У тлумачному словнику Даля подано таке визначення ризику: «Ризик – відвага, сміливість, рішучість, дія абияк. Ризикована справа – неправильна, сумнівна, небезпечна. Ризикувати – пускатися на удачу, робити що-небудь без точного розрахунку, піддаватися випадковості, небезпеці». Деякою мірою ризик підстерігає людину на кожному кроці, у всіх життєвих сферах: здоров’я, професійна діяльність, особисте й суспільне життя, бізнес, спорт, відпочинок, розваги тощо. Особливу увагу проблемі ризику й запобіганню ризикованій поведінці людини приділяють у таких прикладних напрямах психології, як психологія праці, інженерна психологія, психологія здоров’я й превентивна психологія. У психології праці та інженерній психології центральним питанням є дослідження надійності й продуктивності діяльності, особливо в таких професіях, де високий рівень екстремальних ситуацій та ціна помилок людини. Поняття «ризик» є одним з ключових в описі діяльності людини як оператора складних систем управління, особливо процесу ухвалення рішень. У цьому контексті ризик розуміють як дію, яку виконують в умовах вибору в ситуації невизначеності, коли існує небезпека в разі невдачі опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору. Психологія здоров’я розглядає ризик з погляду особистого вибору або моделей поведінки, які можуть спричинити виникнення захворювань, пов’язаних із способом життя. Теоретичні концепції, які описують механізми ризикованої поведінки, базуються на соціально-когнітивному підході. Поведінка, з погляду цього підходу, взаємозалежна і взаємозумовлена зовнішніми й внутрішніми чинниками. До внутрішніх чинників різні автори зараховують: вікові й особистісні особливості, специфіку перебігу біологічних, емоційних і когнітивних процесів, установки й переконання, суб’єктивні оцінки ризикованої поведінки. Особливу увагу в психології приділяють вивченню психологічних корелятів ризикованої поведінки. Як особистісну властивість, що зумовлює ризиковану поведінку, виокремлюють таку якість, як схильність або готовність до ризику. Однією з найбільш вивчених особистісних характеристик, пов’язаних зі схильністю до ризику, є пошук сильних відчуттів або прагнення до нових відчуттів. Цю якість певною мірою визначають індивідуальні переживання нудьги й відчуття повсякденності, а також авантюризм у різних сферах життя. Іншою індивідуальною змінною, яка пов’язана з ризикованою поведінкою, є переконання щодо свого майбутнього. У життєвому розумінні ці переконання поділяють на оптимістичні й песимістичні. Результати досліджень переконливо довели, що люди з позитивними поглядами на власне майбутнє вживають більше заходів, які спрямовані на безпеку, ніж люди, що демонструють негативізм. Індивідуальні способи пристосування й опору в стресових ситуаціях можуть бути ризикованими моделями поведінки, наприклад вживання алкоголю, наркотиків, небезпечні сексуальні стосунки, авантюристські стратегії й тактики в професійній діяльності. Дуже часто така поведінка зумовлена прагненням уникнути стресу й низькими адаптаційними можливостями особистості. До психологічних корелятів ризику також належать такі якості особистості, як імпульсивність, мотиваційні установки на досягнення успіху й низький самоконтроль. Не менш значущу роль у детермінації поведінки відіграють зовнішні чинники. Дії кожної людини, той чи інший особистий вибір завжди роблять у певному соціокультурному контексті, у поведінковому середовищі, що створюється очікуваннями інших людей, правилами й нормами суспільного життя, а також можливістю безкарно порушувати державні закони. Не потрібно недооцінювати й ступеня впливу суспільних груп, сім’ї, соціального середовища й особистої культури на індивідуальні моделі поведінки людини. Зокрема, сьогодні у всьому світі гострою є проблема епідемії ВІЛ (СНІДу). Треба зазначити, що проблема ризикованої поведінки набула широкого звучання саме з поширенням ВІЛ-інфекції по всій планеті. Також варто констатувати вплив на ризиковану поведінку таких параметрів, як особиста культура, цінності й норми, прийняті в суспільстві, соціальна політика і те, як висвітлюють проблематику ризику в засобах масової інформації. Узагальнюючи аналіз чинників, які впливають на ризиковану поведінку особистості, потрібно зазначити, що найефективнішим протистоянням ризикованій поведінці, яка завдає шкоди собі й тим, хто оточує людину, є формування особистих установок на безпечну поведінку. Зарубіжний і вітчизняний досвід засвідчує: щоб досягти такої мети, необхідно враховувати особливості всіх рівнів регуляції поведінки людини: біохімічного, фізіологічного, психічного, соціально-психологічного й макросоціального. І лише комплексна превентивна дія на всі рівні дає позитивний результат. Розробкою й оцінкою ефективності різних превентивних програм і втручань, які спрямовані на зміну поведінки людини, займається превентивна психологія. Превентивні програми можуть бути спрямовані на окрему людину (індивідуальне консультування й психологічний супровід), на групу людей (освітні й тренінгові програми, спеціалізовані втручання для груп ризику) й суспільство загалом (висвітлення проблеми в засобах масової інформації, публічні акції, зміни в соціальній і державній політиці, які спрямовані на формування і громадської думки, й індивідуальних ціннісних установок).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ризикована поведінка» з дисципліни «Психологія особистості»
