На думку К. Ізарда, результати низки досліджень переконують у тому, що слід розрізняти страх і тривогу, хоча ключовою емоцією під час тривоги є страх. СТРАХ – це емоційний стан, який відображає захисну біоло-гічну реакцію людини чи тварини при переживанні ними реальної або уявної небезпеки для їхнього здоров’я й благополуччя. Отже, для людини як біологічної істоти виникнення страху не лише доцільно, а й корисно. Однак для людини як соціальної істоти страх часто стає перешкодою для досягнення поставлених нею цілей. Стан страху є досить типовим для людини, особливо в екстремальних видах діяльності й за наявності несприятливих умов і незнайомої ситуації. У багатьох випадках механізм появи страху в людини є умовно-рефлекторним, у результаті випробуваного раніше болю чи якоїсь неприємної ситуації. Можливий й інстинктивний вияв страху. Причиною страху може бути як присутність чогось загрозливого, так і відсутність того, що дає безпеку (наприклад, матері для дитини). Дж. Грей вважає, що страх може виникнути, якщо подія не відбувається в очікуваному місці та в очікуваний час. Багато авторів зазначає, що страх спричинено певним об’єктом (предметом, людиною, явищем природи), але бувають і безпредметні страхи, тобто не пов’язані ні з чим конкретним. К. Ізард поділяє причини страху на зовнішні (зовнішні процеси й події) і внутрішні (потяги і гомеостатичні процеси, тобто потреби, і когнітивні процеси, виявлення людиною небезпеки при спогаді або передбаченні). У зовнішніх причинах він виокремлює культурні детермінанти страху, що є результатом суто вчення (наприклад, сигнал повітряної тривоги). О.С. Зобов всі небезпеки, які спричиняють страх, поділив на три групи: • РЕАЛЬНІ, об’єктивно загрозливі здоров’ю й благополуччю особистості; • УЯВНІ, які об’єктивно не загрожують особистості, але вона сприймає їх як загроза добробуту; • ПРЕСТИЖНІ, які загрожують похитнути авторитет особистості в групі. Чинники, які полегшують або ускладнюють виникнення страху й впливають на його інтенсивність. Деякі чинники полегшують виникнення страху. До них зараховують: • контекст, у якому відбувається подія, що викликає страх; • досвід і вік людини; • індивідуальні розбіжності в темпераменті або схильностях. О.А. Чернікова виокремлює такі форми вияву страху: острах, тривожність, боязкість, переляк, побоювання, розгубленість, жах, панічний стан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Страх» з дисципліни «Психологія особистості»
