І людям, і багатьом тваринам властива здатність до гри і потреба в ній. Але гра може перетворитися на пристрасть. Гравці хоча й не шкодять своєму організмові, однак пристрасть до гри зрештою руйнує їхню особистість. Посилюючись, залежність від гри дедалі більше позбавляє особу контролю над собою, і зрештою життя без гри стає нестерпним. На думку О.М. Моховикова, щоб розпізнати ігрову залежність, бажано отримати відповіді на такі запитання: • як часто людина грає? • чи заробляє вона гроші, щоб витратити їх на гру? • як довго вона грає, чи втрачає відчуття простору і часу, чи програє більше, ніж запланувала? • чи виявляє тривожне занепокоєння, якщо не має змоги реалізувати азарт? • наскільки велике бажання відігратися після програшу? • чи думає про гру вдома, на роботі тощо? • чи заподіює гра збиток її заняттям, благополуччю родини? • чи грає вона далі, незважаючи на борги? Виокремлюють три типи проблемних гравців, за аналогією з поглибленням проблем у питущої людини (Моховиков).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ознаки ігрової залежності (ігроманія)» з дисципліни «Психологія особистості»
