Симпатія (від грецьк. – потяг, внутрішня прихильність) – це стійке позитивне (схвальне, гарне) ставлення до кого- або чого-небудь (інших людей, їхніх груп, соціальних явищ), виявляється у привітності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, надання уваги, допомоги (альтруїзму). Причини виникнення симпатії можуть бути усвідомленими й малоусвідомленими. До першого належить спільність поглядів, ідей, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. До другого – зовнішня привабливість, риси характеру, манера поведінки тощо, тобто атракція. Англійське слово attrаction перекладається як «привабливість», «притягання», «потяг». У психології цим терміном позначають процес і результат формування позитивного емоційного ставлення. АТРАКЦІЯ – це наявність почуття, ставлення до іншої людини, та її оцінка. Специфікою симпатії й антипатії є те, що вони ніким спеціально не встановлюються, а виявляються спонтанно в силу низки причин психологічного характеру. Зрозуміти механізми формування симпатії до певної міри допомагає виявлення чинників, які сприяють атракції. За Л.Я. Гозманом, ними є: • властивості суб’єкта атракції; • зівставлення властивостей об’єкта й суб’єкта атракції; • особливості взаємодії; • особливості ситуації спілкування; • культурний і соціальний контекст; • час (динаміка розвитку відносин у часі). Отже, виникнення й розвиток атракції, а з нею й симпатії, залежить від особливостей як об’єкта симпатії (його привабливості), так і суб’єкта, що симпатизує (його схильностей, переваг), і його визначають конкретні соціальні умови. Емоційне ставлення до людини впливає на оцінку як його особистості загалом, так і його професійних якостей.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Симпатія та антипатія» з дисципліни «Психологія особистості»
