того, що пасажир застрахований, може бути страховий поліс, виданий транспортною організацією, або ж позна-
112
ГЛАВА 3
чення на квитку виду страхування, найменування, адреси, телефону страховика, розмірів страхового платежу і страхової суми. Пасажир вважається застрахованим з моменту оголошення посадки в автобус або інший транспортний засіб і до закінчення поїздки. Транспортні організації здійснюють страхування пасажирів на підставі агентської угоди зі страховиком і суми отриманих страхових платежів не включають до складу своїх доходів. Автопідприємство отримує від страховика лише суму винагороди за надану послугу зі страхування пасажирів. Сума страхового збору не є об’єктом оподаткування ПДВ. Облік квитків на проїзд в автомобільному транспорті і готівкових коштів, отриманих за перевезення пасажирів і багажу, здійснюють на підставі норм «Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом і готівкових коштів, одержаних від перевезення пасажирів і багажу», затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 279. Цією інструкцією передбачено форми первинних документів для обліку таких операцій. Використання квитків та квитково-облікових документів інших форм (невстановленого зразка) не дозволяється. Усі операції з приймання і видачі квитків відображають у «Книзі обліку руху квитків» (за формою Додатка 2 до Інструкції № 279). Усі сторінки цієї книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані, кількість аркушів у книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства. Записи про рух квитків заносяться до книги щоденно, для чого на кожен тип і повну вартість квитків відводять окрему сторінку. Матеріально відповідальні особи зберігають квитки окремо за типами, повною вартістю, серіями і номерами. Видають квитки у підзвіт в порядку черговості серій і номерів, зростаючих у межах кожної серії. На кожну підзвітну особу, що причетна до операцій з квитками, відкривають особовий рахунок у формі спеціальної картки, яку затверджує головний бухгалтер підприємства. Бухгалтер, який веде облік руху квитків, зобов’язаний: — перевіряти місячні звіти про надходження квитків на автостанції, звіряти їх з даними місячного касового звіту касира і бухгалтерського звіту про надходження виручки автостанцій; — перевіряти правильність оприбуткування квитків; — звіряти показники добових звітів касирів і касових відомостей.
Облік в автотранспортних підприємствах
113
У бухгалтерському обліку всі види квитків обліковують на субрахунку 209 «Інші матеріали» за їх фактичною собівартістю (первісною вартістю). Одночасно квитки обліковують на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворої звітності» у кількісних показниках і за номінальною вартістю (у розрізі видів, номінальної ціни, за серіями і номерами квитків, окремо з кожної матеріально відповідальної особі). Списання квитків із забалансового рахунка здійснюють за їх кількістю і номінальною вартістю на підставі первинних документів про їх реалізацію або знищення. У всіх первинних облікових документах, що використовуються для оформлення приймання, оприбуткування, відпуску, реалізації, знищення квитків, обов’язково вказують їх кількість, серію, номери окремо за кожним видом і номінальною вартістю. Квитки з друкарні (від постачальника) надходять, як правило, на склад автопідприємства, звідки у необхідних обсягах передаються до квиткової каси для підготовки до продажу. Касир відображає одержані квитки у спеціальній обліковій книзі (ф. № 2-АСС) і реалізує їх сам або передає водіям (кондукторам) для реалізації безпосередньо у автотранспортних засобах. У кінці дня (зміни, рейсу) решту нереалізованих квитків водієм (кондуктором) може бути повернуто у касу. Квитки, які внаслідок пошкодження стали непридатними для використання, списують і знищують на підставі окремого акта (ф. № 48-АСС). Реалізація квитків на автобусних станціях проводиться через спеціалізовані РРО. Після закінчення продажу квитків на рейс на РРО роздруковують відомість реалізації квитків у двох примірниках. У відомості зазначають дату, назву або номер рейсу, кількість реалізованих квитків, суму виручки, суму страхових платежів і т. ін. Один примірник відомості видається водію, який після рейсу здає його до бухгалтерії АТП. Він є підставою для визначення суми доходу перевізника. Другий примірник відомості залишається на автостанції і є підставою для перерахування коштів на рахунок АТП. Реалізацію квитків і отримання виручки від пасажирів безпосередньо у транспортних засобах здійснюють водії або кондуктори. Для обліку квитків та виручки у міському та приміському сполученні водії (кондуктори) застосовують «Квитково-обліковий лист» ф. № 11-АП, а у міжміському сполученні — ф. № 12-АП, які також є бланками суворої звітності. Виконання транспортних послуг на замовлення оформляють нарядом-довідкою, в якому на підставі заявки замовника вказують усі відомості про маршрут. Фактичне виконання по-
114
ГЛАВА 3
слуги підтверджується підписом замовника, що є підставою для виписки рахунка-фактури та податкової накладної і відображення в обліку суми доходу за надану послугу. Для обліку операцій з руху квитків у розрізі їх видів та матеріально відповідальних осіб до забалансового рахунку 08 відкривають такі субрахунки: 081 «Бланки квитків на складі»; 082 «Бланки квитків у касі»; 083 «Бланки квитків у підзвіті водіїв (кондукторів)»; 084 «Бланки нереалізованих квитків, що підлягають знищенню». Відображення в обліку руху квитків та отриманого доходу від їх реалізації (наданих послуг) показано у табл. 3.2. Таблиця 3.2 Бухгалтерські проведення з обліку руху квитків та отримання доходу від їх реалізації
Оплачено рахунок постачальника за бланки пасажирських квитків 2 Відображено податковий кредит з ПДВ у сумі передоплати 3 Одержано квитки на склад підприємства: – купівельна вартість без ПДВ – сума податкового кредиту з ПДВ – номінальна вартість (у забалансовому обліку) 4 Видано квитки зі складу у квиткову касу для підготовки до реалізації: – за купілельною вартістю – за номінальною вартістю (у забалансовому обліку) 5 Видані квитки підзвіт водіям (кондукторам) для реалізації (у забалансовому обліку) 6 До каси підприємства надійшла виручка від реалізації квитків (за надані послуги з перевезення пасажирів) 7 Відображено суму страхового збору, утриманого з пасажирів на користь страховика 8 Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ у вартості реалізованих квитків 9 Відображено доход за послуги, надані страховику 10 Списано собівартість реалізованих квитків з підзвіту осіб, відповідальних за їх реалізацію
11 Повернено в касу підприємства залишок нереалізованих квитків: – придатних для реалізації – пошкоджених (таких, що підлягають знищенню) 12 Списано квитки за актом про знищення 13 Здано у банк виторг від реалізації квитків 14 Перераховано страховику суму страхового збору (за мінусом вартості наданої агентської послуги)
Особливим видом пасажирських перевезень є таксомоторні перевезення — тобто перевезення пасажирів і багажу в таксі. Згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт» таксі — це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем з червоним та зеленим світлом, має нанесений малюнок з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку. Таксометр — це прилад, призначений для інформування пасажирів про вартість поїздки та реєстрації параметрів роботи автомобіля-таксі, визначених законодавством. Таксометри підлягають реєстрації у державному податковому органі за місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності. Водій таксі на підставі показань лічильників у кінці зміни заповнює «Змінний звіт», який прирівнюється до документів суворої звітності, і передає його разом з виручкою до бухгалтерії (каси) АТП. Останній є підставою для відображення в обліку доходів за надані послуги з перевезення пасажирів у таксі. Власник таксометра до 15 числа наступного за звітним місяця подає до податкового органу звіт про використання таксометра (незалежно від того, чи здійснювалася у даному місяці підприємницька діяльність з використанням таксометра). Автотранспортне підприємство-перевізник може отримувати з місцевого бюджету компенсації у зв’язку з регулюванням тарифів на пасажирські перевезення та перевезеннями пільгових категорій пасажирів. Суми таких компенсацій включаються до
116
ГЛАВА 3
доходу автопідприємства, а в обліку їх відображають на рахунку 48 «Цільове фінансування та цільові надходження», хоча для розрахунків за цим видом надходжень доцільніше використовувати субрахунок 377, виконуючи такі проводки: 1) нараховано суму компенсації за перевезення пільгових категорій пасажирів: Д-т рах. 48 — К-т субрах. 703;
2) відображено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі нарахованого відшкодування: Д-т субрах. 703 — К-т субрах. 643;
3) визначено суму заборгованості бюджету за нарахованими відшкодуваннями: Д-т субрах. 377 — К-т рах. 48;
4) надійшло на поточний рахунок відшкодування з бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів: Д-т субрах. 311 — К-т субрах. 377;
5) відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ у сумі одержаного відшкодування: Д-т субрах. 643 — К-т субрах. 641.
Наприкінці звітного періоду рахунок обліку доходів від реалізації закривається рахунком 79 «Фінансові результати» у загальноприйнятому порядку.
3.5. Облік витрат на обов’язкове страхування, пов’язане з експлуатацією автомобілів Для автотранспортних підприємств специфічними є витрати, пов’язані з обов’язковими видами стахування. Згідно із Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР на автомобільному транспорті найбільш поширеними є: 1) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті — у транспортних організаціях; 2) особисте страхування водіїв, які працюють не в транспортній організації; 3) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів — фізичних і юридичних осіб.
Облік в автотранспортних підприємствах
117
Особисте страхування в автотранспортних підприємствах передбачає страхування пасажирів і деяких категорій працівників транспортних організацій на випадок загибелі, смерті, одержання травми, яка зумовила інвалідність, тимчасової втрати працездатності. Обов’язкове особисте страхування поширюється: — на пасажирів автомобільного транспорту, крім внутрішньоміських перевезень, під час поїздки або знаходження на вокзалі, на станції (проводиться за рахунок пасажирів і на витрати автопідприємства не відноситься); — працівників транспортних організацій незалежно від форми власності і виду діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (водіїв), а також кондукторів, працівників бригад медичної допомоги (проводиться повністю за рахунок транспортної організації). Розмір страхової суми для кожного застрахованого (пасажира, водія) складає 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це 8500 грн.). Страховий платіж за обов’язковим особистим страхуванням водіїв на автомобільному транспорті складає до 1% страхової суми за кожного застрахованого. На кожен нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, транспортна організація повинна скласти такі документи: — акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (ф. № Н-1), зразок якого передбачено «Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094; — акт про нещасний випадок з пасажирами (галузевої форми); — довідку про страховика (найменування, адреса, телефон) для постраждалих осіб, які мали право на безплатний проїзд відповідно до діючого законодавства. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів так, як і страхування водіїв, здійснюється за рахунок автотранспортного підприємства. Страховим випадком за цим видом страхування вважається дорожньо-транспортна пригода (ДТП), яка сталася за участі транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за спричинену транспортним засобом шкоду майну, життю і здоров’ю третіх осіб. Сума страхового платежу встановлюється постановами КМУ і залежить від типу, об’єму двигуна транспортного засобу і терміну, на який укладається договор страхування.
118
ГЛАВА 3
При страхуванні водіїв і цивільної відповідальності власників транспортних засобів витрати підприємства на таку страховку включаються до складу витрат того виду діяльності, для якого використовується конкретний автомобіль та де працює водій: на перевезенні вантажів, пасажирів, адмінперсоналу, ремонтних роботах, обслуговуванні відділу збуту і т. ін. Порядок включення страхового платежу до складу витрат залежить від терміну дії страхового полісу. Загальну вартість страховки спочатку відображають у складі витрат майбутніх періодів (Д-т рах. 39), а потім поступово розподіляють і відносять до складу поточних витрат відповідного періоду пропорційно терміну її дії, виконуючи такі проводки: 1) нарахована страховка водіїв та цивільної відповідальності власника транспортних засобів: Д-т рах. 39 — К-т субрах. 685;
3) віднесено на вартість автоперевезень частку страхового платежу, що припадає на роботи звітного періоду: Д-т рах. 23, 91, 92, 93 і т. ін. — К-т рах. 39.
Таким чином, сума страхового платежу включається у витрати автотранспортного підприємства.
3.6. Облік витрат на проведення технічних оглядів автомобілів Відповідно до законодавства України всі автомобілі й інші транспортні засоби, що їздять дорогами, підлягають обов’язковому державному технічному огляду. Правила проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту і причепів затверджено постановою КМУ від 26.02.1993 р. № 141. Цим документом встановлено такі терміни проведення техоглядів транспортних засобів (табл. 3.3). Для проходження техогляду власники транспортних засобів повинні мати такі документи: — свій паспорт (юридичні особи — копію наказу про закріплення водія за транспортним засобом); — реєстраційний документ транспортного засобу;
Облік в автотранспортних підприємствах
119
Таблиця 3.3 Терміни проведення державних техоглядів автотранспортних засобів
Періодичність проведення техоглядів 1. Легкові і вантажні автомобілі, мотоцикли, мото- Один раз у два роки ролери, причепи, напівпричепи, що належать громадянам, при умові індивідуального використання 2. Легкові і вантажні автомобілі, мотоцикли, Один раз у рік моторолери, причепи, напівпричепи, що належать юридичним особам або громадянам, якщо вони використовуються у комерційних цілях 3. Автобуси, вантажні автомобілі, пристосовані Два рази за рік (перший для перевезення людей, та спеціалізовані раз – з 2 січня до 31 липня, автомобілі для перевезення небезпечних вантажів другий раз – з 1 вересня до 30 листопада)
Вид транспортних засобів
— квитанції (копію платіжного доручення) про сплату за технічний огляд та податку з власників транспортних засобів; — посвідчення на право управління відповідною категорією ДТЗ; — довідку про медичний огляд. На кожну одиницю транспортних засобів, яка пройшла техогляд, видають талон. Якщо транспортний засіб під час техогляду визнано несправним, з нього знімають номерні знаки і забороняють експлуатацію до усунення несправностей і повторного технічного огляду. Автомобіль (автобус, мотоцикл), що не пройшов техогляд, експлуатувати забороняється. На водіїв за управління ДТЗ, що не пройшли техогляд, накладається штраф у розмірі від 17 до 34 грн, а на посадових осіб АТП за випуск таких автомобілів на лінію — від 34 до 68 грн. Суми цих штрафів сплачуються працівниками за свій рахунок і на витрати підприємства не відносяться. Витрати на проведення техогляду, як і витрати на сплату податку з власників транспортних засобів, доцільно обліковувати у складі адміністративних витрат АТП (на дебеті рахунка 92).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Документальне оформлення і облік доходів від пасажирських перевезень» з дисципліни «Бухгалтерський облік у галузях економіки»
