Відповідно до нього, наша психічна активність має кілька вимірів, розмірностей, аспектів, рівнів, інстанцій і/або та ін. Ці складові можуть перебувати в одному ряді, утворювати ієрархії і/або належати до якісно різних субстанцій. Ряд, утворений з них, має фрактальний, орієнтований (векторний), цілеспрямований характер, прагне до деякої граничності. Фрактал – це нелінійна структура, яка зберігає себе незалежно від зміни масштабу і володіє пов’язаністю. Він здатний мати ірраціональну розмірність, завдяки чому може поставати як спосіб організації взаємодії просторів різної природи і розмірності. З позицій фрактального підходу можна розглядати індивідів (ширше – особистості) як монади, що взаємодіють на основі резонансу. При цьому саму особистість слід розглядати як множину і/або систему субособистостей, а соціум – як безліч і/або систему особистостей. Кожна сфера, рівень, аспект і/або тощо має свої іпостасі виявів: модальність, субмодальність, супермодальність і метамодальність. Узагальнено інтегральність виявляється як мінімум в активності, пов’язаності, цілісності, синергетичності й акмеологічності. Різноманіття вияву модальностей (використовуючи тріадну і більшу за обсягом системи) складається з таких підсистем: • якісної (емоціо) (наприклад, зразки, емоції, почуття); • аналітичної (раціо) (семантичні значення, уявлення, думки); • субстанціальної (інтуіціо) (символічні значення, передчуття, надії, вірування, ідеали); • буттєвої (екзистенціо) (існування, переживання); • діючої (праціо) (поведінкові акти, дії, вчинки). Наприклад, якщо діагностується рівень розуміння, то його вияви в соціальному плані можуть позначатися як: а) співпереживання (емоціо); б) усвідомлення (раціо); б) довіра (інтуіціо); в) рийняття (екзистенціо); г) сприяння. Перелічені поняття можна назвати метамодальними синонімами. Іншими словами, вони є модальними репрезентаціями.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтегральний підхід» з дисципліни «Психологія особистості»
