Поширеність комп’ютерних ігор в усьому світі вражає. Багато говорять про користь розвиваючого ефекту комп’ютерних ігор, про їхню важливу роль у навчанні. Комп’ютерні ігри сприяють розвиткові творчого мислення, оволодінню новими знаками і значеннями, взаємозв’язками, логічними операціями, дають уявлення про способи маніпулювання з предметами і символами. Завдяки новизні, яскравості, динамічності, поєднанні повторення і несподіванки вони підтримують високу мотивацію гравців. Комп’ютерні ігри мають умовний характер, дають змогу відволіктися від реальності, де є відповідальність тощо. Потенційна схильність до комп’ютерних ігор пов’язана з певними особистісними рисами. Психографічний аналіз свідчить про наявність у гравців так властивостей: егоцентризм, активність, енергійність, агресивність, демонстративність. Учені дійшли висновку, що комп’ютерні ігри впливають не лише на розвиток швидкості реакції і логічного мислення, а й на особистісні ознаки гравців, зокрема й на процеси самосвідомості. Комп’ютерні ігри можуть бути своєрідним «наркотиком» чи своєрідним захисним механізмом. Проблему небезпеки фізичних і психічних розладів у підлітків, які проводять багато часу за комп’ютерними іграми, аналізував С.О. Шапкін. Проблема агресивності неповнолітніх і пов’язаних з нею правопорушень має в західному суспільстві широкий резонанс і, мабуть, тому є однією з центральних тем психологічних досліджень. Опубліковано чимало праць про вплив комп’ютерних ігор на формування агресивності в дітей і підлітків. Аналіз цих праць дозволяє констатувати значну поляризацію думок: одні автори доводять, що комп’ютерні ігри агресивного змісту підвищують агресивність користувачів, інші заперечують цей взаємозв’язок. Про перехід комп’ютерної гри з розваги в залежну поведінку засвідчують такі ознаки: • поява почуття радості, ейфорії під час контакту з комп’ютером чи ігровою приставкою, а також у передчутті контакту; • відсутність контролю за часом під час гри; • бажання більше часу проводити біля комп’ютера чи ігрової приставки; • поява відчуття роздратування, гнівливості або пригнічення, порожнечі, депресії у разі відсутності контакту з комп’ютером чи ігровою приставкою; • використання комп’ютера, ігрової приставки для зняття внутрішнього напруження, тривоги, депресії, тобто загалом для поліпшення настрою; • поява проблем у взаєминах з батьками, у школі чи на роботі. • зміни в інших видах поведінки (поява байдужості до того, що раніше хвилювало, недбалість у виконанні справ тощо).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Комп’ютерні ігри» з дисципліни «Психологія особистості»
